Постанова Київський апеляційний суд № 379/690/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 379/690/26 Головуючий 1-ї інстанції: Шабрицький Г.О. Провадження №33/824/3380/2026 Доповідач: Яковлева В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Анатолійовича на постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та піддано його до адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року у справі N?379/690/26. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи, судом першої інстанції були допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах доказам. Вказує, що судом першої інстанції не було доведено та забезпечено повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, як того вимагають положення ст. 245, 252,та 280 КУпАП. Доводи сторони захисту щодо істотних порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, недопустимості та неналежності окремих доказів, а також недоведеності факту керування транспортним засобом належним чином перевірені не були та фактично залишились без належної правової оцінки. Крім того, на думку захисника, суд першої інстанції дійшов про доведеність вини ОСОБА_1 , поклавши в основу постанови докази, допустимість, достовірність та належність яких викликає обґрунтовані сумніви. При цьому наявні у справі суперечності та сумніви були витлумачені судом не на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою та такою що підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції фактично обмежився формальним викладенням змісту протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції та інших матеріалів, складених стороною обвинувачення, без належної перевірки їх достовірності, допустимості та відповідності вимогам закону. На думку апелянта, суд не надав належної правової оцінки доводам сторони захисту щодо істотних порушень процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, недотримання вимог використання спеціального технічного засобу «Drager Alcotest6820», відсутності належних доказів чинної повірки та справності вказаного приладу, а також порушення порядку здійснення відеофіксації події. При цьому суд не перевірив належним чином дотримання обов`язкової процедури проведення огляду на стан сп`яніння, не встановив, чи був дотриманий необхідний інтервал часу перед проведенням тестування, не перевірив наявність документів, які підтверджують чинність повірки та справність приладу, а також не надав належної оцінки доводам захисту щодо можливого впливу порушень процедури на достовірність отриманого результату тестування. На обґрунтування зазначених доводів апелянт вказує, що відповідно до відеозаписів з боді-камер працівників поліції початок спілкування з ОСОБА_1 зафіксовано близько 01 год. 07 хв., тоді як огляд за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» проведено близько 01 год. 11 хв., тобто між початком контакту та проведенням тестування минуло лише декілька хвилин. Апелянт посилається на керівництво з експлуатації приладу, відповідно до якого тестування допускається не раніше ніж через 15 хвилин після вживання алкоголю, їжі, напоїв, лікарських засобів чи інших речовин, які можуть вплинути на достовірність результату дослідження. Зазначає, що стороною захисту зверталась увага на недотримання працівниками поліції обов`язкового інтервалу спостереження перед проведенням огляду, а також на те, що не було встановлено, коли саме особа востаннє вживала алкогольні напої чи інші речовини, які могли вплинути на результат тестування. Вважає помилковим висновок суду про те, що вимога щодо дотримання 15-хвилинного інтервалу не підлягала застосуванню лише з тієї підстави, що після зупинки транспортного засобу особа нічого не вживала, оскільки зазначена вимога спрямована на виключення впливу залишкового алкоголю в ротовій порожнині та забезпечення достовірності результату тестування. На думку апелянта, суд не встановив, коли саме особа востаннє вживала алкоголь, не перевірив фактичне дотримання необхідного інтервалу спостереження та не з`ясував, чи було виключено можливість впливу залишкового алкоголю на результат огляду. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів чинної повірки та справності спеціального технічного засобу. Вказує, що однією з обов`язкових умов допустимості результатів огляду є підтвердження того, що технічний засіб був справним, пройшов відповідну повірку та був допущений до використання у встановленому законом порядку на момент проведення огляду. Разом з тим, за твердженням апелянта, до матеріалів справи не долучено свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, сертифіката відповідності або інших документів, які б підтверджували допуск приладу до використання та його відповідність метрологічним вимогам. Вважає, що суд першої інстанції фактично визнав прилад справним виключно на підставі запису у роздруківці тесту про дату калібрування, хоча такий запис не може вважатися належним та достатнім доказом чинності повірки засобу вимірювальної техніки. На думку апелянта, за відсутності належних підтверджуючих документів неможливо встановити, чи був прилад справним та чи забезпечував достовірність отриманих результатів вимірювання, а тому результат огляду не може вважатися належним та допустимим доказом. Також адвокат вказує, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять безперервної та повної фіксації всіх обставин події та не дають можливості беззаперечно встановити факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Зазначає, що із наданих відеозаписів неможливо достовірно встановити, хто саме перебував за кермом транспортного засобу під час його руху, оскільки момент керування не зафіксований, а також відсутня чітка та безперервна фіксація моменту виходу особи саме з водійського місця транспортного засобу. Вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту керування транспортним засобом на підставі непрямих обставин та припущень, а не безпосередніх доказів. Крім того, апелянт зазначає, що відеозапис із боді-камер працівників поліції був розпочатий вже після фактичної зупинки транспортного засобу та не містить повної фіксації всіх обставин події з моменту початку виконання працівниками поліції процесуальних дій, у зв`язку з чим вимоги щодо безперервності та повноти відеофіксації, передбачені наказом МВС № 1026, дотримані не були. Узагальнюючи наведене, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , не усунув наявні суперечності та сумніви у доказах, покладених в основу постанови, надав перевагу доводам сторони обвинувачення та самостійно усунув сумніви щодо належності, допустимості та достовірності доказів. На думку апелянта, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та дотримання встановленої законом процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим висновки суду про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт та його захисник були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду. У судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не подали. За таких обставин вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Судом першою інстанцією встановлено, що 11.04.2026 о 01.06. год., м. Тараща, вул. Богдана Хмельницького 3, ОСОБА_1 керував ТЗ Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotest 6820 ARHK 0552, результат огляду 0,42‰ проміле, останній з результатом згоден, чим порушив п. 2.9 аПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 а Правил дорожнього руху України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №637563 від 11.04.2026 (а.с.2-3); даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.04.2026 року (а.с.3); даних роздруківки тесту №5366 приладу DRAGER ALCOTEST 6820 №ARНК-0552, останнє калібрування 14.11.2025 (а.с.4); даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); даних зобов`язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом до повного витверезіння (а.с.6); даних довідки щодо відсутності відомостей про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.7); даних постанови Серії ЕНА №7004776 від 11.04.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (керування ТЗ особою яка не має права керування таким ТЗ) (а.с.8); даних рапорту поліцейського Тузюк В.А. від 11.04.2026, в якому зазначено, що під час патрулювання, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», був зупинений транспортний засіб Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм встановлено що він посвідчення водія не отримував, також виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився, результат 0,42‰ проміле. (а.с.6); відеозаписами, що містяться на двох дисках, clip-0.mp4, clip-1.mp4, clip-2.mp4 (а.с.10). Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги захисника про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, істотні порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність вини ОСОБА_1 неповне дослідження доказів, неналежну оцінку доказів, а також недотримання процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними, такими, що ґрунтуються на вибірковому тлумаченні матеріалів справи та спростовуються сукупністю досліджених доказів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності, перевірив доводи сторін, надав належну оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у сукупності, дотримався принципу внутрішнього переконання та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи захисту про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та спростовуються сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів, які є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та в своїй сукупності виключають будь-які розумні сумніви щодо встановлених обставин. Так, із відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається рух транспортного засобу Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 з подальшою його зупинкою працівниками поліції, що підтверджує факт безпосереднього керування транспортним засобом у момент фіксації події. З відеозаписів з боді-камер поліцейських встановлено, що одразу після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував безпосередньо біля місця водія, контролював ситуацію та взаємодіяв із працівниками поліції як особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, при цьому на місці водія інших осіб не виявлено. Крім того, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не заперечував факту керування транспортним засобом, що є самостійним доказом, який узгоджується з іншими матеріалами справи. Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували керування транспортним засобом іншою особою, матеріали справи не містять, а сторона захисту таких доказів суду не надала. Посилання апелянта на недотримання 15-хвилинного інтервалу перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює порядок проведення такого огляду. Матеріалами справи встановлено, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 на прямо поставлене запитання щодо вживання алкогольних напоїв повідомив, що алкоголь вживав, що зафіксовано на відеозаписах з боді-камер поліцейських (час 0:03:02, Диск 1, Clip-0). Крім того, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідала обстановці, що є підставою для проведення огляду. Крім того, у нього були безпосередньо виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідала обстановці. За таких обставин підстави для відкладення проведення огляду були відсутні, оскільки законодавство не встановлює обов`язкового мінімального часового інтервалу між зупинкою транспортного засобу та проведенням огляду на стан сп`яніння, а визначає виключно порядок фіксації ознак сп`яніння та проведення відповідного огляду. Матеріалами справи встановлено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено із застосуванням спеціального технічного засобу Drаger Alcotest 6820, який використовується уповноваженими працівниками поліції у межах наданих їм службових повноважень, що не заперечується матеріалами справи. Результати тестування належним чином зафіксовані у передбаченій формі, містять ідентифікаційні дані приладу, час та умови проведення вимірювання, що дає можливість ідентифікувати як сам прилад, так і отриманий результат. При цьому чинне законодавство не встановлює обов`язку долучення до матеріалів справи окремого сертифіката повірки або технічного паспорта приладу як умови допустимості результатів огляду, а відсутність таких документів не свідчить про недійсність або недопустимість отриманих даних. Більше того, результат огляду не є ізольованим доказом і не оцінюється судом окремо від інших доказів у справі, а підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів. Посилання захисту на неповноту та неналежність відеофіксації є безпідставними. Судом встановлено, що: відеозаписи здійснювалися з двох боді-камер поліцейських та відеореєстратора службового автомобіля; зафіксовано рух транспортного засобу, його зупинку, взаємодію з водієм, проведення огляду та оформлення матеріалів; усі ключові процесуальні дії зафіксовані у безперервній послідовності. Посилання на відсутність ідеальної безперервності не свідчить про недопустимість доказу, оскільки чинне законодавство не вимагає фіксації події з моменту початку руху транспортного засобу, а лише забезпечення фіксації процесуальних дій поліцейських, що у даному випадку дотримано. Доводи захисту про наявність сумнівів у доказах є безпідставними, оскільки: усі докази є взаємопов`язаними та взаємно підтверджують один одного; суперечностей, які б ставили під сумнів подію правопорушення, не встановлено; оцінка доказів здійснена судом у їх сукупності, як того вимагає ст. 252 КУпАП. Сумніви, на які посилається апелянт, мають характер припущень і не підтверджуються матеріалами справи, а отже не можуть бути підставою для скасування постанови. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не містять нових даних, які б впливали на правильність висновків суду, та зводяться до незгоди з оцінкою доказів. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови відсутні. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну захисника - адвоката Поліщука Романа Анатолійовича - залишити без задоволення. Постанову Таращанського районного суду Київської області від 25 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева