Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/8668/17

Справа № 344/8668/17 Провадження № 22-ц/4808/484/20 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Мелінишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Томин О.О., Ясеновенко Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Антоняка Т.М., ухвалене 30 січня 2020 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 06 лютого 2020 року, в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У липні 2017 року АБ «Укргазбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 27 травня 2010 року між сторонами укладено договір про встановлення ліміту дозволеного овердрафту до договору № 144-0009316-Ф/05-KRD від 16 грудня 2005 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки. Згідно його умов банком на картковому рахунку позичальника встановлено ліміт дозволеного овердрафту в сумі 10 300 грн зі сплатою 36% річних на строк з 27 травня 2010 року по 26 травня 2011 року. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, відкривши клієнту картковий рахунок та надавши кредитні кошти. Разом з тим відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, систематично порушував умови договору, внаслідок чого станом на 26 квітня 2017 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 14 799, 58 грн. З них: 4 737,33 грн - заборгованість за овердрафтом, 10 062,25 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування овердрафтом та прострочені відсотки за користування дозволеним овердрафтом. Посилаючись на зазначені обставини, просив задовольнити позов. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість в розмірі 14 799,58 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість, яку належить стягнути на користь банку. При цьому суд вважав необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування позовної давності, оскільки сторони в договорі встановили строк його дії до повного виконання. Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. На його думку, суд безпідставно не застосував наслідки пропущення позивачем позовної давності. Оскільки строк дії кредитування за договором закінчився 26 травня 2011 року, банк мав право протягом трьох років, тобто до 26 травня 2014 року звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Натомість останній таким правом у визначений законодавством строк не скористався. Тому звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості лише в 2017 році, заявник пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, нараховуючи проценти за овердрафтом за період з 27 травня 2010 року по 26 квітня 2017 року, АБ «Укргазбанк» включено в розрахунковий період проценти після закінчення строку дії кредитного договору. Разом з тим вимоги банку про стягнення процентів після 27 травня 2011 року є безпідставними. Банк мав право на стягнення грошових коштів за цей період, розрахованих на підставі статті 625 ЦК України, яка регулює цивільно-правову відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання в вигляді встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних. Однак такі вимоги ним не заявлялися. При цьому посилається на аналогічні висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. А отже позовні вимоги про стягнення кредиту та процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору вважає необгрунтованими, а вимоги щодо кредиту та нарахованих процентів в межах строку кредитування такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності. Вказує також і на незаконність рішення суду в частині стягнення з нього судових витрат. Оскільки він є інвалідом ІІ групи, то відповідно до ЗУ «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати. З цих підстав просив оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник АБ «Укргазбанк» покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування. Вважає вірним висновок суду, що позивачем не пропущено позовну давність за вимогою про стягнення кредитної заборгованості. При цьому посилається на пункт 6.3. кредитного договору, відповідно до якого строк його дії встановлено до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Оскільки відповідач вчасно не погасив заборгованість за відсотками та іншими витратами, йому 14 березня 2017 року було направлено вимогу про дострокове виконання зобов`язань. А отже строк виконання зобов`язання змінено на 30 робочих днів з моменту отримання вимоги. Таким чином, звернувшись до суду 06 червня 2017 року, позов заявлено в межах загальної позовної давності. На його думку, позовні вимоги є обґрунтованими, адже позичальником в порушення умов кредитного договору не виконано зобов`язання з повернення заборгованості за овердрафтом та відсотками, про що в суд першої інстанції надано достатні та належні докази. Що стосується стягнення судових витрат, то зазначає про відсутність інформації щодо інвалідності відповідача на час постановлення рішення судом першої інстанції. Тому понесені банком судові витрати при подачі позову судом стягнуто правомірно. В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. За положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи 27 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №09/47 про встановлення дозволеного овердрафту до договору № 144-0009316-Ф/05-KRD від 16 грудня 2005 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки АБ "Укргазбанк". Відповідно до його умов банк встановив на картковому рахунку клієнта ліміт дозволеного овердрафту в сумі 10 300 грн, в межах якого останній має право здійснювати видаткові операції зі свого карткового рахунку понад залишок коштів на ньому, та визначено процентну ставку у розмірі 36% річних (а.с. 42-45). При цьому ліміт дозволеного овердрафту встановлюється на строк з 27 травня 2010 року по 26 травня 2011 року (пункт 2.4. договору). Відповідно до п. 3.3. цього договору до 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому клієнт користувався кредитними коштами в день закінчення строку дії ліміту дозволеного овердрафту, а також в день повного та остаточного повернення кредитних коштів, клієнт зобов`язаний сплатити банку нараховані проценти за користування овердрафтом. Пунком 4.2.2. передбачено, що клієнт зобов`язаний не пізніше останнього дня строку дії ліміту дозволеного овердрафту в повному обсязі повернути банку отримані кредитні кошти. За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із статтями 525 та 526 ЦК зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 26 квітня 2017 року складає загальну суму 14 799,58 грн. З них, зокрема: заборгованість за овердрафтом - 4 737,33 грн, заборгованість за нарахованими відстотками за користування овердрафтом та прострочені відсотки за користування дозволеним овердрафтом- 10 062,25 грн (а.с.4-41). В ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності. В обгрунтування чого зазначав, що кінцевою датою виконання ним як позичальником своїх зобов`язань згідно умов договору є 26 травня 2011 року. У цей строк ним дійсно не було повністю повернуто кредитні кошти. Оскільки останній платіж проведено 08 листопада 2011 року, тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). З аналізу положень статей 256, 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. В силу статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Отже, враховуючи, що за умовами договору позичальник зобов`язаний погасити заборгованість разом з відсотками до 26 травня 2011 року, тобто починаючи з 27 травня 2011 року (на наступний день після не повернення позичальником боргу) в банку виникло право на стягнення заборгованості. Відповідно до частини першої, третьої статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Долученими банком до позовної заяви розрахунком заборгованості та виписками по рахунках позичальника підтверджується, що востаннє ним здійснено погашення заборгованості шляхом поповнення готівкою на суму 4 000,00 грн в касі банку 08 листопада 2011 року (а. с. 6, 29). Не заперечував вказаної обставини і сам відповідач. Тобто цього числа строк позовної давності перервався та відповідно завершився через три роки - 09 листопада 2014 року. Вимога про повернення кредиту від 14 березня 2017 року направлена банком поза цим строком та строком дії договору, а отже не є підставою для зміни строку виконання договору чи переривання позовної давності (а.с. 97). АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з даним позовом лише в липні 2017 року. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про пропуск банком позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за період до 26 травня 2011 року, яка складаться з заборгованості за овердрафтом в розмірі 4 737, 33 грн та 879,09 грн відсотків за користувння овердрафтом. При цьому колегія суддів вважає неспроможними доводи позивача про те, що кредитний договір діє до виконання позичальником зобов`язань в повному обсязі, заборгованість на час звернення до суду ним не погашена, тому позовну давність не пропущено. Так, умовами договору передбачено погашення процентів за користування кредитом періодичними щомісячними платежами, та кредитного ліміту в повному обсязі не пізніше встановленого строку. Також сторони не погоджували збільшення строку позовної давності. Відповідно колегія суддів приходить висновку, що в даних правовідносинах застосуванню підлягають норми закону, які визначають загальний строк позовної давності, що пов`язаний з моментом виникнення в банку права на позов, тобто з часу закінчення строку договору. Що стосується решти вимог, а саме про стягнення процентів за період з 26 травня 2011 року по 31 березня 2017 року в розмірі 9 183, 16 грн (10 062,25 - 879,09), то такі є необгрунтованими. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на один рік - до 26 травня 2011 року включно. А отже, у межах строку кредитування до 26 травня 2011 року відповідач зобов`язаний був, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. А починаючи з 27 травня 2011 року- незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю суму заборгованості за договором, а не вносити її періодичними платежами, розрахованими у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За наведеного право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). Таким чином, право банку нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку дії договору, відповідно починаючи з 27 травня 2011 року позивач не вправі був нараховувати проценти за користування кредитними коштами. З огляду на що вказані позовні вимоги не підлягають до задоволення в зв`яку з їх необгрунтованістю. Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6). Згідно пункту 9 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп. ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серія ААК НОМЕР_2 від 24.09.2019 року (а.с. 153), а відповідно звільнений від сплати судового збору. Враховуючи наведене із АБ «Укргазбанк» на користь держави належить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн ( 1600,00 грн х 150%). Оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відноситься до малозначних в силу закону. Отже, ухвалене в ній рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»(місцезнаходження: вул.Єреванська,1, м. Київ, ідентифікаційний код 23697280) та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 400,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.О. Томин Л.В. Ясеновенко Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2020 року