Постанова 4852 № 340/4921/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4921/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року (головуючий суддя Момонт Г.М.) у справі за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , 17.07.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду, з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , просив: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключено, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 19.09.2022 р. по 19.05.2023 р. включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №704; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 19.09.2022 р. по 19.05.2023 р. включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 у період з 19.09.2022 р. по 25.03.2025 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №266 від 23.09.2022 р. позивача зараховано до списків особового складу частини. Розмір посадового окладу позивача був визначений виходячи з розміру прожиткового мінімуму 1 762 грн, що відповідає рівню 2018 року, тоді як він мав розраховуватися відповідно до фактичного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 2022 2023 роки, що є прямим порушенням норм чинного законодавства. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 23 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за період з 23 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року 2481 гривні, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 р. 2684 гривні. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що підставою для відмови у задоволенні позовної заяви в даному випадку є обрання позивачем неправильного способу захисту своїх начебто порушених прав. Повнота здійснених з військовослужбовцем розрахунків випливає з наказу про виключення його з особового складу військової частини, а відтак вимоги позивача стосовно повноти здійснених військовою частиною виплат являються похідними від вимог про визнання протиправним наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виключення його з 16.04.2025 р. зі списків військової частини (зокрема, в частині зняття з усіх видів забезпечення). У спірних правовідносинах відсутня подія бездіяльності суб`єкта владних повноважень, адже доказів існування звернення заявника з приводу (з вимогою) перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця та грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, матеріали позову взагалі не містять. Позивачем не надано до суду доказів включення у спірних правовідносинах до кошторису виплат за грошовим забезпеченням та грошовою допомогою на оздоровлення військовослужбовця, обчислених із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року. Позивачем не надано до суду доказів змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення, що були б підставою для здійснення їх перерахунку, а також доказів їх отримання та неврахування відповідачем. На переконання представника відповідача, зазначені обставини вказують на відсутність підстав для визнання управлінського волевиявлення Відповідача із обчислення грошового забезпечення позивача у спірних правовідносинах у якості бездіяльності взагалі та протиправної бездіяльності зокрема. Відповідач вважає, що дійсною причиною виникнення даного спору є бездіяльність Кабінету Міністрів України з приводу приведення пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 у відповідність до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18. Тому у спірних правовідносинах відповідач як суб`єкт владних повноважень вимушено використовував текст п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704, розміщений на офіційному сайті Верховної Ради України у мережі Інтернет як офіційний, достовірний та чинний нормативно-правовий акт і жодної протиправної бездіяльності у даному випадку з приводу обчислення грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення діючого військовослужбовця Збройних Сил України не вчинив. Вимог про спонукання КМУ до приведення п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 (у відповідність до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 позивач у межах даного спору не заявляв. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що позовні вимоги не стосуються поновлення на службі або скасування наказу про виключення зі списків особового складу. Вони мають самостійний предмет захисту здійснення правильного розрахунку та виплати належного грошового забезпечення у відповідності до чинної на той час редакції п.4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 р. та правової позиції, викладеної у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18. Предмет спору у цій справі саме протиправність обчислення та виплати грошового забезпечення за період фактичного проходження служби (19.09.2022 р. 19.05.2023 р.), а не правомірність звільнення чи оскарження наказу про виключення зі списків. Такі вимоги мають самостійний характер і не залежать від заявлення/розгляду вимог про поновлення на службі або скасування наказу про звільнення. Представник позивача вказує, що 03.06.2025 р. до відповідача був направлений адвокатський запит з доданою заявою позивача про проведення такого перерахунку, тому факт звернення належним чином підтверджений. Відповідач отримав заяву, але не виконав вимоги щодо перерахунку, що і є проявом протиправної бездіяльності у розумінні правових позицій Великої Палати ВС (постанова від 08.09.2022 р. у справі №9901/276/19). Представник позивача вважає, що позиція відповідача щодо «втрати чинності» первісної редакції пункту 4 Постанови №704 є не лише юридично необґрунтованою, але й ігнорує рішення адміністративного суду, яке має пряму дію та прецедентну силу у аналогічних справах. Представник позивача зауважує, що з 29.01.2020 р., з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704. Тобто, грошове забезпечення позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі з 1 грудня 2022 р. 2 684 гривні, на 01 січня 2023 р. 2 684 грн, на 01 січня 2024 р. 3 028 грн (а.с.46-50). Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2022 р. №266 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення молодшого сержанта призваного під час загальної мобілізації ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 23 вересня 2022 року (а.с.17, зі зворотного боку). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2025 р. №106 молодшого сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву 2 резервного взводу 12 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 25 березня 2025 року №84, на посаду водія-хіміка відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 , з 16 квітня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.18-19). Отже, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.09.2022 р. по 16.04.2025 р., а не у період з 19.09.2022 р. 25.03.2025 р. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо неправильного обчислення та виплати грошового забезпечення та всіх його складових (щомісячних і одноразових надбавок, доплат, підвищень, премій, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги) за період з 19.09.2022 по 19.05.2023, без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, із застосуванням тарифних коефіцієнтів відповідно до постанови КМУ №704 від 30.08.2017. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 р. №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України. З огляду на пункт 1 розділу ІІ Порядку №260, посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами). Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №260 оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови №704. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Пунктом 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком

16. Пунктом 4 Постанови №704, у первинній редакції, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24.02.2018 р., до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Тобто пунктом 4 Постанови №704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни. Отже, з 29.01.2020 р., тобто з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до змін внесених Постановою №103. Тобто, з 29.01.2020 р. була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 р. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 р. прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, яка набрала чинності 20.05.2023 р. Пунктом 1 Постанови №481 визначено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також пунктом 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня календарного року. Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-ІХ установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. №1082-ІХ установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня 2270 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для: працездатних осіб з 1 січня 2481 гривня. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 2684 гривні. Таким чином, у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., грошове забезпечення слід розраховувати із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 25.04.2024 р. у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 р. у справі №420/18318/23. Матеріалами справи підтверджується, що у період з 23.09.2022 р. по 19.05.2023 р. базовою величиною для розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за спеціальним званням Військовою частиною НОМЕР_1 використано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 762 грн. Зважаючи на викладене, Військова частина НОМЕР_1 , здійснила нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.09.2022 р. по 19.05.2023 р. без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, допустила протиправну бездіяльність. Разом з тим, позивач не має права на перерахунок раніше виплачених йому складових грошового забезпечення, таких як надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, виплата та розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Військової частини НОМЕР_1 на відповідний рік. Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.09.2022 р. по 19.05.2023 р. йому не виплачувалася надбавка за вислугу років (а.с.41) Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23.09.2022 р. по 19.05.2023 р. виплачувалася грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань (а.с.41). Відповідно до пунктом 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Отже, грошова допомога на оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, розмір якого залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому підлягає перерахунку, з огляду на зміну розрахункової величини, що підлягає застосуванню при розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця. Таким чином, виплачена позивачу одноразова грошова допомога при звільненні підлягає перерахунку, зважаючи на перерахунок посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, які враховувалися при обчислені відповідної виплати. Згідно з пунктами 1, 7 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Отже, матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, не є обов`язковою, надається військовослужбовцям один раз на рік за їх зверненнями (рапортами). Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Водночас граничний розмір цієї матеріальної допомоги не повинен перевищувати розмір місячного грошового забезпечення. Таким чином, розміри окладів безпосередньо не впливають на розмір такої допомоги, яка залежить від наявного фонду грошового забезпечення. Серед іншого, позивач просив перерахувати йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсацію за невикористану відпустку. Однак судом першої інстанції встановлено, що позивач не звільнявся з військової служби. Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2025 р. №106, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 з 16.04.2025 р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення встановлено, що позивачу військовою частиною НОМЕР_1 не виплачувалася одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсацію за невикористану відпустку. Таким чином, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. На підставі викладеного та з метою захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення за період: з 23 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року 2481 гривні, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 р. 2684 гривні, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 року відстрочено Військової частини НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі №34/4921/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі №340/4921/25. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року залишити без змін. Стягнути з Військової частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча п`ятсот дев`яності сім) грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко