Ухвала КГС ВС № 917/354/25

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 917/354/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І., перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва (Курдильчук І.Д.) від 18.12.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Мальченко А.О., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) від 02.04.2026 (повний текст складено 16.04.2026) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, Фонду Державного майна України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Пенсійний фонд України про визнання недійсними наказів ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа-підприємець Онанко Світлана Миколаївна (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулась з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - Відповідач 1) та Фонду Державного майна України (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 15.01.2024 №47 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами) в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, АДРЕСА_1, приміщення 1, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фонду по Полтавській та Сумській областях" в редакції наказу Фонду державного майна України від 19.03.2024 № 548 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами) в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, АДРЕСА_1, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фонду по Полтавській та Сумській областях" та визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 18.01.2024 № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення" в редакції наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 21.03.2024 № 194 "Про внесення змін до наказу Регіонального відділення від 18.01.2024 № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення".

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.12.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 02.04.2026 у справі №917/354/25, у задоволенні позовних вимог відмовив. 3. 07 травня 2026 року Позивачка, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: - звільнити Скаржницю від сплати судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку зі скрутним майновим становищем, що об`єктивно перешкоджає сплаті судового збору за подання касаційної скарги; - поновити строк на касаційне оскарження, причини пропуску визнати поважними; - скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 повністю і закрити провадження у справі; - передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому що Скаржниця оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктивної юрисдикції; - врахувати, що відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду після подання касаційної скарги; - дослідити пункт 99 Протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 6185125 за 02.04.2026 та відсутність у матеріалах справи та в ЄДРСР короткого змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у сукупності як доказ, що оскаржувана постанова (короткий зміст) не підписана будь-яким із суддів, що є підставою для її скасування та є підставою виходу касаційним судом за межі доводів та вимог касаційної скарги; - справу розглядати за участі Скаржниці.

4. Підставами касаційного оскарження Скаржниця зазначила пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржниця стверджує, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання обов`язковості дотримання принципу оплатності договору купівлі-продажу як передумови виникнення у держави правомочності на подальше відчуження такого майна із застосуванням статті 655 та 692 ЦК України у системному зв`язку зі статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

6. Також Скаржниця зазначила про відсутність висновків Верховного Суду щодо визначення об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту, із застосуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у системному зв`язку зі ст. ст. 178, 181 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст. ст. 382- 385 ЦК України; ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; Національним класифікатором ДК 018-2000 "Державний класифікатор будівель та споруд", Національним класифікатором НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", роз`ясненнями Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.12.2006 "Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень".

7. Разом з тим, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржниця зазначила, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо розмежування повноважень адміністративних та господарських судів у спорах, де предметом є виключно законність управлінської діяльності органу державної влади, а не захист права власності на існуючу річ із застосуванням статті 19 КАС України у системному зв`язку зі ст. 20 ГПК України та ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ст. ст. 382 - 385 ЦК України; ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; Національним класифікатором ДК 018-2000 "Державний класифікатор будівель та споруд", Національним класифікатором НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 "Про затвердження Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", роз`ясненнями Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.12.2006 "Щодо визначення термінів житлових та нежитлових приміщень".

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 310 ГПК України, Скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанції є неповноважними судами, оскільки прийняли судові рішення з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикцій.

9. Разом з тим, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 310 ГПК України, Скаржниця стверджує, що 02 квітня 2026 року суд апеляційної інстанції у судовому засіданні проголосив постанову (короткий зміст), яка не підписана будь-ким із суддів, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування цієї постанови.

10. Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Скаржниця зазначила, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: 1) пункт 3 договору купівлі-продажу ВСЕ/933486 від 15.11.2005, де зазначено: "Продаж … вчинено за 72360,00 грн. …, які Покупець зобов`язується сплатити Продавцеві протягом трьох банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору", як доказ, що держава не сплатила кошти перед підписанням цього договору; 2) відсутність у матеріалах справи платіжного документа у порядку виконання п. 3 договору купівлі-продажу ВСЕ/933486 від 15.11.2005; копію листа ГУ ДКСУ у Полтавській області від 23.03.2026 № 09-23-06/3401; копію запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 18.03.2026; роздруківку з електронної пошти ОСОБА_1 про надсилання запиту на публічну інформацію від 18.03.2026; роздруківку із електронної пошти ОСОБА_1 про отримання листа ГУ ДКСУ у Полтавській області від 23.03.2026 № 09-23-06/3401 (назва файла 01785411.zip - код ЄДРПОУ продавця Підприємства Решетилівської райспоживспілки "Решетилівський райкоопзаготпром") у сукупності як докази, що держава не сплатила кошти за 144/1000 частку нежитлової будівлі у порядку виконання п. 3 договору купівлі-продажу ВСЕ/933486 від 15.11.2005; 3) додатки до пояснень третьої особи Пенсійного фонду України від 26.11.2025 про те, до Пенсійного фонду України перейшло "майно" управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області: "Приміщення для Решитилівської МРВД" (не 144/1000 частки нежитлової будівлі); 4) копію листа Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області від 25.05.2020 № 2979/115/106/01-2020; копію листа Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області від 23.06.2020 № О-52/115/106/01-2020; копію листа ВП № 2 СПД № 1 РУП ГУНП в Полтавській області від 26.12.2022 № 5456/115/104/16/05-2022 та копію ухвали слідчого судді Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненка Ю.В. від 13.08.2020 у справі № 546/611/20 у сукупності як доказ перешкоджання законній господарській діяльності "співвласником" неіснуючого нежитлового приміщення, у якому "зареєстрована" і державна власність. 5) копію титульного аркуша виконавчої документації на газопостачання стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_1 в частині зазначення, що стоматологічний кабінет займає увесь 2 поверх та копію договору купівлі-продажу ВСЕ/933488 в частині придбання не стоматологічного кабінету, а кас та архівів; 6) копію технічного паспорта 04.06.2024 в частині місцезнаходження виконавця - Щербанівська ТГ, адреси об`єкта приватизації Решетилівська ТГ та назви об`єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення як доказ, що цей технічний паспорт не підтверджує технічні і фізичні характеристики об`єкта приватизації; 7) копію листа Дарницької окружної прокуратури від 15.07.2025 № 52-1341-24 (згідно з штрих-кодом № 46-4093ВИХ-25), у якому зазначені ЄУН судових справ стосовно скасування державної реєстрації неіснуючих об`єктів нерухомості у Дарницькому районі м. Києва; 8) роздруківку із ЄДРСР рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.03.2025 у справі № 753/18656/24 (№ № у ЄДРСР - 126082616), яке набрало законної сили, і є обов`язковим до виконання на всій території України, де встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неіснуючі об`єкти нерухомості, та скасована державна реєстрація неіснуючого об`єкта нерухомості.

11. Верховний Суд ухвалою від 29.05.2026 касаційну скаргу Скаржниці залишив без руху із наданням Скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за наявністю якого, у тому числі, оскаржуються рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №917/354/25. 12. 29 червня 2026 року на адресу Суду від Скаржниці через підсистему "Електронний Суд" надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 12.06.2026, де Скаржниця зазначила, що вона у касаційній скарзі посилалась на пункт 1 частини 1 статті 287 ГПК України, а не на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та оскільки підставою касаційного оскарження вона вказувала неправильне застосування судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, то норми, зазначені в пункті 5 ухвали Верховного Суду від 12.06.2026, зазначалися Скаржницею виключно в контексті необхідності формування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних відносинах.

13. Суд звертає увагу, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) орфографічна, граматична, пунктуаційна помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Такі помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Як правило, описка як мовна помилка не спотворює текст судового рішення та не призводить до його неправильного сприймання: помилкове розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/65/14, від 20.09.2022 у справі № 916/840/21 та ухвалі Верховного Суду від 18.03.2024 у справі № 904/4806/22.

14. Отже, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. При цьому суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оціночного сприйняття (розуміння). Подібні висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 817/777/16, від 18.05.2021 у справі № 908/3512/19, від 27.05.2020 у справі № 904/10956/16. 15. 02 липня 2026 року від Скаржниці через підсистему "Електронний Суд" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій Скаржниця повторює доводи, викладені в заяві від 29.06.2026 про виправлення описки.

16. Враховуючи зміст заяви про виправлення описки від 29.06.2026, який зводиться до того, що Скаржниця насправді у касаційній скарзі посилалася не на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а на пункт 1 частини 1 статті 287 ГПК України, що по суті є уточненням касаційної скарги, зважаючи на те, що викладені у цій заяві доводи фактично містять посилання не на описку чи арифметичну помилку, а на неправильне тлумачення змісту касаційної скарги, Суд вказану заяву від 29.06.2026 розглядає як уточнення до касаційної скарги та приймає викладені в ній арументи Скаржниці для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

17. Відповідно до уточнення Скаржницею підстав касаційного оскарження, передбачених пунктів 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі цих пунктів.

18. Щодо посилання Скаржниці на частину 6 статті 302 ГПК України, Суд зазначає таке.

19. Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

20. Так, Суд звертає увагу, що Скаржниця у касаційній скарзі стверджує, що про порушення правил предметної юрисдикції вона заявила: у клопотанні від 03.12.2025 про передачу справи з Господарського суду міста Києва до Полтавського окружного адміністративного суду (зареєстроване 03.12.2025 під вх. № 07-11/98985/25); у клопотанні від 17.12.2025 про закриття провадження у господарській справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції (зареєстроване 18.12.2025 під вх. № 07-11/103391/25); в апеляційній скарзі від 09.01.2026; у запереченнях від 05.03.2026 проти клопотань, доводів і міркувань, які заявлені у відзиві Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на апеляційну скаргу (зареєстровані 05.03.2026 під № 09.1-13/5231/26); у запереченнях від 05.03.2026 проти клопотань, доводів і міркувань, які заявлені у відзиві Фонду державного майна України на апеляційну скаргу (зареєстровані 05.03.2026 під вх. № 09.1-13/5229/26); у клопотанні від 01.04.2026 про визнання встановленими обставин нездійснення оплати за договором та ненабуття державою права власності на 144/1000 частки майна (зареєстровано 01.04.2026 під вх. № 09.1-13/7826/26).

21. Водночас, Скаржниця не обґрунтувала порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

22. Разом з тим, клопотання Скаржниці про передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду буде розглянуто під час розгляду касаційної скарги по суті.

23. Враховуючи обґрунтування Скаржницею підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі цих пунктів. При цьому доводи касаційної скарги по суті будуть розглянуті Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

24. Розглянувши клопотання Скаржниці про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 917/354/25, Суд доходить висновку про задоволення вказаного клопотання та поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції Скаржниця отримала 16.04.2026 о 19:52, отже з урахуванням частини шостої статті 242 ГПК України постанова вважється врученою 17.04.2026. Оскільки касаційну скаргу подано протягом двадцяти днів з моменту отримання Скаржницею повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, що відповідно до положень частини другої статті 288 ГПК України надає право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Керуючись статтями 234, 235, 243, 287, 290, 294, 295, 302, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити Онанко Світлані Миколаївні строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №917/354/25.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни на рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі № 917/354/25.

3. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2026 року о 11:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).

4. Встановити Позивачу/Відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих документів учасникам справи до 30 липня 2026 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.

5. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

6. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

7. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду справу №917/354/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча Г. Вронська Судді І. Кондратова В. Студенець