Постанова КЦС ВС № 484/3743/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ справа № 484/3743/24 провадження № 61-6446св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобану Вікторія Василівна, на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, у складі судді Мельничука О. В., від 18 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б., Тищук Н. О., Шаманської Н. О., від 21 квітня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 5,9013 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області.

3. У серпні 2023 року позивач мав намір передати вказану земельну ділянки в оренду, в зв`язку з чим укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки. При підготовці необхідних документів для проведення державної реєстрації договору оренди з`ясувалось, що 09 березня 2023 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 15 квітня 2006 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , строком на 49 років, до 15 квітня 2055 року.

4. Оскільки цей договір ним не укладався, то на ім`я ОСОБА_2 17 серпня 2023 року було направлено адвокатський запит з вимогою надати завірену копію договору оренди земельної ділянки, а також інформацію щодо нарахованої та виплаченої орендної плати за весь період з дати укладення договору і дотепер.

5. ОСОБА_2 отримав запит 22 серпня 2023 року, проте відповіді не надав.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належать йому на праві приватної власності, площею 5,9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, що знаходиться в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н, укладеного 15 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого 09 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49539493. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, що знаходиться в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н, укладеного 15 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого 09 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49539493. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права оренди спірної земельної ділянки здійснена за неукладеним договором, за відсутності волевиявлення позивача на передачу земельної ділянки в оренду та укладання договору. Вказаний договір не може вважатись укладеним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства, а тому і державна реєстрація здійснена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

9. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації суд вважав ефективним.

10. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

11. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції вказаної постанови.

12. Колегія суддів виходила з того, що на момент підписання договору оренди землі від 15 квітня 2006 року, ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого доручення від 28 червня 2003 року, строк дії якого не сплив і права та обов`язки повіреного за цим дорученням пов`язані з користуванням і розпорядженням земельною ділянкою, в тому числі з правом укладання договору оренди, були чинними, а тому висновок суду першої інстанції про неукладеність договору, є необґрунтованими.

13. За умовами договору оренди він укладається на 49 років і набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

14. Проведення 09 серпня 2018 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

15. Оскільки відповідач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, ОСОБА_2 не набув прав орендаря за цим договором.

16. Доказів того, що орендар користувався спірною земельною ділянкою і сплачував за неї, а орендодавець приймав платежі у вигляді орендної плати, ОСОБА_2 не надав. Тому не можна вважати, що спірний договір оренди виконувався обома сторонами.

17. Враховуючи, що оспорюваний договір оренди від 15 квітня 2006 року є неукладеним, тому першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, але помилково виходив з відсутності волевиявлення позивача на передачу земельної ділянки в оренду. Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобану В. В., просить заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року скасувати, направивши справу на новий розгляд. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 19. 19 травня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобану В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 484/3743/24, які у червні 2025року надійшли до Верховного Суду.

21. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 29 травня 2026 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 581/39/20, від 27 липня 2022 року в справі № 766/16332/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, від 15 березня 2023 року в справі № 642/7417/18, від 10 січня 2024 року в справі № 390/964/21, від 01 квітня 2025 року в справі № 683/391/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Вказує, що під час звернення до суду позивач стверджував, що жодних договорів оренди не підписував та нікого на укладення таких договорів не уповноважував. При цьому питання щодо дійсності укладеного договору у зв`язку з подальшою реєстрацією позивач не ставив.

24. Зауважує, що позивач був обізнаним про існування договору оренди, оскільки з 2006 року не виявляв сумнівів щодо правомірності користування відповідачем земельною ділянкою.

25. Наполягає, що позивачу сплачувалась орендна плата, а його дії щодо пред`явлення цього позову суперечать попередній поведінці і є недобросовісними. Про наявність у відповідача доказів сплати орендної плати зазначалось під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та повідомлялось про можливість їх надання в разі необхідності. Відзив на касаційну скаргу не подано Обставини справи, встановлені судами

26. ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 5,9013 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103. Державна реєстрація права власності вказаної земельної ділянки проведена 09 серпня 2018 року.

27. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 385248955, на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , 09 березня 2023 року зареєстровано речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825480000:05:000:010309, номер запису 49539493. 28. 17 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 адвокатський запит з проханням надати завірену копію договору оренди земельної ділянки та інформацію щодо нарахованої і виплаченої орендної плати за весь період з дати укладення договору.

29. Вказаний запит відповідачем залишено без реагування.

30. В подальшому до матеріалів справи відповідач долучив копію довіреності від 28 червня 2003 року, посвідченої приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А., зареєстровано в реєстрі за № 5130.

31. Зі змісту цієї довіреності вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 на користування та розпорядження належною йому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 078896, виданого Первомайською райдержадміністрацією 16 червня 2003 року, земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,90 га, яка розташована в межах території Первомайської районної ради Первомайського району. Зокрема, надав йому право вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню земельною ділянкою / продавати, дарувати, міняти, здавати в оренду, заставляти, тощо /, визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від його імені заяви, розписувати за нього, отримувати гроші, майно по укладеним договорам. Довіреність видана строком на 3 роки та дійсне по 28 червня 2006 року. 32. 15 квітня 2006 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 , на підставі зазначеної довіреності, уклав із ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,90 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, яка розташована в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області строком на 49 років.

33. Згідно з пунктом 41 договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

34. У матеріалах справи відсутні відомості про виплату ОСОБА_2 орендодавцю орендної плати за користування спірною земельною ділянкою на підставі договору від 15 квітня 2006 року. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

39. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

40. Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України).

41. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

42. За правилами частини першої статті 20 та статті 18 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на момент підписання договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

43. Отже, законодавство, що було чинним на момент підписання договору оренди землі від 15 квітня 2006 року, встановлювало вимоги щодо обов`язкової державної реєстрації договору оренди землі. Набрання договором чинності пов`язувалося саме з державною реєстрацією договору.

44. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. З цього моменту законом встановлено необхідність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема права оренди.

45. Разом з тим державна реєстрація речового права та державна реєстрація договору оренди землі є різними процедурами, які мають різний механізм реалізації та правові наслідки.

46. Проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

47. Таким чином, за загальним правилом договори оренди землі, підписані до 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, якщо інший порядок набрання ними чинності не передбачений самими договорами. Лише після державної реєстрації договору (якщо така реєстрація передбачена законом чи договором) сторони набувають права та обов`язки за договором.

48. За обставинами справи яка переглядається, умовою набуття чинності договором оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року є державна реєстрація договору, що підпадає під регулювання частини третьої статті 640 ЦК України, статті 18 та частини першої статті 20 Закону України «Про оренду землі».

49. Така умова визначена не тільки положеннями законодавства України, чинного на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року, а й погоджена сторонами у пункті 41 договору, за умовами якого він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

50. Державна реєстрація договору є складовою та завершальним етапом процедури його укладення, передбаченої договором або законом, і передує набранню договором чинності (див. пункт 182 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

51. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі. Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

52. За загальним правилом, фактичне виконання сторонами договору, який підлягає державній реєстрації, проте не був зареєстрований, не може підмінити державну реєстрацію договору.

53. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

54. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

55. Принцип добросовісності знаходиться в основі доктрини заборони суперечливої поведінки та передбачає, зокрема, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

56. Велика Палата Верховного Суду як у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, так і в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначала, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Із 01 січня 2013 року було запроваджено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація договорів оренди землі з цього моменту не здійснювалась. Якщо в подібній ситуації між сторонами був підписаний договір оренди землі, який містив всі істотні умови, належним чином виконувався, але державна реєстрація договору стала неможливою після 01 січня 2013 року внаслідок змін у законодавстві, суд відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України має враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а також принцип заборони суперечливої поведінки та захистити права та правомірні очікування добросовісної сторони.

57. Наведене узгоджується також з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 925/632/19.

58. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

59. Апеляційний суд, змінюючи мотиви задоволення позову, обґрунтовано виходив з того, що проведення 09 березня 2023 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 15 квітня 2006 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору, оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Таким чином, вказаний договір оренди спірної земельної ділянки не набрав чинності і, відповідно, ОСОБА_2 не набув прав орендаря за вказаним договором оренди земельної ділянки.

60. Доказів виплати орендної плати за договором орендиОСОБА_2 суду не надав.

61. Доводи касаційної скарги про те, що під час звернення до суду позивач стверджував лише про те, що жодних договорів оренди не підписував і нікого на укладення таких договорів не уповноважував, а питання ж щодо дійсності укладеного договору у зв`язку з подальшою реєстрацією не ставилось, підлягають відхиленню.

62. У справі, що переглядається, предметом позову є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

63. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказував як на те, що договір оренди ним не укладався, так і на те, що до звернення з цим позовом на ім`я ОСОБА_2 було надіслано адвокатський запит з проханням надати завірену копію договору оренди та інформацію щодо нарахованої і виплаченої орендної плати за весь період з дати укладення договору. Однак цей запит був проігнорований відповідачем.

64. Копія договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року та доручення, на підставі якого договір був підписаний ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , були долучені до справи разом із заявою про перегляд заочного рішення суду.

65. Водночас заперечуючи проти позову, доказів виконання договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2006 року шляхом виплати орендної плати позивачу, ОСОБА_2 не надав.

66. Відповідач був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджено рекомендованими повідомлення про вручення йому судової кореспонденції (а.с. 25, 33), однак відзив на позов не подав.

67. До апеляційної скарги відповідачем не було долучено нових доказів, а протокол судового засідання від 21 квітня 2025 року не містить відомостей про те, що представник відповідача зверталась до апеляційного суду із клопотаннями про долучення чи витребування доказів.

68. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

69. Враховуючи наведене, апеляційний суд переглянув справу за наявними в ній та поданими у визначеному процесуальним законом порядку доказами і в межах заявлених позовних вимог.

70. За обставин цієї справи, висновки суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного суду перегляду справи, та висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 581/39/20, від 27 липня 2022 року в справі № 766/16332/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, від 15 березня 2023 року в справі № 642/7417/18, від 10 січня 2024 року в справі № 390/964/21, від 01 квітня 2025 року в справі № 683/391/23, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

71. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

72. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

74. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

75. Оскарженні судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

76. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, та постанову апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобану Вікторія Василівна, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников