Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/5373/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/5373/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 (суддя Фещенко Ю.В.) у справі № 904/5373/25 за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код юридичної особи 40081237) до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079; ідентифікаційний код юридичної особи 00191023) про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 47 719 грн. 68 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у загальному розмірі 47 719 грн. 68 коп., з яких: 44 517 грн. 96 коп. - плата за користування вагонами та 3 201 грн. 72 коп. - збір за зберігання вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що взаємовідносини позивача з відповідачем щодо подачі та забирання вагонів регулюються Статутом залізниць України та договором № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, а також договором приєднання про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2558000 від 01.07.2020. У квітні 2025 року на адресу відповідача прибували поїзди № 3521 (у складі 31 порожнього вагону) та № 2902 (у складі 57 порожніх вагонів), які були затримані на станціях Рядова та П`ятихатки відповідно у зв`язку зі скупченням вагонів на станції призначення Терни, що прибули на адресу відповідача раніше і не були забрані ним на свою під`їзну колію. За час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 47 719 грн. 68 коп. - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" 44 517 грн. 96 коп. плати за користування вагонами, 3 201 грн. 72 коп. збору за зберігання вантажу та 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею та підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України та інших нормативних актів. Суд встановив, що між сторонами укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 та договір приєднання про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 01.07.2020. У квітні 2025 року вагони, що прибували на адресу відповідача, були затримані на станціях підходу (Рядова та П`ятихатки) через скупчення на станції призначення Терни вагонів, які не були своєчасно забрані відповідачем на свою під`їзну колію. Суд зазначив, що позивачем надані належні та допустимі докази затримки вагонів з вини відповідача, оформлені відповідно до вимог законодавства - накази про затримку, акти форми ГУ-23, відомості плати форми ГУ-46, накопичувальні картки ФДУ-92. Суд констатував, що відповідач не довів наявності підстав для звільнення від плати за користування вагонами, передбачених ст. 121 Статуту залізниць України та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами. Щодо посилання відповідача на телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, суд зазначив, що рішення правління АТ "Укрзалізниця" є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а за відсутності складених залізницею актів загальної форми ГУ-23 про засвідчення обставин запровадження комендантської години відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години. Суд також зазначив, що відповідачем не доведено та не надано доказів того, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи сторін не працювали, що робота залізничних станцій та під`їзних колій припинялась, що відповідач повідомляв позивача про неможливість роботи в нічний час. Суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (апелянт, відповідач) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо обґрунтованості, оскільки ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень. Апелянт зазначає, що рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні. Зміст цього рішення було доведено до структурних підрозділів та регіональних філій телеграмним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022. Відповідно до зазначеного Переліку, у разі запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція призначення, до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції, а замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Відповідач наголошує, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, які є предметом позовних вимог, були нараховані позивачем за період затримки вагонів після 24.02.2022, тобто за період, в який було запроваджено комендантську годину на території розташування станції призначення. Однак позивач здійснив нарахування без урахування вимог телеграмного розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не виключив з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції призначення. На думку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", звільнення замовника від плати за користування вагонами за час дії комендантської години є безумовною підставою для неврахування часу дії комендантської години в загальний час затримки вагонів і не залежить від будь-яких додаткових обставин. Телеграмним розпорядженням також зобов`язано всіх причетних працівників залізниці організувати його виконання, здійснити перерахунок часу затримки вагонів з початку дії воєнного стану (24.02.2022), скласти акти загальної форми ГУ-23 відповідно до рішення Правління та забезпечити об`єктивний розгляд претензій та перерахунок нарахованих коштів. Апелянт стверджує, що відсутність актів загальної форми ГУ-23, які б засвідчували факт існування комендантської години, не спростовує факт існування самої комендантської години, оскільки цей факт є загальновідомим та не потребує додаткового доведення. При цьому складання таких актів відповідно до телеграмного розпорядження є обов`язком позивача (залізниці), а не відповідача, і відповідач не має можливості примусити працівників позивача складати такі акти. Суд першої інстанції не дослідив питання, з яких причин позивачем не були складені зазначені акти, та не взяв до уваги надані відповідачем докази щодо запровадження та часу дії комендантської години. Крім того, скаржник зазначає, що в спірний період вагони подавались з порушенням умов договору про експлуатацію, у зв`язку з чим відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 були підписані представниками відповідача із запереченнями: «Із затримкою вагонів не згодні, оскільки вагони прийнято до перевезення понад добові заявки відвантаження готової продукції. Вагони затримані через незалежні від ПРАТ "ПІВНГЗК" причини». Зазначена обставина, на думку апелянта, вказує на неправомірність дій позивача в частині стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, проте суд першої інстанції залишив ці доводи поза увагою. ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" також зазначає, що позивач, в порушення приписів ст. 162 ГПК України, в позовній заяві не навів жодних підстав, з яких він вважає нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу правомірним, а заперечення відповідача - необґрунтованими. Суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки цим запереченням відповідача. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 10.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/5373/25. 10.12.2025 матеріали справи № 904/5373/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків визначених вказаною ухвалою суду. На виконання вказаної ухвали суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом документів. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. 29.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про вступ у справу як представника. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 14.12.2017 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником ПАТ "Українська залізниця") та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз - додатковою угодою № 8 від 22.05.2024 до 30.06.2025. 01.07.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір приєднання про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 2558000. У квітні 2025 року на адресу відповідача прибували поїзд № 3521 (індекс 4572-10-4573) у складі 31 порожнього вагону та поїзд № 2902 (індекс 4005-16-4573) у складі 57 порожніх вагонів, станцією призначення яких була станція Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ "Північний ГЗК". 15.04.2025 о 2:50 год. видано наказ № 216 про затримку вагонів поїзда № 3521 на станції Рядова у зв`язку зі скупченням вагонів на станції призначення Терни. Складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 50 від 15.04.2025 та акт загальної форми № 148 від 15.04.2025. 16.04.2025 об 11:00 год. видано наказ № 213 про закінчення затримки, складено акт (закінчення затримки) № 51 від 16.04.2025. Час затримки склав 32 год. 10 хв. 15.04.2025 о 5:20 год. видано наказ № 329 про затримку вагонів поїзда № 2902 на станції П`ятихатки. Складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 125 від 15.04.2025 та акт загальної форми № 25968 від 15.04.2025. 17.04.2025 о 2:50 год. видано наказ № 331 про закінчення затримки, складено акт (закінчення затримки) № 123 від 17.04.2025. Час затримки склав 45 год. 30 хв. На станціях призначення та затримки оформлені акти загальної форми ГУ-23, підписані представниками як залізниці, так і вантажоотримувача. За час затримки вагонів нараховано плату за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 07079528, 07079529 у сумі 44 517 грн. 96 коп. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ФДУ-92 №№ 12059159, 12059161 у сумі 3 201 грн. 72 коп. Відомості та накопичувальні картки підписані представником відповідача із запереченнями. Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Права, обов`язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України. Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв`язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N866/5087. Згідно з пунктами 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Відповідно до пунктів 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі або готовності до передачі вантажовласнику та оформлюється відповідними документами обліку. При цьому підставою для нарахування плати є саме встановлення факту затримки вагонів з причин, залежних від вантажовласника. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безумовного звільнення відповідача від внесення плати за користування вагонами у зв`язку із запровадженням комендантської години з огляду на наступне: «…Під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач зазначав, що Департаментом комерційної роботи Акціонерного товариства «Українська залізниця» на адресу структурних підрозділів та, в тому числі, регіональних філій було надіслано Лист № ЦМ-13/693 від 05.04.2022. У вказаному листі зазначено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні» (далі - Перелік), який додається. В цьому Переліку зокрема вказано: «У разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у «кинутих» поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, серед іншого, у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користуванні вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин». Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, що є предметом позовних вимог у даній справі, були нараховані Позивачем за період затримки вагонів після 24.02.2022. Тобто, за період, в який було запроваджено комендантську годину на території, на якій розташована станція призначення. Але Позивачем було здійснено нарахування плати за користування вагонами без урахування вимог Листа № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, а саме не було виключено з часу користування вагонами час дії комендантської години за місцезнаходженням станції призначення.», як такі, що зводяться до довільного тлумачення внутрішніх документів АТ «Українська залізниця», які не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати встановлений законом порядок виникнення й припинення обов`язку зі сплати плати за користування вагонами. Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постанов Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 та від 29.12.2021 № 1455. Рішенням правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов для звільнення від обов`язку вносити плату за користування вагонами під час дії воєнного стану. Зі змісту цих документів вбачається, що у разі затримок вагонів до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. Замовник звільняється від плати за користування вагонами за час існування таких обставин. Вказані обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23. Проте, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, акти загальної форми ГУ-23 із вказівкою обставин комендантської години не складались. Крім того, апелянт не довів та судом не встановлено, що: під час дії комендантської години виробничі підрозділи позивача і відповідача не працювали в нічну зміну; у спірний період робота залізничних станцій та під`їзної колії відповідача припинялась на період дії комендантської години; на адресу позивача направлялись повідомлення про те, що відповідач не здійснює роботу в нічний час; на адресу позивача направлялись пропозиції щодо внесення змін до договору щодо подавання/забирання вагонів у нічний час. Правомірність стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів після введення воєнного стану, в тому числі в період комендантської години, підтверджується правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 02.06.2023 у справі № 904/3538/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 23.06.2023 у справі № 904/3141/22, від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22. Щодо доводів апелянта про прийняття позивачем вагонів до перевезення понад добові заявки відвантаження готової продукції, колегія суддів зазначає, що саме по собі внесення представником відповідача відповідних застережень до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 не є належним доказом порушення позивачем умов договору про експлуатацію під`їзної колії та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо затримки вагонів з причин, що залежали від відповідача. Відповідно до частин 1, 2, 9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, яка вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача. Завантаженість під`їзних колій на станціях призначення за обставин ненадання відповідачем доказів на підтвердження вжиття передбачених договором та нормативно-правовими актами заходів щодо забирання вагонів зі станцій призначення є свідченням вини саме відповідача в такому скупченні вагонів унаслідок допущеної бездіяльності. У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини вантажоодержувача в затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів як вантажів. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем доведено, що прийняті до перевезення порожні вагони затримані на шляху прямування до станцій призначення через скупчення на станціях призначення вагонів відповідача і несвоєчасне вивільнення колій від вантажів, тобто з вини відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Посилання апелянта на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 та телеграмне розпорядження № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне. Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні. До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022. У вказаному переліку зазначено, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під`їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, щодо застосування зазначених Правил та Переліку, згідно з положеннями Переліку обставини, за наявності яких час затримки вагону не включається до часу користування вагоном, мають бути засвідчені актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил та має містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище (у тому числі обставин запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення). Рішення правління АТ «Українська залізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години (пункти 5.22., 5.26. постанови). З інформації, зазначеній в актах загальної форми ГУ-23, вбачається, що відповідач працював та забирав вагони на свої під`їзні колії цілодобово. Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан". Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо. Проте відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом або ввело певні обмеження під час виконання працівниками трудових обов`язків та у правовідносинах із Позивачем під час комендантської години. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів виснує, що Відповідач не надав доказів того, що воєнний стан та комендантська година у Дніпропетровській області звільняють останнього від обов`язку сплати спірних платежів. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 у справі № 904/5373/25 без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус