Постанова 4824 № 2-6060/10

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 липня 2026 року місто Київ справа № 2-6060/10 провадження № 22-ц/824/5097/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року про заміну сторони стягувача, постановлену у складі судді Панченко О.М., - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року Державна іпотечна установа звернулась до суду із заявою про заміну сторони стягувача в судовому рішенні, в якому просили суд замінити стягувача у судовій справі №2-630/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на Державну іпотечну установу. В обґрунтування заяви представник заявника зазначав, що 1 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі №2-630/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто на корить банку заборгованість за кредитним договором та судові витрати всього 7 978 580,91 грн. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва по справі №2690/5894 від 10 травня 2011 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року залишено без змін. На виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі №2-630/2010 згідно з Договором купівлі-продажу квартири віл 30 вересня 2014 року, яка є предметом іпотеки а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , продавець в особі директора Департаменту примусового стягнення проблемних актів філії «Центральне РУ» - Требіна І. А., що діяв на підставі довіреності посвідченої Мамай І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 листопада 2013 року та зареєстрованої в реєстрі за №6338, якій діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, заяви-згоди на відчуження ОСОБА_1 , а також заяви-згоди ОСОБА_3 та покупець ТОВ «КМД ТРЕЙДИНВЕСТ Україна» в особі директора Яковлева С. Г. - відбувся продаж квартири за домовленістю сторін за визначеною сторонами вартістю у загальному розмірі 2 144 960,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу, встановленого відповідно до рішення суду справі у справі №2-630/2010. Таким чином, загальний залишок заборгованості боржників перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до встановленої рішенням Деснянського районного суду м. Києва по справі №2-630/2010 складає: 5 833 620,91 гри. 11 лютого 2015 року між заявником та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, відповідно до умов якого Державна іпотечна установа стала новим кредитором за кредитним договором №16-05-И/03 від 13 липня 2005 року, за яким заборгованість була стягнута рішенням суду у справі №2-630/2010. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року заяву Державної іпотечної установи про заміну сторони стягувача в судовому рішенні залишено без задоволення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Державної іпотечної установи Стадний Д.С. 28 листопада 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Апелянт вважає, що судом не досліджено матеріали справи, не встановлено на якій стадії судового розгляду Державна іпотечна установа просить замінити сторону у судовому рішенні, не враховано, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду Державна іпотечна установа, як правонаступник Банку за Договором відступлення права вимоги має право на заміну сторони у судовому рішенні по справі №2 6060/10. Також посилається на положення статті 55 ЦПК України, яка судом першої інстанції не була застосована. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_1 адвокатом Фоменком А.В., викладені заперечення проти її задоволення. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Державної іпотечної установи - адвокат Мельниченко А.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Недельнюк Р.О, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. В судове засідання не з`явились представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , , про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету банку та представника ОСОБА_2 адвоката Фоменко А.В., що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції суду до електронного кабінету. Причини своєї неявки учасники справі, які не з'явилися, суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом установлено, що 1 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення у справі №2-630/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто на корить банку заборгованість за кредитним договором та судові витрати, а всього 7 978 580,91 грн. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва по справі №2690/5894 від 10 травня 2011 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2011 року залишено без змін. Згідно заяви представник Банку 2 березня 2012 року отримав наручно засвідчену належним чином копію рішення суду та виконавчі листи. 4 березня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Г.П. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. 14 квітня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного управління юстиції у м.Києві Новак Г.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про солідарне стягнення за виконавчим листом №2/6060/2010 від 29 лютого 2012 року. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року в задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду по справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_2 , як солідарного боржника, заборгованості за Кредитним договором № 16-05-И/03 від 13 липня 2005 року в сумі 1.653.881 грн. 24 коп. та заборгованості за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 99-08-Ил/03 від 5 вересня 2008 року в сумі 6.322.879 грн. 67 коп., а також стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., всього - 7.978.580 грн. 91 коп., відмовлено. На виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі №2-630/2010 згідно з Договором купівлі-продажу квартири від 30 вересня 2014 року, яка є предметом іпотеки а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , продавець в особі Директора Департаменту примусового стягнення проблемних актів філії «Центральне РУ» - Требіна І. А., що діє на підставі довіреності посвідченої Мамай І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 листопада 2013 року та зареєстрованої в реєстрі за №6338, якій діяв від імені ОСОБА_1 , на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року, заяви-згоди на відчуження ОСОБА_1 , а також заяви-згоди ОСОБА_3 та покупець ТОВ «КМД ТРЕЙДИНВЕСТ Україна» в особі директора Яковлева С. Г.- відбувся продаж квартири за домовленістю сторін за визначеною сторонами вартістю у загальному розмірі 2 144 960,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу встановленого відповідно до рішення суду справі у справі №2-630/2010. У результаті укладання договору про відступлення прав вимоги, кредитором у зобов`язані, що є предметом розгляду справи, стала Державна іпотечна установа. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вважав що, діючим законодавством не передбачено порядок заміни сторони у судовому рішенні, яке набрало законної сили, а відповідно заявником обрано неналежний спосіб захисту його прав та законних інтересів. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Отже, заміна сторони виконавчого провадження є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Як установлено, 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, відповідно до умов якого Державна іпотечна установа стала новим кредитором за кредитним договором №16-05-И/03 від 13 липня 2005 року, за яким заборгованість була стягнута рішенням суду у справі № 2-630/2010. У зв`язку з цим, новий кредитор Державна іпотечна установа звернулась із заявою до суду про заміну стягувача у судовому рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року у справі №2-630/2010. Процесуальний закон передбачає порядок внесення змін до рішення суду шляхом його оскарження до апеляційної та касаційної інстанції. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2010 року залишено без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2011 року, тобто це рішення набуло законної сили. Як правильно зазначив суд першої інстанції, діючим законодавством не передбачено порядок заміни сторони у судовому рішенні, яке набрало законної сили, а відповідно заявником обрано неналежний спосіб захисту його прав та законних інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18). Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20). Оскільки на даній стадії (стадія виконання рішення суду) замінити сторону у судовому рішенні, про що просить заявник, неможливо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи. Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Ухвала суду першої інстанції відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав. Відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись статтями . 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 9 липня 2026 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус