Постанова 4824 № 755/20053/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/20053/25 Головуючий 1-ї інстанції: Вовк О.І. Провадження №33/824/2847/2026 Доповідач: Яковлева В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Сіренка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката - Сіренка Максима Юрійовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять) тисяч гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП та справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи, не надав належної правової оцінки доказам, наданим працівниками поліції, не врахував доводи сторони захисту та ухвалив незаконне рішення. Апелянт вказує, що після проходження огляду на приладі «Drager» о 17:03 год. ОСОБА_1 не погодилась із результатом огляду. Зокрема, на запитання поліцейського щодо згоди з результатами огляду вона лише знизала плечима та запитувала, що їй робити далі. На відеозаписі, за твердженням захисту, видно, однак не чути, що ОСОБА_1 погодилась із результатом огляду. Крім того, апелянт зазначає, що незгода ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується її висловлюванням о 18:01 год. під час підписання чеку приладу «Драгер», коли вона повідомила: «я не погоджуюсь, я сьогодні не пила». Захисник також вказує, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а також не зафіксовано її згоду на проходження огляду в Акті огляду на стан сп`яніння, який, відповідно до вимог закону, складається до складання протоколу. Натомість, як зазначає сторона захисту, Акт огляду був наданий на підпис лише наприкінці складання протоколу, а тому підписання чи не підписання такого акту після складання протоколу не породжує юридичних наслідків. У скарзі зазначено, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, а показник приладу суперечив її фактичному стану. При цьому апелянт звертає увагу на висловлювання поліцейського о 17:11 год.: «1,85 багато, думав до 0,5», що, на думку сторони захисту, свідчить про сумніви самих працівників поліції щодо достовірності результату огляду. Також в апеляційній скарзі зазначено, що направлення на огляд було складено о 16:45 год., тобто до моменту проходження огляду за допомогою приладу «Drager», а тому, на думку захисту, таке направлення не може свідчити про направлення ОСОБА_1 саме до закладу охорони здоров`я. Крім того, у направленні відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом. На думку апелянта, порядок дій поліцейських є чітко визначеним законом та передбачає: пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, у разі незгоди з результатом - направлення до медичного закладу, а вже після підтвердження стану сп`яніння у медичному закладі - складання протоколу про адміністративне правопорушення Захисник вважає, що чинне законодавство не надає поліцейським права складати протокол про адміністративне правопорушення у випадку незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки без направлення його до медичного закладу та проведення відповідного медичного огляду. У зв`язку з цим апелянт зазначає, що після висловлення незгоди із результатами огляду ОСОБА_1 до медичного закладу не направлялась та не доставлялась, у зв`язку з чим, на думку сторони захисту, у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також апелянт посилається на ст. 62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а особа не зобов`язана доводити свою невинуватість. З огляду на викладене, захисник вважає, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а висновки працівників поліції ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Судом першою інстанцією встановлено, що 28 вересня 2025 року о 16 годині 50 хвилин по вул. Березняківській у місті Києві, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку зі згоди ОСОБА_1 на місці за допомогою приладу аналізатор «Драгер Алкотестер 6820 (4152)», результат 1,85 %. В результаті таких дій ОСОБА_1 порушила пункт 2.9а Правил дорожнього руху. Приймаючи рішення про визнання винною ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколупро адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467616 від 28 вересня 2025 року (а.с.2-3); даних результату «Драгер Алкотестер 6820», тест № 4152, результат 1,85% (а.с.4); даних акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, підписаним ОСОБА_1 (а.с.5); даних розписки про передачу автомобіля «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 (а.с.7); даних довідки, якою встановлено, що помилково зазначено частину адміністративного правопорушення, а саме частину другу статті 130 КУпАП, тоді як правильним слід вважати вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (а.с.8); даних дослідженого в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції № 763252 (а.с.10). Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи захисника про те, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи, не надав належної правової оцінки доказам, поданим працівниками поліції, не врахував доводи сторони захисту та ухвалив незаконне рішення, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі наявні докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про те, що після проходження огляду ОСОБА_1 не погодилася з результатом приладу «Drager», а на відеозаписі не чути, що вона висловила згоду з результатом огляду. Як правильно встановив суд першої інстанції, після оголошення результату огляду працівник поліції поцікавився у ОСОБА_1 , чи погоджується вона із результатом огляду, однак остання не висловила жодних заперечень щодо його результату, не вимагала проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, а натомість цікавилась подальшим порядком оформлення адміністративних матеріалів, повідомляла, що кається, просила не складати щодо неї протокол та визнавала, що очікувала саме такого результату, оскільки напередодні вживала алкогольні напої. Лише після складання протоколу ОСОБА_1 змінила свою позицію та повідомила про незгоду із результатом огляду, пояснюючи це тим, що у день зупинки алкоголь не вживала. Разом із тим така зміна позиції після завершення проведення огляду та оформлення адміністративних матеріалів не спростовує факту відсутності заперечень з її боку у момент оголошення результату огляду та не свідчить про порушення встановленої законом процедури його проведення. З огляду на наведене, безпідставними є й доводи захисника про те, що працівники поліції були зобов`язані направити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я. Відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Порядку проведення огляду на стан сп`яніння, направлення особи до закладу охорони здоров`я здійснюється лише у разі відмови від проходження огляду на місці або незгоди особи з результатом такого огляду. Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, під час оголошення результату огляду ОСОБА_1 не заявила про незгоду із ним, підстав для направлення її до медичного закладу у працівників поліції не виникло. Саме тому доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські не мали права складати протокол без проведення медичного огляду, є помилковими. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 право на проходження медичного огляду та порядок проведення огляду, спростовується відеозаписом долученим працівниками поліції, на якому зафіксовано, що перед початком огляду працівник поліції роз`яснив порядок його проведення, продемонстрував герметичність мундштука, здійснив контрольний забір повітря та запропонував пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, а під час оформлення адміністративних матеріалів також роз`яснив ОСОБА_1 її права та обов`язки. Таким чином, твердження про недотримання процедури проведення огляду не знайшли свого підтвердження. Не можуть бути прийняті до уваги й доводи захисника про те, що згода ОСОБА_1 не була зафіксована в акті огляду, акт було підписано після складання протоколу, що, на думку сторони захисту, позбавляє його юридичної сили. Матеріали справи містять як акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і результат огляду за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», які підписані ОСОБА_1 . При цьому час підписання відповідних документів не свідчить про недопустимість отриманих доказів, не впливає на достовірність результату проведеного огляду та не спростовує встановлених судом фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, а також посилання на висловлювання одного із працівників поліції: «1,85 багато, думав до 0,5», не спростовують встановленого факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Як правильно зазначив суд першої інстанції, визначальним доказом у даній справі є результат огляду, проведеного у порядку, встановленому законом, який зафіксував концентрацію алкоголю 1,85 проміле. При цьому сама ОСОБА_1 неодноразово повідомляла працівникам поліції, що напередодні вживала значну кількість алкогольних напоїв, знала, що прилад покаже позитивний результат, визнавала свою неправомірну поведінку та просила не притягувати її до відповідальності. Суб`єктивне припущення працівника поліції щодо можливого показника приладу не впливає на достовірність проведеного огляду та не є доказом несправності чи недостовірності результату спеціального технічного засобу. Посилання захисника на те, що направлення на огляд було складено до проведення огляду за допомогою приладу «Drager», у ньому відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом та воно не підтверджує направлення саме до закладу охорони здоров`я, не свідчать про істотне порушення процедури оформлення адміністративних матеріалів. Вказані обставини не спростовують факту проходження ОСОБА_1 огляду на місці зупинки транспортного засобу, не впливають на достовірність отриманого результату та не свідчать про порушення її права на проходження медичного огляду, оскільки, як встановлено судом, підстав для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не виникло через відсутність заявленої нею незгоди із результатом огляду на момент його проведення. За таких обставин наведені апелянтом формальні зауваження щодо оформлення направлення не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Сукупністю досліджених судом доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини або свідчили про істотні порушення процедури проведення огляду, матеріали справи не містять. Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та не містять обставин, які б спростовували правильність встановлених судом фактичних обставин чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Сіренка Максима Юрійовича - залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева