Постанова КЦС ВС № 562/2070/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2025 року м. Київ справа № 562/2070/23 провадження № 61-6327св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Здовбицька сільська рада Рівненської області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Здовбицька сільська рада Рівненської області; про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації та продажу на земельних торгах, припинення договорів оренди та права оренди. Позов обґрунтований тим, що 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 , яка є громадянкою іноземної держави, набула в порядку спадкування право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер 1974276856226), площею 0,0813 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер 1974267856226), площею 0,3580 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер 1974259956226), площею 0,0907 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер 1974253456226), площею 0,2885 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер 1974245756226), площею 2,1450 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер 1974236856226), розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району. Вказані земельні ділянки вона 2 грудня 2019 року передала в оренду ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Факт перебування у приватній власності ОСОБА_1 земельних ділянок суперечить Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Оскільки ОСОБА_1 цієї вимоги закону не виконала, зазначені земельні ділянки підлягають конфіскації у власність держави на підставі рішення суду, а дія договорів оренди землі, укладених відповідачами, - припиненню. Крім того, припиненню підлягає зареєстроване за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» право оренди земельних ділянок За таких обставин просив: - припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер 1974276856226), площею 0,0813 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер 1974267856226), площею 0,3580 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер 1974259956226), площею 0,0907 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер 1974253456226), площею 0,2885 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер 1974245756226), площею 2,1450 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер 1974236856226), розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області; - припинити дію договорів оренди вказаних земельних ділянок, укладених 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія»; - припинити ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстроване 5 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди зазначених земельних ділянок. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 9 січня 2024 року, ухваленим у складі судді Кушніра О. Г., позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволено. Припинено громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер 1974276856226), площею 0,0813 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер 1974267856226), площею 0,3580 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер 1974259956226), площею 0,0907 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер 1974253456226), площею 0,2885 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер 1974245756226), площею 2,1450 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер 1974236856226), розташовані на території Здовбицької територіальної громади Рівненського району, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. Припинено дію договорів оренди землі, укладених 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001, площею 0,0813 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294, площею 0,3580 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819, площею 0,0907 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295, площею 0,2885 га з кадастровим номером: 5622687600:01:002:0820, площею 2,1450 га з кадастровим номером: 5622687600:01:005:0002. Припинено ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстроване 5 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (номер запису 34520399), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (номер запису 34520446), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (номер запису 34520414), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (номер запису 34520468), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (номер запису 34520358), з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (номер запису 34520383). Стягнено з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 16 104 грн у відшкодування судових витрат. Стягнено з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь Рівненської обласної прокуратури 2 684 грн у відшкодування судових витрат. Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 , яка є іноземною особою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства їх не відчужила, дійшов висновку про наявність підстав для конфіскації цих ділянок у власність держави. Посилаючись на статтю 31 Закону України «Про оренду землі», місцевий суд врахував обґрунтованість позовних вимог прокурора про припинення права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки і вказав про наявність підстав для припинення дії договорів оренди землі та припинення права користування ТОВ «Західна агровиробнича компанія» такими земельними ділянками. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок. Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено частково. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 9 січня 2024 року в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено керівнику Здолбунівської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, у задоволенні позову про припинення дії договору оренди землі та права оренди земельної ділянки. В частині припинення громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 права власності на вказані земельні ділянки рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в зазначеній частині та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, керувався тим, що договори оренди земельних ділянок від 2 грудня 2019 року порушують публічний порядок, оскільки укладені щодо земель сільськогосподарського призначення як особливо цінної категорії, що є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону, власником яких була іноземна особа і якій за законом заборонено передавати її в оренду, тому ці правочини є нікчемними. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 25 квітня 2024 року перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року із залишенням рішення суду першої інстанції в силі в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок. Підставою касаційного оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у вказаній частині заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20(провадження № 11-416заі20), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (провадження № 11-39заі21), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) та у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21), від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430св21) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (провадження № 11-416заі20), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (провадження № 11-39заі21), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) викладено висновок про те, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)). У постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21) та від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430св21) вказано, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника як користуватися нею, так і розпоряджатися. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки позовним вимогам та не встановив, якого саме результату прагнув досягти позивач унаслідок вирішення цього спору, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення прав оренди спірних земельних ділянок, При цьому такі вимоги є наслідком недійсності нікчемного правочину. Також підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту «в» частини першої статті 143 , пункту «с» частини першої статті 149, частини другої статті 145 ЗК України, статті 216 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначає, що внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення не призводить до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на спірну землю, якою безпідставно розпорядилася відповідна особа. Позиція інших учасників 25 листопада 2024 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін. В обґрунтування вимог посилається на безпідставність та необґрунтованість її вимог та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушень підстав для припинення дії договорів оренди спірних земельних ділянок та припинення права оренди. Відзив поданий у відповідності до вимог статті 395 ЦПК України. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлені судами фактичні обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 листопада 2019 року державний нотаріус Другої рівненської державної нотаріальної контори Рева Л. Л. в порядку заміщення державного нотаріуса Здолбунівського районної державної контори видав громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: площею 2,1414 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974276856226), площею 0,0813 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974267856226), площею 0,3580 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974259956226), площею 0,0907 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974253456226), площею 0,2885 га з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974245756226), площею 2,1450 га з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1974236856226). 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договори оренди вказаних земельних ділянок та передала їх у строкове платне користування. З інформаційних довідок №№ 332466385, 332465542, 332465844, 332469579, 332466107, 332466350 від 16 травня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 5 грудня 2019 року на підставі договорів оренди землі від 2 грудня 2019 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєструвало право оренди земельних ділянок з кадастровим номером 5622687600:01:005:0001 (номер запису 34520399), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0294 (номер запису 34520446), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0819 (номер запису 34520414), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0295 (номер запису 34520468), з кадастровим номером 5622687600:01:002:0820 (номер запису 34520358), з кадастровим номером 5622687600:01:005:0002 (номер запису 34520383).

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами першою та третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також відзиву на касаційну скаргу, суд дійшов таких висновків. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постанова Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України). Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (частина четвертої статті 81 ЗК України). Частиною п`ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частинами першою та другою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Аналіз вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах. Такі висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 7 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24), врахування яких узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України, оскільки вони викладені після подання касаційної скарги. Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю. Разом з тим, згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2025 року в справі № 559/2900/23 (провадження № 61-12729сво24) викладено висновок про те, що укладений іноземцем, право якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності в порядку спадкування, договір оренди земельної ділянки, яка підлягає конфіскації, не є таким, що порушує публічний порядок. Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків припинення інших (аніж право власності) цивільних прав, оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і відноситься до способів набуття права власності державою незалежно від прав попереднього власника, тому інші права (речові, зобов`язальні) стосовно майна, що конфісковане, припиняються в результаті припинення права власності шляхом конфіскації. Припинення права власності іноземця на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок. Врахування вказаного висновку узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України, оскільки такий висновок викладений після подання касаційної скарги. У справі, яка переглядається касаційним судом, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок і ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, керувався тим, що договори оренди земельних ділянок від 2 грудня 2019 року порушують публічний порядок, тому ці правочини є нікчемними. Однак такий висновок суперечить висновку, викладеному упостанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2025 року в справі № 559/2900/23 (провадження № 61-12729сво24). За таких обставин суд першої інстанцій ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову прокурора в частині припинення дії договорів оренди землі, укладених 2 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», і припинення права цього товариства на оренду відповідних земельних ділянок. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про незаконність постанови Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок підтверджені. Згідно з частинами першою та другою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Враховуючи наведене, постанова Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 9 січня 2024 року. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди на землю, витрати зі сплати судового збору у розмірі 64 416 грн за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про припинення дії договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок скасувати із залишенням в цій частині в силі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 9 січня 2024 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Рівненської обласної прокуратури 64 416 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік