Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/11/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року Справа № 924/11/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Кульчин Д.А. представники учасників справи: прокурор: Мельничук Л.О., позивача: не з`явився, відповідача 1: Годованець Л.Ю., відповідача 2: не з`явився, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 року (повне рішення складено 17.04.2026 року) у справі №924/11/26 (суддя Муха М.Є.) за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білогірської селищної ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» 2) Комунального некомерційного підприємства «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 233790,60 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області задоволено позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білогірської селищної ради до ТОВ «Енергум», КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 233790,60 грн. Суд першої інстанції визнав недійсними додаткові угоди №2 від 26.01.2021 року, №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року до договору за №110 від 29.12.2020 року, укладеними ТОВ «Енергум» та Комунальним некомерційним підприємством «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області. Також, місцевий господарський суд стягнув з ТОВ «Енергум» на користь Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області кошти в сумі 233790,60 гривень, перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору за №110 від 29.12.2020 року. Стягнув з ТОВ «Енергум» на користь Хмельницької обласної прокуратури 14104,86 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області на користь Хмельницької обласної прокуратури 10598 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для представництва прокурора є бездіяльність органу орган місцевого самоврядування щодо захисту інтересів держави. Суд першої інстанції враховуючи невідповідність додаткової угоди від 26.01.2021 року №2 вимогам п.п.1, 7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшов висновку, що така угода відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною. Крім того, враховуючи законодавчо встановлені обмеження щодо збільшення ціни одиниці товару на 10%, які є граничними і розраховуються від початкової ціни, визначеної за результатами аукціону, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними додаткових угод №4-9 до договору №110 від 29.12.2020 року. Крім того, суд першої інстанції задоволив позов щодо стягнення TOB «Енергум» на користь Білогірської селищної ради в дохід місцевого бюджету 233790,60 грн безпідставно сплачених коштів, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України. Не погоджуючись із рішенням, відповідач TOB «Енергум» подав скаргу до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 у справі №924/11/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу TOB «Енергум» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені Шепетівської окружної прокуратури, що свідчить про порушення норм процесуального права. Апелянт наголошує, що у прокуратури відсутні законні підстави для представництва, оскільки захист інтересів держави має здійснювати насамперед відповідний орган. Крім того, прокурором невірно визначений суб`єктний склад у поданій у цій справі позовній заяві, оскільки захист вказаних інтересів держави у спірних правовідносинах покладено на Держаудитслужбу. Норми діючого законодавства не місять імперативних вимог здійснювати учасниками процедуру закупівлі із врахуванням майбутніх встановлених державно регульованих тарифів. Більш того, при визначені очікуваної вартості замовники керуються лише діючими регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю. Судом першої інстанції не було наданої правової оцінки вищезазначеним обставинам та не враховано, що судова практика на яку посилався позивач у позовній заяві стосується внесення змін за п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не п.7 ч.5 ст.41 України «Про публічні закупівлі», а сторони під час укладення Додаткової угоди №2 діяли у спосіб визначений чинним законодавством. Крім того, Додаткова угода №4 укладена у межах 10% визначених п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач 1 також наголошує, що суд першої інстанції під час розгляду справи змінив застосування норм права, які зазначені у позовній заяві, чим порушив принцип змагальності судового процесу. Апелянт звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування розподілу судового збору між відповідачами. Апеляційну скаргу відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» сформовано в системі «Електронний суд» та подано до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 року матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 року у справі №924/11/26 передано за територіальною підсудністю до Північно-західного апеляційного господарського суду. 18.05.2026 року матеріали апеляційної скарги від 07.05.2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергум» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 року у справі №924/11/26 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Хабарова М.В. Ухвалою від 28.05.2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 06.07.2026 року. Ухвалою від 29.05.2026 року задоволено клопотання ТОВ «Енергум» про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 04.06.2026 року від Шепетівської окружної прокуратури надійшов відзив, у якому прокуратура просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві прокуратура наголошує, що позовна заява підписана та подана керівником Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області Кучерявим Петром Йосиповичем, призначеним на посаду наказом Генерального прокурора від 02.09.2025 року №395к. Відповідна інформація розміщена у вільному доступі на сайті Хмельницької обласної прокуратури (https://khmel.gp.gov.ua/ua/structure.html). При цьому, прокурором доведено, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Білогірська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області оскільки є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю за їх використанням. Територіальний орган Держаудитслужби відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є уповноваженим контролюючим органом з питань проведення публічних закупівель, однак перевірок правомірності укладення додаткових угод, які є предметом спору у вказаній справі не проводив, відтак не наділений повноваженнями звертатись до суду з відповідним позовом. Більше того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Враховуючи наведене, прокурором обґрунтовано визначено належним позивачем Білогірську селищну раду Шепетівського району Хмельницької області та в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування пред`явлено позовну заяву до суду. Судом першої інстанції правомірно визнано недійною додаткову угоду №2 від 26.01.2021 року, оскільки ТОВ «Енергум», будучи обізнаним з положеннями постанови НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381 щодо рівня тарифу на розподіл електричної енергії, часу початку дії цього тарифу, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчий тариф, який передбачувано діяв до кінця 2020 року. Вказуючи таку інформацію, відповідач досяг переваг перед іншим учасником аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції. Прокурор звертає увагу, що судом першої інстанції також правомірно визнано недійсними додаткові угоди угод №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року до договору №110 від 29.12.2020 року. Надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер. У наданих ТОВ «Енергум» документах, не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку, з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди. Вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2. ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Додатковою угодою №4 від 17.02.2021 року сторони внесли зміни до договору від 29.12.2020 року №110, обґрунтовуючи підвищення ціни електричної енергії зростанням середньозваженої ціни за ІІІ декаду січня (21-31 січня) 2021 року відносно ІІІ декади грудня (21-31 грудня) 2020. Разом з цим, відповідачем не підтверджено факту коливання ціни на ринку в період між укладанням Договору та додаткової угоди №4. Подібним чином укладено додаткові угоди №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року, постачальником також не підтверджено факту коливання ціни на ринку в період між укладанням додаткових угод. Отже, додаткові угоди №№4-9 укладенні в порушення принципу пропорційності підвищення ціни, без належного обґрунтування та документального підтвердження факту коливання ціни на ринку та за відсутності самого факту коливання ціни в сторону збільшення, не доведенням, що підвищення ціни було непрогнозованим. Крім того, ціна на поставлену електричну енергію була змінена вже після її фактичної поставки, що суперечить ч.3 ст.632 ЦК України. Також, грошові кошти в сумі 233790,60 гривень є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Енергум», підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 ЦК України. 03.07.2026 року від ТОВ «Енергум» надійшли заперечення на відзив, у яких апелянт додатково підтримує свою апеляційну скаргу та заперечує проти доводів, викладених у відзиві. ТОВ «Енергум» звертає увагу, що після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції та після подання апеляційної скарги змінилося нормативне регулювання, яке має істотне значення для правильного вирішення цієї справи. Так, Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №4888-IX передбачає, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості змін. Отже, на момент апеляційного перегляду справи законодавець прямо визначив інший підхід до застосування 10-відсоткового обмеження, ніж той, з якого виходив суд першої інстанції при ухваленні рішення від 07.04.2026 року. Отже, у разі застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №4888-IX відсутні підстави для висновку про порушення 10-відсоткового обмеження, оскільки кожне окреме збільшення ціни за одиницю товару здійснювалося в межах зазначеного обмеження. Також матеріали справи свідчать, що загальна сума договору не збільшувалася, а зміна ціни за одиницю електричної енергії супроводжувалася відповідним зменшенням обсягу постачання. Крім того, з доводи прокуратури щодо незаконності додаткових угод №4-9 у зв`язку із сукупним перевищенням 10-відсоткового обмеження не враховують чинної редакції пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII. Апелянт повторно звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про недійсність додаткової угоди №2 ґрунтується на змішуванні різних правових підстав зміни договору. Крім того, висновок суду першої інстанції про стягнення 233790,60 грн є похідним від помилкового висновку про недійсність додаткових угод. 03.07.2026 року від ТОВ «Енергум» також надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Клопотання обґрунтоване тим, що об`єктивна неможливість розгляду даної справи №924/11/26 до прийняття рішення КСУ пов`язана з тим, що предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи. У разі визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення КСУ, що докорінно змінює правовий ландшафт спірних правовідносин. У даному випадку така об`єктивна неможливість полягає у тому, що суд у межах цієї справи повинен надати правову оцінку правовідносинам із застосуванням норми права, конституційність якої є предметом безпосереднього розгляду Конституційного Суду України. Фактично вирішення спору по суті напряму залежить від результатів конституційного провадження та правової позиції Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якої підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі №924/11/26, і є однією із основних правових підстав заявленого позову. У судовому засіданні апеляційної інстанції 29.06.2026 року колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання ТОВ «Енергум» про зупинення провадження у справі з огляду на наступне. Пунктом 5 частиною 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному окремому випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 року у справі №924/645/18, від 20.12.2019 року у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 року у справі №912/872/18, від 21.02.2019 року у справі №910/974/18, 20.07.2020 року у справі №910/11236/19. Одночасно п.5 ч.1 ст.227 ГПК України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку. За змістом частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У постанові від 18.11.2020 року у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Отже, саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки конституційності норм права не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Зважаючи на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «Енергум» про зупинення провадження у цій справі, оскільки зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування, а заявником не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26). Суд апеляційної інстанції також враховує, що на момент розгляду цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про неможливість її розгляду без очікування результатів розгляду іншої справи, а застосування відповідних норм матеріального права не викликає неоднозначності, що унеможливлює ухвалення судового рішення. Разом з цим, зупинення провадження у справі за відсутності об`єктивної необхідності призвело б до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумного строку судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, підстави для зупинення провадження у даній справі №924/11/26 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ТОВ «Енаргум» слід відмовити. У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.07.2026 року представник скаржника підтримав свою апеляційну скаргу та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояснення. Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як стверджено матеріалами справи, згідно з п.1.1. Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (далі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством, що надає кваліфіковану вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Білогірська центральна районна лікарня» Білогірського району Хмельницької області і створене на базі спільної власності громади в особі Білогірської селищної ради (пункт 1.2. Статуту). Відповідно до п.1.3-1.4. Статуту, засновником та органом управління майном підприємства є Білогірська селищна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів (пункт 1.5. Статуту). Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю Білогірської селищної ради на праві оперативного управління (пункт 4.2. Статуту). Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (пункт 5.1. Статуту). 26.11.2020 року у електронній системі публічних закупівель «Прозорро» за ідентифікатором UА-2020-11-26-003022-а опубліковано оголошення про проведення Комунальним некомерційним підприємством «Білогірська центральна районна лікарня» Білогірської селищної ради відкритих торгів на закупівлю електричної енергії в обсязі 312000 кВт/год із очікуваною вартістю до 1092000 грн (код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія). Відповідно до оголошення зазначено строки виконання відповідних дій: звернення за роз`ясненнями - до 04.12.2020 року 00:00; оскарження умов закупівлі - до 10.12.2020 року 00:00; кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 14.12.2020 року 09:00; початок аукціону - 15.12.2020 року 11:41. Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, ціна тендерної пропозиції ТОВ «Енергум» до початку аукціону склала 929760 грн, після закінчення аукціону - 897000 грн. Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-11-26-003022-а, вбачається, що в закупівлі прийняло участь два учасники - ТОВ «Енергум» та ТОВ «Хмельницькенергозбут». Переможцем закупівлі визнано ТОВ «Енергум». Звіт про результати проведення процедури закупівлі оприлюднено 29.12.2020 року. 29.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» та Комунальне некомерційне підприємство «Білогірська центральна районна лікарня» уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №110, відповідно до умов якого за цим договором постачальник продає електричну енергію для потреб та установок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору). Найменування товару: Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних мереж розподілу електричної енергії (пункт 1.2. договору). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 312000кВт/год (пункт 1.3. договору). Строк постачання товару за договором: цілодобово до 31.12.2021 року включно (пункт 2.1. договору). Обсяг фактичного споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та інших нормативно-правових актів (пункт 2.3. договору). Згідно з пунктом 4.1. загальна ціна товару (ціна Договору) становить 747500 грн (сімсот сорок сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.), крім того ПДВ 149500 грн (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот грн.00 коп.), всього з ПДВ - 897000 грн (вісімсот дев`яносто сім тисяч грн. 00 коп.). Ціна за 1 кВт. год електричної енергії за цим договором становить 2,3958333 грн без ПДВ, ПДВ - 0,4791667 грн, разом з ПДВ - 2,875 грн (дві грн 875 коп.). Регулюється на етапі укладання договору (пункт 4.2. договору). Відповідно до пункту 4.3. до загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання Договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку становить 0.29393 грн за 1 кВт. без ПДВ; регульований тариф на розподіл електричної енергії затверджений у встановленому порядку, становить 0,89057 грн за 1 кВт. без ПДВ. Регулюється на етапі укладання договору. Вказуються тарифи, чинні на момент укладення. Постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, не визначеної договором (пункт 4.4. договору). Ціна договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством у сфері здійснення публічних закупівель. Зміна умов договору в частині збільшення ціни у випадках, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору за результатами переговорів сторін. (пункт 4.5. договору). Ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися за дотриманням сторонами передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, а саме: - збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1. договору, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; - регульовані тарифи у складі ціни за одиницю електричної енергії змінюються у випадках передбачених пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони вносять до договору зміни в разі зміни регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким його визначено (змінено) регульовану ціну (тариф) на передачу та/або розподіл електричної енергії. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому Законом) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо визначення (зміни) регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати товар за ціною, яка передбачена у договорі у чинній його редакції. Зміна ціни товару може відбуватися за умови надання постачальником необхідних підтверджуючих документів щодо кожного коливання його ціни на ринку У разі коливання ціни за одиницю товару на ринку в сторону збільшення, постачальник звертається до споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю товару урахуванням коливання ціни такого товару на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною в договорі. Разом із листом постачальник повинен надати довідки з НКРЕКП, Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення, органу, який має на це повноваження, із зазначенням зміненої ціни за одиницю товару на ринку України (далі - довідка, яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю товару). Довідка повинна бути надана постачальником споживачу не пізніше тридцятого числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана постачальником пізніше вказаного терміну, споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю товару не здійснюється. В подальшому, якщо до кінця строку дії договору відбувається коливання ціни за одиницю ваду на ринку в сторону збільшення, постачальник повинен письмово звернутися до споживача та надати новий оригінал довідки, яка обґрунтовує збільшення ціни по зазначеному діапазону порівняно з ціною, встановленою у п. 4.2. Договору. Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у довідці, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у п. 4.2. Договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни, у наданій довідці відносно ціни за одиницю товару, визначеної у п. 4.2. договору, але не більше ніж на 10%. 3міна ціни за одиницю товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення договору. Договір набирає чинності вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (пункт 11.1. договору). Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання та до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, визначених договором та ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 11.2. договору). Цей договір може бути змінено та доповнено за згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 11.3. договору). 29.12.2020 року сторонами підписано заяву-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу (Додаток №1 до договору). В Додатку 2 до договору сторонами погоджено об`єкти для постачання електричної енергії - нежитлові приміщення 86.10 Діяльність лікарняних закладів, вул.Миру,1, смт.Білогір`я, Білогірський район, Хмельницька область. Додатком №3 до договору №110 від 29.12.2020 року сторонами підписано Комерційну пропозицію, відповідно до п.1 якої ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,875 грн з ПДВ; об`єм: 312000кВт. 26.01.2021 року сторонами укладено додаткову угоду №2, згідно з якою враховуючи постанову НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381, на підставі п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 2,875 грн з ПДВ до 3,16 грн з ПДВ (на 9,91%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 283860,759 кВт/год. Згідно з Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-106/02 від 03.02.2021 року, зробленим на замовлення ТОВ «Енергум», коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за ІІІ декаду січня (21-31 січня) 2021 року, відносно ІІІ декади грудня (21-31 грудня) 2020 року, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДО «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, становить 13,78%. Відповідно до листа від 09.02.2021 року №1/2273-2 ТОВ «Енергум», у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН (Оператор ринку) на дату звернення, надіслано додаткову угоду для погодження та підписання. 17.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду №4, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 3,16 грн з ПДВ до 3,47 грн з ПДВ (на 9,81%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 260478,9кВт/год. Згідно з Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-237 від 03.03.2021 року, проведеним на замовлення ТОВ «Енергум», коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за лютий (в цілому) 2021 року, відносно січня (в цілому) 2021 року, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДО «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, становить 11,63%. Відповідно до листа від 10.03.2021 року №03/01-7 ТОВ «Енергум», у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН (Оператор ринку) на дату звернення, надіслано КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» додаткову угоду для погодження та підписання, зі збільшенням ціни за електроенергію до 3,73 грн за 1кВт/год. 16.03.2021 року сторони уклали додаткову угоду №5, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 3,47 грн з ПДВ до 3,73 грн з ПДВ (на 7,49%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 245363,65кВт/год. Згідно з Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-741/03 від 09.08.2021 року, проведеним на замовлення ТОВ «Енергум», коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за І декаду серпня (01-10 серпня) 2021 року, відносно квітня (в цілому) 2021 року, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДО «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, становить 46,67%. Відповідно до листа від 10.08.2021 року №1328-1 ТОВ «Енергум», у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН (Оператор ринку) на дату звернення, надіслано КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» додаткову угоду для погодження та підписання, зі збільшенням ціни за електроенергію до 4,10 грн за 1кВт/год. 16.08.2021 сторонами, укладено додаткову угоду №6, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 3,73 грн з ПДВ до 4,10 грн з ПДВ (на 9,91%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 235703,436 кВт/год. Згідно з Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-1016 від 12.10.2021 року, проведеним на замовлення ТОВ «Енергум», коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за І декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року, відносно І декади вересня (01.09-10.09) 2021 року, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДО «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, становить 15,83%. Відповідно до листа від 12.10.2021 року №1210/5 ТОВ «Енергум», у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН (Оператор ринку) на дату звернення, надіслано КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» додаткову угоду для погодження та підписання. 18.10.2021 року сторонами укладено додаткову угоду №7, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 4,10 грн з ПДВ до 4,38 грн з ПДВ (на 6,82%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 2311,17,666 кВт/год. Згідно з Експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №0-1137/02 від 10.11.2021 року, проведеним на замовлення ТОВ «Енергум», коливання середньозваженої ціни електричної енергії: за І декаду листопада (01-10 листопада) 2021 року, відносно ІІІ жовтня (21-31 жовтня) 2021 року, в торговій зоні - ОЕС України згідно інформації ДО «Оператор ринку», по результатам торгів на РДН, становить 15,82%. Відповідно до листа від 10.11.2021 року №10/11/21-203 ТОВ «Енергум», у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на електричну енергію на РДН (Оператор ринку) на дату звернення, надіслано КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» додаткову угоду для погодження та підписання. 15.11.2021 року сторонами укладено додаткову угоду №8, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 4,38грн з ПДВ до 4,81грн з ПДВ (на 9,81%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 227516,1кВт/год. 22.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду №9, згідно з якою, на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.4.6. договору, збільшено ціну за одиницю товару з 4,81 грн з ПДВ до 5,29 грн з ПДВ (на 9,97%) та відповідно зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 225109,19 кВт/год. Згідно з актами прийому-передачі електричної енергії: №220 від 15.02.2021 року (обсяг 22135 кВт/год) на суму 69946,60 грн, №624 від 15.03.2021 року (обсяг 21498 кВт/год) на суму 74598,06 грн, №903 від 08.04.2021 року (обсяг 28067 кВт/год) на суму 104689,91 грн, №1408 від 12.05.2021 року (обсяг 24604 кВт/год) на суму 91772,92 грн, №1730 від 16.06.2021 року (обсяг 18485 кВт/год) на суму 68949,05 грн, №2262 від 09.07.2021 року (обсяг 11676 кВт/год) на суму 43551,48 грн, №2750 від 16.08.2021 року (обсяг 11853 кВт/год) на суму 44211,69грн, №3193 від 10.09.2021 року (обсяг 11534 кВт/год) на суму 47289,40грн, №3788 від 11.10.2021 року (обсяг 13885 кВт/год) на суму 56928,50 грн, №4318 від 09.11.2021 року (обсяг 27253 кВт/год) на суму 119368,14 грн, №4934 від 13.12.2021 року (обсяг 27487 кВт/год) на суму 140606,23 грн ТОВ «Енергум» передало КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» 218477 кВт/год електричної енергії. В свою чергу КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» за договором №110 від 29.12.2020 року перераховано ТОВ «Енергум» 861911,98 грн плати за електроенергію, згідно з платіжними дорученнями: №4 від 15.02.2021 року на суму 69946,60 грн, №21 від 15.03.2021 року на суму 74598,06 грн, №45 від 08.04.2021 року на суму 104689,91 грн, №66 від 13.05.2021 року на суму 91772,92 грн, №98 від 17.06.2021 року на суму 68949,05 грн, №121 від 09.07.2021 року на суму 43551,48 грн, №141 від 16.08.2021 року на суму 44211,69 грн, №163 від 13.09.2021 року на суму 47289,40 грн, №183 від 12.10.2021 року на суму 56928,50 грн, №193 від 11.11.2021 року на суму 119368,14 грн, №199 від 14.12.2021 року на суму 140606,23 грн. 21.05.2025 року листом №54/1-4213вих-25 прокуратура звернулась до КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» з вимогою надати належним чином засвідчені документи по закупівлі UA-2020-11-26-003022-а та проінформувати щодо фактичного та належного виконання умов договору постачальником. Листом №54/1-4243вих-25 від 22.05.2025 року прокурор Білогірського відділу Шепетівської окружної прокурати звернувся до Хмельницької торгово-промислової палати з вимогою надати інформацію про середньо-ринкову ціну на електроенергію станом на 29.12.2020 року, 26.01.2021 року, 17.02.2021 року, 16.02.2021 року, 16.08.2021 року, 18.10.2021 року, 15.11.2021 року, 22.11.2021 року. 22.05.2025 року листом №54/1-4242вих-25 прокурор Білогірського відділу Шепетівської окружної прокурати звернувся до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області з повідомленням про виявлені порушення по закупівлі UA-2020-11-26-003022-а електричної енергії, під час виконання договору, для вжиття заходів реагування. У відповідь на зазначений лист Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області повідомило прокуратуру, що інформацію зазначену у листі №54/1-4242вих-25, в межах компетенції буде враховано в разі проведення заходів державного фінансового контролю. Відповідно до інформаційно-цінової довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/353 від 28.05.2025 року середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) для Об`єднаної енергосистеми (ОЕС) станом на: 29.12.2020 року - 1531,32 грн Мвт.год без ПДВ, 26.01.2021 року - 1657,96 грн Мвт.год без ПДВ, 17.02.2021 року - 1744,62 грн Мвт.год без ПДВ, 16.03.2021 року - 1184,37 грн Мвт.год без ПДВ, 16.08.2021 року - 2184,86 грн Мвт.год без ПДВ, 18.10.2021 року - 2964,57 грн Мвт.год без ПДВ, 15.11.2021 року - 3360,22 грн Мвт.год без ПДВ, 22.11.2021 року - 3412,62 грн Мвт.год без ПДВ. Лисом №274 від 05.06.2025 року КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» у відповідь на лист №54/1-4213вих-25 від 21.05.2025 року надала прокуратурі витребувані документи та інформацію. 08.07.2025 року листом №54/1-5343вих-25 прокурор звернувся до Білогірської селищної ради з вимогою повідомити прокуратуру чи вживатимуться селищною радою, як засновником КНП «Білогірська багатопрофільна лікарня» заходи представницького характеру інтересів держави, шляхом звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод №2 від 26.01.2021 року, №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року до договору №110 від 29.12.2020 року та стягнення безпідставно перерахованих коштів за договором. 25.07.2025 року листом №1257 Білогірська селищна рада повідомила Шепетівську окружну прокуратуру, що не зверталась до суду з даного питання та просить прокуратуру забезпечити дотримання інтересів держави у встановленому законом порядку. 04.12.2025 року листом №54-1460-25 прокуратурою на адресу Білогірської селищної ради направлено повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в особі Білогірської селищної ради, шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсними додаткових угод до договору №110 від 29.12.2020 року та стягнення 233790,60 грн безпідставно перерахованих коштів за договором. Як зазначалось вище, господарський суд Хмельницької області рішенням від 07.04.2026 року у справі №924/11/26 задоволив позов. Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Білогірської селищної ради, вказав, що спірні додаткові угоди до договору укладено всупереч Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно п.1.1 Статуту Комунальне некомерційне підприємство «Білогірська багатопрофільна лікарня» Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (далі - Підприємство) є закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством, що надає кваліфіковану вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства «Білогірська центральна районна лікарня» Білогірського району Хмельницької області і створене на базі спільної власності громади в особі Білогірської селищної ради (пункт 1.2. Статуту). Відповідно до п.1.3-1.4. Статуту, засновником та органом управління майном підприємства є Білогірська селищна рада. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів (пункт 1.5. Статуту). Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю Білогірської селищної ради на праві оперативного управління (пункт 4.2. Статуту). Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (пункт 5.1. Статуту). Таким чином, Білогірська селищна рада як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві оперативного управління. Комунальні підприємства (установи) створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Вказаний правовий висновок, зазначений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №815/1216/16. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 року у справі №904/123/22, від 26.10.2022 року у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 року у справі №904/8332/21 (пункт 33). 25.07.2025 року листом №1257 Білогірська селищна рада повідомила Шепетівську окружну прокуратуру, що не зверталась до суду з даного питання та просить прокуратуру забезпечити дотримання інтересів держави у встановленому законом порядку. Відтак, Шепетівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Білогірської селищної ради повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в особі Білогірської селищної ради, шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позову про визнання недійсними додаткових угод до договору №110 від 29.12.2020 року та стягнення 233790,60 грн безпідставно перерахованих коштів за договором. Враховуючи наведене, прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та правильно визначив Білогірську селищну раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, адже для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 року у справі №904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду. В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, які після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Натоміть, орган Держаудитслужби відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» хоч і є уповноваженим контролюючим органом з питань проведення публічних закупівель, однак перевірок правомірності укладення додаткових угод, які є предметом спору у вказаній справі не проводив, відтак не наділений повноваженнями звертатись до суду з відповідним позовом. Більше того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Враховуючи викладене спростовуються посилання апелянта на невірне обрання прокурором позивача у даній справі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 15 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); керівник обласної прокуратури; перший заступник керівника обласної прокуратури; заступник керівника обласної прокуратури; керівник підрозділу обласної прокуратури; заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; прокурор обласної прокуратури; керівник окружної прокуратури; перший заступник керівника окружної прокуратури; заступник керівника окружної прокуратури; керівник підрозділу окружної прокуратури; заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; прокурор окружної прокуратури. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Позов підписаний та поданий керівником Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області Кучерявим Петром Йосиповичем, призначеним на посаду наказом Генерального прокурора від 02.09.2025 року №395к. Відповідна інформація розміщена у вільному доступі на сайті Хмельницької обласної прокуратури (https://khmel.gp.gov.ua/ua/structure.html). Враховуючи наведене, керівник Шепетівської окружної прокуратури був наділений правом підпису позовної заяви в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Білогірської селищної ради. Вищевикладеним спростовуються посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Крім того, вказані доводи вже були розглянуті та правомірно відхилені судом першої інстанції. Переглядаючи оскаржуване рішення по суті спору колегія суддів виходить з наступного. Так, у статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України. За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як вбачається із матеріалів справи сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами частин 1-3 статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Частиною 1 статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України). У силу вимог частин 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частинами 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Як стверджено матеріалами справи, за результатами проведення процедури відкритих торгів із закупівлі електричної енергії переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 897000 грн з ПДВ, з яким 29.12.2020 року укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №110. Відповідно до умов договору, очікувані обсяги закупівлі електричної енергії становили 312000 кВт/год, а ціна за одиницю товару визначалася у додатку №1 «Комерційна пропозиція». У подальшому сторонами укладено низку додаткових угод, зокрема додаткові угоди №2,4-9, якими збільшувалась ціна електричної енергії за 1 кВт/год у порівнянні з ціною, встановленою в договорі, що призвело до зростання вартості фактично спожитої електричної енергії без відповідного зменшення фінансового навантаження на бюджет. Уклавши 29.12.2020 року Договір №110, сторони погодили всі його істотні умови та порядок внесення змін до них. Зокрема, істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії договору. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п.11.2. договору). При цьому, кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами. Так, в обґрунтування підстав підписання додаткової угоди №2 від 26.01.2021 року, якою збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, сторони договору послалися на постанову НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381 та пункт 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» За приписами п.7 ч.5 ст.41 Закону України « Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Відповідні положення знайшли своє відображення у пункті 4.6. договору, згідно з якими ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися за дотриманням сторонами передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, зокрема регульовані тарифи у складі ціни за одиницю електричної енергії змінюються у випадках передбачених пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони вносять до договору зміни в разі зміни регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким його визначено (змінено) регульовану ціну (тариф) на передачу та/або розподіл електричної енергії. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку, встановленому Законом) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо визначення (зміни) регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати товар за ціною, яка передбачена у договорі у чинній його редакції. За положеннями п.п.1, 2 ч.1 ст.7, ч.5 ст. 3, ч.4 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Таким чином, з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов договору слідує, що внесення змін до договору на підставі п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Суд враховує, що постановою НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381 установлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії та передбачено, що постанова набирає чинності з 01.01.2021 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постанова оприлюднена на вебсайті Регулятора 09.12.2020 року. В свою чергу, згідно оголошення про проведення відкритих торгів, строк подання тендерних пропозицій - до 14.12.2020 року, строк поставки товарів - до 31.12.2021 року. Таким чином, постанова НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381 була прийнята і оприлюднена до подання відповідачем-1 своєї тендерної пропозиції та безпосередньо встановлювала тарифи на 2021 рік, для постачання електроенергії в якому і були проведені відкриті торги UA-2020-11-26-003022-а. При цьому, сам договір із погодженою у ньому вартістю електроенергії укладено 29.12.2020 року. Однак ТОВ «Енергум», як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положеннями вищенаведеної постанови НКРЕКП щодо рівня тарифів на розподіл електричної енергії, часу початку дії цих тарифів, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчі тарифи, які передбачувано діяли лише до кінця 2020 року. Вказуючи таку інформацію, відповідач-1 досяг переваг перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції. У контексті наведеного судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача-1 про те, що договір укладено за цінами, які діяли на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, адже поставка товару передбачалась не на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, що мало місце у 2020 році, а на 2021 рік. Разом з тим, підписавши договір про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020 року, ТОВ «Енергум» взяв на себе зобов`язання щодо його виконання на передбачених умовах цього договору, у тому числі, в частині здійснення поставки за цінами, визначеними у договорі. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки зміна тарифу на розподіл електричної енергії мала місце та була відома ще до подання тендерної пропозиції та підписання договору про постачання електричної енергії споживачу, набрання чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020 року №2381 не може вважатись обґрунтованою підставою для внесення змін до договору, відтак додаткова угода №2 від 26.01.2021 року укладена з порушенням ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, відповідно до ч.8 ст.26 Закону України «Про публічні закупівлі» учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій. Натомість ТОВ «Енергум» дій, передбачених ч.8 ст.26 Закону України «Про публічні закупівлі», всупереч визначених ст.5 зазначеного Закону принципів здійснення публічних закупівель не вчинив. Також, згідно з п.3 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю. Однак ТОВ «Енергум» не скористався такою можливістю, погодився на укладення договору від 29.12.2020 року на визначених ним умовах, будучи обізнаним про набрання чинності відповідною постановою НКРЕКП. З огляду на вказане, наведена в оскарженій додатковій угоді з посиланням на п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстава для внесення змін до договору, а саме: зростання тарифів на розподіл електричної енергії, була відома відповідачу ще до подання тендерної пропозиції та укладення договору і могла бути врахована відповідачем, суд зазначає, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспореної додаткової угоди не відбулося непередбачуваної істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено ст.652 ЦК України. У постанові від 13.04.2023 року у справі №908/653/22 Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами). Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі». Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції, що у зв`язку із невідповідністю додаткової угоди від 26.01.2021 року №2 вимогам п.п.1, 7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України така угода підлягає визнанню недійсною. При цьому, колегія суддів зауважує, що надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер. У наданих ТОВ «Енергум» документах, не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку, з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди. Вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2. ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Переглядаючи оскаржуване рішення в частині визнання недійсним додаткових угод №№4-9 колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі №922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №922/433/22, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23, від 06.02.2025 року у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 року у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору. Звертаючись із позовом прокурор наголошує, що оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одиницю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 84 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю. Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01.09.2025 року №1067), на відміну від норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. В даному випадку, з огляду на початкову визначену в договір ціну електричної енергії, її максимальне збільшення могло відбуватись до 3,1625грн з ПДВ. Натомість вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковими угодами №4, №5, №6, №7, №8 та №9, сторони перевищили відповідну межу, тобто, вартість товару збільшувалась понад 10% від початково встановленої в договорі ціни електроенергії, а саме до 5,29 грн з ПДВ (на 84%). За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №№4-9 перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановленого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми Закону. Вказане свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року та №9 від 22.11.2021 року, оскільки вони укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та суперечать інтересам держави, про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції. Крім того, у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем і відповідачем, виборі та застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №904/5726/19 та постанові Верховного Суду від 25.11.2025 року у справі № 911/2250/23. Враховуючи викладене спростовуються посилання апелянта на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи змінив застосування норм права, які зазначені у позовній заяві. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №4888-IX. Так, 27.05.2026 року Верховною Радою України ухвалено Закон України №4888-IX «Про публічні закупівлі», яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII. З 24.06.2026 року набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII. Колегія суддів зауважує, що набрання з 24.06.2026 року законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2021 року. Враховуючи вищевикладене, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/год.) перевищила 10% граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 84% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як стверджено матеріалами справи за результатами проведення оголошеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «Енергум», за результатами закупівлі укладено договір із КП «Білогірська центральна районна лікарня» із ціною 2,3958333 грн без ПДВ, ПДВ - 0,4791667 грн, разом з ПДВ - 2,875 грн (дві грн 875 коп.). Унаслідок підписання додаткових угод №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року до договору №110 від 29.12.2020 року ціну за електричну енергію збільшено за 1 кВт*год до 5,29 грн з ПДВ (84%). Враховуючи збільшення ціни товару більше ніж на 10% від початкової ціни договору суд першої інстанції правомірно визнав недійсними додаткові угоди №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року, №9 від 22.11.2021 року до договору №110 від 29.12.2020 року. Як вбачається з матеріалів спарив прокурор також заявив до стягнення надміру сплачених 233790,60 грн. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України ). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно з п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Переглядаючи оскаржуване рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 року у справі №924/11/26 в частині стягненні 233790,6 грн колегія суддів виходить з наступного. Оскільки додаткові угоди №2 від 26.01.2021 року, №4 від 17.02.2021 року, №5 від 16.03.2021 року, №6 від 16.08.2021 року, №7 від 18.10.2021 року, №8 від 15.11.2021 року та №9 від 22.11.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №110 від 29.12.2020 року є недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами договору від 29.12.2020 року. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із розрахунком суду першої інстанції, що за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами договору, КП «Білогірська багатопрофільна лікарня» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію кошти у розмірі 628121,37 грн, натомість позивачем сплачено 861911,98 грн, з огляду на що сума переплати склала 233790,60 грн. Відповідно, різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої в договорі, являється грошовою сумою, що була безпідставно одержана, підстава її набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум» зобов`язане її повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України, а тому позов в частині стягнення з ТОВ «Енергум» коштів в розмірі 233790,60 грн правомірно задоволено судом першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат наступним чином. Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у справі, сплачений за позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, покладається на відповідачів у рівних частинах (в тому числі враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій останніх); судовий збір у справі, сплачений за позовну вимогу про стягнення 233790,60 грн покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергум», позов до якого у відповідній частині задоволено. Вищевикладеним спростовуються посилання апелянта на відсутність розрахунку судових витрат. Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України. Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 року у справі №924/11/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №924/11/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "10" липня 2026 р. Головуючий суддя Мамченко Ю.А. Суддя Хабарова М.В. Суддя Петухов М.Г.