Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6264/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6264/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі) суддів: Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В. за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д. представники: від скаржника: Ганчева С.Г. (представник); від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026, суддя Татарчук В.О. у справі №904/6264/25 за позовом Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Підгородне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Будсервіс", Дніпропетровська обл., м. Кам`янське про стягнення заборгованості КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Будсервіс" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.03.2026) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 9241372,34грн, з якої: 8053435,45грн невикористаної суми авансу, 1187936,89грн пені за несвоєчасне повернення авансу. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №41 від 09.05.2025 в частині своєчасного повернення сум невикористаного авансового платежу. 12.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Будсервіс" та майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна-Будсервіс", в межах суми 9 241 372,34 грн до набрання рішенням суду у справі №904/6264/25 законної сили. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про забезпечення позову. Судове рішення мотивоване тим, заявником не доведена необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів заявника. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/6264/25 та прийняти нову, якою заяву Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У поданій скарзі Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неналежно оцінив обґрунтування заявника, що саме поведінка відповідача зрештою призвела до судового спору, збільшення позовних вимог. Скаржник посилається на те відповідач не повертав невикористану суму авансу більш ніж 8 місяців (до дати звернення з заявою про забезпечення позову). Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати територіальною громадою коштів, які спрямовані на будівництво укриття для учасників освітнього процесу, що є критично важливим в умовах запровадженого воєнного стану. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У поданому 19.06.2026 відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Україна-Будсервіс" заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. В обґрунтування заявленої позиції відповідач вважає, що Позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що відповідач вживає якихось заходів з метою можливого ухилення від майбутнього виконання рішення суду у цій справі, зокрема, але не виключно, не надав доказів, що відповідач: виводить активи; відчужує майно; закриває банківські рахунки; припиняє господарську діяльність; перебуває у стані неплатоспроможності; переоформлює активи на третіх осіб; має намір ліквідуватися або припинити діяльність, тощо. На думку відповідача, відсутність таких доказів свідчить про те, що заява ґрунтується не на встановлених фактах, а на припущенні позивача про можливу недобросовісну поведінку відповідача у майбутньому. РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач), суддів Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С. 26.05.2026 через систему Електронний суд від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору в розмірі 2 496,00 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/6264/25 залишено без руху. 03.06.2026 через систему Електронний суд від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/6264/25. Розгляд справи №904/6264/25 призначено у судовому засіданні на 08.07.2026 19.06.2026 до суду через систему Електронний суд від ТОВ "Україна-Будсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу України). У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Звертаючись з вимогою про вжиття заходів забезпечення позову заявник не зазначає та не подає жодних доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. Апеляційний суд зазначає, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Крім того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Однак колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що саме лише припущення та посилання в поданій ним заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення та існування загрози того, що виконання прийнятого господарським судом рішення буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви. В даному випадку посилання позивача на ту обставину, що відповідач не з`являється у судові засідання, не забезпечує явку свого представника, а також станом на 11.05.2026 не повернув суму авансового платежу, є необґрунтованими та не спростовують викладеного вище. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявником не доведена необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів заявника. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/6264/25 - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/6264/25 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 13.07.2026. Головуючий суддя С.В. Мартинюк Суддя Я.С. Золотарьова Суддя Ю.В. Фещенко