Постанова КЦС ВС № 463/3040/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Київ справа № 463/3040/15 провадження № 61-13222св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі за зустрічним позовом), відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_4 , відповідачі за первісним та зустрічними позовами: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Жовніра Г. Б., та постанову Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог за об`єднаними позовами У липні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, припинення незаконних дій щодо реконструкції квартири, відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позову вказували, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є чоловіком дочки ОСОБА_1 та проживає у вказаній квартирі. Сходовий майданчик та горище будинку АДРЕСА_2 , незважаючи на проживання мешканців на різних поверхах, є приміщенням загального користування та перебуває у спільній сумісній власності співвласників усіх квартир. ОСОБА_3 встановив двері на першому поверсі сходового майданчика та приєднав горище до власної квартири, чим чинить перешкоди позивачам у доступ до приміщень спільного користування. Позов у частині відшкодування майнової та моральної шкоди обґрунтовують тим, що ОСОБА_3 зруйнував встановлені позивачами на прибудинковій території вказаного житлового будинку стовпці для дерев`яного мощення, що завдало позивачам майнової шкоди. Крім того, вважають, що такими діями ОСОБА_3 їм завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку з пошкодженням належного їм майна. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради (далі - ОКП ЛОР) «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтва про право власності та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності (справа № 463/2038/16-ц). Позов у частині визнання приватизації горища незаконною ОСОБА_1 мотивувала тим, що ОСОБА_3 провів незаконні реконструкцію та перепланування квартири АДРЕСА_1 , оскільки у матеріалах інвентаризаційної та реєстраційної справи на вказану квартиру встановлено неточності, що ставить під сумнів законність реконструкції та приватизації частки квартири. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили - зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування у будинку АДРЕСА_2 , а саме горищем та сходовим майданчиком, шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику, надання доступу ОСОБА_1 до горища та сходовому майданчику, припинення незаконних дій щодо реконструкції квартири № 1А зі зміною конфігурації даху над квартирою та здійсненням надбудови; - зобов`язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 шляхом заборони останньому чинити перешкоди ОСОБА_1 в облаштуванні дерев`яного мощення (збірної конструкції) як елемента благоустрою прибудинкової території; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 17 382 грн; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди; - визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 29 травня 2008 року № І024-Ж-Л «Про передачу квартир у власність громадян» у частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_4 ; - визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 29 травня 2008 року на підставі вказаного наказу; - скасувати рішення державного реєстратора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 19 листопада 2009 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що він та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживають у квартирі № 1 вказаного будинку, чинять йому перешкоди у користуванні прибудинковою територією. Вказував, що прибудинкова територія будинку АДРЕСА_2 є комунальною власністю та перебуває у спільному користуванні мешканців вказаного будинку. У червні 2015 року він дізнався, що співвласники квартири № 1 зрізали дерева на прибудинковій території будинку та розпочали будівництво тераси. На неодноразові зауваження, вимоги зупинити незаконні будівельні роботи на території спільного користування за відсутності згоди інших співвласників та без будь-яких дозвільних документів, відповідачі за зустрічним позовом не реагували та продовжували самовільне зведення споруди. Крім того, вважає, що власник квартири АДРЕСА_1 неправомірно (з використанням підроблених документів) провела реконструкцію квартири з приєднанням до квартири підвальних приміщень, які є місцями загального користування, проте згоди на приєднання місць загального користування до квартири позивачів за первісним позовом він не надавав. Отже, ОСОБА_1 , на думку ОСОБА_3 , чинить йому перешкоди у користуванні підвалом, а свідоцтво про право власності на квартиру № 1 , з яким включено до цієї квартири місця загального користування, підлягає скасуванню. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року справу № 463/2038/16-ц позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності об`єднано в одне провадження із цивільною справою № 463/3040/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю та відшкодування майнової та моральної шкоди; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією та підвальними приміщеннями, визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності. Уточнивши вимоги зустрічного позов, ОСОБА_3 просив: - усунути йому перешкоди у користуванні прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 шляхом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведення будь-яких робіт з влаштування будівель, споруд, терас та інших конструкцій на прибудинковій території. - зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан прибудинкову територію шляхом демонтажу самовільно встановленої конструкції. - усунути перешкоди у користуванні підвальним приміщенням будинку АДРЕСА_2 як приміщенням загального користування шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати йому доступ до підвального приміщення; - визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18 липня 2012 року № 1665-Ж-Л «Про оформлення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 »; - визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру від 18 липня 2012 року № НОМЕР_2 , видане Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; - скасувати рішення державного реєстратора ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 23 липня 2012 року про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30 травня 2016 року цивільну справу № 463/2038/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтва про право власності та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності об`єднано в одне провадження зі справою № 463/3040/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, припинення незаконних дій щодо реконструкції квартири, відшкодування майнової та моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном, визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року об`єднаний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 , а саме сходовим майданчиком, шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням доступу ОСОБА_1 до сходового майданчика. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншій частині відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести у попередній стан прибудинкову територію шляхом демонтажу самовільно влаштованої конструкції. У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовлено. Суд першої інстанції керувався тим, що згідно з листом Личаківського районного відділу м. Львова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ГУ ДСНС України) у Львівській області від 13 липня 2015 року № 3/384 влаштування дверей на сходовому майданчику між першим та другим поверхом у вказаному будинку є порушенням вимог пункту 2.37 розділу ІІІ «Правил пожежної безпеки в Україні». Також місцевий суд зазначив, що обставини щодо встановлення ОСОБА_3 дверей на сходовому майданчику першого поверху будинку № 10 за вказаною адресою без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт підтверджуються листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 вересня 2015 року № 1303-6/4728-18. Зазначивши, що сходовий майданчик є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців та повинна перебувати в загальному користуванні, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні сходовим майданчиком у будинку АДРЕСА_2 . Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в іншій частині, зазначивши про його недоведення належними і допустимими доказами. Частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували проведення ними робіт, пов`язаних зі встановленням металевих стовпців для подальшого влаштування дерев`яної тераси на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . Зазначаючи про незаконність зведення вказаної тераси, місцевий суд врахував зміст припису директора Львівського комунального підприємства «№ 500» від 17 липня 2015 року та розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 8 лютого 2016 року № 34, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно влаштовану збірну конструкцію. Крім того, суд першої інстанції врахував, що обставини незаконного зведення ОСОБА_1 цієї споруди встановлені постановою Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2016 року у справі № 463/1885/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. Врахувавши зміст вимог зустрічного позову ОСОБА_3 , у якому відсутня конкретизація робіт, проведення яких просить заборонити позивач, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в частині усунення перешкод у користуванні прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 шляхом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведення будь-яких робіт з влаштування будівель, споруд, терас та інших конструкцій на прибудинковій території. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 у частині вирішення вимог про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням, визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтва про право власності на квартиру та рішення державного реєстратора, які стосуються квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції зазначив, що за змістом листа Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 29 травня 2009 року № 3-1-10486/2401 реконструкція цієї квартири здійснена ОСОБА_1 (у межах приміщень, які їй належать), тобто без захоплення підвального приміщення спільного користування. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями чинять перешкоди ОСОБА_3 у вільному користуванні спільною прибудинковою територією, у зв`язку з чим самовільно встановлені ними конструкції (металеві стовпці) підлягають демонтуванню. Постановою Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року - без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У серпні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року: - в частині вирішення первісного позову про усунення перешкод у користуванні сходовим майданчиком шляхом демонтажу встановлених дверей і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; - в частині вирішення зустрічного позову про визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Касаційну скаргу мотивовано тим, що, задовольняючи первісний позов в оскаржуваній частині, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що житловий будинок АДРЕСА_2 є двоквартирним, тому дійшли помилкових висновків про застосування до спірних правовідносин статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і помилково вважали сходовий майданчик допоміжним приміщенням. Суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), про те, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежитлових приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Заявник вказує на помилковість висновків судів про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності вважаючи, що: - суди помилково вважали безпідставними вимоги про визнання незаконними та скасування наказу і свідоцтва про право власності з огляду на те, що вказані документи видані ОСОБА_1 на підставі декларації про введення в експлуатацію реконструйованої квартири, а зазначена декларація не скасована та не оскаржена ОСОБА_3 . Такі висновки судів суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 (провадження № К/9901/23411/18), від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16 (провадження № К/9901/12645/18) та від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпує свою дію фактом її виконання, тому її скасування не є ефективним способом захисту права; - суди не врахували, щосвідоцтво про право власності лише фіксує факт існування відповідного права, але не є правовстановлюючим документом, на підставі якого таке право виникає, змінюється чи припиняється. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 910/4704/16. Позиція інших учасників справи У січні 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Василечко Н. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 (провадження № К/9901/23411/18), від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16 (провадження № К/9901/12645/18), від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 2 травня 2018 року у справі № 910/4704/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Щодо квартири АДРЕСА_1 Суди встановили, що на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтва на право приватної власності на квартиру, виданого 18 липня 2015 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є чоловіком дочки ОСОБА_1 і проживає в цій квартирі на умовах безоплатного користування. З копії технічного паспорта на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 суди встановили, що квартира розташована на першому та підвальному поверхах будинку, а її загальна площа становить 154,9 кв. м. З листа Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29 травня 2009 року № 3-1-10486/2401 суди встановили, що самочинна реконструкція № 1 на АДРЕСА_2 не передбачала зміну функції квартири і здійснена в межах приміщень, які перебувають у власності ОСОБА_1 на території вказаного будинку. Суди встановили, що факт проведення реконструкції квартири № 1 за вказаною адресою шляхом влаштування підвального рівня для господарських потреб підтверджується листом Державного закладу «Личаківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» від 22 грудня 2008 року № 4223/04. 18 липня 2012 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради видало наказ від 18 липня 2012 року № 1665-Ж-Л про оформлення ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 154,9 кв. м, житловою - 29,7 кв. м. На підставі цього наказу зазначене управління видало ОСОБА_1 свідоцтво від 18 липня 2012 року № ЛЖ3974. Щодо квартири АДРЕСА_1 Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , виданим ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 29 грудня 2012 року, вказана квартира розташована на мансардному поверсі одноповерхового з мезоніном житлового будинку. З листа Личаківського районного відділу м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області від 13 липня 2015 року № 3/384 суди встановили, що влаштування дверей на сходовому майданчику між першим та другим поверхом у будинку АДРЕСА_2 здійснено з порушенням вимог розділу ІІІ пункту 2.37 «Правил пожежної безпеки в Україні». Зі змісту листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 вересня 2015 року № 1013-6/4728-15 суди встановили, що під час позапланової перевірки реконструкції квартири АДРЕСА_1 виявлено проведення співвласником зазначеної квартири ОСОБА_3 будівельних робіт з реконструкції шляхом зміни конфігурації даху над квартирою та встановлення дверей на сходовому майданчику першого поверху вказаного будинку без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт. За результатами перевірки видано припис від 22 липня 2015 року і притягнено ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Також суди встановили, що виконавчий комітет Червоноармійської районної ради прийняв рішення від 18 листопада 1986 року № 650, яким дозволив ОСОБА_4 реконструкцію квартири АДРЕСА_1 . 10 жовтня 2005 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради надала дозвіл ОСОБА_4 на реконструкцію з розширення за рахунок надбудови квартири АДРЕСА_1 . Ця реконструкція проведена в листопаді 2005 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта № 148 від 23 грудня 2005 року. З висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 18/15с, складеного 29 грудня 2015 року Приватним підприємством «Юридично-експертна компанія «Юрекс», суди встановили, що після проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку відсутнє.

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків. Щодо вирішення первісного позову про усунення перешкод у користуванні сходовим майданчиком шляхом демонтажу встановлених дверей Обґрунтовуючи первісний позов у цій частині, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вказували, що: - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є чоловіком дочки ОСОБА_1 та проживає у вказаній квартирі; - сходовий майданчик та горище будинку АДРЕСА_2 , незважаючи на проживання мешканців на різних поверхах, є приміщеннями загального користування та перебуває у спільній сумісній власності співвласників усіх квартир; - ОСОБА_3 встановив двері на першому поверсі сходового майданчика та приєднав горище до власної квартири, чим чинить перешкоди позивачам у доступ до приміщень спільного користування. У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У статті 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням. Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку. За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходового майданчика, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Стаття 10 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) зобов`язує громадян дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. Згідно зі статтею 152 ЖК України у редакції Кодексу, чинній на час початку реконструкції квартири № 1А за вказаною адресою, переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У справі, яка переглядається, суди встановили, що - рішенням виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів від 18 листопада 1986 року № 650 дозволено ОСОБА_4 реконструкцію квартири АДРЕСА_1 ; - 10 жовтня 2005 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради надала дозвіл ОСОБА_4 на реконструкцію з розширення за рахунок надбудови квартири АДРЕСА_1 . Ця реконструкція проведена в листопаді 2005 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта № 148 від 23 грудня 2005 року. Ухвалюючи рішення в частині зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 , а саме сходовим майданчиком, шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням доступу ОСОБА_1 до сходового майданчика, суд першої інстанції зазначив, що: - згідно з листом Личаківського районного відділу м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області від 13 липня 2015 року № 3/384 влаштування дверей на сходовому майданчику між першим та другим поверхом у вказаному будинку є порушенням вимог пункту 2.37 розділу ІІІ «Правил пожежної безпеки в Україні»; - обставини щодо встановлення ОСОБА_3 дверей на сходовому майданчику першого поверху будинку № 10 за вказаною адресою без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт підтверджуються листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 вересня 2015 року № 1303-6/4728-18; - сходовий майданчик є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців, та повинна перебувати в загальному користуванні. З вказаним висновком погодитись не можна, з огляду на таке. За змістом висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 18/15с, складеного 29 грудня 2015 року Приватним підприємством «Юридично-експертна компанія «Юрекс», дверна перегородка в приміщені 1А-1 квартири АДРЕСА_1 змонтована згідно з проектом «Проект настройки ж/д по ул. АДРЕСА_2 », виготовленим в 1987 році Л/ф Інституту «Укржилстойремпроект» і затвердженим керівником Архітектурно-планувального управління Мих Р. І. Зазначений проект виготовлений на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів від 18 листопада 1986 року № 650, на підставі якого здійснювалася реконструкція квартири АДРЕСА_1 , яка завершена прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта згідно з актом державної приймальної комісії від 23 грудня 2005 року №

148. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що частина сходового майданчика увійшла до складу квартири АДРЕСА_1 після її реконструкції на підставі вказаних дозвільних документів. Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 , яка на час реконструкції квартири № 1А була власником квартири АДРЕСА_1 (квартира ОСОБА_1 ), надала згоду на проведення реконструкції квартири № 1А (квартира сім`ї ОСОБА_8 ), про що свідчить її заява від 19 червня 1986 року (т. 2, а. с. 99). Крім того, зазначаючи про те, що двері на сходовому майданчику першого поверху будинку ОСОБА_3 встановив без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 вересня 2015 року № 1303-6/4728-18. Зі змісту цього листа суди встановили, що під час позапланової перевірки реконструкції квартири АДРЕСА_1 встановлено проведення співвласником зазначеної квартири ОСОБА_3 будівельних робіт з реконструкції квартири № 1А (шляхом зміни конфігурації даху над квартирою та встановлення дверей на сходовому майданчику першого поверху) без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт. За результатами перевірки видано припис від 22 липня 2015 року № 21-л і притягнено ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності (постанова від 5 серпня 2015 року № 1л/8-ф/пз). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до реєстру. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року у справі № 813/5937/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/61905150) задоволено позов ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та визнано протиправними і скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області у справі про адміністративне правопорушення від 5 серпня 2015 року № 1л/81-ф/пз та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22 липня 2015 року № 21-л. У справі № 813/5937/15 Львівський апеляційний адміністративний суд встановив, що усі роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 шляхом зміни конфігурації даху, влаштування додаткового приміщення, сходів, балкону та дверей на сходовому майданчику першого поверху здійснені у 2005 році, після чого об`єкт будівництва був успішно прийнятий в експлуатацію. Враховуючи викладене, суди помилково вважали встановленими обставини, зазначені у листі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 18 вересня 2015 року № 1303-6/4728-18 і дійшли помилкових висновків про встановлення ОСОБА_3 дверей на сходовому майданчику без затвердження проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, і такі висновки суперечать іншим матеріалам справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) викладено висновок про те, що «для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання». Про неврахування зазначеного висновку судами вказує ОСОБА_3 у касаційній скарзі. Зазначаючи про те, що сходовий майданчик є допоміжним приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців, суди залишити поза увагою вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, не перевірили місце розташування спірної частини сходового майданчика, спосіб і порядок його використання та не врахували, що ця частина сходового майданчика увійшла до складу квартири АДРЕСА_1 після її реконструкції. За таких обставин касаційна скарга є обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19), підтверджена під час касаційного провадження. За таких обставин суди дійшли помилкового виснову про задоволення первісного позову в частині зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 , а саме сходовим майданчиком шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням ОСОБА_1 доступу до нього. Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено процесуальне право, касаційний суд скасовує рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року в частині вирішення вимог первісного позову про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням ОСОБА_1 доступу до нього і ухвалює в цій частині нове рішення про відмову в позові. Щодо вирішення зустрічного позову про визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (зокрема, постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належить, необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача) (постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23). Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, яким є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України). Обґрунтовуючи позов в частині визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, ОСОБА_3 вказував, що: - власник квартири АДРЕСА_1 неправомірно (з використанням підроблених документів) провела реконструкції квартири з приєднанням до квартири підвальних приміщень, які є місцями загального користування; - згоди на приєднання місць загального користування (підвалу) до квартири позивачів за первісним позовом він не надавав; - ОСОБА_1 , на думку ОСОБА_3 , чинить йому перешкоди у користуванні підвалом, а свідоцтво про право власності на квартиру № 1 за вказаною адресою, яким включено до цієї квартири місця загального користування, і документи, на підставі яких видано це свідоцтво, підлягає скасуванню. Надаючи оцінку вказаним доводам ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановив, що реконструкція квартири АДРЕСА_1 здійснювалася відповідачами без захоплення підвального приміщення спільного користування чи підвалу ОСОБА_3 , що підтверджується листом Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 29 травня 2009 року № 3-1-10486/2401, за змістом якого самочинно розпочата реконструкція не передбачає зміни функції квартири і здійснюється в межах приміщень, які належать на праві власності ОСОБА_1 , на території домоволодіння АДРЕСА_2 . Встановивши вказані обставини, які не спростовані ОСОБА_3 належними і допустимими доказами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що проведеною реконструкцією квартири № 1 ОСОБА_1 не захоплювала підвальне приміщення будинку АДРЕСА_2 , яке перебувало у її власності до проведення реконструкції та видання оспорюваних ОСОБА_3 у цій справі наказу, свідоцтва та рішення державного реєстратора. Доводи касаційної скарги такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до незгоди з висновками судів по суті спору, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та обґрунтовано спростовані. Разом із тим Верховний Суд наголошує, що суд касаційної інстанції є судом, повноважним здійснювати перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, не наділений повноваженнями встановлювати обставини, що не були попередньо встановлені судами зазначених інстанцій, що позбавляє цей суд права здійснювати перевірку та переоцінку доказів, що були досліджені та оцінені попередньо. Дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Враховуючи недоведення ОСОБА_3 належності підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 до складу допоміжних приміщень цього будинку, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати порушеними права ОСОБА_3 як співвласника цього будинку. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 (провадження № К/9901/23411/18), від 2 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16 (провадження № К/9901/12645/18), від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18 та від 2 травня 2018 року у справі № 910/4704/16, оскільки у вказаних справах суди вважали доведеними порушення прав позивачів, за захистом яких останні звернулися до суду. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів щодо вирішення зустрічного позову у вказаній частині та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, оскільки суди, встановивши фактичні в цій частині обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги у відповідній частині без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у зазначеній частині - без змін. При цьому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду переглядаються виключно в частині вирішення первісного позову про усунення перешкод у користуванні сходовим майданчиком шляхом демонтажу встановлених дверей і вирішення зустрічного позову та визнання незаконними і скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, оскільки касаційна скарга не містить вимог про скасування оскаржуваних судових рішень в інших частинах. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_9 про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 - сходовим майданчиком шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням доступу ОСОБА_9 до сходового майданчика і ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити ОСОБА_9 у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні приміщенням загального користування в будинку АДРЕСА_2 , а саме сходовим майданчиком, шляхом демонтажу встановлених дверей на сходовому майданчику з наданням доступу ОСОБА_9 до сходового майданчика. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 липня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_9 , Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання незаконними та скасування наказу, свідоцтва про право власності і рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік