Постанова 4874 № 903/995/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року Справа №903/995/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Петухов М.Г. суддя Гудак А.В. секретар судового засідання Левчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича на рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2026 (суддя Дем`як В.М., повне рішення складено 27.03.2026, додаткове рішення - 03.04.2026) за позовом Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича до Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" про стягнення 2 742 073,86 грн за участю представників: позивача - Новіка В.І., відповідача - Дзюрило А.Р., ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.03.2026 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що станом на 28.08.2025 сторонами виконано умови договору поставки №3555 від 29.09.2025, а саме: покупцем поставлено товар - жатку зернову GTL 912, а продавцем відповідно було сплачено 100 % відсотків загальної ціни товару на загальну суму 2634666,10 грн. Крім того, суд зауважив, що матеріали справи не містять інформації, що договір поставки визнався у судовому поряду недійсним або був розірваним, а матеріали справи не містять іншого договору поставки, крім договору поставки від 29.05.2025 за № 3555. Враховуючи встановлені обставини справи та оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач заперечуючи поставку товару, не надав належних та допустимих доказів відповідно до ГПК України, та не спростував подані докази відповідача, а тому позов не підлягає до задоволення. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 03.04.2026 задоволено частково заяву Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Фермерського господарства Загнибіди Володимира на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" 85000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд, з урахуванням вимог ст.123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання відповідачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами. Господарський суд зазначив, що дана справа №903/995/25 є складною з огляду на нігілістичну стратегію позивача, яким під час судового провадження заперечувалися всі обставини, що підтверджували поставку жатки, а тому і такою, що вимагала від адвоката детального та скрупульозного аналізу кожного факту, кожної обставини, що мала значення для справи. Адвокатом проведено великий об`єм роботи з пошуку та зібранню доказів на підтвердження обставин справи, що підтверджується актом за №74 про надання послуг професійної правничої допомоги від 19.03.2026, який містить детальний опис наданих послуг. Крім того, адвокатом ініційовано проведення експертизи доказу та надано висновок експерта. При цьому, суд вважає, що розмір витрат за здійснення представництва клієнта в суді у сумі 170000,00 грн є завищеним, а тому враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу та оцінкою співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги обсяг наданих правових послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 50% та стягнення з позивача 85000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича звернулося з апеляційними скаргами до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, а у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" про ухвалення додаткового рішення відмовити. Апелянт, зокрема, зазначає, що Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича належним чином виконало свої зобов`язання щодо повної оплати товару, передбаченого договором. Водночас, відповідач, усупереч п.1.7 договору, не поставив товар протягом 5 (п`яти) календарних днів після надходження 100 % його оплати на умовах СРТ (Incoterms 2010) за адресою: 27200, Кіровоградська область, Кропивницький район, м.Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 15, чим порушив умови договору. Разом із тим апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, підписані позивачем, які б підтверджували факт поставки жатки за договором поставки. Крім того, на думку апелянта, відповідач ввів суд в оману щодо факту поставки товару, оскільки документи, подані ПрАТ "Волинська фондова компанія", містять істотні розбіжності щодо дати поставки жатки, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Скаржник вважає, що відповідач не підтвердив поставку товару за погодженою договором адресою (м. Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 15), натомість звертає увагу на документи із зазначенням іншої адреси (буд.156), яка є юридичною адресою позивача та житловим будинком, що виключає можливість здійснення поставки техніки. Також апелянт посилається на проведене позивачем службове розслідування, під час якого, за результатами опитування працівників господарства та аналізу зібраних матеріалів, було складено відповідні документи, які спростовують факт поставки жатки за спірним договором. Зауважує, що надані відповідачем аудіо- та відеозаписи, а також фотоматеріали не є належними доказами поставки товару, оскільки не підтверджують ані особу учасників, ані факт поставки жатки GTL 912 за спірним договором, а також не дають можливості ідентифікувати місце поставки чи сам предмет договору. Позивач звертає увагу апеляційного суду, що наявність зареєстрованих кримінальних проваджень сама по собі не підтверджує факту поставки товару, оскільки в їх межах жодній особі не повідомлено про підозру, не складено обвинувального акта та відсутній обвинувальний вирок, який би встановлював відповідні обставини. Апелянт зазначає, що господарська операція з поставки жатки за податковою накладною від 28.08.2025 не була відображена позивачем у податковому обліку, що підтверджує відсутність поставки товару за договором №3555 від 29.05.2025. Крім того, відповідно до довідки від 14.11.2025 року також підтверджено відсутність реальної поставки товару по договору. Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що відповідач, заявивши про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України, не вказав, що такі докази будуть подані саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що свідчить про недотримання відповідачем вимог процесуального закону та є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Крім того, апелянт вказує, що подані відповідачем документи підтверджують погодження сторонами фіксованого розміру гонорару у сумі 170 000 грн, у зв`язку з цим відповідач мав можливість подати докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів, оскільки їх розмір був визначений заздалегідь і не залежав від обсягу фактично наданої правничої допомоги. Апелянт також вважає, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 85000,00 грн є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, реальності й розумності, оскільки справа не є складною, представник відповідача взяв участь лише у семи судових засіданнях, підготував обмежену кількість процесуальних документів, провадження тривало нетривалий час, судова експертиза не призначалася, свідки не допитувалися, а правова позиція, викладена у відзиві, фактично дублювалася в інших процесуальних документах, а тому співмірним розміром витрат на правничу допомогу є 5000,00 грн. У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзиви на апеляційні скарги, у яких, зокрема, зазначає, що заявляючи про непоставку йому товару, позивач, заперечуючи кожну обставину, що мала місце, та була встановлено судом при розгляді справи, не спростував подані докази відповідача. Матеріали справи містять належні докази (письмові; електронні: відео-, звукозапис; фотографії; висновок експерта та ін.), які в сукупності переконливо свідчать про реальну поставку товару відповідачем позивачу та здійснення господарської операції поставки між сторонами. Вважає, що відсутність підпису скаржника на видатковій накладній та товарно-транспортній накладній не свідчить про відсутність здійсненої господарської операції між сторонами у справі. Відповідачем були здійснені всі необхідні дії з виконання договірних умов та поставки товару позивачу (забезпечення перевезення вантажу, його доставку до місця призначення та передання супровідних документів на товар), що підтверджується відповідними доказами. Щодо розбіжностей стосовно дати поставки зауважує, що видаткова накладна на товар датована 29.08.2025, оскільки голова господарства ОСОБА_1 в телефонному режимі пообіцяв, що підпише всі документи на наступний день, тому і дата накладної вказана 29.08.2025, що підтверджується поясненнями водія перевізника та поясненнями свідка Чмихуна О.А. Відповідач зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича є адреса: АДРЕСА_1 . Вказана обставина позивачем не заперечується, а вказана ним у процесуальних документах у цій справі. Таким чином, зареєструвавши фермерське господарство за вказаною адресою, позивач самостійно та власний розсуд визначив її як місце ведення своєї господарської діяльності. Зауважує, що вказана адреса зазначена в реквізитах покупця (позивача) в договорі поставки №3555 від 29.05.2025. При цьому, при підготовці договору було допущена технічна описка, а саме: в п.1.7 договору було вказано "Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, місто Бобринець, вул.Миколаївська, буд.15". Також відповідач вказує, що позивач умисно не відобразив у бухгалтерському та податковому обліку операцію з придбання жатки, щоб приховати факт її поставки, хоча мав можливість у подальшому скористатися правом на податковий кредит. Не відобразивши в податковій звітності з податку на додану вартість податкових накладних (які були зареєстровані ПрАТ "ВФК" в Єдиному реєстрі податкових накладних), скаржник не позбавлений можливості скористатися правом на включення сум ПДВ, фактично ним сплачених з придбання жатки, до складу податкового кредиту у майбутньому. Крім того, посилаючись на положення ст.129 ГПК України, зазначає, що відповідачем дотримано всі процесуальні вимоги щодо подання доказів витрат на правову допомогу, що було встановлено та підтверджено судом при винесенні додаткового рішення у справі. Доводи апелянта щодо фіксованого розміру витрат на правову допомогу вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки право обрання стороною способу подання доказів понесення судових витрат носить диспозитивний характер діяти стороні на власний розсуд. Крім того, підписаний сторонами до договору акт №74 про надання послуг професійної правничої допомоги від 19.03.2026 слугував завершальним етапом для визначення обсягу та остаточної вартості наданої послуги, а тому відповідні докази були подані після ухвалення рішення. Також вказує, що жодних доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, скаржником не надано. Витрати на професійну правничу допомогу у даній справі відповідають вимогам законодавства та принципам справедливості та розумності. Такі витрати є співрозмірними із складністю справи, обсягом та часом роботи адвоката, його кваліфікацією та досвідом. Відповідач просить апеляційні скарги позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, відзиви на апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2025 року між Приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" (продавець) та Фермерським господарством Загнибіди Володимиром Дмитровичем (покупець) був укладений договір поставки №3555 (т.1, а.с.9-10), за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити жатку соняшникову GTL 912 (вид товару несамохідний) загальною вартістю 2594960,50 грн додаткова інформація про товар: складна, опції товару: рама до комбайну New Holland. Сторони досягли домовленості, що назва товару, зазначена у даному договорі та у видатковій накладній може не співпадати у зв`язку з особливостями поставки товару на прихід у продавця, проте це один і той же товар, якому притаманні всі характеристики про які сторони домовились в даному договорі. Згідно з п.1.3 договору, форма, порядок і термін оплати за товар: гривня, безготівковий розрахунок: а.) 20 % від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п.1.4. даного договору, протягом 5-ти днів з моменту підписання договору; б.) 80 % від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог 1.4. даного договору до 01.08.2025 року. Відповідно до п.1.6 договору визначено, що термін прибуття товару на склад продавця до 01.08.2025 за умовами надходження оплати за товар згідно з ч., а п. 1.3 даного договору на поточний рахунок продавця. У випадку прострочення покупцем оплати товару термін постачання товару на склад продавця може бути перенесений продавцем. За положеннями п.1.7. договору умови і базис постачання товару покупцю: відповідно до Інкотермс 2010 на умовах СРТ 27200, Кіровоградська область, Кропивницький район, місто Бобринець, вул. Миколаївська, будинок 15, протягом 5 (п`яти) календарних днів після находження 100 % оплати товару, згідно з умовами даного договору, на поточний рахунок продавця та прибуття товару на склад продавця. У випадку прострочення покупцем оплати товару термін постачання товару може бути перенесений продавцем. Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що у разі неможливості або реальної загрози порушення строку поставки товару покупцю з вини чи з інших обставин, які виникли у продавця, останній негайно письмово повідомляє про вказаний факт покупця та зазначає нові строки поставки товару. У разі отримання зазначеного письмового повідомлення продавця, покупець вправі протягом 5 (п`яти) календарних днів заявити письмову вимогу про повернення сплачених за не поставлений товар коштів, які продавець зобов`язаний повернути протягом 7 (семи) календарних днів від дати отримання такої вимоги покупця. У відповідності до п.1.10 договору, покупець підтверджує, що замовлений ним товар за даним договором задовольняє його з точки зору технічних характеристик і вимог передбаченого використання. Покупець гарантує, що при введені товару в експлуатацію даний товар буде агрегатуватися із комбайном New Holland 8.80. Згідно з п.3.1 договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень. Пунктом 4.4 договору визначено, що на товар надається гарантійний строк 36 місяців з дати відвантаження товару продавцю. 30.05.2025 року на виконання умов договору поставки покупець Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича здійснив оплату грошових коштів у розмірі 20% в сумі 518 992,10 грн продавцю, що підтверджується платіжною інструкцією №64 від 30.05.2025 на суму 518 992,10 грн, та податковою накладною за №236 від 28.08.2025 про здійснення господарської операції (т.1, а.с.12, 67-68) Із метою здійснення доставки товару 13.03.2023 між Фізичною собою підприємцем Колінчук Світланою Анатоліївною та замовником ПАТ «Волинська фондова компанія» укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 13/06. (т.1, а.с. 54-55), за умовами п. 1.1 якого сторонами визначено, що замовник замовляє, а виконавець надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом та транспортно-експедиторські послуги пов`язані з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортному міжнародному і внутрішньому сполученні. Згідно заявки за №022 від 27.08.2025 на транспорт, ПрАТ «ВФК» звернулось до ФОП Колінчук С.А. про надання автомобіля для транспортування техніки (т.1, а.с.54). Відповідно до акта прийому-передачі вантажу 27.08.2025, відправник: ПрАТ "Волинська фондова компанія"; одержувач: Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича; місце розвантаження: 27200, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, місто Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 156; експедитор/перевізник: Підприємець Колінчук С.А.; автомобіль: мерседес НОМЕР_1 ; водій: Родіонов Даніїл Сергійович; найменування вантажу: Жатка соняшникова GTL 912-70, заводський номер: серійний №G2504 нова 2025 (т.1, а.с.65). Згідно з товарно-транспортною накладною № МАН00002271 від 27.08.2025, жатка соняшникова GTL912-70 (серійний № G2504, 2025 року випуску) була відвантажена ПрАТ ПрАТ "Волинська фондова компанія" та доставлена ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 55-56). Товар - жатку соняшникову №GTL912 отримав керівник підприємства ФГ Загнибіда В.Д. на підставі довіреності за №1 від 27.08.2025, що підтверджується підписом - Загнибіди Володимира Дмитровича та печаткою фермерського господарства (т.1, а.с. 57) Після здійснення поставки жатки соняшникової №GTL912 продавець направив покупцю рахунок-фактуру №328 від 28.08.2025 року про доплату грошових коштів за товар в сумі 2 115 674,00 грн. 28.08.2025 року на виконання умов договору поставки покупець Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича здійснив доплату грошових коштів в розмірі 2115674,00 грн. продавцю, що підтверджується платіжною інструкцією №94 від 28.08.2025 на суму 2115674,00 грн (т.1, а.с.14). 05.09.2025 продавець звернувся до ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича з листом, у якому просив підписати видаткову накладну №2054 від 29.08.2025 та повернути один її примірник на адресу ПрАТ "Волинська фондова компанія". Водночас, зазначений лист залишено без належного реагування (т.1, а.с.69). 09.09.2025 ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича звернулося до ПрАТ "Волинська фондова компанія" з вимогою про повернення сплачених коштів у зв`язку з непоставкою товару протягом 5 календарних днів після отримання 100 % оплати. У вимозі позивач просив повернути грошові кошти в розмірі 2 634 666,10 грн, а також сплатити пеню, передбачену п.2.2 договору (т.1, а.с.15). 12.09.2025 ПрАТ «Волинська Фондова Компанія» повторно звернулося до ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича з листом, у якому зазначило, що 02.09.2025 головою господарства в телефонному режимі було заявлено про наявність недоліків поставленої жатки, зокрема, щодо якості зварних швів. Також продавець повторно просив підписати видаткову накладну №2054 від 29.08.2025 та повернути один її примірник, однак зазначений лист залишено без відповіді. Із метою виявлення фіксації та усунення недоліків 04.09.2025 до господарства прибув сервісний інженер ПрАТ "ВФК", а також інженер з впровадження нової техніки та новітніх технологій ПрАТ "ВФК" та разом з комбайнером господарства було здійснено запуск жатки та встановлено, що жатка перебуває в робочому справному стані, а виявлені недоліки не впливають на її робочий стан та можливість повноцінної експлуатації (т.1, а.с.70-71). У результаті огляду та запуску жатки між головою ОСОБА_2 та інженером із впровадження нової техніки та новітніх технологій ПрАТ "ВФК" ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого сталася бійка. За даним фактом працівниками органів Національної поліції складено протокол від 04.09.2025, відповідно до якого 04.09.2025 близько 10:34 год. за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 156 (поблизу ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича) Загнибіда В.Д. наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_3 . На підтвердження зазначених обставин долучено консультативний медичний висновок спеціаліста від 04.09.2025 (т.1, а.с.62-63). 22.09.2025 року ПрАТ "Волинська фондова компанія" звернулась до Головного управління Національної поліції Кіровоградської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК Україн (заволодіння чужим майном або придбанням права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайством) (т.1, а.с.73-74) Листом від 10.12.2025 Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області повідомило, що слідчим відділенням ВП №3 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121050000210 від 25.10.2025 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) (т.1, а.с.176 зворот). Покупець, Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича, посилаючись на невиконання продавцем зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки, звернувся до суду із даним позовом. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №3555 від 29.05.2025 року. Враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що договір поставки №3555 від 29.05.2025 року є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки сторін господарського зобов`язання, є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст.629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки. Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. За приписами ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст.530 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Судами встановлено, що на виконання умов п.1.3. договору поставки, покупець, Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича, здійснив повну оплату вартості товару шляхом перерахування продавцю грошових коштів двома платежами: 30.05.2025 року - у розмірі 20% вартості товару, що становить 518992,10 грн, та 28.08.2025 року - доплату у розмірі 2115674,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та не заперечується сторонами (т.1, а.с.12, 14). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, повністю оплативши вартість товару. Водночас, продавець, всупереч умовам п.1.7 договору, не здійснив поставку товару на склад покупця протягом п`яти календарних днів після надходження 100 % його вартості, у зв`язку з чим свої договірні зобов`язання не виконав. Колегія суддів, оцінюючи доводи сторін щодо обставин виконання договору поставки, зокрема, щодо факту здійснення поставки товару, зазначає таке. Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, із наведених норм вбачається, що факт здійснення господарської операції, зокрема, поставки товару, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які містять відомості про зміст, обсяг та учасників такої операції, а також відображають реальність її здійснення. Як вбачається із видаткової накладної №2054 віл 29.08.2025 року (т.1, а.с.56 зворот), наданої відповідачем на підтвердження факту поставки позивачу товару (жатки соняшникової), зазначена накладна не містить підпису покупця, який би засвідчував отримання ним цього товару. Водночас, апеляційний суд враховує, що факт поставки товару може підтверджуватися не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які свідчать про реальне здійснення господарської операції. Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2026 року у справі №922/4558/24). На підтвердження факту поставки товару покупцю відповідач надав також товарно-транспортну накладну №МАН00002271 від 27.08.2025 року (т.1, а.с.55-56). Судом встановлено, що з метою здійснення поставки товару 13.03.2023 між Фізичною собою підприємцем Колінчук Світланою Анатоліївною та замовником ПрАТ "Волинська фондова компанія" укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №13/06. (т.1, а.с. 54-55), за умовами п. 1.1 якого сторонами визначено, що замовник замовляє, а виконавець надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом та транспортно-експедиторські послуги пов`язані з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортному міжнародному і внутрішньому сполученні. Згідно заявки за №022 від 27.08.2025 на транспорт, ПрАТ "ВФК" звернулось до ФОП Колінчук С.А. про надання автомобіля для транспортування техніки (т.1, а.с.54). Факт надання послуг з перевезення жатки соняшникової підтверджується актом надання послуг №219 від 01.09.2025, який підписаний ФОП Колінчук С.А. (перевізником) та ПрАТ "ВФК" (замовником) (т.1, а.с.127), платіжною інструкцією за №000009472 від 30.10.2025 про оплату послуг з перевезень згідно рахунку №219 від 01.09.2025 в розмірі 36000 грн. (т.1, а.с.127 зворот). Оцінюючи наведені докази, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №921/49/17-г/3, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку. Досліджуючи товарно-транспортну накладну №МАН00002271 від 27.08.2025, колегія суддів встановила, що у ній зазначено відомості щодо перевезення жатки соняшникової №GTL912-70 серійний № G2504 нова 2025 в Dominoni, пунктом розвантаження визначено: Кіровоградська область, Кропивницький район, м.Бобринець, вул. Миколаївська, буд.156, вантажоодержувачем зазначено Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича, а також наведено відомості про транспортний засіб, водія та відповідальних осіб. Однак, зазначена товарно-транспортна накладна не містить підпису відповідальної особи вантажоодержувача про прийняття товару. Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія довіреності на отримання товару за №1 від 27.08.2025, яка підписана Загнибідою Володимиром Дмитровичем та скріплена печаткою господарства (т.1, а.с.57). Вказаною довіреністю позивач визначив особу, уповноважену на отримання товару, яка також зазначена у товарно-транспортній накладній №МАН00002271 від 27.08.2025 як відповідальна особа вантажоодержувача. Зважаючи на наявність відбитку печатки Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича на копії довіреності №1 від 27.08.2025, її підписання Загнибідою Володимиром Дмитровичем як керівником господарства, а також відсутність доказів втрати печатки, її викрадення чи іншого вибуття з володіння господарства, внаслідок чого нею могла б неправомірно скористатися інша особа, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена довіреність була оформлена та видана саме Фермерським господарством Загнибіди Володимира Дмитровича. Відтак, враховуючи, що у товарно-транспортній накладній та довіреності на отримання товару як відповідальна особа вантажоодержувача та особа, уповноважена на отримання товару, зазначений Загнибіда Володимир Дмитрович, а також те, що дати оформлення вказаних документів збігаються - 27.08.2025, апеляційний суд вважає, що наведені обставини свідчать про вчинення покупцем дій, спрямованих на організацію отримання товару. Як вбачається із листа ГУ Національної поліції України в Кіровоградській області від 08.12.2025 щодо надання інформації про рух транспортного засобу, наданого у відповідь на адвокатський запит від 02.12.2025, а також доданих до нього фотозображень, зафіксованих за допомогою відеокамер інтегрованої загальнообласної системи відеоспостереження та відеоаналітики "Безпечна Кіровоградщина", автомобіль марки Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із завантаженою на нього жаткою 28.08.2025 о 14:20 год. рухався по автодорозі Е50 (с.Велика Виска, Кіровоградська обл.) в напрямку до м.Кропивницького (Кільцева дорога), яка в свою чергу є складовою маршруту до м.Бобринця Кропивницького району Кіровоградської обл. (автодорога Н14, М-13) (т.1, а.с.174 зворот). Крім того, згідно з інформацією, наведеною у зазначеному листі та наданими фотозображеннями, цей самий транспортний засіб 28.08.2025 о 19:03 год. рухався у зворотному напрямку автодорогою Е50 у районі с. Велика Виска Кіровоградської області вже без завантаженої жатки (т.1, а.с.175). Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт здійснення перевезення жатки соняшникової №GTL912-70 серійний № G2504 нова 2025 за замовленням продавця перевізником ФОП Колінчук С.А. для покупця ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича транспортним засобом Мерседес НОМЕР_1 саме 28.08.2025 року, що підтверджуються сукупністю наданих відповідачем доказів, а саме договором про надання транспортно-експедиторських послуг №13/06 від 13.03.2023, заявкою №022 від 27.08.2025 на транспорт, товарно-транспортною накладною №МАН00002271 від 27.08.2025 року, актом надання послуг №219 від 01.09.2025, платіжною інструкцією за №000009472 від 30.10.2025 про оплату послуг з перевезення, а також фотозображеннями, наданими ГУ Національної поліції України в Кіровоградській області. Після здійснення поставки жатки соняшникової №GTL912 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №328 від 28.08.2025 на доплату вартості товару у розмірі 2115674,00 грн (т.1, а.с.13). На виконання умов договору поставки Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича 28.08.2025 здійснило оплату зазначеної суми на користь ПрАТ "ВФК", що підтверджується платіжною інструкцією №94 від 28.08.2025 із призначенням платежу: "оплата за жатку GTL 912 зг. рах. №328 від 30.05.2025 та дог. №3555 від 29.05.2025" (т.1, а.с.14). Наведене свідчить про послідовність поведінки покупця після поставки товару, оскільки Фермерське господарство Загнибіди Володимира Дмитровича здійснило повну оплату вартості жатки GTL 912, а у платіжній інструкції конкретизувало підставу платежу, пов`язавши його саме з оплатою товару за рахунком №328 та договором поставки №3555. Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи також містять роздруківки телефонних дзвінків та аудіозаписи телефонних розмов, які підтверджують наявність комунікації між представниками ПрАТ "Волинська фондова компанія" та ОСОБА_1 у період з 27.08.2025 по 04.09.2025 щодо обставин доставки жатки, узгодження місця зустрічі, здійснення поставки, а також подальшого обговорення виявлених недоліків поставленого товару та можливості їх усунення (т.1, а.с.129-137). На підтвердження достовірності аудіозапису телефонної розмови між керівником ФГ Загнибіди В.Д. та керівником ПрАТ "Волинська фондова компанія" відповідачем надано висновок експерта №5933-Е від 29.01.2026, складений за результатами проведення криміналістичної експертизи на замовлення ПрАТ "Волинська фондова компанія". Відповідно до змісту зазначеного висновку експерта, за результатами інструментального дослідження файлу відео-, звукозапису "IMG_6465.MOV2, який міститься у пам`яті мобільного телефону iPhone 13 (номер моделі MLPF3HN/A, серійний номер TN9F6MMX1D), встановлено відсутність ознак копіювання, переривання запису або внесення змін до нього після завершення запису, у зв`язку з чим файл відповідає критеріям автентичності (оригінальності). Згідно з даними інструментального дослідження, наведеними у додатку до висновку експерта, запис файлу "IMG_6465.MOV" розпочато 04.09.2025 о 10:16:49 за Київським літнім часом та завершено 04.09.2025 о 10:31:42 за Київським літнім часом. Копію файлу, отриману з пам`яті досліджуваного телефону за допомогою програмного засобу MOBILedit Forensic Express PRO, записано на оптичний диск Verbatim DVD-R № MAP628YD24151277, який долучено до висновку експерта (т.1, а.с.228-231). Апеляційний суд, зважаючи на те, що висновок підготовлено для подання до суду, експерт був попереджений про передбачену ст.384 та ст.385 КК України кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що свідчить про відсутність обґрунтованих сумнівів у правильності дослідження, приймаючи до уваги відсутність встановлених судом порушень під час проведення експертного дослідження, а також з огляду на те, що позивач не спростував висновків експертизи, колегія суддів вважає, що зазначений висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 цього Кодексу. Доводи апелянта про недопустимість вказаного доказу не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 23.01.2026 було задоволено заяву відповідача про продовження строку для подання висновку експерта та встановлено триденний строк з дня виготовлення повного тексту експертного висновку для його подання до суду. Вказаний строк відповідачем було дотримано. Оцінюючи наведені докази у їх сукупності згідно ст.86 ГПК України, колегія суддів враховує послідовний характер взаємодії між сторонами у спірних правовідносинах, оскільки телефонні розмови між представниками ПрАТ "Волинська фондова компанія" та ОСОБА_1 відбувалися як до здійснення поставки (щодо готовності жатки до доставки, узгодження часу та місця зустрічі), так і після її здійснення (щодо виявлених недоліків товару та можливості їх усунення). Така послідовність комунікації сторін узгоджується з іншими доказами у справі та підтверджує обізнаність позивача щодо обставин поставки зазначеного товару. Як вбачається з матеріалів справи, після отримання від покупця інформації щодо наявності зауважень до якості поставленої жатки соняшникової ПрАТ "Волинська фондова компанія" звернулося до заводу-виробника Dominoni S.r.l. щодо наданих покупцем зауважень. Відповідно до відповіді заводу-виробника Dominoni S.r.l., переклад якої засвідчено нотаріально, невідповідність якості зварних швів має естетичний характер та не впливає на міцність, довговічність деталей і можливість використання жатки за призначенням, а щодо зауваження покупця про кріплення капоту у невідповідному місці, то воно усувається регулюванням. Заводом виробника підтверджено гарантійний строк на товар 36 місяців з дати його відвантаження відповідно до п. 4.4 договору (т. 1, а. с. 75-76). З метою виявлення фіксації та усунення недоліків якості товару, 04.09.2025 до Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича прибули сервісний інженер та інженер з впровадження нової техніки та новітніх технологій ПрАТ "Волинська фондова компанія". За результатами огляду та запуску жатки за участю комбайнера господарства встановлено, що жатка перебуває у робочому справному стані, а виявлені недоліки не впливають на її працездатність та можливість повноцінної експлуатації (т.1, а.с.70-71). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення огляду та запуску жатки між керівником ФГ Загнибіди В.Д. та інженером з впровадження нової техніки та новітніх технологій ПрАТ "Волинська фондова компанія" ОСОБА_3 виник конфлікт, за наслідками якого працівниками органів Національної поліції було складено протокол від 04.09.2025, зокрема, у якому зазначено, що близько 10:34 год. за адресою: м. Бобринець, вул.Миколаївська, буд. 156, ОСОБА_1 завдав удару ОСОБА_3 в область обличчя; на підтвердження зазначених обставин долучено консультативний медичний висновок спеціаліста від 04.09.2025 (т.1, а.с.62-63). У подальшому, 22.09.2025 ПрАТ "Волинська фондова компанія" звернулося до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (т.1, а.с.73-74). Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького у справі №405/7052/25 від 17.11.2025 зобов`язано ГУНП в Кіровоградській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому ст.214 КПК України (т.1, а.с.147-148). Листом ГУНП в Кіровоградській області від 10.12.2025 повідомлено, що слідчим відділенням ВП № 3 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області внесено відомості до ЄРДР за № 12025121050000210 від 25.10.2025 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України (т.1, а.с.176, зворот). Таким чином, зазначені докази свідчать про наявність реальної взаємодії сторін у зв`язку зі спірним товаром, зокрема, щодо його огляду, перевірки технічного стану та усунення заявлених покупцем недоліків, що доводить факт поставки товару. Оцінюючи наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені письмові заяви свідків (т.1, а.с.57-60, 108-111), надані кожною зі сторін на підтвердження своїх доводів, суд зазначає, що вони містять суперечливі відомості щодо обставин, які входять до предмета доказування. Водночас, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.89 ГПК України, не здійснив безпосереднього допиту зазначених свідків для з`ясування причин таких суперечностей. До суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням сторони також не звертались, а сукупності наявних у справі інших доказів достатньо для можливості дійти висновків щодо оцінки спірних правовідносин. За таких обставин, апеляційний суд не приймає зазначені докази до уваги. Щодо наказу Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича від 11.11.2025 про проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає, що вказаний документ складений покупцем в односторонньому порядку та сам по собі не підтверджує об`єктивно обставин непоставки товару, оскільки ґрунтується виключно на внутрішній оцінці позивачем спірних правовідносин. Відповідно до ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.2, 3 ст.86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №917/996/20). Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. При цьому колегія суддів враховує, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що медичні документи, матеріали щодо звернення до правоохоронних органів та докази здійснення процесуальних дій у межах кримінального провадження у сукупності з іншими наявними у справі доказами (докази надані в підтвердження перевезення спірного товару) підтверджують обставини передачі продавцем товару покупцю, подальшого огляду останнім поставленого товару, висловлення ним зауважень щодо його якості, а також виникнення між представниками сторін конфлікту під час огляду товару за юридичною адресою місцезнаходження позивача. Відтак, оцінивши наявні у справі докази з урахуванням стандартів належності, допустимості та вірогідності та взаємного зв`язку між ними, колегія суддів дійшла висновку, що сукупність доказів, наданих відповідачем, є більш вірогідною на підтвердження факту поставки спірного товару, ніж доводи та докази позивача, якими заперечується здійснення такої поставки, що вірно було враховано судом першої інстанції. Із врахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що наявність конфлікту між покупцем та продавцем щодо якості поставленого товару обумовила відмову позивача від підписання видаткової накладної. При цьому, порушення продавцем договірного зобов`язання у зв`язку з передачею товару, який, на думку покупця, має недоліки, не є тотожним невиконанню зобов`язання щодо його поставки взагалі. Відтак, колегією суддів встановлено, що спір фактично виник у даній справі з підстав поставки товару неналежної якості, що виключає правильність обрання позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах. Щодо доводів апелянта про невідповідність місця поставки, погодженого сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича є 27200, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м.Бобринець, вул. Миколаївська, буд.156 (т.1, а.с.126). Колегією суддів встановлено, що саме цю адресу сторони зазначили у реквізитах покупця в договорі поставки №3555 від 29.05.2025. Крім того, товарно-супровідні документи (товарно-транспортна накладна, заявка на транспорт, акт прийому-передачі вантажу), були оформлені саме згідно з даними зареєстрованого місцезнаходження фермерського господарства: м.Бобринець, вул.Миколаївська, буд.

156. Водночас, як вбачається зі змісту п.1.7. договору, адресою поставки є Кіровоградська область, Кропивницький район, місто Бобринець, вул. Миколаївська, буд.15. З огляду на те, що у реквізитах договору, відомостях Єдиного державного реєстру та всіх товаро-супровідних документах вказано адресу: м. Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 156, колегія суддів дійшла висновку, що зазначення номера будинку "15" у п.1.7 договору є технічною опискою, яка не впливає на визначення погодженого сторонами місця поставки товару, а тому сама по собі не може бути підставою для висновку про непоставку товару покупцю та невиконання продавцем своїх зобов`язань згідно договору. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновку про технічний характер розбіжності у зазначенні номера будинку в пункті 1.7 договору, зокрема, щодо того, який саме об`єкт знаходиться за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 15, а також які правовідносини мають місце між цією адресою та предметом спору, позивачем суду не надано. Також позивачем не доведено, яке саме значення має адреса: м. Бобринець, вул.Шляхівська, 1Є для спірних правовідносин, на яку він посилається. Оцінюючи доводи апелянта про не відображення спірної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку, апеляційний суд враховує, що відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з пунктом 198.6 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке правозберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Отже, невикористання позивачем права на формування податкового кредиту за спірною господарською операцією саме по собі не свідчить про її нереальність або непоставку товару, а має виключно податкові наслідки для платника податків. Вказана обставина не може спростовувати факт здійснення господарської операції, який підлягає оцінці судом на підставі сукупності належних та допустимих доказів. У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича задоволенню не підлягає. Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено. Частинами 1-3 ст.126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 170000,00 грн, понесених у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу. 04.02.2025 року між Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" (адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" (клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №04/02/25, згідно умов п. 1.1. договору якого визначено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правничої допомоги в обсязі та на умовах встановлених договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та всі фактично понесені адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного договору. Пунктом 4.2-4.3 договору встановлено, що на визначення розміру гонорару адвокатське бюро впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та обґрунтованого розміру гонорару. Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, встановлюється у відповідній додатковій угоді до даного договору. Згідно з п.4.6 договору, на підтвердження факту надання адвокатським бюро клієнту правничої допомоги відповідно до умов даного договору адвокатським бюро складається акт наданих послуг (правничої допомоги), який направляється або вручається під розписку клієнту. 24.10.2026 року Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" (адвокатське бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волинська фондова компанія" (клієнт) укладено додаткову угоду №5 до договору про надання правової (правничої) допомоги за №04/02/25 від 04.02.2025 відповідно до п. 1 додаткової угоди сторонами визначено, що надання правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському у суді Волинської області у справі №903/995/25 за позовом ФГ Загнибіди Володимира Дмитровича про стягнення заборгованості за договором поставки, у тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовка відзиву на позовну заяву, інших процесуальних документів в даній справі, збирання доказів, вчинення будь-яких інших дій, що на думку адвокатського бюро, є необхідним для належного захисту інтересів клієнта , вартість (гонорар) становить 170000 грн. Відповідно до акта №74 наданих послуг від 19.03.2026 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги по судовій справі №903/995/25 адвокат надав клієнтові професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем згідно з вимогами ст.74 ГПК України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №903/995/25 у Господарському суді Волинської області. За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18. Відповідно до ч. 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналізуючи обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що справа № 903/995/25 є складною з огляду на обсяг та характер спірних правовідносин, а також значну кількість обставин, які підлягали дослідженню та правовій оцінці. Під час розгляду справи позивачем заперечувалися обставини, пов`язані з поставкою жатки, що зумовило необхідність детального аналізу адвокатом доказів, матеріалів справи та кожної обставини, яка мала значення для правильного вирішення спору. Адвокатом виконано значний обсяг роботи щодо збору, аналізу та систематизації доказів на підтвердження обставин, на які посилався відповідач, що підтверджується актом № 74 про надання послуг професійної правничої допомоги від 19.03.2026, який містить детальний опис наданих послуг. Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги визначені ч.5 ст.129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно- пов`язаних з розглядом справи, проаналізувавши подані відповідачем докази в підтвердження понесених витрат, оцінюючи складність справи, враховуючи критерії реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, час витрачений адвокатом, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру витрат заявлених відповідачем до стягнення з позивача із 170000,00 грн до 85000,00 грн. При цьому, з огляду на відсутність будь-яких інших належно обґрунтованих доводів позивача щодо зменшення розміру зазначених витрат, окрім посилання на загальні положення законодавства щодо критеріїв розподілу судових витрат, зокрема, щодо реальності наданих послуг, а також враховуючи доводи про участь представника відповідача лише у 7 судових засіданнях, підготовку ним незначної кількості процесуальних документів, нетривалий строк перебування справи у провадженні суду, відсутність призначеної судом експертизи та допиту свідків, що могли б зумовити витрату значного обсягу часу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру заявлених витрат саме на 50%, а не до 5000,00 грн, як просив позивач у своєму клопотанні про зменшення відповідних витрат. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85000,00 грн відповідають критерію розумної необхідності та є співмірними з обсягом та часом виконаної адвокатом роботи а також складністю справи. Жодних доказів, у тому числі відповідних розрахунків, які б свідчили про неспівмірність, необґрунтованість, нереальність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, апелянтом суду не надано. Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем порядку подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, апеляційним судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 07.11.2025 представник відповідача зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які ПрАТ "ВФК" понесло та очікує понести у зв`язку з розглядом позовної заяви ФГ Загнибіди В.Д., а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 170 000,00 грн, а також вказав, що докази понесення таких витрат будуть подані у порядку та строки, визначені ч.8 ст.129 ГПК України. Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України відповідачем у межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, а саме 19.03.2026, подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат. Таким чином, відповідачем дотримано встановлений процесуальним законом порядок подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Вказана обставина була врахована та підтверджена судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення у справі, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2026 без змін та стягнення з позивача 85000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують вказаного висновку. Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції, судом враховується, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у даній справі відповідач долучив до матеріалів справи, зокрема, копію калькуляції вартості надання послуг професійної правничої допомоги №81 від 29.05.2026, копію акта №81 про надання послуг професійної правничої допомоги від 29.05.2026. Крім того, матеріали справи містять копію договору №04/02/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025 та копію додаткової угоди №14 від 14.05.2026 року до договору №04/02/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025. Відповідно до додаткової угоди №14 від 14.05.2026 сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги щодо представництва інтересів ПрАТ "ВФК" у Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №903/995/25 становить 60000,00 грн. Із змісту акта №81 від 29.05.2026 року вбачається надання Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" ПрАТ "Волинська фондова компанія" наступних послуг: аналіз судової практики та чинного законодавства; підготовка відзивів на апеляційні скарги позивача, підготовка інших процесуальних документів; участь у судових засіданнях та ін. 29.06.2026 позивач подав заперечення на клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначив, що заявлений відповідачем розмір витрат у сумі 60000,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим часом. Позивач посилається на незначний обсяг підготовлених процесуальних документів, нетривалий строк розгляду справи, відсутність судової експертизи та допиту свідків, а також на дублювання правової позиції у процесуальних документах. У зв`язку з цим позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23). Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22). Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлена сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 60000,00 грн є завищеною. Апеляційний суд зауважує, що послуги "аналіз судової практики та чинного законодавства" фактично охоплюються послугою "підготовка відзивів на апеляційні скарги позивача, підготовка інших процесуальних документів", а тому не можуть розглядатися як самостійні послуги, що підлягають окремій оплаті. Аналіз законодавства і судової практики, а також підготовка процесуального документа є взаємопов`язаними складовими єдиної правничої послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, правова позиція відповідача, викладена у відзивах на апеляційні скарги, в цілому відповідає процесуальній позиції відповідача в суді першої інстанції, тобто їх підготовка не вимагала додаткового правового аналізу спірних правовідносин чи вивчення додаткової судової практики та не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під час представництва інтересів ПрАТ "Волинська фондова компанія" в Північно-західному апеляційному господарському суді. Правовідносини з поставки продукції не є новими для судової практики та регулюються сталим законодавством. Суд апеляційної інстанції також враховує, що у цій справі фактично відбулося лише одне судове засідання щодо розгляду спору по суті, оскільки судове засідання, призначене на 02.06.2026, було відкладено ухвалою апеляційного суду від 02.06.2026 у зв`язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи. При цьому, представник відповідача брав участь у судовому засіданні 02.06.2026 в режимі відеоконференції, що не потребувало витрат часу на прибуття до суду та не ускладнювало процесуальну участь адвоката у розгляді справи. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити розмір заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн. Відповідно до ст.126, 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу з урахуванням критерію їх реальності, необхідності та розумності, а також фактичного обсягу наданих послуг у межах конкретного судового провадження. Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги юридичну складність справи, її обставини та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України. Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2026 у справі №903/995/25 залишити без змін, апеляційні скарги Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича - без задоволення.

2. Заяву Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №903/995/25 задоволити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства Загнибіди Володимира Дмитровича (27200, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, м.Бобринець, вул.Миколаївська, 156, код ЄДРПОУ 45607803) на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" (43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Мирослава Скорика, 16, код ЄДРПОУ 13356951) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена "13" липня 2026 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В.