Постанова Велика Палата ВС № 990/44/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 990/44/26 провадження № 11-65сап26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Кривенди О. В., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю. розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 13 січня 2026 року № 27/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25, і ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог 1. 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила скасувати рішення ВРП від 13 січня 2026 року № 27/0/15?26 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25 про притягнення судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 лютого 2026 року зазначену адміністративну справу № 990/44/26 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).

3. Спірним рішенням ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме безпідставне затягування розгляду справи та невжиття заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом.

4. До судді ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

5. Суддя ОСОБА_1. вважає Спірне рішення невмотивованим, а його висновки - хибними, оскільки дисциплінарне провадження у цій справі відкрито безпідставно, а рішення за результатами його розгляду є нічим іншим як втручанням у діяльність судді та тиском на суддю у непередбачений законом спосіб, у зв`язку із чим має бути скасоване судом.

6. Зазначає, що в її поведінці відсутні ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Такий висновок суддя обґрунтовує надмірним навантаженням як на час надходження справи так і під час її розгляду, помилковим віднесенням поведінки учасників справи до зволікання з боку судді, наданням оцінки процесуальному рішенню, суть якого жодним чином не впливає на кваліфікацію проступку у формі безпідставного затягування розгляду справи суддею.

7. Звертає увагу на те, що Спірне рішення містить обставини та міркування (судження), які ілюструють, що ВРП вдалася до оцінки законності та обґрунтованості судового рішення, постановленого суддею.

8. Подібно доводам, висловленим у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя зазначає, що 67 % судових засідань не відбулися з причини неявки обвинувачених або їх захисників; потерпілий взагалі не прибув у жодне засідання. Суддя пояснює невжиття заходів щодо осіб, які не з`являються у судові засідання, тим, що немає «постійності тривалої відсутності однієї особи задля можливості притягнення її до відповідальності за затягування розгляду справи». Вважає, що тривалі інтервали між призначеними засіданнями зумовлені об`єктивними причинами, не залежними від неї.

9. Наголошує, що при визначенні складності справи ВРП обмежилася формальними фразами та не вдалася до її аналізу. Далі, навівши суть кримінальної справи № 504/2122/20 (за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), зазначає, що ВРП не надала оцінки поведінці обвинувачених та їх захисників, яка є суттєвою та важливою. Не надала Рада оцінки особистій незацікавленості потерпілого щодо справи, оскільки він не з`являвся у судові засідання та не цікавився ходом розгляду справи. Остаточне рішення у справі не прийнято, обвинувачені та потерпілий однаково вважають себе власниками майна і кінцеве рішення по суті може ухвалити лише суд.

10. Вважає безпідставними висновки дисциплінарного органу ВРП щодо погіршення стану транспортного засобу внаслідок його багаторічного зберігання у неналежних умовах, оскільки ці висновки ґрунтуються виключно на припущеннях.

11. Зауважує також і про те, що дисциплінарний орган при розгляді дисциплінарної справи неповно дослідив реальне навантаження на неї як на суддю, не проаналізував строки призначення інших справ у порівнянні зі справою, про затягування розгляду якої дійшов висновку.

12. Наголошує, що основною причиною відкладення розгляду справи зі значним проміжком часу є суттєве навантаження на суд в цілому, що викликано браком кадрів. Надмірне навантаження у такому випадку не може ставитись у провину судді, в діях якої немає умислу. Рух скарги

13. Велика Палата ухвалою від 12 березня 2026 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на Спірне рішення.

14. Ухвалою від 14 травня 2026 року суддя Великої Палати Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 04 червня 2026 року. Позиція ВРП

15. У відзиві на скаргу Рада зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798?VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.

16. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні. Повідомляє, що на засіданні ВРП 13 січня 2026 року були присутні 12 членів Ради, за Спірне рішення проголосувало 11 членів ВРП, проти - 1 член ВРП.

17. Звертає увагу, що у засіданні ВРП, призначеному на 13 січня 2026 року, суддя ОСОБА_1. брала участь у режимі відеоконференції. Скаржник ОСОБА_4 на засідання не прибув, про причини своєї неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

18. Далі представник Ради на підтвердження наявності в Спірному рішенні визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, наводить мотиви Спірного рішення, тим самим спростовуючи доводи скарги судді ОСОБА_1. в цій частині.

19. ВРП просить залишити скаргу судді ОСОБА_1. без задоволення, а Спірне рішення - без змін. Встановлені обставини справи Щодо тривалості розгляду справи 20. 17 липня 2020 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000934 від 02 жовтня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України.

21. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2020 року головуючим суддею визначено суддю Комінтернівського районного суду Одеської області (на сьогодні - Доброславський районний суд Одеської області) ОСОБА_1. 22. 20 липня 2020 року відкрито кримінальне провадження у справі № 504/2122/20 та призначено підготовче судове засідання.

23. Підготовче провадження у справі закінчено 07 листопада 2023 року.

24. Тривалість між датою відкриття провадження і датою закінчення підготовчого провадження у справі № 504/2122/20 становить 1206 календарних днів (3 роки 3 місяці 19 днів).

25. На день ухвалення рішення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 тривалість кримінального провадження в суді першої інстанції у кримінальній справі № 504/2122/20 становила 1830 календарних днів (5 років 0 місяців 4 дні).

26. У цій справі закінчено підготовче провадження, оголошено обвинувальний акт і визначено порядок дослідження доказів. Після цього на засіданні 04 листопада 2024 року прокурор заявила клопотання про оголошення перерви для підготовки письмових доказів. У всіх наступних засіданнях, за винятком останнього, яке відбулось 03 вересня 2025 року, тобто після ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, розгляд справи відкладався на інший день.

27. До ухвалення рішення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 у кримінальній справі № 504/2122/20 було призначено 30 засідань.

28. З тридцяти призначених суддею засідань 15 фіксувались технічними засобами і відображені у журналах судових засідань; 10 з них тривали не більше п`яти хвилин. Під час таких засідань вчинялись дії з перевірки явки присутніх та з`ясування думки сторін щодо можливості розгляду справи за відсутності інших її учасників, після чого ухвалювалось рішення про відкладення розгляду справи на іншу дату.

29. Судові засідання призначались з інтервалами, які в окремих випадках є невиправдано тривалими. Наприклад, судове засідання, призначене на 31 серпня 2020 року не відбулося, як видно з довідки про рух справи, через «тимчасове припинення розгляду справ судом у зв`язку з позитивним результатом на РНК вірусу COVID-19». Розгляд справи було відкладено на 19 листопада 2020 року, тобто на 58 днів. Водночас відповідно до наказу голови суду № 10-ОС від 31 серпня 2020 року санітарна обробка у приміщеннях суду тривала лише одну добу - з 31 серпня до 1 вересня 2020 року.

30. Проміжок часу між призначеними засіданнями 8 разів був більшим за два місяці і 4 рази перевищував три місяці. Одна з перерв між судовими засіданнями тривала 176 календарних днів.

31. У дев`яти випадках причиною рішення про відкладення / перенесення розгляду справи на іншу дату ставала неявка одного або обох обвинувачених (25 січня 2021 року; 17 березня та 08 вересня 2022 року; 24 квітня та 27 вересня 2023 року; 12 вересня та 19 грудня 2024 року; 30 січня та 06 березня 2025 року).

32. Причини неявки обвинуваченого ОСОБА_3 , за матеріалами справи, лише 1 раз безспірно можна вважати поважними: у його заяві зазначено про смерть брата, хоча жодного документа на підтвердження цього факту в матеріалах справи немає. В усіх інших випадках про свою майбутню неявку в судове засідання обвинувачений ОСОБА_3 повідомляв шляхом надсилання повідомлень на телефонний номер секретаря засідання Коцар А. М. Зміст повідомлень не містить інформації про поважність причин неявки у судове засідання.

33. Захисники одного або двох обвинувачених не з`являлись у судові засідання 11 разів (19 листопада 2020 року, 25 січня, 07 червня, 09 серпня, 13 вересня 2021 року, 26 січня, 17 березня 2022 року, 13 березня 2023 року, 12 вересня, 16 жовтня 2024 року, 06 березня 2025 року). Причина неявки пов`язана з участю захисників в інших провадженнях. До матеріалів судової справи додано клопотання і документи на підтвердження.

34. Потерпілий та/або його представник не з`являлись у судові засідання 19 разів; така обставина сама по собі тричі (07 серпня 2020 року, 05 липня та 11 грудня 2023 року) стала підставою для відкладення (перенесення) розгляду справи на інший день. У матеріалах справи міститься заява потерпілого з клопотанням розглядати справу за його відсутності у зв`язку з похилим віком та незадовільним станом здоров`я.

35. Один раз (13 червня 2024 року) розгляд справи не відбувся у зв`язку з неявкою прокурора; у матеріалах справи міститься повідомлення про причину неявки - перебування у черговій щорічній відпустці.

36. Тричі (08 листопада 2021 року, 14 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року) розгляд справи не відбувся у зв`язку з відсутністю судді. Причини відсутності судді були поважними: перший раз - відрядження судді; другий - перебування судді у нарадчій кімнаті в іншій кримінальній справі; третій - відпустка судді.

37. Суддя ОСОБА_1. жодного разу не вживала заходів для забезпечення прибуття обвинуваченого / обвинувачених до суду.

38. Суддя тричі підтримала позицію сторони захисту і ухвалила рішення про перенесення засідання через неявку потерпілого. 39. 20 вересня 2022 року в одному з кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_2., закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності. Щодо обставин нерозгляду суддею клопотання про скасування арешту майна 40. 17 жовтня 2022 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло клопотання адвоката Шепітька Г. І. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про скасування арешту майна; у цьому клопотанні адвокат просив арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2019 року, скасувати частково, передавши транспортний засіб та ключі від транспортного засобу на відповідальне зберігання потерпілому.

41. Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області (нині - Доброславський районний суд Одеської області) ОСОБА_1. від 19 жовтня 2022 року зазначене клопотання повернуто. Мотивуючи ухвалене рішення, суддя зауважила, що до клопотання не надано доказів, які підтверджували б наявність у потерпілого право власності чи володіння транспортним засобом. Також заявник не додав до клопотання ухвалу про накладення арешту та не навів доказів на підтвердження наявності підстав для скасування арешту.

42. Відповідно до матеріалів справи № 504/2122/20 та довідки про рух справи № 504/2122/20 19 жовтня 2022 року судове засідання щодо розгляду зазначеного клопотання не призначалось і не проводилось. 43. 02 грудня 2022 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшло повторне клопотання адвоката Шепітька Г. І. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про скасування арешту транспортного засобу. До клопотання додано: 1) копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4 ; 2) копію висновку експерта від 5 листопада 2019 року № 312?п про те, що досліджуваний підпис в графі «Комітент» у договорі комісії № 5563 від 05 вересня 2019 року виконаний не ОСОБА_4., а іншої особою; досліджуваний підпис в графі «Комітент» в акті технічного стану транспортного засобу виконаний, ймовірно, не ОСОБА_4., а іншою особою. 44. 05 грудня 2022 року в судовому засіданні у справі № 504/2122/20 представник потерпілого адвокат Шепітько Г. І. оголосив інформацію про направлення до суду клопотання про скасування арешту та передання на зберігання транспортного засобу, проте клопотання у відповідному засіданні не розглядалось.

45. На день ухвалення рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 строк, протягом якого суддя не розглянула клопотання про скасування арешту майна, становив 962 календарних дні (2 роки 7 місяців 19 днів).

46. Під час перевірки скарги судді ОСОБА_1. на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП встановила, що чергове засідання у справі № 504/2122/20 призначено на 03 вересня 2025 року. 47. 03 вересня 2025 року суддя ОСОБА_1. у відкритому судовому засіданні за участі прокурора розглянула клопотання представника потерпілого Шепітька Г. І. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про скасування арешту майна та ухвалила рішення про відмову в задоволенні клопотання. Ухвалене рішення згідно з інформацією, наведеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, надіслано судом для оприлюднення 09 жовтня 2025 року; забезпечено надання загального доступу 10 жовтня 2025 року. Щодо навантаження судді ОСОБА_1.

48. З відомостей, зазначених на офіційному вебсайті «Судова влада України», вбачається, що до Комінтернівського районного суду Одеської області (нині - Доброславський районний суд Одеської області) надійшло справ та матеріалів: 1) за друге півріччя 2020 року (в середньому) - 2638; чисельність суддів за нормативами - 9 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 01 березня 2021 року - 8 осіб; нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів - 7835 год; 2) за 2021 рік - 5967; чисельність суддів за нормативами - 10 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 01 лютого 2022 року - 6 осіб; нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів - 16 448 год; 3) за 2022 рік - 4964; чисельність суддів за нормативами - 8 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2022 року - 6 осіб; нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів - 12 870 год; 4) за 2023 рік - 6314; чисельність суддів за нормативами - 11 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2023 року - 6 осіб; нормативний час, необхідний для розгляду справ і матеріалів - 17 680 год; 5) за 2024 рік - 6 098; чисельність суддів за нормативами - 11 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2024 року - 6 осіб; нормативний час необхідний для розгляду справ і матеріалів - 18 501 год; 6) за І квартал 2025 року - 1574; чисельність суддів за нормативами - 12 осіб; чисельність суддів з повноваженнями станом на 31 березня 2025 року - 6 осіб; нормативний час необхідний для розгляду справ і матеріалів - 5039 годин.

49. Згідно з довідкою, наданою на вимогу дисциплінарного інспектора ВРП Комінтернівським районним судом Одеської області (нині - Доброславський районний суд Одеської області) за підписом виконувача обов`язків керівника апарату суду Гузь О. В., середньомісячне навантаження судді Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1. за друге півріччя 2020 року становило 108 справ, за 2021 рік - 38 справ, за 2022 рік - 32 справи, за 2023 рік - 94 справи, за 2024 рік - 103 справи.

50. Із 17 липня 2020 року до 10 січня 2025 року загальна тривалість перебування судді ОСОБА_1. у відпустці становила 220 календарних днів; загальна тривалість перебування у відрядженні становила 11 календарних днів; загальна тривалість відсутності на роботі за станом здоров`я - 30 календарних днів. Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП

51. Кваліфікуючи поведінку судді ОСОБА_1., Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з такого.

52. Пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумність строків розгляду справи судом визначається як засада (принцип) судочинства. Право на розгляд справи упродовж розумного строку є однією зі складових права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

53. Відповідно до статті 28 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

54. КПК України не встановлює чітко визначених процесуальних строків розгляду справи у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

55. Оцінюючи поведінку судді ОСОБА_1. щодо можливого порушення нею розумних строків під час судового розгляду справи № 504/2122/20, Третя Дисциплінарна палата ВРП орієнтувалась на критерії щодо дотримання розумних строків, визначені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і призводять до певних юридичних наслідків; 2) поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; 3) поведінка державних органів (насамперед суду); 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року; «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року; «Бараона проти Португалії» від 8 липня 1987 року; «Буххольц проти Німеччини» від 6 травня 1981 року; «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року).

56. Зокрема, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про незначну складність справи, що розглядається. Відповідний висновок обумовлений таким: кількість обвинувачених у кримінальному провадженні становить двоє осіб; одному з них інкриміновано одне кримінальне правопорушення, а іншому - два, при цьому незаконне заволодіння транспортним засобом відбулось шляхом використання завідомо підроблених документів, тобто два правопорушення вчинені одним діянням; обвинувальний акт містить 10 сторінок друкованого тексту і оголошувався в судовому засіданні протягом 8 хвилин; під час досудового слідства допитано шість свідків та проведено одну почеркознавчу експертизу, що непрямо вказує на незначну кількість доказів, які можуть бути досліджені під час судового засідання.

57. Третя Дисциплінарна палата ВРП також взяла до уваги поведінку учасників процесу і пов`язану з цим бездіяльність судді. Хоча судові засідання відкладались на іншу дату переважною мірою через неналежну поведінку сторін, суддя ОСОБА_1. жодного разу не вживала заходів для забезпечення прибуття обвинуваченого / обвинувачених до суду. Суддя ОСОБА_1. тричі підтримала позицію сторони захисту й ухвалила рішення про перенесення засідання через неявку потерпілого, хоча неприбуття потерпілого в судове засідання не виключає можливості його проведення. Судові засідання призначались суддею ОСОБА_1 з інтервалами, які в окремих випадках є невиправдано тривалими. Проміжок часу між призначеними засіданнями вісім разів був більшим за два місяці і тричі перевищував три місяці. Найбільша за часом перерва між засіданнями тривала 176 календарних дні.

58. Зазначене призвело до того, що на день ухвалення рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП тривалість кримінального провадження в суді першої інстанції по кримінальній справі № 504/2122/20 становила 1830 календарних днів (5 років 4 дні). У справі № 504/2122/20 закінчено підготовче провадження, оголошено обвинувальний акт і визначено порядок дослідження доказів. 59. 20 вересня 2022 року по одному з кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_2., а саме передбаченому частиною четвертою статті 358 КК України, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.

60. Вирішуючи питання про можливе порушення суддею розумних строків під час розгляду справи № 504/2122/20, Третя Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду. Зокрема, дисциплінарний орган врахував те, що заявник, який фактично перебуває в уразливому стані, зумовленому похилим віком, тяжким станом здоров`я, протягом шести років позбавлений можливості використовувати і розпоряджатись майном, яке вибуло з володіння проти його волі.

61. З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що порушення розумних строків розгляду справи № 504/2122/20 є наслідком поведінки судді ОСОБА_1 щодо призначення судових засідань із значними перервами в часі та невжиття нею заходів для забезпечення прибуття обвинувачених до суду. Дисциплінарна палата не встановила об`єктивних обставин, які унеможливили б розгляд справи в розумні строки, що, своєю чергою, дозволило зробити висновок про безпідставне затягування розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

62. Окрім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила факт нерозгляду суддею клопотання про скасування арешту майна у визначений кримінальним процесуальним законом строк.

63. Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

64. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

65. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

66. Згідно з наведеними положеннями закону вбачається такий порядок дій судді щодо розгляду клопотання про зняття арешту майна: 1) визначити час і місце розгляду клопотання; 2) повідомити про час та місце розгляду особу, яка заявила клопотання, та особу, за клопотанням якої було арештовано майно; 3) розглянути клопотання в судовому засіданні не пізніше трьох днів після його надходження до суду і ухвалити рішення про його задоволення або відмову у задоволенні.

67. Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що клопотання адвоката Шепітька Г. І. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про скасування арешту майна надійшло до суду 17 жовтня 2022 року, всі зазначені дії суддя ОСОБА_1. повинна була зробити не пізніше 20 жовтня 2022 року.

68. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП зазначається, що суддя ОСОБА_1. не дотрималась встановленого законом порядку, а саме - усунулась від розгляду клопотання про скасування арешту майна, ухваливши рішення про повернення клопотання. Відповідне рішення ухвалене суддею 19 жовтня 2022 року не в судовому засіданні, яке на цей день не призначалось і не проводилось, що підтверджується матеріалами справи.

69. Повторне клопотання адвоката Шепітька Г. І. в інтересах потерпілого ОСОБА_4 про скасування арешту транспортного засобу надійшло до суду 02 грудня 2022 року. До повторного клопотання додано докази на підтвердження права власності чи володіння транспортним засобом. Повторне клопотання мало бути розглянуте суддею не пізніше трьох днів після його надходження до суду, тобто до 05 грудня 2022 року. З матеріалів справи вбачається, що на судовому засіданні, яке відбулось 05 грудня 2022 року, представник потерпілого оголосив інформацію про направлення до суду клопотання про скасування арешту та передання на зберігання транспортного засобу, проте клопотання в цей день не розглянуто.

70. На день ухвалення рішення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП строк, протягом якого суддя ОСОБА_1. не розглянула відповідне клопотання, становив 962 календарних дні (2 роки 7 місяців 19 днів).

71. Суддя ОСОБА_1. дала такі пояснення: «Не розгляд клопотання потерпілого ОСОБА_4 пов`язаний із тим, що судові засідання не відбуваються з причин, незалежних від суду. […] представники потерпілого - адвокати у судові засідання не з`являються, причини неявки суду не повідомляють, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надавали. З приводу неявки у судове засідання адвокатів 14.09.2023 року суд звернувся до Ради адвокатів Одеської області. […] обвинувачені та сторона захисту обвинувачених повідомляли суд про смерть потерпілого, у зв`язку з чим 05.04.2024 року судом здійснено запит на адресу органів РАЦС про підтвердження або спростування факту смерті потерпілого». Третя Дисциплінарна палата ВРП оцінила критично ці пояснення з огляду на таке: повторне клопотання про скасування арешту майна мало бути розглянуто суддею не пізніше трьох днів після його надходження до суду, тобто до 05 грудня 2022 року; на судовому засіданні, яке відбулось 05 грудня 2022 року, представник потерпілого був присутній; обставини, про які повідомляє суддя, мали місце після 05 грудня 2022 року.

72. Отже, об`єктивних обставин, які б унеможливили розгляд клопотання представника потерпілого про скасування арешту майна у визначений законом триденний строк, не встановлено. Це дозволило зробити висновок про невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом.

73. З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що в діях судді наявні ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме безпідставне затягування розгляду справи та невжиття заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом.

74. Проаналізувавши норми Закону № 1402-VІІІ, які визначають загальні принципи і порядок обрання виду дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата ВРП вирішила, що дисциплінарним стягненням, яке є пропорційним до вчиненого суддею ОСОБА_1 проступку, є стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Обираючи вид стягнення, Третя Дисциплінарна палата ВРП врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь її вини, відсутність інших дисциплінарних стягнень. Дисциплінарний орган визнав обставинами, які пом`якшують відповідальність, вчинення дисциплінарного проступку вперше, значне навантаження; обставиною, що обтяжує відповідальність - спричинення шкоди особі, яка перебуває в уразливому стані. Короткий зміст рішення ВРП

75. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25 про притягнення судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальностізалишила це рішення без змін.

76. Рада вказала на безпідставність доводів скарги щодо неправомірного втручання дисциплінарного органу в діяльність судді зі здійснення правосуддя, оскільки її притягнуто до відповідальності за дії, які були окреслені в скарзі як невжиття суддею заходів щодо розгляду клопотання про зняття арешту майна та затягування розгляду кримінальної справи в цілому.

77. Наголосила ВРП на дотриманні Третьою Дисциплінарною палатоюВРП права судді бути вислуханою як на засіданні дисциплінарного органу, так і письмово.

78. ВРП вважає, що Третя Дисциплінарна палатаВРП дійшла правильного висновку, що суддя ОСОБА_1 вчинила порушення розумних строків розгляду кримінальної справи у суді першої інстанції та не розглянула клопотання представника потерпілого про скасування арешту майна у визначений кримінальним процесуальним законом строк. Такі дії судді ОСОБА_1. охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402?VIII.

79. ВРП, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що докази, надані та отримані під час розгляду дисциплінарної справи, є чіткими, переконливими і підтверджують наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

80. ВРП дійшла висновку, що її Дисциплінарна палата, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень з дотриманням балансу під час визначення дисциплінарного стягнення, зазначене рішеннямістить обґрунтовані мотиви, з яких дисциплінарний орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, що є пропорційним вчиненому нею дисциплінарному проступку.

81. Перевіривши обставини, встановлені під час розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25, та застосовані дисциплінарним органом норми права, ВРП дійшла висновку, що доводи скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому підстав для її задоволення немає. Позиція Великої Палати

82. Велика Палата, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

83. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

84. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798?VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

85. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

86. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

87. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач, суддя, скаржник, їх представники.

88. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

89. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватись з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

90. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

91. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

92. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

93. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

94. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

95. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

96. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

97. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

98. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

99. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

100. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

101. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

102. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

103. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

104. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

105. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 13 січня 2026 року були присутні 12 членів Ради. За результатами голосування за пропозицію залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25 проголосувало 11 членів ВРП, проти - 1.

106. Спірне рішення підписали всі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.

107. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

108. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.

109. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

110. З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги (лист дисциплінарного інспектора від 31 грудня 2025 року № 10069/0/19-25). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

111. У засіданні ВРП, призначеному на 13 січня 2026 року, ОСОБА_1 брала участь у режимі відеоконференції.

112. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 2 засідання ВРП від 13 січня 2026 року і не оспорюються скаржницею.

113. Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798?VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

114. Оцінюючи Спірне рішення на відповідність вимогам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII щодо зазначення передбачених законом підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата зауважує, що, встановлюючи правову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 , ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування розгляду справи та невжиття заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом).

115. Велика Палата вважає, що у Спірному рішенні ВРП правильно погодилася з тим, що підстави дисциплінарного правопорушення, які встановила Третя Дисциплінарна палата ВРП і які були відтворені в цій постанові, містять достатньо даних для настання дисциплінарної відповідальності. У цьому рішенні Рада проаналізувала і надала відповідну правову характеристику з погляду належності до ознак, що утворюють склад дисциплінарного делікту.

116. Рада перевірила і не поставила під сумнів те, що вибір виду дисциплінарного стягнення провадився на підставі характеру вчиненого суддею діяння, відомостей про особу судді та обставин, що впливають на дисциплінарну відповідальність, із розуміння того, що проступок вчинив саме суддя і саме у сфері правосуддя, а також наскільки дії судді під час здійснення провадження в кримінальній справі були об`єктивними, відповідали вимогам закону і принципу верховенства права, присязі судді, дотриманню високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

117. Велика Палата дійшла висновку, що наведені в Спірному рішенні результати розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП вмотивовані, ґрунтуються на належних і допустимих доказах, рішення ухвалене на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування Спірного рішення ВРП немає. Рада діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.

118. У скарзі до ВРП на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 навела доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди із ними, зміст який викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному перекликаються із міркуваннями та вимогами, які містять у скарзі на Спірне рішення.

119. Велика Палата вважає, що ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та, обираючи вид стягнення, врахувала характер дисциплінарного проступку, його негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

120. Висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є правильним, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII, у зв`язку із чим доводи скарги ОСОБА_1 в цій частині Велика Палата вважає необґрунтованими.

121. Слід додати, що Третя Дисциплінарна палата ВРП проаналізувала зміст саме дій скаржниці під час здійснення правосуддя в рамках конкретного судового кримінального провадження, зіставила їх з вимогами процесуального закону, які регламентують правомірний порядок здійснення цих дій і які суддя повинна була знати й дотримуватися, а потім виявила, виокремила, визначила в цих діях ознаки порушення вимог процесуального закону, характер та юридична природа яких дозволили побачити в них ознаки порушення процесуального закону та кваліфікувати його як дисциплінарний проступок. А тому доводи скарги судді ОСОБА_1 про неправомірне втручання дисциплінарного органу в її діяльність зі здійснення правосуддя не знайшли свого підтвердження.

122. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, не спростовують правильності висновків ВРП. Висновки Великої Палати

123. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

124. Оскільки ВРП прийняла Спірне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25, Велика Палата вважає, що скарга судді ОСОБА_1. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

125. Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 13 січня 2026 року № 27/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1560/3дп/15-25 про притягнення судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. В. Кривенда Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк О. В. Білоконь С. О. Погрібний О. Л. Булейко Н. С. Стефанів М. М. Гімон Т. Г. Стрелець О. А. Губська М. Ю. Тітов А. А. Ємець І. В. Ткач В. В. Король В. Ю. Уркевич М. В. Мазур