Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/103/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/103/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 (головуючий в першій інстанції Ярешко О.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЛИНА 2005» про стягнення коштів, в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У січні 2026 року Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» (надалі АТ «ОГС «Запоріжгаз») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (надалі ПАТ «Промінвестбанк») про стягнення боргу в розмірі 2236,37 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладено договір розподілу природного газу шляхом приєднання відповідача до типового договору, і відповідно до умов цього договору та Кодексу газорозподільних систем позивач як оператор ГРМ зобов`язаний надавати послугу з розподілу газу, включаючи цілодобовий доступ до системи, а відповідач як споживач зобов`язаний сплачувати вартість цієї послуги. Розрахунок плати здійснюється виходячи з річної замовленої потужності, яка визначається на підставі фактичного обсягу споживання газу за попередній рік, а місячний платіж становить 1/12 цієї річної суми, помноженої на встановлений тариф. Позивач стверджує, що за період з липня 2023 року по січень 2024 року відповідач не здійснив оплату послуг, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2236,37 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь АТ «ОГС «Запоріжгаз» 2236,37 грн основного боргу та 2662,40 грн судового збору. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість у сумі 2236,37 грн виникла за липень 2023 року по об`єкту за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, оскільки саме за цей період позивачем надано послуги, а відповідач їх не оплатив. Суд першої інстанції встановив, що 31.07.2023 сторони уклали Угоду про виключення цієї точки обліку з договору, в якій визначили, що зобов`язання у частині послуг з розподілу газу припиняються саме з 01.08.2023, тобто відповідач погодився на оплату послуг за липень 2023 року. При цьому суд відхилив доводи відповідача про те, що об`єкт відчужено 20.06.2023, і з того часу відсутні підстави для оплати попереднім власником послуги з постачання природного газу, оскільки згідно з п.12.5 Типового договору та п.10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, обов`язок завчасно, не пізніше ніж за 20 робочих днів, повідомити оператора ГРМ про звільнення об`єкта покладений саме на споживача, а відповідач повідомив позивача лише 20.06.2023, що не відповідає встановленому строку. Крім того, суд зазначив, що дії відповідача, який спочатку підписав Угоду про виключення об`єкта з 01.08.2023, а в подальшому заперечив обов`язок з оплати послуг за липень 2023 року, є суперечливою та недобросовісною поведінкою, що порушує принцип venire contra factum proprium. Також суд врахував, що відповідач не довів наявності переплати (авансу) в сумі 652,91 грн, яка б могла бути зарахована в оплату спірного періоду, а тому стягнув з відповідача основний борг у розмірі 2236,37 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ПАТ «Промінвестбанк» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права та без врахування спеціальних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює особливості ліквідації банків. Зазначає, що 20.06.2023 Банк продав на аукціоні нежитлове приміщення за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, новому власнику - ТОВ «Перлина 2005», тому з цієї дати Банк припинив бути споживачем природного газу та не отримував відповідних послуг. Банк не мав об`єктивної можливості завчасно, а саме: за 20 робочих днів, повідомити позивача про припинення договору, оскільки продаж майна ліквідованого банку відбувається через аукціони за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і дата продажу заздалегідь невідома. Апелянт наголошує, що згідно з ч.3 ст.46 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час ліквідації у банку не виникають додаткові зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних з ліквідаційною процедурою, а оплата комунальних послуг за об`єктом, який вибув з власності банку, не належить до таких витрат і не передбачена кошторисом. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявної переплати (авансу) у сумі 652,91 грн, яка була сплачена Банком та обліковується як дебіторська заборгованість, і яка має бути зарахована в оплату за липень 2023 року, а тому фактичний розмір боргу є недоведеним. Також апелянт посилається на аналогічну справу № 910/12509/24 щодо заборгованості за електроенергію, за результатами розгляду якої суди відмовили у стягненні з Банку комунальних платежів після продажу об`єкта, зазначивши, що відповідальність за оплату має нести новий власник.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОГС «Запоріжгаз» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Позивач наголошує, що 31.07.2023 між сторонами була укладена Угода про виключення точки обліку з договору розподілу природного газу за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, в якій сторони погодили, що зобов`язання у частині послуг з розподілу газу припиняються саме з 01.08.2023, а в частині розрахунків діють до повного виконання. Отже, відповідач добровільно погодився на оплату послуг за липень 2023 року, а тому його подальші заперечення щодо цієї оплати є суперечливою та недобросовісною поведінкою. Щодо посилань відповідача на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно не застосував цей закон, оскільки сторони власною угодою визначили момент припинення зобов`язань, а тому особливості ліквідаційної процедури банку не звільняють відповідача від оплати послуг, які він погодився сплатити. Щодо авансу в сумі 652,91 грн, позивач стверджує, що не отримував окремого авансового платежу в цій сумі, а згідно з умовами типового договору будь-яка переплата автоматично зараховується в рахунок погашення наявної заборгованості, тому за наявності боргу переплата не може обліковуватися. Крім того, відповідач не надав доказів перерахування цієї суми саме як авансу, а в листі позивача йшлося про неможливість повернення коштів через наявну заборгованість за договором, а не про визнання факту переплати. Відтак, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

4. Процедура апеляційного провадження Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків. ПАТ «Промінвестбанк» 16.04.2026 подано до суду заяву про усунення недоліків, якою разом з доданими до неї документів усунуті повністю недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2026. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Промінвестбанк» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі №908/103/26 за позовом АТ «ОГС «Запоріжгаз» до ПАТ «Промінвестбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Перлина 2005» про стягнення коштів; призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Запорізької області. 06.05.2026 матеріали справи № 908/103/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. 06.05.2026 від АТ «ОГС «Запоріжгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Перлина 2005», щодо доводів апеляційної скарги чи відзиву на неї, до суду апеляційної інстанції не надходили.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини ПАТ «Промінвестбанк» (споживач) приєдналося до умов Типового договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, шляхом підписання заяви-приєднання № 0942001302АР016 від 01.01.2016. Відповідно до заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942001302АР016 до системи газопостачання підключено газоспоживче обладнання за точками комерційного обліку за адресами: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 5, пр. Маковського, 20а. Отже, між ПАТ «ОГС «Запоріжгаз»(станом на час виникнення спірних відносин - АТ «ОГС «Запоріжгаз») (Оператор ГРМ) та ПАТ «Промінвестбанк» укладений договір №0942001302АР016 від 01.01.2016 розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п.1.1 Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, у редакції Постанови станом на 01.01.2016). За умовами п.п.1.2, 1.3 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем). Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Відповідно п.2.1, за цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Згідно п.6.4 Типового договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. У п.6.6 Типового договору визначено: оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 Типового договору). Споживач, згідно п.7.4 Типового договору, зобов`язується: 1) здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором; 2) своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу). У відповідності до п.9.1 Типового договору, Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання. Згідно з п.12.1 Типового договору, цей договір укладається на невизначений строк. Цей Договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, та необхідності укладення договору з новим власником договір з попереднім власником може бути розірвано Оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов`язань у частині оплати наданих послуг (п.12.3 Типового договору). Як визначено у п.12.5 Типового договору (у редакції договору станом на 20.06.2023), у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим договором до вказаного споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим договором, виходячи з умов цього договору. У матеріалах справи наявна роздруківка величини замовленої потужності на 2023 по ПАТ «Промінвестбанк». 31.07.2023 між сторонами укладено Угоду про виключення точки обліку з Договору розподілу природного газу № 0942001302АР016 від 01.01.2016, згідно якої сторони за взаємною домовленістю дійшли згоди щодо виключення точки обліку з договору за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.

5. Зобов`язання сторін у договорі за даною адресою, у частині послуг з розподілу природного газу, припиняються з 01.08.2023, а в частині проведення розрахунків діють до повного їх виконання. Позивачем надано до матеріалів справи підписаний ним в односторонньому порядку акт наданих послуг, а саме: Акт № ЗПЯ83005752 від 31.07.2023 на суму 2237,18 грн, а також акти наданих послуг, що підписані обома сторонами, а саме: Акт № ЗПЯ83006980 від 31.08.2023 на суму 28,90 грн; Акт № ЗПЯ83008231 від 30.09.2023 на суму 28,90 грн; Акт № ЗПЯ 83008843 від 31.10.2023 на суму 28,88 грн; Акт № ЗПЯ83009590 від 30.11.2023 на суму 28,90 грн; Акт № ЗПЯ83010737 від 31.12.2023 на суму 28,90 грн; Акт № ЗПЯ84000008 від 31.01.2024 на суму 28,90 грн, всього на загальну суму 173,38 грн. Згідно наданих відповідачем копій платіжних інструкцій за період із 08.09.2023 по 26.01.2024 ним було перераховано на рахунок позивача загальну суму 173,38 грн. Як зазначено сторонами (відповідачем у відзиві) та позивачем у додаткових поясненнях), заборгованість виникла у сумі 2236,37 грн за липень 2023 року за об`єктом за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а. Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК». Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 130 розпочато процедуру ліквідації у ПАТ «Промінвестбанк» строком на 3 роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 № 1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» продовжено строк управління майном (активами) Банку та задоволення вимог кредиторів, на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні; продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк» Караченцеву А.Ю. до моменту внесення запису про припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу, зокрема службової будівлі (літери А-10, А2-2, А3-2, А4), загальною площею 4109,4 кв.м, прибудови касового вузла (літ. А1-1), загальною площею 200 кв.м, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 20а. 20.06.2023, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 05.06.2023, між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Перлина 2005» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлових будівель, а саме: службової будівлі, літери А-10, А2-2, А3-2, А4, загальною площею 4109,4 кв.м, прибудови касового вузла, літера А1-1, загальною площею 200 кв.м, що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 20а. Вказане нерухоме майно було передано відповідачем ТОВ «Перлина 2005» за актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.06.2023. 20.06.2023 право державної власності на вказаний об`єкт нерухомості був зареєстрований за ТОВ «Перлина 2005». Листом від 20.06.2023 № 1791/08 ПАТ «Промінвестбанк» повідомив позивача про продаж об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, Маяковського, 20а та просив вилучити даний об`єкт з договору про надання послуг з розподілу природного газу з 20.06.2023, не нараховувати платежі з цієї дати; просив надати додаткову угоду на вилучення об`єкту з публічного договору та акт звіряння. У відповідь на цей лист, позивач у листі від 22.06.2023 № 690-Сл-7877-0623 повідомив про неможливість вилучення об`єкту нерухомого майна за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, з договору розподілу з 20.06.2023, посилаючись на п.12.5 розділу Типового договору, оскільки лист був отриманий 21.06.2023, що не відповідає цьому пункту договору. Банком був направлений лист № 1921/08 від 30.06.2023 до ТОВ «Перлина 2005», копія - всім постачальникам комунальних послуг, у т.ч. АТ «ЗАПОРІЖГАЗ», щодо необхідності невідкладного укладення нових договорів новим власником з постачальниками комунальних послуг. Листом від 17.08.2023 № 2377/08 відповідач просив позивача повернути надлишково перераховані кошти у сумі 652,91 грн, сплачені Банком як авансовий платіж по договору розподілу. Позивач у листі від 29.08.2023 № 690-Сл-10921-0823 повідомив про необхідність здійснення оплати вартості послуг за договором розподілу за липень 2023 року у сумі 2237,18 грн. Відтак, не може повернути кошти у сумі 652,91 грн у зв`язку з наявною заборгованістю. Листом від 29.08.2023 № 690-Сл-10920-0823 позивач надіслав відповідачу проєкт Угоди щодо виключення точки обліку з договору розподілу № 0942001302АР016 від 01.01.2016. Пропонував вирішити питання щодо оплати вартості послуг за цим договором за липень 2023 року. 30.08.2023 позивач надіслав відповідачу Акт наданих послуг № ЗПЯ83005752 від 31.07.2023, рахунок № 63004469 від 05.06.2023, звіт за липень 2023 року, які були отримані відповідачем 05.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У відповідь на лист позивача від 29.08.2023, відповідач у листі від 22.09.2023 № 2709/08 зазначив про отримання проєкту Угоди щодо виключення точки обліку з договору розподілу природного газу № 0942001302АР016 від 01.01.2016 лише з дати 01.08.2023. З цією датою вилучення об`єкту не погодився, просив надати проєкт Угоди з датою виключення 20.06.2023. 11.12.2025 позивач надіслав відповідачу претензію щодо сплати заборгованості у сумі 2236,37 грн. 19.12.2025 позивач надіслав відповідачу рахунок на оплату № ЗІЗЖ0014928 від 19.12.2025 на суму 2236,37 грн за розподіл природного газу. Відповідач претензію та рахунок відхилив, акцентувавши увагу, що Банк не мав можливості заздалегідь повідомити постачальників комунальних послуг щодо продажу (відчуження) об`єкту, оскільки угода купівлі-продажу могла не відбутися. В матеріалах справи наявна копія підписаної між сторонами Угоди від 31.07.2023 про виключення точки обліку з договору розподілу природного газу № 0942001302АР016 від 01.01.2016, згідно якої сторони за взаємною домовленістю дійшли згоди щодо виключення точки обліку з Договору за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, буд.20а. Зобов`язання сторін у договорі за даною адресою, у частині послуг з розподілу природного газу, припиняються з 01.08.2023, а в частині проведення розрахунків діють до повного їх виконання. ТОВ «Перлина 2005» звернулося до позивача з заявою-приєднання № 42АР690-4918-23 від 01.08.2023 до умов договору розподілу природного газу, адреса точки комерційного обліку: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, буд.20а. Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір. Як визначено у ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду (ч.1 ст.630 ЦК України). Як передбачено ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст.40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно з п.2 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до п.6 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу. Пунктом 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом). У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення. Аналогічне положення міститься у п.12.5 Типового договору (у редакції договору станом на 20.06.2023). Згідно з п.9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків. Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за розподіл природного газу у липні 2023 року в сумі 2236,37 грн за наявності заперечень відповідача про відчуження об`єкту 20.06.2023, а також тверджень відповідача щодо наявності переплати в розмірі 652,91 грн. Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції не врахував спеціальних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює особливості ліквідації банків. Зазначає, що 20.06.2023 Банк продав на аукціоні нежитлове приміщення за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, новому власнику - ТОВ «Перлина 2005», тому з цієї дати Банк припинив бути споживачем природного газу та не отримував відповідних послуг. Банк не мав об`єктивної можливості завчасно, а саме: за 20 робочих днів, повідомити позивача про припинення договору, оскільки продаж майна ліквідованого банку відбувається через аукціони за рішенням Фонду гарантування вкладів, і дата продажу заздалегідь невідома. Апелянт наголошує, що під час ліквідації у банку не виникають додаткові зобов`язання, крім витрат, безпосередньо пов`язаних з ліквідаційною процедурою, а оплата комунальних послуг за об`єктом, який вибув з власності банку, не належить до таких витрат і не передбачена кошторисом. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявної переплати (авансу) у сумі 652,91 грн, яка була сплачена Банком та обліковується як дебіторська заборгованість, і яка має бути зарахована в оплату за липень 2023 року, а тому фактичний розмір боргу є недоведеним. Також апелянт посилається на судові рішення у аналогічній справі № 910/12509/24 щодо заборгованості за електроенергію, де суди відмовили у стягненні з Банку комунальних платежів після продажу об`єкта, зазначивши, що відповідальність за оплату має нести новий власник. Позивач - АТ «ОГС «Запоріжгаз» наголошує, що 31.07.2023 між сторонами була укладена Угода про виключення точки обліку з договору розподілу природного газу за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 20а, в якій сторони погодили, що зобов`язання у частині послуг з розподілу газу припиняються саме з 01.08.2023, а в частині розрахунків діють до повного виконання. Отже, відповідач добровільно погодився на оплату послуг постачання газу у липні 2023 року, а тому його подальші заперечення щодо цієї оплати є суперечливою та недобросовісною поведінкою. Щодо посилань відповідача на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно не застосував цей закон, оскільки сторони власною угодою визначили момент припинення зобов`язань, а тому особливості ліквідаційної процедури банку не звільняють відповідача від оплати послуг, які він погодився сплатити. Щодо авансу в сумі 652,91 грн, позивач стверджує, що не отримував окремого авансового платежу в цій сумі, а згідно з умовами типового договору будь-яка переплата автоматично зараховується в рахунок погашення наявної заборгованості, тому за наявності боргу переплата не може обліковуватися. Крім того, вказує, що відповідач не надав доказів перерахування цієї суми саме як авансу, а в листі позивача йшлося про неможливість повернення коштів через наявну заборгованість за договором, а не про визнання факту переплати. Колегія суддів констатує, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі договору розподілу природного газу № 0942001302АР016 від 01.01.2016, що укладений шляхом приєднання відповідача до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498. Цей факт не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами, зокрема заявою-приєднанням відповідача від 01.01.2016 № 0942001302АР016. Відповідно до п.2.1 Типового договору, оператор газорозподільної системи зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. За змістом ч.1 ст.40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу, оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Отже, саме на відповідача як споживача покладено обов`язок оплачувати надані послуги з розподілу природного газу до моменту належного припинення договірних відносин у встановленому законом та договором порядку. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що з моменту продажу об`єкта нерухомості - 20.06.2023, він автоматично припинив бути споживачем природного газу та звільнився від обов`язку оплачувати послуги, оскільки таке твердження не ґрунтується на нормах чинного законодавства та умовах укладеного договору. Так, відповідно до п.10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494, у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це оператора газорозподільної системи не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем оператора ГРМ про звільнення об`єкта споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Аналогічне положення міститься в п.12.5 Типового договору (у редакції, чинній станом на 20.06.2023), згідно з яким у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов`язаний повідомити про це оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення та остаточно з ним розрахуватись за цим договором до вказаного дня включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за цим договором, виходячи з умов цього договору. Таким чином, обов`язок завчасного повідомлення оператора ГРМ про вилучення об`єкта споживача покладений саме на споживача Кодексом газорозподільних систем та Типовим договором, до якого приєднався відповідач. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач повідомив позивача про продаж об`єкта листом від 20.06.2023, тоді як продаж відбувся цього ж дня, а тому вимога щодо 21-денного строку попередження не була дотримана. Посилання апелянта на неможливість завчасного повідомлення через особливості реалізації майна банку, що ліквідується, не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідач, як сторона договору, несе ризики власної господарської діяльності, зокрема ризик несвоєчасного виконання договірних зобов`язань, і не має права перекладати такі ризики на позивача. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом. Крім того, у разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання, оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. Вирішальне значення у цій справі має те, що 31.07.2023 сторони уклали Угоду про виключення точки обліку з договору розподілу природного газу № 0942001302АР016 від 01.01.2016, згідно з якою за взаємною домовленістю дійшли згоди щодо виключення точки обліку за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, буд.20а, причому зобов`язання сторін у договорі в частині послуг з розподілу природного газу припиняються з 01.08.2023, а в частині проведення розрахунків діють до повного їх виконання. Ця Угода підписана обома сторонами без зауважень, доказів її недійсності матеріали справи не містять. Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, сторони, укладаючи Угоду від 31.07.2023, досягли домовленості про припинення зобов`язання в частині послуг з розподілу природного газу за спірним об`єктом саме з 01.08.2023. Це означає, що відповідач добровільно погодився на оплату послуг за липень 2023 року. Його подальше заперечення такого обов`язку є недобросовісною поведінкою, що суперечить попереднім заявам та діям сторони, а тому обґрунтовано було відхилено судом першої інстанції з посиланням на доктрину venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі вказаної доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 921/412/25, від 29.04.2026 у справі № 922/593/25, від 01.07.2025 у справі № 922/2635/24, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23, від 24.09.2025 у справі № 925/322/23 (925/875/23), від 04.09.2024 у справі № 906/1311/23, від 29.05.2025 у справі № 910/3508/22, від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23, від 06.12.2023 у справі № 932/1140/21, від 30.05.2023 у справі № 925/66/22, від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, де зазначено, що сторона не може посилатися на обставини, які суперечать її попередній поведінці, якщо інша сторона розумно покладалася на таку поведінку. Щодо посилань апелянта на пріоритетність положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів зазначає, що у цій справі спірна заборгованість виникла не з волі позивача як додаткове зобов`язання Банку, а внаслідок невиконання самим відповідачем своїх договірних обов`язків, зокрема, обов`язку завчасного повідомлення про припинення користування об`єктом та обов`язку у такому разі оплати послуг, які фактично надавалися в липні 2023 року, що підтверджується актом наданих послуг. Своїм підписом в Угоді від 31.07.2023 відповідач визнав, що зобов`язання припиняються саме з 01.08.2023, а отже, погодився на оплату послуг, наданих у липні 2023 року. Угода від 31.07.2023 недійсною не визнавалась, не є нікчемною, передбачену ст.204 ЦК України презумпцію правомірності правочину відповідачем не спростовано. За таких обставин, посилання на те, що ці витрати не належать до ліквідаційної маси та не передбачені кошторисом, є безпідставними, оскільки сам Банк створив цю заборгованість своєю поведінкою, а тому вона не є додатковим зобов`язанням, що виникає всупереч волі ліквідатора, а є зобов`язанням, що існувало і повинно було бути виконане в межах ліквідаційної процедури згідно з черговістю, встановленою законом. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що позивач має звертатися за оплатою до нового власника об`єкта - ТОВ «Перлина 2005», оскільки договірні відносини з розподілу природного газу у липні 2023 року існували між позивачем та відповідачем, оскільки Угода про виключення точки обліку була укладена лише 31.07.2023 з датою припинення зобов`язань з 01.08.2023. Крім того, ТОВ «Перлина 2005» уклало договір з позивачем лише з 01.08.2023, що підтверджується заявою-приєднанням від 01.08.2023. Отже, відповідальність за оплату послуг за липень 2023 року лежить саме на відповідачеві як на стороні договору, що діяв у цей період. Щодо посилань скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/12509/24 від 24.04.2025, колегія суддів зазначає, що ця справа не є релевантною для спірних правовідносин з огляду на суттєві відмінності у фактичних обставинах. У справі № 910/12509/24 предметом розгляду була заборгованість за електроенергію, яка регулюється іншим спеціальним законодавством Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №

312. Крім того, у вказаній справі не було укладено між сторонами угоди, якою б сторони визначили момент припинення зобов`язань та, відповідно, погодили оплату за спірний період. Натомість у даній справі така угода існує, що робить її визначальним доказом. Колегія суддів наголошує, що згідно з ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Однак висновки у справі № 910/12509/24 стосуються інших правовідносин, до того ж, такі висновки зроблені судом апеляційної інстанції, а обов`язковими для застосування є висновки саме Верховного Суду. Щодо тверджень апелянта про необхідність зарахування авансового платежу в сумі 652,91 грн в рахунок оплати за липень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне. Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним був перерахований позивачу аванс у сумі 652,91 грн саме як окремий платіж, який би підлягав зарахуванню в рахунок оплати за липень 2023 року. Відповідач не надав платіжного доручення чи іншого документа, який би підтверджував факт перерахування цієї суми як авансового платежу за договором розподілу природного газу. Сам факт направлення листа з проханням повернути надлишково перераховані кошти не є доказом наявності такої переплати та її розміру. Крім того, як зазначив позивач у відповіді на лист від 17.08.2023, за договором обліковувалися ще два об`єкти за адресами: м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.5, та м.Бердянськ, просп.Пролетарський (Східний), буд.234, який знаходиться на окупованій території. Отже, навіть якщо припустити наявність переплати, що не доведено, вона могла бути розподілена між кількома об`єктами та періодами. Також відповідно до абз.5 п.6.6 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Тобто, за наявності заборгованості, будь-яка переплата автоматично зараховується в рахунок погашення такої заборгованості. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт не спростував належними та допустимими доказами розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не довів відсутності боргу або його меншого розміру, не надав доказів сплати. Крім того, згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.6.6 Типового договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним. Отже, строк оплати за липень 2023 року настав, проте відповідач свої зобов`язання не виконав. Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладена сторонами Угода від 31.07.2023 є чинною, не визнана недійсною, а тому її умови є обов`язковими для обох сторін. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів, які були належним чином оцінені місцевим судом відповідно до ст.86 ГПК України.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та умови укладеного між ними договору, та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу за розподіл природного газу до дати фактичного припинення правовідносин сторін. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта. На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі № 908/103/26 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2026 у справі №908/103/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України. Головуючий суддя Т.Ю.Демчина Судді А.О.Кошля Т.В.Стефанів