Постанова Велика Палата ВС № 990SСGС/3/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ справа № 990SCGC/3/26 провадження № 11-42сап26 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Погрібного С. О., судді-доповідача Кривенди О. В., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., за участю: секретаря судового засідання Біляр Л. В., представника Вищої ради правосуддя Брінцова А. І., розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» і ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог 1. 26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням Вища рада правосуддя (далі - ВРП, Рада) погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді абопідриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

3. Також ВРП, як зазначено в її рішенні, погодилася з висновком дисциплінарного органу про відсутність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями).

4. До судді ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

5. Як видно зі змісту скарги, ОСОБА_1 вважає Спірне рішення таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798?VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).

6. Просить Спірне рішення скасувати.

7. На обґрунтування своєї скарги посилається на те, що його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

8. На думку скаржника, притягнення його до дисциплінарної відповідальності за цією нормою дало можливість ВРП застосувати стандарти доказування і підходи, визначені частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VІІІ, які полягають у тому, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

9. Як зазначає ОСОБА_1 , під час розгляду дисциплінарної справи ВРП самостійно надавала оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, застосувавши такий стандарт доказування, як «чіткі і переконливі докази».

10. Проте оскільки наведені в Спірному рішенні і матеріалах дисциплінарного провадження докази, факти та обставини отримані і складаються виключно з матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі, де його ( ОСОБА_1 ) дії кваліфікуються як кримінально карані дії корупційного характеру, а сама справа перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/10516/23, провадження № 1-кп/991/125/23), про що на момент ухвалення рішення було відомо ВРП, підстава притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна відповідати тій, що визначена пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

11. Цієї обставини ВРП не врахувала, а тому докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, не можна вважати чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

12. Отже, як зазначає ОСОБА_1 , тільки у кримінальному процесі після перевірки належності і допустимості усіх доказів та встановлення фактів із застосуванням стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та в разі ухвалення обвинувального вироку, який набрав законної сили, ВРП мала право реалізувати свої повноваження щодо звільнення судді з посади. Рух скарги

13. Ухвалою судді Великої Палати від 02 лютого 2026 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

14. Ухвалою від 12 лютого 2026 року Велика Палата поновила строк на оскарження рішення ВРП та відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 .

15. Ухвалою судді Великої Палати від 02 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 14 травня 2026 року. 16. 14 травня 2026 року Велика Палата за клопотанням ВРП призначила справу № 990SCGC/3/26 до розгляду в судовому засіданні на 18 червня 2026 року та ухвалила здійснювати трансляцію перебігу судових засідань у цій справі в мережі «Інтернет» на YouTube-каналі «Судова влада України».18 червня 2026 року ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився до суду, що в силу вимог частини другої статті 344 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Позиція ВРП

17. У відзиві на скаргу Рада зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.

18. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

19. Рада зазначає, що вона під час перевірки дисциплінарної справи встановила, що зібрані у дисциплінарній справі матеріали оцінені Дисциплінарною палатою з достатньою повнотою і підтверджують вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішеннях Ради та її Першої Дисциплінарної палати, та не дають підстав для його скасування.

20. Не погоджується Рада і з твердженнями скаржника про обмеження повноважень ВРП та неправильну кваліфікацію його дій з огляду на те, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження. Перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом № 1402-VІІІ.

21. Дисциплінарна відповідальність за своєю юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб`єктів, а також характером і наслідками стягнень.

22. На підтримку своєї позиції ВРП посилається на висновки Великої Палати, викладені в постановах від 04 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року (справа № 9901/997/18).

23. Звертає увагу на те, що дисциплінарний проступок і кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Особа може бути притягнута за одні й ті самі дії до різних видів юридичної відповідальності: дисциплінарної, кримінальної чи адміністративної, що не суперечить частині першій статті 61 Конституції України.

24. Питання про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення вирішує виключно суд, тоді як встановлення наявності або відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку належить до повноважень Дисциплінарних палат ВРП.

25. До того ж, як зазначає ВРП у скарзі, існує принципова різниця між об`єктом оцінки та стандартами доказування. Для кримінального провадження діє стандарт «поза розумним сумнівом», спрямований на встановлення вини особи у вчиненні злочину, тоді як дисциплінарний стандарт «чітких та переконливих доказів», передбачений статтею 49 Закону № 1798-VІІІ, дозволяє оцінювати дії судді як порушення етичних норм та поведінку, що порочить звання судді. Чіткими визнаються докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, дають змогу дійти висновку про наявність дисциплінарного проступку.

26. Наголошує ВРП на тому, що Велика Палата в постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновку про можливість використання таких доказів як протоколи негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), під час дисциплінарного провадження. ВРП самостійно оцінює такі матеріали для підтвердження того, що суддя допустив неналежну поведінку, яка підриває довіру до суду.

27. З огляду на викладене Рада вважає доводи ОСОБА_1 про неможливість розгляду дисциплінарної справи на основі відомостей із кримінального провадження неспроможними.

28. Наполягає на тому, що навіть обговорення суддею можливості отримання неправомірної вигоди та намір вплинути на колег є самостійним порушенням етичних норм за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, завдає істотної шкоди авторитету правосуддя та підриває довіру суспільства до суду.

29. Саме ця норма забезпечує реагування на неетичну поведінку судді, тоді як пункт 15 цієї статті застосовується як наслідок визнання судді винуватим у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією. Таке розмежування дозволяє ВРП ефективно захищати суспільну довіру до суду та підтримувати високі стандарти суддівської етики.

30. З урахуванням наведеного ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Встановлені обставини справи

31. Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) 11 вересня 2023 року звернулося до ВРП із дисциплінарною скаргою (вх. № 325/1/13-23) на дії судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1, до якої додало копії матеріалів кримінального провадження № 52023000000000250 від 09 червня 2023 року, з яких видно, що у провадженні судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 перебувала справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (справа № 522/2446/23). 32. 18 травня 2023 року ОСОБА_2 уклав з адвокатом ОСОБА_4 договір про надання правової допомоги під час розгляду справи № 522/2446/23.

33. Наприкінці травня 2023 року адвокат ОСОБА_4 вирішив підбурити ОСОБА_2 до надання судді ОСОБА_3 неправомірної вигоди за ухвалення нею рішення на користь ОСОБА_2 . При цьому адвокат ОСОБА_4 шляхом обману ОСОБА_2 планував заволодіти частиною одержаних від нього грошових коштів, наданих для передання судді.

34. Про злочинні наміри адвокат ОСОБА_4 повідомив суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , з яким тривалий час підтримував товариські стосунки, та запропонував йому взяти безпосередню участь у реалізації цього наміру, а саме передати судді ОСОБА_3 отримані від ОСОБА_2 кошти, залишивши частину собі.

35. Суддя ОСОБА_1, який працює із суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 та має можливість вплинути на ухвалення нею судового рішення шляхом надання їй неправомірної вигоди, керуючись корисливим мотивом, прийняв таку пропозицію.

36. Наприкінці травня - на початку червня 2023 року адвокат ОСОБА_4, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Покровський, 6, повідомив ОСОБА_2 , що йому необхідно надати грошові кошти в сумі 2000 доларів США як неправомірну вигоду для судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 за ухвалення нею рішення про визнання ОСОБА_2 невинуватим у скоєнні адміністративного правопорушення у справі № 522/2446/23.

37. Отже, ОСОБА_4 , не повідомивши ОСОБА_2 про факт залучення до протиправної діяльності судді ОСОБА_1, а також про їхні спільні наміри заволодіти частиною одержаних від ОСОБА_2 грошових коштів, схилив ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 в сумі 2000 доларів США. 38. 08 червня 2023 року ОСОБА_4 близько 18 год, перебуваючи у приміщенні офісу за місцем здійснення адвокатської діяльності за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Покровський, 6, повідомив ОСОБА_2 про те, що вказану ним раніше неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США необхідно передати ОСОБА_4 для подальшого надання судді ОСОБА_3 до 15 червня 2023 року. 39. 08 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомив (не знаючи про конкретні обставини злочинного плану ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ), що суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення щодо нього, та адвокат ОСОБА_4 вимагають від нього неправомірну вигоду за вчинення дій у його інтересах.

40. Досудовим розслідуванням також встановлено, що згодом між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбувалися зустрічі, телефонні розмови щодо передання судді ОСОБА_3 неправомірної вигоди. 41. 19 червня 2023 року о 10:13 адвокат ОСОБА_4, перебуваючи поблизу офісного приміщення, що розташоване за адресою: місто Одеса, провулок Покровський, 6, зустрівся з ОСОБА_2 , після чого вони разом зайшли до робочого кабінету адвоката за вказаною адресою. Під час подальшої розмови ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 2000 доларів США (станом на 19 червня 2023 року згідно з офіційним курсом валют Національного банку України (далі - НБУ) - 73 137,20 грн) як неправомірну вигоду для судді ОСОБА_3 за ухвалення нею в інтересах ОСОБА_2 рішення у справі № 522/2446/23 про адміністративне правопорушення.

42. Після цього у період з 10:13 до 11.31 адвокат ОСОБА_4 заволодів частиною отриманих грошових коштів у розмірі 750 доларів США (станом на 19 червня 2023 року згідно з офіційним курсом валют НБУ - 27 426,45 грн), якими розпорядився на власний розсуд.

43. З метою реалізації узгодженого злочинного плану 19 червня 2023 року ОСОБА_4 на автомобілі марки «Nissan» з номерним знаком НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні, прибув до Приморського районного суду міста Одеси за адресою: вулиця Балківська, 33, місто Одеса, та зустрівся із суддею ОСОБА_1 у салоні вказаного автомобіля, де у період з 12:21 до 12:54 адвокат ОСОБА_4 передав судді ОСОБА_1 надані ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1250 доларів США. При цьому 1000 доларів США ОСОБА_1 повинен був передати як неправомірну вигоду судді ОСОБА_3 , а 250 доларів США суддя ОСОБА_1 залишив собі та у такий спосіб заволодів ними (попередньо вводячи в оману ОСОБА_2 ).

44. Після цього злочинні дії адвоката ОСОБА_4 та судді ОСОБА_1 щодо надання неправомірної вигоди судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_3 були припинені працівниками правоохоронних органів, тобто не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі. 45. 03 серпня 2023 року в межах зазначеного вище кримінального провадження судді ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру в незакінченому замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України. 46. 03 липня 2024 року до ВРП надійшов лист від НАБУ, у якому повідомлено, що детективи НАБУ завершили досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000250 від 09 червня 2023 року. НАБУ, керуючись статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), надало дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000250 у межах попередньо скерованих 15 серпня та 13 жовтня 2023 року копій документів, а також копій документів, додатково надісланих як додатків до скарги щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_1 (дисциплінарна скарга від 07 вересня 2023 року вих. № 01-179/27603).

47. ВРП рішенням від 10 серпня 2023 року № 814/0/15-23 задовольнила подання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про надання згоди на утримання під вартою судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 .

48. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2023 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено заставу в розмірі 805 200 гривень.

49. ВРП рішенням від 14 серпня 2023 року № 820/0/15-23 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про відсторонення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

50. ВРП рішенням від 14 вересня 2023 року № 896/0/15-23 продовжила до 20 листопада 2023 року строк тимчасового відсторонення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

51. ВРП рішенням від 09 січня 2024 року № 1/0/15-24 тимчасово відсторонила суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України.

52. Згідно з інформацією офіційного вебпорталу «Судова влада України» ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 липня 2024 року зупинено судове провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною другою статті 190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2023 року за № 52023000000000250. Виділено в окреме провадження матеріали вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 (справа № 991/6515/24, провадження № 1-кп/991 /83/24).

53. Копії матеріалів кримінального провадження, доданих НАБУ до дисциплінарної скарги, містять протокол про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року: аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_4 . Вказаний протокол склав старший оперуповноважений в ОВС ДСР НП України майор поліції Цудний І. А. за результатами розгляду матеріалів НСРД, проведених силами ВОТР ДСР НП України на виконання доручення прокурора третього відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кожум`яки І. В. від 14 червня 2023 року № 28/3-1524т, у кримінальному провадженні № 52023000000000250 від 09 червня 2023 року, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року.

54. За результатами проведених заходів отримано інформацію, яка фіксувалась на Micro-SD інв. 2242т-2023, зокрема 19 червня 2023 року о 12:43 відбулася фіксація розмови ОСОБА_4 із суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 у салоні автомобіля.

55. Відповідно до стенограми запису вказаної розмови, яка викладена у протоколі про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року, між адвокатом ОСОБА_4 та суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 19 червня 2023 року відбулась розмова такого змісту: «... ОСОБА_1 : Я тебе скажу, ходила ко мне ОСОБА_3 , чтоб ты понял, звонит, зайди, я захожу, а вот этот чувак, этот твой крендель, говорит ты его нормально знаешь, а что я скажу, я его вообще [нецензурна лайка] не знаю, я говорю, я его адвоката знаю. Говорит: он такой борзый зашел, он там что-то просил ознакомиться, перенести, хотел посмотреть материалы, какой-то неадекватный, она пошла, короче, на Вашу, что СБУшники провокацию готовят по Приморскому суду, уже там по ОСОБА_8 . И она говорит: короче я тебе рекомендую его типа [нецензурна лайка] послать. Я говорю, та не, подожди, я его не знаю, мы с ним как бы не пересекаемся, знаю его адвоката, как бы зто мой кент, я в нем уверен. Я ее короче перебил, говорю, ты короче не бойся, я все возьму, вот когда ты мне написал, что встретимся, я уже ей написал все нормально, ОСОБА_3 примет решение, давай встретимся. Сейчас такие все перепуганные [нецензурна лайка]. Меня ОСОБА_14 с ОСОБА_10 просил порешать, вообще не знаю, сейчас как поджопник даст, хммм , можно было б конечно для ОСОБА_10 и бесплатно порешать, что рассказывать сказки. ОСОБА_4 : Ну короче. ОСОБА_1 : Ну они боятся [нецензурна лайка] все...»; «... ОСОБА_4 : А что у меня дела, судья, хорошо что ты мне напомнил, е сть судья ОСОБА_3 , есть у Вас такая? ОСОБА_1 : Так это ж ОСОБА_3 , мы ж решаем сейчас. ОСОБА_1 : Я нормально с ней. Я тебе скажу че, она сильно балакучая, [нецензурна лайка] и всем [нецензурна лайка], рассказывает. ОСОБА_4 : Что [нецензурна лайка]? ОСОБА_1 : Под пивасик себе, может подбухнуть. ОСОБА_4 : Может тогда не надо. ОСОБА_1 : Да, и она очень много телепает языком, не хочу ей что-то говорить, просто тебя знаю стопудово..., декабристы, кибальчиши, потому что это наш хлеб. Не сдадут, уголовники. Ну есть категории, есть некоторые люди, я в нормальных отношениях, я общаюсь, я дистанцию держу, если с ОСОБА_3, начну с того, что у нас с ОСОБА_3 началось, что она меня первый раз попросила, поэтому ми с ней имеем дружескую ..., много людей есть тут условно...»; «... ОСОБА_1 : Ти это, давай мне по ОСОБА_16 скажи, скажи, я ОСОБА_15 попрошу, потому что ОСОБА_15 как быподходит, и они через стенку з ОСОБА_16 сидят, и они как бы общаются, друг к другу заходят. Давай я ОСОБА_15 попрошу, чтоб не я, ОСОБА_15 решала..., она ходит такая, девочка с этого, воспитанная с гимназии, решака еще та. Главное, уметь вовремя дурочку склеить. Что там муж с женой? ОСОБА_4 : Сейчас смотрю, муж с женой делят. ОСОБА_1 : Чего не у ОСОБА_17?...»; «... ОСОБА_4 : это просто сторона по делу. Мы клиенту должны показать работу. ОСОБА_1 : Я понял, все дали задаток и все. Ну дали 100 долларов, хоть сто долларов заработали. Ладно завтра в 14:00 переоформление, что завтра - вторник, вторник. Так, Приморский райсуд, так, так ..до ОСОБА_11 , так, и шо вы хотите отбить, чтоб отказали?...»; «... ОСОБА_1 : Ну смотри, в принципе я могу, там есть нарушения, давай там может не космически, может не косарь, давай там хоть что-то заработаем, Шо они там? ОСОБА_4 : ...сколько ты там посчитаешь, столько мне и сбросишь. ОСОБА_1 : Не, ну мы с тобой 50 на 50? ОСОБА_4 : Ну вообще-то тебе выносить, ответственности у тебя больше. ОСОБА_1 : Ты клиента нашел. Ты клиента нашел. Ладно, мои 700, твои

300. ОСОБА_4 : Ладно, договорились. ОСОБА_1 : Ну если они там будут ныть, 800, 700 говори, там давай на характере на связях буду просить упрашивать. Если 700, мне 500 , тебе

200. ОСОБА_4 : Хорошо. ОСОБА_1 : Хорошо, ну все. ОСОБА_4 : Вике привет. Вике привет. ОСОБА_1 : Меньше 500, думаю, не будем опускаться, а то потом скажут ...все, добро договорились. Тогда на связи, по ОСОБА_16 ты мне скинул...».

56. Ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 24 червня 2024 року № 1929/1дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, відповідно до яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями. Короткий зміст рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП

57. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 суддю Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

58. Надаючи оцінку діям судді ОСОБА_1 щодо наявності дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що розмова, яка відбулась 19 червня 2023 року між адвокатом ОСОБА_4 та суддею ОСОБА_1 , стенограма якої викладена у протоколі про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року, досліджувалась ВРП під час розгляду повідомлення судді ОСОБА_1 про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя (рішення ВРП від 14 листопада 2023 року № 1057/0/15-23).

59. У зазначеному рішенні ВРП вказала, що з розмови вбачається, що суддя ОСОБА_1 обговорював з адвокатом ОСОБА_4 розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судових справ і намагався впливати на інших суддів Приморського районного суду міста Одеси. За словами судді ОСОБА_1 , до нього зверталися інші судді із проханням вплинути на вирішення певних судових справ. Прізвища, які суддя ОСОБА_1 назвав, збігаються із прізвищами певних суддів Приморського районного суду міста Одеси.

60. ВРП в зазначеному рішенні також дійшла висновку, що наявні матеріали не свідчать, що такий вплив на інших суддів чи прохання від них дійсно мали місце, а суддя ОСОБА_1 , посилаючись на таємницю слідства, відмовився надавати на запит члена ВРП пояснення щодо цих висловлювань.

61. При цьому під час розгляду ВРП клопотань Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про надання згоди на утримання судді ОСОБА_1 під вартою та відсторонення його від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності суддя ОСОБА_1 , ознайомлений із цими матеріалами справи, не спростував того, що наведені розмови дійсно мали місце. Крім того, на запит члена ВРП суддя ОСОБА_3 підтвердила факт переписки із суддею ОСОБА_1 . Ця переписка міститься в матеріалах справи, але суддя ОСОБА_3 заперечила свій зв`язок із цією справою.

62. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що під час розгляду дисциплінарної справи відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ не виявлено чітких та переконливих доказів, які свідчили б, що вплив судді ОСОБА_1 на інших суддів чи прохання від них дійсно мали місце.

63. За таких обставин Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

64. Щодо дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з такого.

65. Перша Дисциплінарна палата ВРП, проаналізувавши обставини, викладені в дисциплінарній скарзі, інформацію, отриману під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також обставини, встановлені під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, встановила, що суддя ОСОБА_1 мав позапроцесуальні взаємовідносини з адвокатом ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 , з метою ухвалення рішення у справі про визнання ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, яка перебувала на розгляді в судді ОСОБА_3 .

66. Як зазначила Перша Дисциплінарна палата ВРП, факт і характер наведених вище висловлювань судді та ймовірність його впливу за вказаних обставин свідчать про переконання учасників цих розмов у можливості вчинення зазначених дій та про їхню готовність до вчинення таких дій.

67. На переконання Першої Дисциплінарної палати ВРП, такі дії судді ОСОБА_1 порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді.

68. Проаналізувавши положення пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що етичними нормами і стандартами професійної поведінки судді охоплюється заборона дій або бездіяльності у професійній або інших сферах життя, які з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача можуть викликати сумніви в незалежності, безсторонності суду й завдати шкоди авторитету судової влади.

69. З урахуванням викладеного суддя має дотримуватися високих стандартів поведінки та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя, завжди дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів, а поведінка відповідала високому статусу його посади.

70. Натомість, як зауважила Перша Дисциплінарна палата ВРП, описана вище поведінка судді ОСОБА_1 не відповідає принципам верховенства права, безсторонності і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об`єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами чи суддями.

71. Зазначені події набули розголосу в медіа та викликали негативну оцінку громадськості щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, порочить звання судді ОСОБА_1 , має негативний вплив на авторитет не лише Приморського районного суду міста Одеси, а й на судову систему загалом.

72. Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала, що зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежна поведінка та дії з боку судді ОСОБА_1 об`єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

73. Зважаючи на викладене, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

74. Оцінюючи допущені суддею ОСОБА_1 порушення, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що зазначені дії мають умисний характер, оскільки суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати їх неправомірності таких дій, чим завдав істотної шкоди авторитету правосуддя.

75. Визначаючи вид стягнення, Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала характер і зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя ОСОБА_1 , наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, та дійшла висновку, що ні особа судді та ступінь його вини, ні відсутність дисциплінарних стягнень чи будь-які інші обставини не можуть вплинути на застосування до цього судді іншого стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, яке є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VІІІ. Короткий зміст рішення ВРП

76. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 «Про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишила це рішення без змін.

77. Рада погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати про те, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено в діях судді ОСОБА_1 чітких та переконливих доказів, які б свідчили, що вплив судді на інших суддів чи прохання дійсно мали місце, тому дійшла висновку про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями.

78. Що стосується дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, ВРП виходила з того, що матеріалами кримінального провадження № 52023000000000250, а саме протоколом про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року, в якому викладено стенограму записів розмови від 19 червня 2023 року, що відбулася між адвокатом ОСОБА_4 та суддею ОСОБА_1 у салоні автомобіля, підтверджується факт спілкування між вказаними особами, під час якого адвокат ОСОБА_4 та суддя ОСОБА_1 обговорюють можливість ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення та обговорюють розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи.

79. Із цієї розмови вбачається, що суддя ОСОБА_1 позитивно реагує на пропозицію адвоката розподілити отримані кошти на власний розсуд, оскільки на судді ОСОБА_1 більше відповідальності. При цьому суддя ОСОБА_1 запевняє адвоката, що він у гарних стосунках із суддею ОСОБА_3 та зможе вирішити з нею питання.

80. Отже, встановлені під час розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП обставини не залишають сумніву щодо спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 - учасника справи № 522/2446/23, що перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , з метою надання цій судді неправомірної вигоди за ухвалення необхідного судового рішення. Така поведінка судді ОСОБА_1 порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

81. ВРП також установила, що зі змісту розмови, яка відбулась між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 під час зустрічі 19 червня 2023 року в салоні автомобіля, вбачається, що суддя ОСОБА_1 використовує в розмові фрази, які свідчать про його намір надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_3 за ухвалення нею необхідного судового рішення. А саме, суддя ОСОБА_1 позитивно реагує на обговорення з адвокатом ОСОБА_4 можливості ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення у справі, ставить адвокату уточнюючі запитання з метою з`ясувати, яку суму грошей необхідно буде отримати за вирішення цього питання, пропонує адвокату порядок розподілу отриманих грошових коштів від «клієнта», запевняє адвоката, що він із суддею в гарних стосунках, що дасть йому змогу вирішити питання стосовно справи, яка перебуває в її провадженні.

82. Такі дії судді ОСОБА_1 вказують на невиконання суддею обов`язків, визначених статтею 56 Закону № 1402-VІІІ, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб та свідчать про умисність дій судді ОСОБА_1 , оскільки він не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи.

83. Така поведінка судді ОСОБА_1 створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

84. Зазначене, на думку ВРП, підтверджує умисний характер проступку та грубе порушення суддею ОСОБА_1 стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

85. З огляду на зазначене ВРП погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати, що дії судді ОСОБА_1 охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

86. ВРП взяла до уваги обставини, що підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення, зокрема характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя ОСОБА_1 , наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, характеристику судді, та погодилася з висновком дисциплінарного органу про те, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, у виді подання про звільнення судді з посади. Позиція Великої Палати

87. Велика Палата, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

88. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

89. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798?VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

90. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

91. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

92. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач, суддя, скаржник, їх представники.

93. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

94. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

95. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

96. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

97. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

98. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

99. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

100. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати.

101. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

102. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

103. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

104. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

105. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

106. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

107. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

108. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

109. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

110. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 18 грудня 2025 року були присутні 11 членів Ради. За результатами голосування за пропозицію залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 проголосувало 10 членів ВРП, проти - 1.

111. Спірне рішення підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.

112. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

113. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.

114. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

115. З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Кулік Вікторія Миколаївна були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (листи секретаріату ВРП від 05 грудня 2025 року № 24083/0/9-25, 24084/0/9-25, 24089/0/9-25). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

116. У засіданні ВРП, призначеному на 18 грудня 2025 року, ОСОБА_1 участі не брав. Водночас представниця ОСОБА_1 18 грудня 2025 року подала клопотання про зупинення розгляду скарги, у задоволенні якого було відмовлено, зокрема з огляду на те, що суддя не позбавлений права брати участь у засіданнях ВРП та доводити свою правову позицію через свого представника відповідно до положень частини другої статті 47 Закону № 1798-VIII.

117. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 108 засідання ВРП від 18 грудня 2025 року і не оспорюються скаржником.

118. Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798?VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

119. Оцінюючи Спірне рішення на відповідність вимогам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII щодо зазначення передбачених законом підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата зауважує, що, встановлюючи правову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 , ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

120. Кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

121. З огляду на зазначене Велика Палата має перевірити, чи було вчинено суддею ОСОБА_1 діяння, яке йому поставлено у провину, та чи має воно склад дисциплінарного проступку, за який він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

122. Статтею 115 Закону № 1402-VIIIвстановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

123. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

124. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

125. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

126. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

127. Предметом оскарження до ВРП було рішення її ПершоїДисциплінарної палати від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

128. ВРП, пославшись на вимоги статті 109 Закону № 1402-VIII та взявши до уваги обставини, які підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII, дійшла висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII,у виді подання про звільнення судді з посади.

129. Зазначені порушення, про що йшлося вище, полягали у тому, що 19 червня 2023 року мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4 щодо можливості ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення та обговорення розміру майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи.

130. Відповідно до статті 2 Закону № 1402-VIIIсуд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

131. Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

132. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

133. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов'язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

134. У пункті 22 Висновку № 3 КРЄС зазначено, що поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов'язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

135. Як зазначено в Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя має вважати своїм обов`язком не лише дотримуватися високих стандартів поведінки, але й брати участь у колективних зусиллях для встановлення, підтримки та захисту цих стандартів. Навіть один випадок неналежної поведінки судді може завдати невиправної шкоди моральному авторитету суду.

136. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою (пункт 4.1 Бангалорських принципів поведінки суддів).

137. У пункті 1.6 Бангалорських принципів закріплений обов`язок судді виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

138. Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

139. Однією з фундаментальних засад демократичного суспільства є незалежність судів і суддів. Загальновизнано, що вказана засада є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виконавча і законодавча гілки влади повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від кроків, які могли б поставити її під загрозу.

140. Бангалорські принципи поведінки суддів визначили, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

141. Відповідно до пункту 1.3 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.

142. У контексті статті 2 Кодексу суддівської етики поняття «посадове становище» означає як юридичні можливості, пов`язані з колом прав і обов`язків судді у зв`язку із зайняттям ним відповідної посади, так і фактичні можливості, що випливають із авторитету займаної посади.

143. Таке положення щодо заборони використання посадового становища в особистих інтересах кореспондує зі змістом пункту 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів, відповідно до якого суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім`ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень. Під особистими інтересами треба розуміти будь-які інтереси особи, які зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, в тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв`язку з її членством або діяльністю в не пов`язаних з виконанням нею функцій держави або місцевого самоврядування, громадських, релігійних та інших організаціях.

144. Статтею 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

145. Положення цієї статті кореспондують із зазначеним у Бангалорських принципах поведінки суддів показником 3 «Чесність і непідкупність» та із таким принципом: «Чесність і непідкупність є необхідними умовами належного виконання суддею своїх обов`язків». Для закріплення положення про застосування цього принципу в Бангалорських принципах наголошено: «Суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу».

146. Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

147. Факти позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4, про які йшлося вище, були ретельно перевірені та досліджені як Першою Дисциплінарною палатою, так і ВРП.

148. Так, у межах кримінального провадження № 52023000000000250 було зафіксовано розмови, які відбулися між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 19 червня 2023 року у салоні автомобіля, під час яких адвокат ОСОБА_4 та суддя ОСОБА_1 обговорюють можливість ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення та розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи.

149. Зазначене підтверджується копією протоколу про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року, які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 червня 2023 року № 1509т.

150. Як установили ВРП та її дисциплінарний орган, з цього протоколу вбачається, що суддя ОСОБА_1 запевняє адвоката ОСОБА_4, що домовився із суддею ОСОБА_3, та розповідає про свою розмову із цією суддею, в якій повідомляє їй, що знає адвоката особи, яка приходила до судді ОСОБА_3, і запевняє, що їй нема чого боятись: «...ОСОБА_1: Я говорю, та не, подожди, я его не знаю, мы с ним как бы не пересекаемся, знаю его адвоката, как бы, это мой кент, я в нем уверен. Я ее короче перебил, говорю, ты короче не бойся, я все возьму, вот когда ты мне написал, что встретимся, я уже ей написал все нормально, ОСОБА_3 примет решение давай встретимся...».

151. Крім того, зміст розмови свідчить про те, що суддя ОСОБА_1 пояснює адвокату ОСОБА_4, що він вирішує питання щодо ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення: «... ОСОБА_4 : А что у меня дела, судья, хорошо что ты мне напомнил, есть судья ОСОБА_3, есть у Вас такая? ОСОБА_1: Так это ж ОСОБА_3, мы ж решаем сейчас. ОСОБА_1 : Я нормально с ней. Я тебе скажу че, она сильно балакучая, [нецензурна лайка] и всем [нецензурна лайка], рассказывает...».

152. Суддя ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_4 також обговорюють суму грошових коштів, яку необхідно отримати від «клієнта», при цьому суддя ОСОБА_1 пропонує порядок розподілу між ними отриманих грошових коштів: «... ОСОБА_1 : Ну смотри, в принципе я могу, там єсть нарушения, давай там может не космически, может не косарь, давай там хоть что-то заработаем, Шо они там? ОСОБА_4 : ...сколько ты там посчитаешь, столько мне и сбросишь. ОСОБА_1 : Не, ну мы с тобой 50 на 50? ОСОБА_4 : Ну вообще-то тебе выносить, ответственности у тебя больше. ОСОБА_1 : Ты клиента нашел. Ты клиента нашел. Ладно, мои 700, твои

300. ОСОБА_4 : Ладно, договорились. ОСОБА_1 : Ну если они там будут ныть, 800, 700 говори, там давай на характере на связях буду просить, упрашивать. Если 700, мне 500, тебе

200. ОСОБА_4 : Хорошо...».

153. Велика Палата погоджується із висновком ВРП про те, що із наведеної вище розмови вбачається, що суддя ОСОБА_1 позитивно реагує на пропозицію адвоката розподілити отримані кошти на власний розсуд, оскільки на судді ОСОБА_1 більше відповідальності. При цьому суддя ОСОБА_1 запевняє адвоката, що він у гарних стосунках із суддею ОСОБА_13 та зможе вирішити з нею питання.

154. Встановлені обставини не залишають сумніву щодо спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 - учасника справи № 522/2446/23, що перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , з метою надання цій судді неправомірної вигоди за ухвалення необхідного судового рішення. Така поведінка судді ОСОБА_1 порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

155. Зі змісту розмови, яка відбулась між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 під час зустрічі 19 червня 2023 року в салоні автомобіля вбачається, що суддя ОСОБА_1 використовує в розмові фрази, які свідчать про його намір надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_3 за ухвалення нею необхідного судового рішення. А саме: суддя ОСОБА_1 позитивно реагує на обговорення з адвокатом ОСОБА_4 можливості ухвалення суддею ОСОБА_3 необхідного судового рішення у справі, ставить адвокату уточнюючі запитання з метою з`ясувати, яку суму грошей необхідно буде отримати за вирішення цього питання, пропонує адвокату порядок розподілу отриманих грошових коштів від «клієнта», запевняє адвоката, що він із суддею в гарних стосунках, що дасть йому змогу вирішити питання стосовно справи, яка перебуває в її провадженні.

156. Такі дії судді ОСОБА_1 вказують на невиконання суддею обов`язків, визначених статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб та свідчать про умисність дій судді ОСОБА_1 , оскільки він не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи.

157. Така поведінка судді ОСОБА_1 створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

158. Факт і характер зазначених вище висловлювань судді ОСОБА_1 за вказаних обставин свідчить про переконаність його та адвоката ОСОБА_4 в можливості вчинення зазначених дій та про їхню готовність до вчинення таких дій.

159. Такі дії судді ОСОБА_1 порушують стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді.

160. Поведінка судді ОСОБА_1 , описана вище, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності суду і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об`єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу третіх осіб чи суддів на розгляд справи.

161. Зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежні дії з боку судді ОСОБА_1 об`єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

162. Це підтверджує умисний характер проступку та грубе порушення суддею ОСОБА_1 стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

163. Отже, Велика Палата вважає, що ВРП навела чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

164. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, ВРП взяла до уваги обставини, що підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення, зокрема характер та зміст істотного дисциплінарного проступку, який допустив суддя ОСОБА_1 , наслідки такого проступку, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової гілки влади загалом, характеристику судді, зважила на умисний характер дій судді та дійшла обґрунтованого висновку про те, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус судді», у виді подання про звільнення судді з посади.

165. Отже, визначене дисциплінарним органом судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.

166. Скаржник як на підставу для скасування Спірного рішення послався і на те, що, на його думку, ВРП та її Дисциплінарна палата під час здійснення дисциплінарного провадження щодо нього ( ОСОБА_1 ) не мали права використовувати матеріали кримінального провадження № 52023000000000250, зокрема протокол НСРД.

167. Велика Палата звертає увагу на те, що хоча дисциплінарне провадження й ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах, отриманих від органів досудового слідства, але оцінювалися ці матеріали ВРП та її Дисциплінарною палатою лише в аспекті того, чи були в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

168. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «Х. проти Австрії» (X. v. Austria) про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «С. проти Сполученого Королівства» (C. v. the United Kingdom) про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Рінґвольд проти Норвегії», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

169. Висновок щодо можливості використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження щодо судді Велика Палата неодноразово робила у своїх постановах від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21), від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24), від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24), від 03 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25 (провадження № 11-137сап25), від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25).

170. Зокрема, у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25) Велика Палата проаналізувала норми Кримінального процесуального кодексу України, які регламентують заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, а також норми Закону № 1798-VIIIта дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.

171. Додатково Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дійшов переконання, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зокрема й протоколами про результати проведення НСРД.

172. Тобто фактично попередню оцінку матеріалів НСРД здійснив слідчий суддя ВАКС під час обрання судді запобіжного заходу.

173. Надалі ВРП за клопотаннями заступника Генерального прокурора - керівника САП вирішувала питання про відсторонення та про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тож на час ухвалення рішень про відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП вже була обізнана з матеріалами досудового розслідування, зокрема й з протоколами НСРД.

174. У справі, що розглядається, установлено, що НАБУ надало дозвіл на використання і розголошення документів (відомостей) досудового розслідування кримінального провадження в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину та вважала, що немає підстав стверджувати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.

175. Також у скарзі ОСОБА_1 висловлює незгоду із кваліфікацією його дій, оскільки в Спірному рішенні і матеріалах дисциплінарного провадження докази, факти та обставини отримані і складаються виключно з матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі, де його ( ОСОБА_1 ) дії кваліфікуються як кримінально карані дії корупційного характеру, а сама справа перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду України (справа № 991/10516/23, провадження № 1-кп/991/125/23), про що на момент ухвалення рішення було відомо ВРП, тому вважає, що підстава притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна відповідати тій, що визначена пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме - визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

176. Велика Палата вкотре звертає увагу на те, що під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, встановлює в діях судді ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення судді саме до дисциплінарної, а не будь-якої іншої відповідальності.

177. Отже, доводи та міркування, викладені у скарзі, зокрема і щодо неправильної, на думку скаржника, кваліфікації його дій, не спростовують правильності висновків ВРП. Висновки Великої Палати

178. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

179. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24, Велика Палата вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а Спірне рішення - без змін. Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 у справі № 990SCGC/3/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий С. О. Погрібний Суддя-доповідач О. В. Кривенда Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк О. В. Білоконь К. М. Пільков О. Л. Булейко Н. С. Стефанів М. М. Гімон Т. Г. Стрелець О. А. Губська О. В. Ступак А. А. Ємець М. Ю. Тітов В. В. Король І. В. Ткач М. В. Мазур В. Ю. Уркевич