Постанова 4873 № 910/12084/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" листопада 2020 р. м.Київ Справа№ 910/12084/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Дикунської С.Я. за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 по справі №910/12084/20 (суддя Приходько І.В.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАРА" про розірвання договору та стягнення 579 967,08 грн., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАРА" про розірвання Договору підряду № 17-11/17-Ф/К від 28.11.2017 та стягнення заборгованості у розмірі 579 967,08 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не було в повному обсязі виконано роботи за Договором підряду № 17-11/17-Ф/К, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості, яка обліковується за відповідачем у розмірі 579 967,08 грн. та просить розірвати вищезазначений Договір підряду, посилаючись на положення ст. 651 Цивільного кодексу України. Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" подало заяву про забезпечення позову, в якій, зокрема, просило накласти арешт на автомобілі , які належать відповідачу (3 транспортних засоби); накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та які знаходяться (обліковуються) на його рахунках в усіх банківських установах на території України в межах заявлених позовних вимог у розмірі 579 967,08 грн., а також накласти арешт на майно, належне відповідачу та заборонити їх відчуження, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4б. Подана заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза того, що у випадку задоволення позову відповідач не буде виконувати рішення суду у добровільному порядку, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі №910/12084/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" про забезпечення позову - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі; порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову. . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач (ТОВ "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі №910/12084/20, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" про забезпечення позову в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при розгляді відповідної заяви не було враховано наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні товариству автомобілі і заборони щодо їх відчуження, запропонований захід забезпечення позову спів мірний позовним вимогам і не призведе до непропорційного обмеження прав та інтересів ТОВ «Карара». Позовні вимоги у справі передбачають стягнення коштів у розмірі 579 967,08 грн., а тому на думку скаржника, забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі та заборона щодо їх відчуження - є обґрунтованою та доцільною, а відповідач не буде позбавлений можливості пересування на відповідних автомобілях. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020, апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12084/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020, розгляд справи за апеляційною скаргою призначено в судовому засіданні 01.10.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також заяв та клопотань. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 отримана учасниками справи: ТОВ "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" згідно рекомендованого поштового повідомлення 0407600466430, а ТОВ "КАРАРА" згідно рекомендованого поштового повідомлення 0408031078082. 01.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020. У зв`язку з перебуванням з 12.10.2020 судді Дикунської С.Я. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу № 910/12084/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Кравчук Г.А., розгляд справи призначено на 29.10.2020. Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А.. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12084/20. У відповідності витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. З метою здійснення подальшого розгляду справи №910/12084/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020, справа прийнята до провадження визначеним складом суду та розпочато апеляційний розгляд справи №910/12084/20 по суті новим складом колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я., про що постановлено ухвалу від 28.10.2020; також, розгляд справи призначено на 26.11.2020. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 отримана учасниками справи: ТОВ "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" згідно рекомендованого поштового повідомлення 0407600491868, а від ТОВ "КАРАРА" рекомендоване поштове повідомлення повернулось без вручення у зв`язку з відсутністю особи за місцем реєстрації. Проте, суд апеляційної інстанції враховує, що попередні ухвали суду були вручені ТОВ "КАРАРА" за юридичним місцезнаходженням останнього. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 28.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач посилався на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження підстав вважати, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 26.11.2020 з`явився представник відповідача. Скаржник - ТОВ "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" в судове засідання 26.11.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, а в матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим неявка представників скаржника не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАРА" про розірвання Договору підряду № 17-11/17-Ф/К від 28.11.2017 та стягнення заборгованості у розмірі 579 967,08 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не було в повному обсязі виконано роботи за Договором підряду № 17-11/17-Ф/К, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості, яка обліковується за відповідачем у розмірі 579 967,08 грн. та просить розірвати вищезазначений Договір підряду, посилаючись на положення ст. 651 Цивільного кодексу України. Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" подало заяву про забезпечення позову, в якій, зокрема, просило накласти арешт на автомобілі , які належать відповідачу (3 транспортних засоби); накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та які знаходяться (обліковуються) на його рахунках в усіх банківських установах на території України в межах заявлених позовних вимог у розмірі 579 967,08 грн., а також накласти арешт на майно, належне відповідачу та заборонити їх відчуження, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4б. Подана заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза того, що у випадку задоволення позову відповідач не буде виконувати рішення суду у добровільному порядку, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі. При цьому позивач наголошував, що реальним джерелом для задоволення вимог заявника по справі може бути лише належне відповідачу рухоме майно, а саме належні йому на праві власності автомобілі, а відчуження належних відповідачу автомобілів щонайменше суттєво ускладнить, а у разі відсутності іншого майна, взагалі унеможливить виконання рішення суду. При цьому, у випадку невжиття заходів забезпечення позову за цією заявою, заявника буде позбавлено можливості будь-яким чином оперативно запобігти такому відчуженню, внаслідок чого існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011). Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За пунктом 1 частини 1 статті 137 вказаного Кодексу до заходів забезпечення позову віднесено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову. Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України). За частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв`язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів та адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви. Предметом позову у даній справі є вимога про солідарне стягнення боргу, тоді як заходи забезпечення позову стосуються належного відповідачам на праві власності рухомого та нерухомого майна. При цьому, скаржником не доведено доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України відсутність у відповідачів грошових коштів за рахунок яких можливе виконання рішення суду. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між конкретним заходом забезпечення позову, який просить вжити позивач у даній справі і предметом позовної вимоги - відсутній правовий зв`язок і наявність такого скаржником не була доведена ні станом на момент вирішення поданої ним заяви, ні станом на момент апеляційного провадження. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить накласти арешт на все належне відповідачу нерухоме та рухоме майно, не зазначаючи його вартість, як і не вказуючи про межі такого заходу забезпечення позову, чим порушено принцип співмірності позовних вимог заявленим до вжиття заходам забезпечення позову. Крім того, заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб. Позивач не обґрунтував того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження. Крім того, до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не було додано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, в тому числі шляхом виявлення намірів відчуження в майбутньому належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухилення відповідача від добровільного виконання вимог позивача стосовно розірвання договору та сплати визначеного розміру боргу (579 967,08 грн.), не свідчить, що в майбутньому ними будуть вчинені дії направленні на ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у справі, у зв`язку з чим доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані. Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на рахунках відповідача в усіх банківських установах на території України в межах заявлених позовних вимог у розмірі 579 967,08 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції у наведеній частині про те, що заявником не надано жодних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також, посилання скаржника те, що відповідач не вчиняє дій щодо виконання грошових вимог позивача у добровільному порядку, не є достатньою підставою для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться (обліковуються) на рахунках відповідача в усіх банківських установах на території України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому судом першої інстанції обгрунтовано враховано, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, правомірність майнових вимог позивача належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову. Також суд апеляційної інстанції враховує, що предметом позову у даній справі є розірвання договору підряду та стягнення грошової заборгованості з відповідача, у зв`язку з чим наявність або відсутність у сторони права власності на транспортні засоби (так само як і вчинення дій по відчуженню такого майна), не є предметом доведення під час вирішення даного спору, а відтак не може свідчити про неможливість реального виконання рішення у випадку задоволення господарським судом позову майнового характеру. Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. З урахуванням викладеного, матеріалами оскарження підтверджується, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову - відсутні за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає та обгрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі №910/12084/20. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі №910/12084/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі №910/12084/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СПЕЦПРОЕКТБУД".

4. Матеріали оскарження №910/12084/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови: 09.12.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко С.Я. Дикунська