Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14138/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2026 р. Справа № 910/14138/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Горбасенка П.В. суддів: Сковородіної О.М. Мальченко А.О. за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 (повний текст складено та підписано 03.03.2026) у справі № 910/14138/25 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Тритем»

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_1 про солідарне стягнення 793 199, 24 грн за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.07.2026 УСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - позивач / АТ «А-Банк») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2 / ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3 / ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 4 / ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості за договором № 60.53.0000000331 від 28.03.2025 про надання овердрафтового кредиту (далі - кредитний договір) у розмірі 793 199, 24 грн, з яких: 791 122, 55 грн основного боргу (тіло кредиту) та 2 076, 69 грн процентів. В обґрунтування позовних вимог АТ «А-Банк» посилається на обставини порушення відповідачем 1 як позичальником грошового обов`язку щодо повернення кредитних коштів, отриманих за кредитним договором, а також щодо сплати передбачених цим договором процентів за їх користування та, надалі, невиконання відповідачами 2, 3, 4 як поручителями взятих на себе обов`язків згідно договорів поруки № N70.53.0000000011, № N70.53.0000000010, № N70.53.0000000009 від 28.03.2025 в частині забезпечення виконання відповідачем 1 основного зобов`язання. Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.12.2025 прийняв позовну заяву АТ «А-Банк» до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14138/25, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 задовольнив позов повністю, ухвалив стягнути: - солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» (ідентифікаційний код 45406790), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь АТ «А-Банк» (ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 791 122, 55 грн та 2 076, 69 грн заборгованості по відсоткам; - з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» (ідентифікаційний код 45406790) на користь АТ «А-Банк» (ідентифікаційний код 14360080) 2 379, 60 грн витрат по сплаті судового збору; - з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь АТ «А-Банк» (ідентифікаційний код 14360080) 2 379, 60 грн витрат по сплаті судового збору; - з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь АТ «А-Банк» (ідентифікаційний код 14360080) 2 379, 60 грн витрат по сплаті судового збору; - з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь АТ «А-Банк» (ідентифікаційний код 14360080) 2 379, 60 грн витрат по сплаті судового збору. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що умовами кредитного договору було погоджено кредитний ліміт овердрафту у розмірі 3 000 000, 00 грн, який відповідач 1 використовував (витрачав кошти у розмірі більше наявних на рахунку власних коштів), періодично закриваючи його (повертаючись до використання лише власних коштів), однак 04.07.2025 знову використавши свій ліміт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» його так і не закрило, у зв`язку з чим 02.08.2025 закінчився 30-денний строк кредитування та заборгованість за кредитом стала простроченою. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, місцевий господарський суд дійшов висновку про його правильність та, як наслідок, про неналежне виконання відповідачем 1 свого грошового зобов`язання із повернення кредитних коштів, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 791 122, 55 грн та заборгованість за процентами у розмірі 2 076, 69 грн. Поряд з тим в розрізі вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (далі - поручителі) заборгованості, що утворилася у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» у зв`язку із неповерненням кредитних коштів, Господарський суд міста Києва наголосив на обставинах укладення між поручителями та відповідачем 1 договорів поруки в забезпечення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, а також, з огляду на невиконання умов останнього, направлення АТ «А-Банк» на адреси поручителів вимог щодо погашення заборгованості, які, зі свого боку, були залишені відповідачами 2, 3, 4 без належного реагування. Відтак суд першої інстанції виснував про підтвердження матеріалами справи обставин наявності у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 солідарного грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 791 122, 55 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2 076, 69 грн на підставі кредитного договору та договорів поруки. Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду, ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 в частині, що стосується відповідача 4, та ухвалити у цій справі змінене рішення, яким відмовити АТ «А-Банк» у стягненні солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 791 122, 55 грн і 2 076, 69 грн заборгованості по відсоткам, а також судових витрат. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції: 1) розглянув означену справу у спрощеному провадженні без виклику сторін та без участі ОСОБА_1 , яка не подала відзив, оскільки нічого не знала про розгляд справи № 910/14138/25, чим порушив норми процесуального права; 2) не врахував обставини: - припинення участі ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» шляхом продажу своєї частки (40 %) у його статутному капіталі; - повідомлення відповідачем 4 в листопаді 2025 року позивача про продаж своєї частки (40 %) ОСОБА_3 ; - відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про те, що відповідач 4 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум», у зв`язку з чим порушив принцип добросовісності і, як наслідок, безпідставно поклав відповідальність на ОСОБА_1 . Поряд з тим в контексті обставин продажу ОСОБА_1 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» відповідач 4 наголосив, що втратив будь-який вплив та контроль щодо діяльності відповідача 1, зокрема, щодо виконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором, з огляду на що, з урахуванням положень ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, укладений між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 як кінцевим бенефіціарним власником договір поруки № N70.53.0000000009 від 28.03.2025 вважається таким, що припинив свою дію. Таким чином скаржник вважає, що зазначене вище свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги. Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , з посиланням на необхідність встановлення в апеляційному провадженні нових обставин, було викладено клопотання про дослідження нових доказів, а саме: акта прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум», відповідно до якого відповідач 4 передав ОСОБА_3 свою частку (40 %) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум»; повідомлення відповідача 4, направлене на адресу позивача, про розгляд вимоги щодо погашення заборгованості; листа позивача № 79390/55-251119/45 від 23.12.2025, адресованого відповідачу 4, а також доказів його надходження каналами електронного зв`язку на адресу ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Мальченко А.О. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.03.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали. Також в означеній ухвалі апеляційний суд виснував, що станом на момент надходження апеляційної скарги ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду, з огляду на зміну найменування відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» (ідентифікаційний код 45406790), найменуванням останнього є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тритем» (ідентифікаційний код 45406790) (далі - ТОВ «Тритем» / відповідач 1). 26.03.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.03.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 06.05.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив учасникам апеляційного провадження строк для подання до суду у письмовій формі, зокрема, відзивів на апеляційну скаргу. 06.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14138/25. Зважаючи на те, що суддя Сковородіна О.М. з 02.05.2026 по 10.05.2026 перебувала у відрядженні, судове засідання 06.05.2026 не відбулось. Після повернення судді Сковородіної О.М. з відрядження та головуючого судді Горбасенка П.В., який також перебував у відрядженні з 08.05.2026 по 18.05.2026, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.05.2026 призначив апеляційну скаргу у справі № 910/14138/25 до розгляду на 03.06.2026. 20.05.2026, поза межами встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від АТ «А-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 залишити без змін. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання від 03.06.2026 у справі № 910/14138/25, задовольнив заявлене в апеляційній скарзі клопотання скаржника про долучення доказів. Так, задовольняючи зазначене вище клопотання ОСОБА_1 , колегія суддів врахувала, що згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги або заперечення, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена стороною справи суду та належним чином обґрунтована. У свою чергу ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз положень ст. 80, 269 ГПК України дозволяє зробити висновок, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги або заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на відповідного учасника справи. Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях, зокрема, в справі «ТОВ «Фріда» проти України» вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом. У рішенні у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» ЄСПЛ зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. У справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. У рішенні у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ наголосив, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства. За ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо. В силу ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Обґрунтовуючи клопотання про дослідження та, відповідно, долучення до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги доказів, ОСОБА_1 зауважила, що з урахуванням листа позивача № 79390/55-251119/45 від 23.12.2025, яким АТ «А-Банк» повідомило про врахування ним обставин відсутності у ОСОБА_1 будь-яких відносин з відповідачем 1 і про ненаправлення в подальшому листів відповідачу 4, та положень ст. 598, 599 Цивільного кодексу України обґрунтовано вважала укладений 28.03.2025 договір поруки № N70.53.0000000009 таким, що припинив свою дію, відтак була переконана в необґрунтованості позовних вимог АТ «А-Банк», викладених у позові, який, зі свого боку, був отриманий відповідачем 4 каналами поштового зв`язку 23.11.2025 рекомендованим відправленням № 4907400216401. В підтвердження наведеного ОСОБА_1 долучила до апеляційної скарги копію листа № 79390/55-251119/45 від 23.12.2025, а також роздруківку трекінгу, сформованого на вебсайті поштового оператора «Укрпошта», про отримання матеріалів позову. В межах вирішення питання щодо долучення до матеріалів справи наданих ОСОБА_1 документів судовою колегією бралися до уваги обставини як існування таких документів на момент розгляду справи по суті судом першої інстанції, так і прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення без виклику сторін. Тож, з метою дотримання принципу змагальності сторін та забезпечення учасникам судового процесу реалізації прав, передбачених ГПК України щодо доведення всіх обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, з огляду на специфіку правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем 4, зважаючи на наведені процесуальні приписи, як винятковість випадку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про долучення до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги доказів, оскільки останні можуть підтвердити або спростувати правові позиції учасників справи і, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а тим самим об`єктивно вплинути на розгляд справи по суті в межах встановлення наявності / відсутності стверджуваних скаржником обставин. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.06.2026 у справі № 910/14138/25 відклав судове засідання з розгляду апеляційної скарги на 01.07.2026. У судове засідання 01.07.2026 з`явився представник відповідача 4, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 у частині, що стосується ОСОБА_1 . Також у судовому засіданні 01.07.2026 брав участь представник позивача, який просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Водночас представники відповідачів 1, 2, 3 у таке судове засідання не з`явилися, тоді як про день, час та місце судового розгляду ТОВ «Тритем», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах означеної справи докази, а саме повернуті до апеляційного суду органом поштового зв`язку поштові конверти із зазначенням причин такого повернення - «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того ТОВ «Тритем», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2, 3, які, зі свого боку, належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Перевіривши у судовому засіданні 01.07.2026 поданий до Північного апеляційного господарського суду відзив АТ «А-Банк» на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Беручи до уваги обставини пропуску АТ «А-Банк» станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу встановленого Північним апеляційним господарським судом відповідного процесуального строку, судова колегія виснувала про залишення такого відзиву без розгляду. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, з урахуванням її меж, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки місцевого господарського суду на відповідність дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами цієї справи, 28.03.2025 між АТ «А-Банк» (далі - банк / кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» як попередником ТОВ «Тритем» (далі - позичальник) було укладено договір № 60.53.0000000331 про надання овердрафтового кредиту, відповідно до п. А.2 якого кредитний ліміт овердрафту по цьому договору становить 3 000 000, 00 грн на поповнення обігових коштів. Положеннями пп. А.3, А.7, А.7.1, А.8, А.8.1, А.9, 1.1.1, 1.2, 1.3, 2.2.1-2.2.3, 2.2.5, 6.1 кредитного договору закріплено, що проведення платежів позичальника в порядку, встановленому цим договором, здійснюється банком у строк по 27.03.2026. Для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту та визначається таким чином: - протягом 1-3 днів - 17,4 процентів річних; - протягом 4-7 днів - 17,9 процентів річних; - протягом 8-15 днів - 18,4 процентів річних; - протягом 16-30 днів - 18,9 процентів річних. Процентна ставка розраховується щоденно. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту у період безперервного користування кредитом, визначеного у п. А.4 цього договору, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку позичальника зафіксоване нульове дебетове сальдо. У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику диференційовану процентну ставку, яка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту та визначається таким чином: протягом 1-3 днів - 18,4 процентів річних, протягом 4-7 днів - 18,9 процентів річних, протягом 8-15 днів - 19,4 процентів річних, протягом 16-30 днів - 19,9 процентів річних. У випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених пп. А.3, А.4, 1.4, 1.5, 2.2.17, 2.3.4 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі 37,8 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених пп. А.3, А.4, 1.4, 1.5, 2.2.17, 2.3.4 та будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.18 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 39,8 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Позичальник сплачує банку винагороду за встановлення ліміту по цьому договору у розмірі 0,2 % від суми встановленого ліміту по цьому договору. Термін сплати винагороди: у день укладення цього договору. У випадку збільшення розміру ліміту по цьому договору позичальник додатково сплачує винагороду у розмірі 0,2 % від суми збільшення ліміту по цьому договору. Термін сплати винагороди: у день додаткової угоди на збільшення ліміту. Овердрафтове кредитування позичальника здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановлених згідно з пп. 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно з п. А.4 цього Договору. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди в обумовлені цим договором терміни. Ліміт, стосовно цього договору, є сумою грошових коштів, у межах якої банк зобов`язується здійснювати виконання платіжних інструкцій позичальника понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; здійснювати погашення кредиту, отриманого у межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 цього договору; повернути кредит у строки, встановлені пп. А.3, 1.4, 2.3.4 цього договору. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Цей договір набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором. Як випливає із матеріалів означеної справи, відповідач 1 мав поточний рахунок НОМЕР_4 . Саме на цей рахунок погоджено встановлення кредитного ліміту. Додатково до поточного рахунку було відкрито рахунок ліміту - НОМЕР_5 . Із доданого до матеріалів справи меморіального ордеру випливає, що на рахунок ліміту було встановлено ліміт у розмірі 3 000 000, 00 грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, і з договорів. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Водночас за своєю правовою природою кредитний договір є договором кредиту, відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 71 ЦК України. За змістом ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ст. 1046, ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по поточному рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» використовувало вказаний вище ліміт (витрачало кошти у розмірі більше наявних на рахунку власних коштів), періодично закриваючи його (повертаючись до використання лише власних коштів). Так, 04.07.2025 відповідач 1 знову використав свій ліміт, що випливає з виписки, оскільки на кінець дня витрати перевищили наявні власні кошти. В подальшому вказаний ліміт закритий так і не був, що також відображається у виписці по поточному рахунку. До того ж місцевий господарський суд установив, що 02.08.2025 закінчився 30-денний строк кредитування та заборгованість за кредитом стала простроченою і 03.08.2025 була перенесена з поточного рахунку на рахунок за простроченим тілом кредиту, де і обліковується на цей час, отже, відповідач 1 належним чином своє грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 791 122, 55 грн та заборгованість за процентами у розмірі 2 076, 69 грн. Водночас, як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 28.03.2025 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № N70.53.0000000009 (далі - договір поруки), відповідно до якого остання поручилася всім своїм майном та всіма своїми коштами за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» кредитного договору № 60.53.0000000331 від 28.03.2025. Положеннями п. 1.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Згідно із п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до пп. 2.1.2, 3.1 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги. У ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. У цьому зв`язку, судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2024 у справі № 522/179/16, згідно з якою у доктрині цивільного права як акцесорні розуміють такі зобов`язання, якими забезпечується належне виконання основного зобов`язання і які виникають та існують лише за умови існування основного зобов`язання. Правовідносинам щодо забезпечення виконання зобов`язання притаманна акцесорність (додатковість) щодо основного зобов`язання, виконання якого забезпечується. Зазначена акцесорність полягає в тому, що таке акцесорне зобов`язання існує, оскільки існує основне зобов`язання. Отже, порука як спосіб забезпечення виконання зобов`язання за своєю природою передбачає, що поручитель свідомо приймає ризик відповідальності у випадку порушення боржником основного зобов`язання (ст. 553, 554 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Поряд з тим в розрізі наведеного колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що ані договір поруки, ані кредитний договір не містять положень, які б ставили виникнення, обсяг або припинення відповідальності поручителя у залежність від: - подальшої зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» та надалі - ТОВ «Тритем»; - набуття контролю над боржником певною фізичною особою; - укладення або неукладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі боржника. Так, правочин щодо продажу частки є домовленістю між фізичними особами - кінцевими бенефіціарними власниками, реалізація якого залежала від їх подальшого волевиявлення та виконання встановленої законом корпоративної процедури, і не є частиною договірного регулювання поруки. Відтак порука є самостійним цивільно-правовим зобов`язанням, яке забезпечує виконання основного зобов`язання боржника перед кредитором, у зв`язку з чим: зміна складу учасників товариства; продаж частки у статутному капіталі; втрата контролю над товариством; звільнення з посади директора самі по собі не припиняють поруку і не впливають на обов`язок поручителя відповідати перед банком, якщо не настали підстави припинення поруки, передбачені ЦК України. Тобто порука не є похідною від статусу учасника товариства, а тому відчуження частки в його статутному капіталі не припиняє особистого зобов`язання поручителя перед банком, якщо відсутні підстави згідно ст. 559 ЦК України. Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Аналіз наведених положень ст. 559 ЦК України свідчить про те, що припинення поруки закон пов`язує з настанням конкретних юридичних фактів, зокрема припиненням основного зобов`язання, збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди, переведенням боргу на іншу особу без згоди поручителя, закінченням строку поруки або непред`явленням кредитором позову до поручителя протягом установленого законом строку. Водночас скаржником не наведено та матеріали справи не містять доказів існування будь-якої із зазначених підстав для припинення поруки ОСОБА_1 . Разом з тим матеріалами справи встановлено, що договір поруки був укладений саме з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдингова компанія «Укрпетролеум» (надалі - ТОВ «Тритем») за кредитним договором, тоді як поручитель прийняв на себе обов`язок відповідати перед банком у повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. За таких обставин апеляційний господарський суд висновує, що суд першої інстанції належним чином дослідив умови договору поруки та обґрунтовано визнав наявними правові підстави для покладення на поручителя відповідальності за невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Стосовно ж посилань ОСОБА_1 на порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права, а саме неповідомлення останньої місцевим господарським судом про розгляд означеної справи судова колегія вважає за необхідне зауважити таке. Приписами ч. 1 ст. 9, ч. 2, 3 ст. 120, ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України унормовано, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно із п. 51 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься інформація про особу, зокрема, відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи. З матеріалів означеної справи випливає, що на виконання вимог ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі від 01.12.2025 направлена Господарським судом міста Києва рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця проживання ОСОБА_1 , що зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі, а також за адресою реєстрації, що вказана в договорі поруки. Однак поштові відправлення, здійснені на зазначені вище адреси ОСОБА_1 , було повернуто органом поштового зв`язку за зворотною адресою із зазначенням причин такого повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» та «невірна адреса». За змістом пп. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника / адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати. Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22. При цьому сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для повідомлення про розгляд справи за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про розгляд справи, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Неотримання наведеної вище ухвали у цій справі ОСОБА_1 та повернення такої ухвали до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) самого відповідача 4 щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею. Беручи до уваги вимоги процесуального законодавства, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі № 910/8002/23, від 11.06.2024 у справі № 922/1988/23. Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 у справі № 910/3154/20 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також судова колегія враховує висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Пономарьов проти України», згідно з яким сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В означеному випадку попри те, що відповідач 4 хоч і не отримав наведені вище поштові конверти з ухвалами суду, він був обізнаний про ініційоване АТ «А-Банк» провадження у цій справі, що підтверджується, зокрема, обставиною отримання 23.11.2025 ОСОБА_1. матеріалів позовної заяви, що не заперечується самим відповідачем

4. Відтак місцевим господарським судом вчинено належні заходи для повідомлення ОСОБА_1. про розгляд справи, тоді як неотримання відповідачем 4 ухвали про відкриття провадження у справі є наслідком бездіяльності щодо її належного отримання, з огляду на що, в розумінні вимог ГПК України, відсутні підстави для твердження про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. За таких обставин, перевіривши застосування Господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість такої апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно усталеної практики ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»). При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Беручи до уваги викладене вище, апеляційний господарський суд зазначає, що, з огляду на встановлені фактичні обставини цієї справи, дав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Зважаючи на наведене та враховуючи те, що доводи скаржника про порушення Господарським судом міста Києва норм права при прийнятті оскаржуваного рішення суду у цій справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений судовий акт відповідає вимогам закону, а отже, підстави для його скасування відсутні. Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що відповідачем 4 не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог, відтак оскаржуване рішення належить залишити без змін. У зв`язку із залишенням без змін рішення місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються судом на скаржника. Керуючись ст. 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14138/25 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2026. Головуючий суддя П.В. Горбасенко Судді О.М. Сковородіна А.О. Мальченко