Постанова 4870 № 914/544/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" вересня 2025 р. Справа №914/544/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В. суддів Галушко Н.А. Желік М.Б. секретар судового засідання Хом`як Х.А. розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та Приватного підприємства «Львівметалпласт» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.08.2025 (повну ухвалу складено 14.08.2025, суддя Бортник О.Ю.) про забезпечення позову у справі № 914/544/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», село Коростів, Сколівський район, Львівська область, до відповідача Приватного підприємства «Львівметалпласт», місто Львів, про витребування майна із чужого незаконного володіння. за участю представників: від позивача Пелих С.З., Зубачик В.Р. (керівник) від відповідача Гаврилюк О.Р. В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/544/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» до Приватного підприємства «Львівметалпласт» про витребування: нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101); нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». 11.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову. Розглянувши заяву ТОВ «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач», Господарський суд Львівської області 13.08.2025 постановив ухвалу, якою вказану заяву позивача задоволив частково; заборонив Приватному підприємству «Львівметалпласт», Приватному акціонерному товариству «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, у тому числі й реєстраційні, які стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 24.07.2025 між Приватним акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» та Приватним підприємством «Львівметалпласт», який зареєстровано в реєстрі за № 2121, а саме на: нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та/або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовив. Позивач не погодився з постановленою ухвалою місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог його заяви про забезпечення позову, оскаржив її в цій частині в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала є незаконною та необґрунтовано, з огляду на такі обставини: - на переконання позивача існує значний ризик того, що володілець оспорюваного майна ПП «Львівметалпласт» може в будь-який момент розгляду позову про витребування майна відчужити предмет спору. Суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки вказаним позивачем обставинам неодноразового переходу права власності на спірне майно до третіх осіб, які пов`язані із засновниками ПП «Львівметалпласт» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За твердженнями позивача означені засновники ПП «Львівметалпласт» достовірно знали, що продаж майна ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» на аукціоні від 07.12.2018 року відбувався із порушенням законодавства про банкрутство, що призведе до визнання його недійсним та, як наслідок, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.12.2018 року; - апелянт наголошує, що ризик продажу ПП «Львівметалпласт» оспорюваного майна чи внесення відповідного майна в статутний капітал юридичної особи, яка прямо чи опосередковано пов`язана із братами Доскічами, є очевидним та потребує належної оцінки суду. Невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101), заборони Приватному підприємству «Львівметалпласт» вчиняти будь-які дії, що спрямовані на проведення реєстраційних дій та/або проведення прилюдних торгів, електронних торгів щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) призводить до очевидного та обґрунтованого ризику незаконного відчуження майна та порушення прав ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач». Це створює реальну загрозу втрати контролю над спірним майном, унеможливлює ефективний захист інтересів ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» та потенційно може завдати значних матеріальних збитків, які важко буде компенсувати після фактичного відчуження майна; - накладення арешту на спірне майно та заборона Приватному акціонерному товариству «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на проведення прилюдних торгів, електронних торгів щодо спірних нежитлових приміщень жодним чином не позбавляє ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» права звернутися до суду з відповідною позовною заявою та реалізувати своє право на судовий захист у передбаченому законом порядку. Таким чином, застосування арешту не створює для іпотекодержателя перешкод у доступі до правосуддя, а лише запобігає ризику відчуження майна до вирішення спору по суті. Ризик для ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» у цій ситуації є значно суттєвішим, оскільки згідно з п. 1 ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Водночас, ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» переконане, що ПП «Львівметалпласт» не є добросовісним набувачем, проте наразі відсутнє будь-яке рішення щодо добросовісності або недобросовісності володіння спірним майном; - позивач стверджує, що запропоновані ним заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджатимуть господарській діяльності ТОВ «Львівметалпласт» чи третім особам, яким відповідач міг передати оспорюване майно в оренду. Відповідача не буде позбавлено можливості володіти та користуватись оспорюваним чужим майном, але це створить гарантії захисту майновий прав законного власника оспорюваного майна ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач»; - даний спір стосується витребування майна ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» із чужого незаконного володіння, тобто, нежитлові приміщення на які ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» просило накласти арешт, відносяться до предмету спору, тому вжиття такого заходу забезпечення є не лише ефективним, але й законним та належним, що є не менш важливим. Щодо заходів заборони вчиняти будь-які дії, що спрямовані на проведення реєстраційних дій та/або проведення прилюдних торгів, електронних торгів щодо нежитлових приміщень, то їх вжиття таких заходів є необхідним з метою перешкоджання подальшого виведення нерухомого майна ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» (предмета спору) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу чи передання у власність незаконному іпотекодержателю ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», що призведе до неможливості задоволення даного позову та захисту майнових прав ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач». Таким чином, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 13.08.2025 у цій справі в частині відмови в задоволенні вимог його заяви про вжиття забезпечення позову і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» про забезпечення позову задоволити повністю. Відповідач також оскаржив ухвалу суду першої інстанції від 13.08.2025 про часткове задоволення заяви ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» про забезпечення позову у цій справі, в частині, що стосується задоволеної вимоги, позаяк вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Так, в обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач покликається на таке: - позивачем не подано жодного належного доказу, який би свідчив про наявність у ПП «Львівметалпласт» наміру відчужити об`єкти нерухомості чи вчинити будь-які інші дії, спрямовані на ухилення від виконання можливого рішення суду. ПП «Львівметалпласт» володіє об`єктами нерухомості, які є предметом спору з 24.02.2021р., тобто вже 4 роки, дану інформацію підтверджує і заявник. Спір про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018р. тривав з грудня 2018р., тобто, при наявності наміру відчужити спірні будівлі, ПП «Львівметалпласт» тривалий період мав можливість здійснити такі дії, однак не вчиняв їх. Більше того питання забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні будівлі, розташовані за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, вже неодноразово було предметом інших судових проваджень; - щодо рішення суду про вжиття заходів забезпечення позову стосовно Приватного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», який не є відповідачем та учасником цього процесу, відтак позбавлений процесуальної можливості захистити свої права, відповідач звертає увагу суду на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №755/9322/20, відповідно до якого забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а застосований судом вид вжитих заходів не може вирішувати питання про права інших, окрім відповідача, осіб, тим більше осіб, які не беруть участі у справі. Таким чином, відповідач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, у тому числі й реєстраційні, які стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 24.07.2025 р. між ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» та ПП «Львівметалпласт», який зареєстровано в реєстрі за № 2121, а саме на: нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101) шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та/або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є неправомірним та неспіврозмірним із заявленими позовними вимогами. З огляду на вказане, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» про забезпечення позову у цій справі відмовити. Сторони справи своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційні скарги не подали. Процесуальний хід розгляду апеляційних скарг відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; в ухвалі суду від 11.09.2025 апеляційні скарги ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» та ПП «Львівметалпласт», які поєднані предметом оскарження, об`єднано в одне апеляційне провадження. В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та висловили свої заперечення на апеляційні скарги своїх опонентів. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке: Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Господарське процесуальне законодавство передбачає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до правового висновку, наведеного Верховним Судом у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, при вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УК «Львівський автонавантажувач» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: 1) Накладення арешту на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101); 2) Заборони Приватному підприємству «Львівметалпласт» (ідентифікаційний код 36248365 адреса 79069, Україна, Львівська область, місто Львів, вул. Шевченка, будинок, 321) вчиняти будь-які дії, що спрямовані на проведення реєстраційних дій та/або проведення прилюдних торгів, електронних торгів щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101); 3) Заборони державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101); 4) Заборони Приватному акціонерному товариству «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» (код ЄДРПОУ:03335511) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на звернення стягнення на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471342746101), в тому числі, але не виключно шляхом проведення прилюдних торгів, електронних торгів щодо відповідного майна. В обґрунтування своєї заяви позивач покликався на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 р. у справі № 5015/118/11, залишеною без змін Верховним Судом, якою визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 р. з продажу майна позивача, яке є предметом спору у цій справі, та договір купівлі-продажу майна, проданого на цьому аукціоні, що згодом слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про витребування від відповідача майна, яке було предметом аукціону та договору купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні. На переконання позивача наявна реальна загроза відчуження відповідачем майна, яке є предметом цього спору, до набрання рішенням суду у справі законної сили, оскільки це майно неодноразово переходило до інших осіб, які, на думку заявника, пов`язані із засновником ПП «Львівметалпласт» - Доскічем О.Ю. Водночас, 24.07.2025 р. внесено записи до Державного реєстру про наявність іпотечного договору серія та номер 2121, який видано 24.07.2025, предметом іпотеки є спірне у справі майно. На переконання позивача, власниками іпотекодержателя за договором іпотеки є особи, пов`язані з братами Доскічами. Тому, на думку заявника, договір № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту та іпотечний договір, який укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача за цим договором, є фраудаторними і укладеними виключно з метою створення можливості повторного заволодіння братами Доскічами, чи пов`язаними з ними особами, нерухомим майном, яке є предметом спору у справі № 914/544/25. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що відповідач може у будь-який момент до завершення розгляду справи відчужити предмет спору, що призведе до неможливості виконання судового рішення у справі. Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції встановив, що між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» 24.07.2025 було укладено іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 2121; предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, яке позивач просить витребувати у відповідача у справі № 914/544/25, що не заперечується жодною зі сторін цієї справи. Іпотечний договір укладено на забезпечення виконання відповідачем його зобов`язань перед іпотекодержателем (ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1») з договору № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту від 20 грудня 2024 р. Згадані обтяження майна, яке є предметом спору у справі, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 24.07.2025 р., з номерами записів про іпотеку 60845418, 60845648, 60845196. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи інформаційними довідками за номерами 438939113 та 438939854 (том справи 4, а.с. 99-111, 244-247). Іпотечний договір від 24.07.2025 р. містить іпотечне застереження про можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й дострокового (пункти 3.1.4., 3.1.5., 5.1.-5.3.2.). За змістом статей 3, 33, 35, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 згадного Закону (Стаття

12. Правові наслідки порушення обов`язків іпотекодавця). У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. - передачу іпотекодержателю такого права в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати таке право будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для державної реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, а якщо предметом іпотеки є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - для державної реєстрації відповідного права за покупцем. Проаналізувавши наведені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такі у своїй сукупності свідчать про наявність реальної можливості вибуття предмета спору із власності відповідача (іпотекодавця) на користь іпотекодержателя до закінчення розгляду справи № 914/ 544/25 та набрання рішенням у справі законної сили. Зважаючи на строки, встановлені нормами ч. 1 ст. 35, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», положення частини 2 статті 3 згаданого Закону, можливості дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору, суд дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що невжиття заходів до забезпечення позову, які б унеможливлювали позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовільнить позов. Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки така заснована на законі та постановлена з дотримання норм процесуального права. Арґументи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників. Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд УХ В А Л И В: В задоволенні вимог апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та Приватного підприємства «Львівметалпласт» відмовити. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.08.2025 у справі № 914/544/25 залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржників. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. повна постанова складена 02.10.2025 Головуюча суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік