Постанова 4824 № 754/7566/23

Постанова Іменем України 16 січня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/2532/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Ратушного А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року в складі судді Гринчак О. І. у цивільній справі №754/7566/23 Деснянського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс Банк", треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимировича, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, У С Т А Н О В И В: Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року позов задоволено та вирішено питання про судові витрати. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк") на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 610,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що при ухваленні судом рішення в цій частині не було додержано вимог матеріального та процесуального закону; не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не надано їм належної правової оцінки. Судом не взято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн є завищеним, оскільки дана справа є нескладною. Позивачем не надано жодних доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу. Також як на підставу скасування рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу відповідач в апеляційній скарзі навів норми цивільно-процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та підстави розподіл судових витрат, понесених сторонами, та практику Верховного Суду при вирішенні подібних процесуальних питань. За наведених обставин просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.10.2023 в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення з АТ "Сенс Банк" витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подала відзив. У відзиві зазначила, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції, не подавав до суду будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, тоді як згідно практики Верховного Суду витрати на правничу допомогу може бути зменшено за наявності відповідних дій з боку іншої сторони. Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та свого представника не направив. Треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема зазначила, що витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції становлять 8 000 грн. До позовної заяви на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачкою долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АІ №1405639 від 06.06.2023, згідно якого адвокат Яресько Т. В. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 в Деснянському районному суді м. Києва, Договір про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023, Додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023 , Акт приймання-передачі послуг від 05.06.2023 та розрахункова квитанція №05/06/23 від 05.06.2023 про сплату 8 000 грн за надання правничої допомоги на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023 (а. с. 16 на звороті, а. с. 30-32). Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що керуючись положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд обґрунтовано виходив з того, що наявні правові підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з висновками, викладеними в рішенні суду саме щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду в цій частині лише щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, який стягнуто судом. Так, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що суд не врахував, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є завищеними, оскільки дана справа є нескладною. Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу або зменшення їх розміру, з огляду на наступне. За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Верховного Суду у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19). Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2023 відкрито провадження у даній справи та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 40). Відповідач - АТ "Сенс Банк" був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а. с. 47). Також документи про розгляд справи доставлено на електронну адресу АТ "Сенс Банк", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 45). Разом з тим, від відповідача не надходилодо суду першої інстанції відзиву на позовну заяву або окремої заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою під час розгляду справи в суді першої інстанції. З наведеного слідує, що у суду першої інстанції були відсутні повноваження, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Доводи апеляційної скарги про відсутність жодних доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу відхиляються колегією суддів, оскільки як вже вказувалося вище в матеріалах справи наявні докази сплати ОСОБА_1 адвокату 8 000 грн за надану правничу допомогу в даній справі (а. с. 33 на звороті). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам вмотивованості. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог закону. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду в оскаржуваній частині без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська