Постанова КГС ВС № 914/544/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 914/544/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О. секретар судового засідання - Лелюх Є. П., за участю представників: позивача - Пелих С. З. (адвокат), Демідонта Б. О. (адвокат), Зубачика В. Р. (керівник); відповідача - Гаврилюка О. Р. (адвокат), Усенко Є. А. (адвокат), третьої особи - не з`явилися, розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Львівметалпласт" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" до Приватного підприємства "Львівметалпласт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1", про витребування майна із чужого незаконного володіння. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2025 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" (далі - ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач"; Товариство) до Приватного підприємства "Львівметалпласт" (далі - ПП "Львівметалпласт"; Підприємство) про витребування нежитлових приміщень будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 37 017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101); нежитлових приміщень будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 12 911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) з чужого незаконного володіння Підприємства на користь Товариства.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори купівлі-продажу від 10.12.2018 щодо спірних нежитлових приміщень та корпоративних прав Дочірнього підприємства "ЛА-5" ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" визнано недійсними, оскільки визнано недійсними результати аукціону, проведеного з істотними порушеннями вимог законодавства (зокрема через необґрунтовано короткий строк подання заявок, неефективне формування лота та занижену початкову вартість майна), за результатами якого ці договори були укладені. Тому позивач, посилаючись на положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначає, що такі договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Львівської області рішенням від 17.11.2025 (суддя Сухович Ю. О.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 (судді: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Панова І. Ю.), повністю задовольнив позов Товариства та витребував з чужого незаконного володіння Підприємства спірні нежитлові приміщення.

4. Судові рішення мотивовано тим, що Підприємство не є добросовісним набувачем спірного майна. Такий висновок обґрунтовано встановленими зв`язками між засновниками цього підприємства та особами, які брали участь в аукціоні від 07.12.2018, а також переможцем відповідних торгів. Суди також врахували преюдиціальні обставини, встановлені у справі № 5015/118/11, якими підтверджено недійсність результатів аукціону від 07.12.2018 та укладених за його результатами договорів (постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2025). Крім того, місцевий суд взяв до уваги, що вже під час розгляду цієї справи відповідач здійснив низку реєстраційних дій щодо спірного майна. Зокрема, майно, яке підлягає витребуванню, було передано в іпотеку (договір від 24.07.2025), при цьому в пункті 2.1.1 цього договору зазначено, що судового спору щодо нього не існує. Проте фактично іпотеку було накладено на майно, яке перебуває у спірному володінні і щодо якого наявний спір, що розглядається судом, що свідчить про недобросовісне використання майна з метою прикриття або обмеження прав позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ПП "Львівметалпласт" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026, постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач". Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та порушили норми процесуального права (статті 80, 86, 236, 237 ГПК України). Внаслідок цього суди дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, без урахування останніх правових позицій Верховного Суду в справах щодо витребування майна за наслідком скасування аукціону з продажу майна боржника, що були сформовані в постановах Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/347/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687921) та від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/348/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687920). Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, зазначаючи про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій. Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Львівметалпласт" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 914/544/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 30.06.2026. У судовому засіданні 30.06.2026 Суд оголосив перерву до 07.07.2026. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. У межах розгляду справи про банкрутство ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" у справі № 5015/118/11 (попередній № 28/45) було проведено аукціон із продажу майна боржника. 10. 07.12.2018 відбувся аукціон із продажу наступного майна: лот № 1 - нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 37 017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, початкова ціна 2 093 496,00 грн; лот № 2 - два об`єкти нерухомого майна за тією ж адресою, а саме: нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 12 911,0 м2 та нежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2, а також корпоративні права Дочірнього підприємства "ЛА-5" ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", із початковою ціною 746 158,00 грн; лот № 3 - дебіторські вимоги до ТОВ "ТВП "Львівський Автонавантажувач" у сумі 2 544 659,00 грн, із початковою вартістю 2 544 659,00 грн. Організатором аукціону виступила Товарна біржа "Альянс".

11. Згідно з оголошенням на сайті Вищого господарського суду України, аукціон за лотами № 1 та № 2 відбувся з визначенням переможця - ТОВ "Укр Інвест Торг", тоді як за лотом № 3 - визнано таким, що не відбувся. Кінцева вартість лоту № 1 становила 8 373 984,00 грн, а лоту № 2 - 3 133 863,60 грн. 12. 10.12.2018 право власності на нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 37 017,3 м2 (лот № 1), а також на нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 12 911,0 м2 та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 (лот № 2) було зареєстровано за ТОВ "Укр Інвест Торг" на підставі договорів купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні, відповідно № 1630 та № 1629 від 10.12.2018. 13. 11.12.2018 до Господарського суду Львівської області надійшла заява від ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" до арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича та Товарної біржі "Альянс" про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 та застосування наслідків недійсності угод, укладених із переможцями аукціону.

14. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 до участі у справі № 5015/118/11 залучено ПП "Львівметалпласт" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 15. 18.08.2022 Господарський суд Львівської області задовольнив заяву ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" та визнав недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна Товариства (лоту № 1 та лоту № 2); визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ПП "Інвест Пром Торг" від 10.12.2018 за № 1630 та визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" від 10.12.2018 № 1629.

16. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 у справі № 5015/118/11 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину, про визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону, відмовлено.

17. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 5015/118/11 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2022 у частині заяви ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" про визнання недійсними результатів аукціону від 07.12.2018 та визнання недійсними угод, укладених із переможцем, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

18. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі № 5015/118/11 задоволено заяву ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування", визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (лот № 1 та лот № 2), визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот № 1), укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401) від 10.12.2018 за № 1630 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот № 2), укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401) від 10.12.2018 № 1629.

19. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 року у справі № 5015/118/11 частково задоволено вимоги апеляційної скарги ПП "Львівметалпласт", скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі № 5015/118/11 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (лот № 1 та лот № 2), визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот № 1), укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401) від 10.12.2018 за № 1630 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот № 2), укладений між ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401) від 10.12.2018 № 1629. Підставою для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 стали процесуальні питання.

20. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 припинено ліквідаційну процедуру ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; невраховані або відхилені вимоги кредиторів постановлено вважати погашеними; виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" закрито.

21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 скасовано ухвалу від 10.12.2024 та повернуто справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

22. Після відкриття провадження у справі № 914/544/25, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду 18.06.2025 прийняв постанову у справі № 5015/118/11, якою задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування", скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 та залишив в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024, якою закрито провадження у справі про банкрутство; одночасно залишив без задоволення касаційну скаргу ПП "Львівметалпласт" та без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024. 23.За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 415498837 від 27.02.2025, власником спірного майна є ПП "Львівметалпласт". Зі змісту зазначеної довідки також вбачається, що майно Товариства після проведення аукціону від 07.12.2018 неодноразово відчужувалося та переходило у власність пов`язаних осіб, а саме: спочатку до ТОВ "Укрінвест Торг" (раніше ТОВ "Тібет", засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) як переможця аукціону, яке внесло спірні об`єкти нерухомості до статутного капіталу ПП "Інвест Пром Торг"; у подальшому ПП "Інвест Пром Торг" передало ці об`єкти до статутного капіталу ТОВ "Металург-Пром", засновником якого є ОСОБА_3 , який, у свою чергу, передав зазначене майно в іпотеку за договором від 22.09.2019 ОСОБА_4 ; надалі ОСОБА_4 відступив права іпотекодержателя ТОВ "Волинь-Мет" (ТОВ "Альфа Інжирінг Компані"), яке, будучи другим учасником аукціону від 07.12.2018, внесло це майно до статутного капіталу ПП "Львівметалпласт", засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про пов`язаність усього ланцюга переходу права власності на спірне майно з зазначеними особами.

24. Враховуючи, що договори купівлі-продажу від 10.12.2018 щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 загальною площею 37 017,3 м2 та 12 911,0 м2, нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 та корпоративних прав Дочірнього підприємства "ЛА-5" ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" визнано недійсними, оскільки визнано недійсними результати аукціону, проведеного з істотними порушеннями вимог законодавства (зокрема через необґрунтовано короткий строк подання заявок, неефективне формування лота та занижену початкову вартість майна), за результатами якого ці договори були укладені, позивач, посилаючись на положення частини 1 статті 216 ЦК України, зазначає, що такі договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

25. У зв`язку з недійсністю результатів аукціону від 07.12.2018 та наслідками недійсності відповідних договорів, вважаючи, що ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" залишається власником зазначених об`єктів нерухомого майна та корпоративних прав, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про витребування з чужого незаконного володіння ПП "Львівметалпласт" на користь ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень будівлі корпусу № 12 під літ. А-4 площею 37 017,3 м2 (реєстраційний № 1471389746101); нежитлових приміщень корпусу № 12 під літ. А-4 площею 12 911,0 м2 (реєстраційний № 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 площею 194,3 м2 (реєстраційний № 1471342746101).

26. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач вчинив реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна № 440559600, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєрстрів. Зокрема, 24.07.2025 було внесено три записи про іпотеку щодо нежитлових приміщень корпусу № 12 та нежитлової будівлі підстанції літ. Г-1 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка,

321. Іпотеки оформлені на підставі іпотечних договорів, виданих приватним нотаріусом Барбуляк Х. М., строк виконання основного зобов`язання - до 31.12.2025, сума зобов`язання - 16 144 516,80 грн, у межах договору № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту, підтвердженого довідкою від 30.05.2025; іпотекодержатель - ПрАТ "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1" (ідентифікаційний код: 03335511), іпотекодавець - ПП "Львівметалпласт" (ідентифікаційний код: 36248365). Позиція Верховного Суду

27. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

29. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги Товариства до Підприємства про витребування майна із чужого незаконного володіння.

30. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

31. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 09.08.2018 у справі № 927/876/17, від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16) власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України), та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК України). Вирішення питання про можливість витребування майна з чужого володіння залежить від сукупності обставин, зокрема характеру правового зв`язку позивача зі спірним майном, наявності чи відсутності волевиявлення власника на його вибуття, а також добросовісності набувача та підстав набуття ним такого майна (відплатних чи безвідплатних). Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що оцінка добросовісності набувача здійснюється саме під час розгляду вимог про витребування майна (постанови від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19). При цьому добросовісним набувачем є особа, яка на момент придбання майна не знала і не могла знати про відсутність у відчужувача права на його відчуження, тоді як недобросовісний набувач знав або повинен був знати про такі обставини. Правові наслідки набуття майна залежать від встановлення цієї обставини, адже майно може бути витребуване у недобросовісного набувача в усіх випадках, тоді як у добросовісного - лише за умов, визначених законом. Водночас наявність волевиявлення власника на передачу майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Крім того, встановлення добросовісності набувача має значення не лише для застосування положень цивільного законодавства, а й для оцінки пропорційності втручання у право власності відповідно до стандартів справедливого судового розгляду (постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19). З огляду на засади цивільного законодавства, учасники цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно, дотримуючись стандартів чесності, відкритості та поваги до прав і законних інтересів інших осіб, а цивільний оборот загалом ґрунтується на презумпції такої добросовісності.

32. Як свідчать матеріали справи та установлено судами попередніх інстанцій, спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, але первісне набуття цього майна відбулося на підставі аукціону та договорів, які визнані недійсними судовими рішеннями. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про збереження права власності за позивачем, при цьому зазначивши, що неодноразове подальше відчуження майна не позбавляє власника права на його витребування від останнього набувача. Дослідивши обставини набуття майна відповідачем, суди встановили його недобросовісність, зокрема, через пов`язаність із попередніми учасниками правочинів та вчинення реєстраційних дій під час судового спору, що свідчить про обізнаність щодо спірності права власності на це майно. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

33. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

34. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 317, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та порушили норми процесуального права (статті 80, 86, 236, 237 ГПК України), внаслідок чого дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, без урахування останніх правових позицій Верховного Суду у справах щодо витребування майна за наслідком скасування аукціону з продажу майна боржника, що були сформовані в постановах Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/347/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687921) та від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/348/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687920).

35. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

36. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Помилково посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

37. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/347/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687921) та від 14.08.2025 у справі № 914/1875/16 (914/348/24) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129687920) колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на неподібність правовідносин.

38. Так, у справах № 914/1875/16 (914/347/24) та № 914/1875/16 (914/348/24) у межах справи № 914/1875/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Гетьман" на розгляд Верховного Суду постало питання витребування майна у добросовісного набувача у зв`язку з визнанням недійсними результатів аукціону, на якому майно боржника було відчужено.

39. Судами попередніх інстанцій у цій справі (№ 914/544/25) на підставі належних та допустимих доказів встановлено факт недобросовісності відповідача як набувача спірного майна. Оскільки презумпцію добросовісності набувача спростовано, положення статей 387 та 388 ЦК України дозволяють витребувати майно у недобросовісного володільця в усіх випадках. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не різним застосуванням норми права, а різними фактичними обставинами.

40. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено пов`язаність осіб із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення обставин справи та оцінка пов`язаності засновників підприємства належить до прерогативи судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку цих доказів.

41. У касаційній скарзі ПП "Львівметалпласт" також наголошує на тому, що станом на дату набуття Підприємством спірного майна у власність, за даними Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо спірного об`єкта нерухомого майна не було зареєстровано жодних обтяжень (заборон на нерухоме майно). При цьому скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Водночас, оскільки суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановили факт недобросовісності набувача через пов`язаність осіб ланцюга відчуження майна, Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду. Обставини у справі № 914/544/25 є відмінними від обставин у справах, на які посилається скаржник, оскільки в силу пов`язаності відповідача із попередніми учасниками правочинів, відомості державного реєстру не були для нього єдиним джерелом інформації про правовий статус майна. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються Судом.

42. Щодо тверджень скаржника про проведення ремонтно-будівельних робіт, які перевищують первісну вартість майна, Суд вважає за необхідне зазначити таке. Здійснення будь-яких ремонтних чи будівельних робіт незаконним володільцем не є законною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову та не припиняє право власності позивача. Оскільки суди встановили факт недобросовісності ПП "Львівметалпласт", питання будь-яких розрахунків та компенсацій за поліпшення майна регулюються виключно статтею 390 ЦК України.

43. Щодо доводів скаржника про те, що воля боржника формувалася в особі арбітражного керуючого, а останній несе самостійну відповідальність за свої дії, колегія суддів зазначає таке. Передбачена законодавством відповідальність арбітражного керуючого за заподіяну шкоду є самостійним інститутом права і жодним чином не позбавляє законного власника права на захист свого права власності шляхом пред`явлення віндикаційного позову. Посилання скаржника на неможливість витребування майна "за критерієм вибуття поза волею" є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій встановили факт недобросовісності ПП "Львівметалпласт" як кінцевого набувача у ланцюгу пов`язаних осіб. Натомість, положення щодо аналізу волевиявлення власника застосовуються виключно до відносин із добросовісним набувачем, тоді як у недобросовісного набувача майно підлягає витребуванню на підставі статті 387 ЦК України в усіх випадках.

44. Щодо доводів скаржника про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності та регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними для учасників цивільних правовідносин. Оцінка пропорційності втручання у право володіння та дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, у цьому випадку безпосередньо пов`язана з добросовісністю набувача. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено недобросовісність ПП "Львівметалпласт", положення статей 387 та 388 ЦК України дозволяють витребувати майно від недобросовісного володільця в усіх випадках. Враховуючи наведене, єдиним можливим у цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін у стан, що існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна. З цього приводу Суд зазначає, що втручання у право відповідача на володіння майном у цьому випадку переслідує легітимну мету, і цей захід є пропорційним їй. Суд керується принципом, що захист права власності законного власника (позивача), у якого майно вилучили через недійсний аукціон, має вищий приоритет, ніж інтереси недобросовісного набувача.

45. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

46. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

47. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

48. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена Підприємством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є правильними по суті і підлягають залишенню без змін, а подана касаційна скарга - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Приватного підприємства "Львівметалпласт" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 914/544/25 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Я. Чумак Судді Т. Б. Дроботова Н. О. Багай