Постанова 4824 № 358/2211/25

Унікальний номер справи 358/2211/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10434/2026 Головуючий у суді першої інстанції К. І. Буравова Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 10 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Стаценком Олександром Дмитровичем , на рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, ухвалене у складі судді Буравової К. І., в примішенні Богуславського районного суду Київської області, у с т а н о в и в : У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до АТ «СЕНС БАНК», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І.,в якому просив суд визнати виконавчий напис №18990, вчинений 25 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА-БАНК», яке в подальшому змінило найменування на АТ «СЕНС БАНК»,заборгованості за Оферту на укладення угоди про надання кредиту №491044681 від 27.01.2021 в розмірі 18 187 гривень 78 копійок таким, що не підлягає виконанню. Також просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 1 453,44 грн та витрати на правничудопомогу в розмірі 15 000, 00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. було вчинено виконавчий напис № 18990 про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №491044681 від 27.01.2021, на підставі якого 28.12.2021 відкрито виконавче провадження №68016243. Позивач зазначав, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки подані для його вчинення документи не підтверджували безспірності заборгованості, а кредитний договір не був нотаріально посвідчений. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «СЕНС БАНК», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнановиконавчий напис №18990, вчинений 25 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ«АЛЬФА-БАНК», яке в подальшому змінило найменування на АТ«СЕНС БАНК»,заборгованості за Оферту на укладення угоди про надання кредиту №491044681 від 27.01.2021 в розмірі 18 187 гривень 78 копійок, таким, що не підлягає виконанню.В іншій частині позовних вимогвідмовлено. Стягнуто з АТ«СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 453 гривні 44 копійки. Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 через представника Стаценка О. Д. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені доказами, оскільки такі докази були подані суду першої інстанції. Позивачем було сплачено адвокату гонорар, обумовлений сторонами у договорі та додатковій угоді до нього, про що надано квитанцію. При цьому суд не врахував, що втручання у відносини між адвокатом та клієнтом можливе лише за умови обгрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечить принципу свободи договору. У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 та його представника Стаценка О. Д. надійшла заява, у якій позивач та представник просять розгляд справи проводити без їх участі, апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. У судове засідання апеляційного суду відповідач та третя особа не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки до елетронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Будь - яких заяв / клопотань від відповідача до суду станом на час розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 01.07.2026 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати. Проте таким вимогам закону рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу не відповідає. Так, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, тому в мотивувальній частиніи рішення суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 представляв адвокат Стаценко О.Д. на підставіукладеного між сторонами договору № 2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги. Згідно п. 3.1 Договору за правову допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта в обсягах повноважень, передбачену п. 1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору, про що буде складено акт приймання - передачі наданих послуг в розрахунку 1 000,00 грн за одну годину роботи адвоката відповідно до використаного часу. 17 листопада 2025 року між адвокатом Стеценком О. Д. та позивачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги, у якоій сторони дійшли згоди викласти п 3.1 Договору №2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги у наступній редакції: «3.1 За правничу допомогу в Богуславському районному суді Київської області щодо підготовки та подачі заяви про забезпечення позову, позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування, передбачену в п.1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в фіксованому розмірі у сумі 15 000,00 грн». На підтвердження доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданоквитанцію від 20.11.2025, оформлену адвокатом Стаценком О.Д., на суму 15 000,00 грн. У квитанції вказано найменування послуги: надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Богуславському районному суді Київської області у цивільній справі щодо захисту прав клієнта, як боржника у виконавчому провадженні №68016243 (підготовка та подача заяви про забезпечення позову, позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування, підготовка інших процесуальних документів до моменту винесення Богуславським районним судом Київської області рішення у справі). Договір про надання професійної правничої допомоги №2/03/24 від 11.03.2024. Вартість послуги 15 000,00 грн. Винагорода адвоката за надання правничої допомоги предебачена підпунком 3.1.1 Додаткової угоди №1 від 17.11.2025 до Договору №2/03/24 про надання професійної правничої допомоги від 11.03.2024. Отже, за умовами укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Стаценком О. Д. Договору №2/03/24 про надання професійної правничої допомоги від 11.03.2024, та додаткової угоди № 1 до договору № 2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги, сторони погодили, що за надані адвокатом послуги клієнт сплатить фіксовану суму гонорару у розмірі 15 000,00 грн Так, за положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21). Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги,у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови). Так, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що професійна правнича допомога ОСОБА_1 у даній справі надається адвокатом Стаценком О. Д. на підставі укладеного між сторонами договору № 2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги та додаткової угоди № 1 до договору від 17.11.2025. Повноваження адвоката Стаценка О. Д. діяти в інтересах та від імені ОСОБА_1 підтвреджуються ордером на надання правничої допомоги серії АІ №2069099, виданим 05.12.2025 авдокатом Стаценком О. Д. Згідно п. 3.1. Договору № 2/03/24 від 11.03.2024 про надання професійної правничої допомоги, який було викладено у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 до договору від 17.11.2025, за правничу допомогу в Богуславському районному суді Київської області щодо підготовки та подачі заяви про забезпечення позову, позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування, передбачену в п.1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в фіксованому розмірі у сумі 15 000,00 грн. Таким чином, у справі, яка переглядається, між позивачем та його адвокатом було погоджено фіксований розмір гонорара адвоката, який є незмінним в незалежності від обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та часом витраченим на їх виконання, тому висновок суду першої інстанції, щодо не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суперечить викладеній вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що не було взято до уваги судом при вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у даній справі. Згідно квитанції від 20.11.2025, оформленої адвокатом Стаценком О. Д., позивачем сплачену адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн за надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Богуславському районному суді Київської області у цивільній справі щодо захисту прав клієнта, як боржника у виконавчому провадженні №68016243 (підготовка та подача заяви про забезпечення позову, позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування, підготовка інших процесуальних документів до моменту винесення Богуславським районним судом Київської області рішення у справі). Вказані докази були долучені до позовної заяви. У прохальній частині позовної заяви позивач, серед іншого, просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Оскільки позивач до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну заяву щодо розподілу судових витрат, понесених ним на правничу допомогу та подав докази, які підтверджують такі витрати, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що сторони (клієнт та адвокатське об`єднання) погодили фіксовану оплату за надані послуги адвоката у суді та обумовили час сплати клієнтом гонорару (його частин). Отже, час, затрачений адвокатом на виконання погодженого обсягу робіт, не має значення, оскільки заявник довів, що такі витрати були фактичними і неминучими та послуги адвокатом надані саме із правовідносин, які виникли з приводу оспорення виконавчого напису нотаріуса. Так, порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141,142 ЦПК України. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо. Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20, від 25 травня 2023 року у справі № 824/41/22, від 19 серпня 2024 року у справі № 713/1116/22. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18). Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а). Із матеріалів справи вбачається, що АТ «СЕНС БАНК» у поданому відзиві на позовну заяву заперечувало проти заявлених до відшкодування позивачем витрат на правничу допомогу. Товариство зазначало, що вказана сума витрат є необґрунтованою, неспівмірною зі складністю справи та вважає, що вона повинна бути зменшена. У відзиві відповідач вказав, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , АТ «СЕНС БАНК» просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 80%. Оцінюючи заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги подане відповідачем клопотання про їх зменшення, що зумовлює необхідність перевірки їх реальності, неминучості, розумності та співмірності із обсягом фактично виконаних робіт. Так, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, а визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у заявленному позивачем розмірі, в рамках цієї справи, є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності. За таких обставин, колегія суддів, взявши до уваги заперечення відповідача, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомоги у суді першої інстанції з 15 000,00 гривень до 5 000,00 гривень, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 760/15657/21. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 5 000,00 гривень. Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першоїстатті 376 ЦПК Україниє порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року не оскаржується, а тому його законність та обгрунтованість в неоскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не перевіряється. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представникм Стаценком Олександром Дмитровичем , задовольнити частково. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса місця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. №100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна