Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/2243/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2243/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т., секретар судового засідання Слободянюк В.С., за участю представників: від позивача: Ткачук В.В., від відповідача: Оприск Л.Є., прокурор Парицька І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Галицький будівельник" від 19.03.2026 (вх. № 01-05/812/26 від 20.03.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 (повне рішення складено і підписано 04.03.2026, суддя Гоменюк З. П.) у справі № 914/2243/24 за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Галицький будівельник" про визнання недійсним п. 3.1 договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Галицький будівельник", в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі також прокурор) в інтересах держави в особі позивача Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Галицький будівельник" (далі також ТОВ "Галицький будівельник") про визнання недійсним п. 3.1 договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТОВ "Галицький будівельник", в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТОВ "Галицький будівельник" було укладено договір підряду №106 від 09.07.2019 на виконання робіт, а саме "Будівництво гуртожитку, військове містечко № 53, місто Яворів Львівської області. Шифр 10/18ж". У п.3.1 договору підряду сторони погодили ціну робіт (договірна ціна), яка складає 43033715,37 грн, у тому числі ПДВ 7172285,89 грн. Упродовж 2019-2022 років відповідач виконав, а позивач оплатив роботи за договором на загальну суму 40880579,63 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Прокурор стверджує про те, що умови договору в частині включення до вартості робіт ПДВ не відповідають п. 197.15 ст. 197 ПК України, а тому підлягають визнанню недійсними згідно зі ст. 215 ЦК України. Крім того, зайво сплачена в ціні виконаних робіт сума податку на додану вартість у розмірі 6813429,94 грн підлягає стягненню з відповідача згідно зі ст. 1212 ЦК України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Господарський суд Львівської області рішенням від 25.02.2026 у справі №914/2243/24 позов задовольнив повністю, визнав недійсним п. 3.1 договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та ТОВ "Галицький будівельник", в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість; стягнув з ТОВ "Галицький будівельник" на користь Міністерства оборони України суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 6813429,94 грн; стягнув з ТОВ "Галицький будівельник" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 84183,56 грн. Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ "Галицький будівельник" отримало за рахунок коштів державного бюджету суму податку на додану вартість при тому, що роботи з будівництва житла для військовослужбовців (гуртожитку) за державні кошти, які були предметом договору підряду №106 від 09.07.2019, звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно з положенням п. 197.15 ст. 197 ПК України. Відтак безпідставно отримані кошти повинні бути стягнуті з відповідача, оскільки зміст п. 3.1 договору підряду №106 від 09.07.2019 в частині включення ПДВ до ціни договору суперечить положенням ПК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання цього пункту недійсним в оспорюваній частині. Набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2243/24, ТОВ "Галицький будівельник" подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 19.03.2026, у якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник посилається на недоведення позивачем обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду обставинам справи; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне тлумачення та умисне викривлення обставин справи, внесення до судового рішення явно неправдивих відомостей, застосування вибірковості щодо змісту та об`єму доказів; порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд не врахував та не дав оцінки висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07.02.2025 №01/25, не врахував лист ГУ ДПС у Львівській області №24921/10/04.1-10 від 09.06.2020 щодо надання податкової консультації з питань застосування норм, визначених п. 197.15 ст. 197 розділу V ПК України. Скаржник зазначає про те, що гуртожитки не є житлом, яке будується за державні кошти, що дає підставу для звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва. На думку скаржника, місцевий господарський суд помилково кваліфікував гуртожитки, які були предметом договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019, житлом у контексті ПК України та, відповідно, дійшов до помилкових процесуальних висновків. Окрім того, ТОВ "Галицький будівельник" не є забудовником та не визначений виконавцем цільової програми, а лише виконував роботи на об`єкті: «Будівництво гуртожитку, військове містечко № 53, місто Яворів Львівської області. Шифр 10/18ж», яке не є житлом, а отже і не мав права на застосування податкової пільги. Суд першої інстанції не врахував, що, відповідно до положень ПК України, встановлення порушень податкового законодавства належить виключно до компетенції контролюючих органів і можливе лише за результатами податкової перевірки, оформленими актом перевірки, на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення. Стягнення суми податку на додану вартість, яка вказана лише у договорі, без аналізу первинних бухгалтерських документів та без урахування норм податкового законодавства щодо механізму нарахування цього податку та відображення у податковій звітності є безпідставним та необґрунтованим, а висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем податкового законодавства ґрунтується виключно на припущеннях. Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що сторонами оспорюваного договору додержано в момент вчинення правочину вимоги, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, презумпцію дійсності правочину прокурор не спростував. Чинним законодавством України не передбачений порядок повернення ТОВ "Галицький будівельник" - виконавцем робіт перерахованих ним до державного бюджету сум ПДВ за проведені операції з виконаних робіт, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, з урахуванням чого задоволення цього позову призведе до покладення на відповідача як виконавця робіт обов`язку повернути позивачу спірну суму податку на додану вартість з власних коштів. Фактично суми нарахованого відповідачем податку на додану вартість ТОВ "Галицький будівельник" перерахувало у державний бюджет, тому включення в ціну договору податку на додану вартість не порушує і не може порушувати прав держави, за захистом яких звернувся прокурор, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення учасників справи. Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.2026 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор звертає увагу на те, що гуртожиток - це житловий будинок, у якому всі або більша частина приміщень і корисної площі призначені й обладнані для спільного проживання в загальних кімнатах осіб, які здебільшого не пов`язані між собою родинними стосунками, але використовують спільно всі види благоустрою й обладнання (кімнати відпочинку, кухні, ванни і душові кімнати, санітарне обладнання тощо); поняття гуртожитку розкривається в окремих нормах Житлового кодексу України, зокрема ст. ст. 6, 127, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин; нормами ДБН для будівництва гуртожитків передбачено ті ж самі вимоги, що і для будівництва житлових будинків (В.2.2-15-2005), а отже, за твердженнями прокурора, відсутні будь-які підстави вважати, що об`єкт будівництва за оскаржуваним договором не відноситься до житла, що будується за державні кошти. Прокурор посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 27.01.2026 у справі №909/753/24 про те, що п. 197.15 ст. 197 ПК України є чітким, зрозумілим та передбачуваним, при цьому визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Натомість скаржник фактично доповнює вказану норму новими умовами, зокрема щодо необхідності для забудовника бути виконавцем цільової програми, від виконання яких залежить застосування податкової пільги, передбаченої п. 197.15 ст. 197 ПК України. Відповідь ГУ ДПС у Львівській області (лист від 09.06.2020 №24921/10/04.1-10) на звернення відповідача помилково визначається ним як індивідуальна податкова консультація, відповідачу було роз`яснено, що його звернення не відповідає вимогам, визначеним п. 52.2 ст. 52 розділу ІІ ПК України, а тому індивідуальна консультація не надається, а розглядається у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян". Також прокурор зазначає, що спірні правовідносини виникли не внаслідок скоєння податкового правопорушення, а внаслідок допущеного дефекту окремої частини договору підряду на виконання робіт від 09.07.2019 №106, укладеного між замовником та виконавцем, а саме включення до ціни договору суми ПДВ. Відтак прокурор вважає, що обраний спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є ефективним та таким, що відповідає усталеній судовій практиці. Міністерство оборони України у відзиві на апеляційну скаргу від 01.05.2026 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін з тих же підстав, на які посилається прокурор. Відзив Міністерства оборони України за своїм змістом повністю відповідає відзиву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на апеляційну скаргу від 16.04.2026 та ґрунтується на аналогічних аргументах і запереченнях. Також у даному відзиві позивач просить визнати поважними причини пропуску строку для його подання та поновити цей строк, який пропущено не з причини нехтування Міністерством оборони України своїми процесуальними правами та обов`язками, а виключно через неповноцінне функціонування ЄСІКС та особливості організації процесу обміну процесуальними документами в електронному вигляді. У зв`язку з великим навантаженням і обсягом опрацьовуваних справ у представників Міністерства оборони України відсутня фізична можливість постійного моніторингу ухвал (рішень), що приймаються судами, з метою забезпечення додержання усіх процесуальних строків. Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026, апеляційну скаргу ТОВ "Галицький будівельник" у справі № 914/2243/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т. Суддя-доповідач ухвалою від 25.03.2026 у справі № 914/2243/24 залишив апеляційну скаргу без руху та встановив скаржнику строк для усунення виявлених недоліків шляхом надання доказів доплати судового збору у розмірі 25254, 34 грн в порядку, встановленому Законом України "Про судовий збір". 02.04.2026 на виконання вимог вказаної ухвали від представника ТОВ "Галицький будівельник" надійшла заява про усунення недоліків від 02.04.2026, до якої додано платіжну інструкцію в національній валюті №303 від 01.04.2026 на суму 25254,34 грн. Ухвалою від 06.04.2026 у справі №914/2086/24 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №914/2243/24 та призначила розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 14.05.2026. 09.04.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №914/2243/24. Протокольною ухвалою від 14.05.2026 у справі №914/2243/24 колегія суддів задовольнила клопотання Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку для подання відзиву. Ухвалою від 14.05.2026 колегія суддів відклала розгляд справи №914/2243/24 на 18.06.2026. З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу у даній справі поза межами встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України строку, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вчинення процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та справедливого й неупередженого вирішення спору. Протокольною ухвалою від 18.06.2026 колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні до 02.07.2026. Розглянувши клопотання ТОВ "Галицький будівельник" про призначення судово-економічної експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності та документів про економічну діяльність підприємств та організацій, яке викладено в апеляційній скарзі від 19.03.2026, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи нижчевикладене. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16; від 24.01.2018 у справі №917/50/17). Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20). Висновок експерта визначений ст. 73 ГПК України як один із засобів доказування і, відповідно до ст. 104 ГПК України, підлягає оцінці судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Прокурор та Міністерство оборони України у своїх відзивах на апеляційну скаргу просили залишити клопотання скаржника про призначення експертизи без задоволення, посилаючись на те, що позовні вимоги у справі №914/2243/24 стосуються визнання недійсним п. 3.1 договору підряду на виконання робіт № 106 від 09.07.2019 в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість та стягнення 6813429,94 грн безпідставно отриманих коштів. З огляду на наявні в матеріалах справи докази, встановлення судом фактичних обставин справи, вирішення питань, що входять до предмета доказування, можливе без призначення у справі відповідної судової експертизи, натомість її призначення зумовить затягування судового процесу. Колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності виняткових обставин для призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду справи. Матеріали справи містять достатній обсяг належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів, оцінка яких дає можливість суду встановити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, без застосування спеціальних знань. Відтак клопотання скаржника про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає. У ході апеляційного розгляду справи представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Прокурор та представник позивача просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі № 914/2243/24 без змін. 02.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 09.07.2019 між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) та ТОВ "Галицький будівельник" (виконавець) укладено договір підряду № 106 на виконання робіт (далі договір), за умовами якого підрядник зобов`язався упродовж 5 календарних днів після підписання сторонами договору прийняти майданчик під будівництво, виконати роботи за договором відповідно до узгодженого графіку виконання робіт та плану фінансування робіт і передати об`єкт замовнику у відповідності до положень і умов договору в термін визначений у графіку виконання робіт. Предметом договору є виконання робіт на об`єкті: "Будівництво гуртожитку, військове містечко №53, місто Яворів Львівської області. Шифр 10/18ж". У п. 3.1 договору сторони погодили ціну робіт за договором (договірна ціна), яка складає 43033715,37 грн, у тому числі ПДВ 7172285,89 грн. Договірна ціна на 2019 рік складає 3689058,62 грн, у тому числі ПДВ 614843,10 грн. Згідно з п. 15.1.1 договору, розрахунки за виконані підрядні роботи, які складають предмет цього договору, проводяться на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою № КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою № КБ-3. У п. 15.2.2 договору передбачено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних призначень, що відповідають ліміту фінансування із Державного бюджету, при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів. Відповідно до п. 20.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань. Додатковою угодою №1 від 30.09.2019 договірну ціну на 2019 рік збільшено до 11630301,12 грн, у тому числі ПДВ 1938383,52 грн. Додатковою угодою №2 від 15.11.2019 сторони погодили, що вартість виконаних робіт у 2019 році становить 9456029,84 грн, у тому числі ПДВ 1576004,97 грн. Додатковою угодою №3 від 19.12.2019 договірну ціну на 2019 рік узгоджено в сумі 9456029,84 грн, у тому числі ПДВ 1576004,97 грн. Додатковою угодою №4 від 20.12.2019 сторони погодили, що договірна ціна на 2019 рік становить 1041715,37 грн, у тому числі ПДВ 1735369,37 грн. Додатковою угодою №5 від 07.04.2020 сторонами узгоджено, що вартість виконаних та оплачених будівельних робіт у 2019 році склала 10412216,24 грн у тому числі ПДВ 1735369,37 грн, договірну ціну на 2020 рік узгоджено на рівні 32621499,13 грн, у тому числі ПДВ 5436916,52 грн. Додатковою угодою №6 від 10.09.2020 сторонами узгоджено, що вартість виконаних та оплачених будівельних робіт у 2019 році склала 10412216,24 грн у тому числі ПДВ 1735369,37 грн. Договірна ціна на 2020 рік становить 16990795,34 грн, у тому числі ПДВ 2831799,23 грн, також строк дії Договору продовжено до 30.12.2021 року (п. 20.2). Додатковою угодою №7 від 30.09.2020 сторонами фактично продубльовано положення додаткової угоди №

6. Додатковою угодою №8 від 02.12.2020 сторони зафіксували, що станом на 19.10.2020 підрядником виконано, а замовником оплачено роботи за умовами договору на суму 27403011,58 грн, у тому числі ПДВ 4567168,60 грн. Також сторони встановили, що у зв`язку з ліквідацією Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління функції замовника перейшли до Міністерства оборони України. Додатковою угодою №9 від 06.07.2021 сторони погодили, що вартість виконаних та оплачених робіт у 2019-2020 роках становить 27403011,58 грн, у тому числі ПДВ 4567168,60 грн. Договірна ціна на 2021 рік встановлена на рівні 15630703,79 грн, у тому числі ПДВ 2605117,30 грн. Додатковою угодою №10 від 09.12.2021 сторони підтвердили, що вартість виконаних та оплачених робіт за договором у 2019-2020 роках становить 27403011,58 грн, у тому числі ПДВ 4567168,60 грн. Також, сторони погодили, що договірна ціна на 2021 рік складає 9932872,74 грн, у тому числі ПДВ 1655478,79 грн. Окрім того, строк дії договору продовжено до 31.12.2022. Додатковою угодою №11 по суті продубльовано положення щодо договірної ціни на 2021 рік, яка встановлена додатковою угодою №10. Додатковою угодою №12 від 29.06.2022 сторони погодили, що права та обов`язки замовника за договором від Міністерства оборони України перейшли до Західного управління замовника робіт. Ціна договору залишилась незмінною. Сторони також встановили, що станом на 29.06.2022 замовником оплачено, а виконавцем виконано роботи на суму 37335884,32 грн, у тому числі ПДВ 6222647,39 грн. Додатковою угодою №13 від 01.08.2022 сторони підтвердили, що упродовж 2019 - 2021 років виконавцем виконано, а замовником оплачено роботи на суму 37335884,32 грн, у тому числі ПДВ 6222647,39 грн. Договірна ціна на 2022 рік встановлена на рівні 3508992,16 грн, у тому числі ПДВ 584832,03 грн. Також, строк дії договору продовжено до 31.12.2023. Додатковою угодою №14 від 22.09.2022 сторони встановили договірну ціну на 2022 рік в сумі 5692,05 грн, у тому числі ПДВ 948765,50 грн. Строк дії договору визначено до 31.12.2022. Додатковою угодою №15 від 27.12.2022 сторони узгодили, що вартість виконаних та оплачених робіт за договором у 2019-2021 роках становить 37335884,32 грн, у тому числі ПДВ 6222647,39 грн. Договірна ціна на 2022 рік складає 3544695,31 грн, у тому числі ПДВ 590782,55 грн. Строк дії Договору продовжено до 30.04.2023. Додатковою угодою №16 від 27.03.2023 сторони зафіксували, що вартість виконаних та оплачених робіт у 2019-2022 становить 40880579,63 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Договірну ціну визначено в сумі 40999182,45 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Договірна ціна на 2023 рік встановлена в сумі 118602,82 грн, без ПДВ. Додатковою угодою №17 від 28.08.2023 сторони встановили договірну ціну за договором в сумі 40949207,24 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Договірну ціну на 2023 рік визначено в сумі 68627,61 грн. Таким чином, виходячи з умов додаткової угоди №16 від 27.03.2023, упродовж 2019-2022 років виконавець виконав, а замовник оплатив будівельні роботи за договором на суму 40880579,63 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. За приписами ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанцій обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та заперечення, наведені у відзивах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Галицький будівельник" задоволенню не підлягає, виходячи з нижчевикладеного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст. ст. 628, 638 ЦК України, ст. ст. 180, 189 ГК України). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними актами (ч. 5 ст. 180 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України). Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України. Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 розділу V ПК України). Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Відповідно до п. 197.15 ст. 197 розділу V ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Дана норма є чіткою, зрозумілою та передбачуваною. При цьому вона визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №909/753/24. Суд першої інстанції встановив та сторонами у справі не заперечується, що упродовж 2019-2022 років виконавець виконав, а замовник оплатив будівельні роботи за договором підряду на виконання робіт №106 від 19.07.2019 на суму 40880579,63 грн, у тому числі ПДВ 6813429,94 грн. Фінансування робіт за договором здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави констатувати, що виконання робіт на об`єкті: "Будівництво гуртожитку, військове містечко №53, місто Яворів Львівської області. Шифр 10/18ж" за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюване на підставі договору №106 від 19.07.2019, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість. Включення до вартості цього договору відповідної суми ПДВ є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства. У п. 8.17 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 сформульовано висновок про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції листа ГУ ДПС у Львівській області №24921/10/04.1-10 від 09.06.2020 щодо надання податкової консультації з питань застосування норм, визначених п. 197.15 ст. 197 розділу V ПК України (т. 3, а. с. 67-69). Згідно з пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПК України, індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст. 52 розділу II ПК України). На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у п. 52.1 ст. 52 розділу II ПК України, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян". У даному випадку лист ГУ ДПС у Львівській області №24921/10/04.1-10 від 09.06.2020, з огляду на його зміст, є відповіддю на запит Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління МОУ, а не індивідуальною податковою консультацією, адже звернення не відповідало вимогам п. 52.1 ст. 52 розділу II ПК України. Разом із тим колегія суддів звертає увагу скаржника, що право тлумачити норму права є виключним правом суду, в той час як роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 25.11.2021 у справі №927/563/20, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21. У постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ч. 1 ст. 124 Конституції України суд виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, тому не має права перебирати на себе нормотворчі повноваження, виконання яких за законом покладено на органи законодавчої та виконавчої влади. Протилежний підхід, що дасть змогу суду не лише застосовувати та тлумачити норму права, а й створювати таку, ігноруватиме принцип поділу влади (ч. 1 ст. 6 Конституції України) та суперечитиме, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим верховенства права, а також порушуватиме систему стримувань і противаг (суд втручатиметься в компетенцію суб`єктів нормотворення та зможе ігнорувати їх волю). Більше того, як вже згадувалось вище у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №909/753/24, вказано, що п 197.15 ст. 197 ПК України є чітким, зрозумілим та передбачуваним. При цьому, він визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Тобто аргументи скаржника про те, що ТОВ "Галицький будівельник" не мало права на застосування податкової пільги, оскільки не є забудовником та не визначене виконавцем цільової програми, а лише виконувало роботи на об`єкті, є безпідставними і такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права. Так само безпідставними і необґрунтованими є посилання скаржника на те, що гуртожитки не є житлом, яке будується за державні кошти, що дає підставу для звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва. Згідно з п. п. 5.1-5.3 ст. 5 розділу I ПК України, поняття, правила та положення, установлені ПК України та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу I ПК України. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Так, поняття гуртожитку розкривається в окремих нормах ЖК України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, у ст. 6 ЖК України "Призначення жилих будинків і жилих приміщень" вказано, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки (ст. 127 ЖК України). Поряд із цим нормами ДБН для будівництва гуртожитків передбачено ті ж самі вимоги, що і для будівництва житлових будинків (В.2.2-15-2005). Гуртожиток це спеціально побудований чи переобладнаний житловий будинок або житлові приміщення в житлових будівлях, які зареєстровані як гуртожитки та використовуються для проживання працівників підприємств, організацій та установ, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (п. 1.4 розділу 1 Загального порядку складання квартальних списків житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях у міських поселеннях та великих сільських населених пунктах і списків сільських населених пунктів для проведення пробного перепису населення 2010 року, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 20.08.2010 № 346). Аналіз вищенаведеного у співвідношенні з обставинами цієї справи не дає підстав вважати, що об`єкт будівництва за договором підряду №106 від 09.07.2019 не відноситься до житла, яке будується за державні кошти. Зважаючи на це та з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 98, ст. 104 ГПК України, колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07.02.2025 №01/25 (т. 3, а. с. 192-212), що призвело до неправильного застосування п.197.15 ст. 197 розділу V ПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України). Приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. За таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому, якщо недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини. Колегія суддів зазначає, що існує ймовірність належного виконання договору підряду і без включення до нього умови щодо необхідності сплати замовником податку на додану вартість на користь підрядника. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ. З огляду на те, що предметом договору було виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців (гуртожитку) за державні кошти, які згідно з положенням п.197.15 ст. 197 ПК України підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним п.3.1 договору підряду на виконання робіт №106 від 09.07.2019 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у вже згаданій вище постанові від 27.01.2026 у справі №909/753/24. Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відтак, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Галицький будівельник" отримало за рахунок коштів державного бюджету суму ПДВ, при тому що відповідні роботи були звільнені від оподаткування ПДВ, а відтак безпідставно отримані кошти в сумі 6813429,94 грн належить повернути Міністерству оборони України. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку сам по собі факт перерахування ПДВ до державного бюджету не виключає застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки є наслідком недотримання вимог податкового законодавства і не змінює характеру цивільно-правових відносин між сторонами договору. Враховуючи вищевикладене у сукупності, місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин положення п. 197.15 ст. 197 ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 1212 ЦК України та дійшов законних і обґрунтованих висновків про задоволення позову. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, як про це зазначає скаржник. Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення і жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Визначених процесуальним законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається. Таким чином колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ "Галицький будівельник" від 19.03.2026 без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2243/24 без змін. Розподіл судових витрат. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Галицький будівельник" від 19.03.2026 (вх. № 01-05/812/26 від 20.03.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2026 у справі №914/2243/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №914/2243/24 повернути до Господарського суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2026. Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В. Суддя Рим Т.Я. Суддя Манюк П.Т.