Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11708/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа№ 910/11708/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Спаських Н.М. Коробенка Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 180 199,23 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОК ГМБХ" (далі ТОВ "ДОК ГМБХ") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі ДСГП "Ліси України") заборгованості у розмірі 180 199,23 грн. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ДОК ГМБХ" посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором-купівлі продажу, що укладений сторонами у спрощений спосіб, у зв`язку з чим у ДСГП "Ліси України" утворилась заборгованість у наведеному вище розмірі. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "ДОК ГМБХ" 180 199,23 грн боргу, 2 422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 600,00 грн. Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 180 199, 23 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Так, апелянт вважає, що провадження у справі №910/11708/25 підлягає закриттю, оскільки спір у даній справі є тотожним спору, який уже розглянутий і остаточно вирішений судом у справі №910/7099/24. Також скаржник зазначає, що станом на 31.12.2022 за даними ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "ДОК ГМБХ" значилась заборгованість у сумі 12 268,66 грн. Державне підприємство "Вищедубечанський лісгосп" (далі ДП "Вищедубечанський лісгосп"), правонаступником якого є відповідач, вчинено активні дії задля погашення заборгованості у розмірі 12 268,66 грн перед ТОВ "ДОК ГМБХ" та здійснення поставок деревини, які у свою чергу були проігноровані. Крім того, не погоджуючись зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а їх покладення на відповідача в повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат, а отже, сума на правову допомогу не може перевищувати 7 000,00 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлений судом строк; витребувано матеріали справи №910/11708/25 з Господарського суду міста Києва. 19.01.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. у відпустці. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Спаських Н.М., Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 колегією суддів в зазначеному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиція інших учасників справи. 26.01.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Так, позивач стверджує, що у цій справі підставами позову є якраз обставини, встановлені рішенням суду від 02.12.2024 у справі №910/7099/24 та направлення претензії, доказів направлення якої не було у справі №910/7099/24. На переконання позивача, суд першої інстанції при розгляді справи по суті встановив факт здійснення позивачем передоплати за товар, який мало поставити ДП "Вищедубечанське лісове господарство", факт правонаступництва ДСГП "Ліси України" після ДП "Вищедубечанське лісове господарство", факт відсутності поставки передплаченого товару позивачу або повернення йому коштів та ухвалив єдино можливе рішення про стягнення передоплати за непоставлений товар. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, 06.08.2021 ДП "Вищедубечанське лісове господарство" (продавець) виставило ТОВ "ДОК ГМБХ" (покупець) рахунок на оплату від 06.08.2021 №335 товару (лісоматеріали) у розмірі 2 733 651,20 грн. Як зазначає позивач, укладенню договору у спрощений спосіб передувало проведення аукціону від 04.08.2021 №7857, організатором якого було Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" (далі ТОВ "Українська енергетична біржа"). Позивачем сплачено на рахунок ТОВ "Українська енергетична біржа" гарантійний внесок за участь в електронному аукціоні в розмірі 139 472,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 03.08.2021 №381. 10.08.2021 ТОВ "Українська енергетична біржа" перерахувала продавцю частину гарантійного внеску в сумі 63 599,23 грн для зарахування в рахунок оплати товару. Позивачем також частково перераховано попередню оплату за товар відповідно до рахунку на оплату від 06.08.2021 №335, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.08.2021 №388 на суму 36 600,00 грн, від 17.08.2021 №396 на суму 30 000,00 грн, від 31.08.2021 №410 на суму 50 000,00 грн. Як стверджує позивач, передана продавцем деревина виявилась бракованою, у зв`язку з чим він відмовився від купівлі товару. Жодної поставки за оплаченим позивачем рахунком з боку як продавця, так і відповідача здійснено не було. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №939 "Про припинення Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" припинено ДП "Вищедубечанське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання його до ДСГП "Ліси України". Пунктом 8 вказаного наказу встановлено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником ДП "Вищедубечанське лісове господарство". 03.09.2025 позивач направив відповідачу претензію, в якій просив здійснити поставку товару належної якості, зазначеного в рахунку від 06.08.2021 №335 або повернути суму попередньої оплати та відшкодувати збитки за гарантійний платіж. З огляду на те, що ДСГП "Ліси України", як правонаступник продавця, не поставив товар та не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 180 199,23 грн попередньої оплати. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1, 2 статті 202 ЦК України). Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (частина 1 статті 207 ЦК України). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 ЦК України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 638, частина 1 статті 640, частина 1 статті 641, частини 1, 2 статті 642 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина 1 статті 179 ГК України). Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частини 2, 3 статті 180 ГК України). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (частина 7 статті 180 ГК України). Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина 2 статті 184 ГК України). Таким чином, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання, здійснення та отримання коштів попередньої оплати). При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 06.08.2021 №335 із зазначенням номенклатури товару на загальну суму 2 733 651,20 грн, таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір. Позивач, в свою чергу, здійснив попередню оплату у розмірі 116 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.08.2021 №388, від 17.08.2021 №396, від 31.08.2021 №410. Таким чином, позивач вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Крім того, до укладенню договору передувало проведення аукціону від 04.08.2021 №7857, організатором якого було ТОВ "Українська енергетична біржа". Відповідно до пункту 2.8 Регламенту з організації та проведення з організації та проведення аукціонів необробленої деревини на товарній біржі, затверджено рішенням Біржового комітету ТОВ "Українська енергетична біржа" від 14.06.2021 №981 (далі Регламент), для участі в аукціоні юридичні особи (заявники) зобов`язані сплатити реєстраційний та гарантійний внески за участь в аукціоні в розмірах та порядку, визначеному в оголошенні про проведення аукціону. Позивач виконав вимоги Регламенту та сплатив на рахунок ТОВ "Українська енергетична біржа" гарантійний внесок у розмірі 139 472,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.08.2021 №381. Пунктом 8.5 Регламенту передбачено, що після підтвердження продавцем факту укладення договорів купівлі-продажу з покупцем біржа перераховує продавцю, як оплату за товар, кошти в розмірі гарантійного внеску за вирахуванням суми комісійного збору та збору за обробку інформації. ТОВ "Українська енергетична біржа", на виконання пункту 8.5 Регламенту, перерахувала відповідачу частину гарантійного внеску у розмірі 63 599,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.08.2021 №1252. Отже, сума попередньої оплати становить 180 199,23 грн, що не заперечується, а навпаки підтверджується відповідачем. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 ЦК України. Згідно з частинами 1, 2 стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України). З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що між сторонами укладено в спрощений спосіб договір поставки, шляхом надання відповідачем позивачу рахунку на оплату та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати. Крім цього, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу у письмовій формі з фіксацією умов такого договору в паперовому або електронному вигляді. Таким чином, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати) позивачем, між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України). Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункти 1, 2 частини 1 статті 664 ЦК України). В подальшому, як стверджує позивач, він до поставки за місцезнаходженням продавця перевірив якість деревини, пропонованої відповідачем. Деревина виявилась бракованою, тому позивач від купівлі такої деревини відмовився. Іншої деревини відповідач не пропонував. Оскільки, договір поставки між сторонами укладений між сторонами в спрощений спосіб, інших умов здійснення поставки товару сторони не передбачили. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України). 03.09.2025 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку претензію, в якій просив здійснити поставку товару належної якості, зазначеного в рахунку від 06.08.2021 №335 або повернути суму попередньої оплати протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України). Зазначену претензію відповідач отримав 09.09.2025, але товар не поставив та суму попередньої оплати позивачу не повернув. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (статті 525, 526, 599, 610 ЦК України). Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що він здійснив поставку позивачу деревини на загальну суму 167 930,57 грн, що за твердженнями відповідача підтверджується чотирма товарно-транспортними накладними, а саме: від 13.08.2021 №242086, від 25.08.2021 №242099, від 25.08.2021 №412880, від 06.09.2021 №600505. У той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, в товарно-транспортній накладній від 13.08.2021 №242086 вантажоодержувачем вказаний не позивач, а ТОВ "Кроноспан УА". Крім того, за усталеною позицією Верховного Суду товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує факт придбання товару та виконання робіт, проте, слід зазначити, що у спорах, що стосуються встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення може бути додатковим свідченням того, що господарська операція дійсно мала місце. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики. Отже, за наявності відповідних доводів сторін наявність та належність складення товарно-транспортної накладної може свідчити у сукупності з іншими доказами на користь висновку про реальність досліджуваної господарської операції, і навпаки. Разом із тим, з урахуванням вищезазначеної практики Верховного Суду, відповідач не надав до матеріалів справи інших доказів, які у свою чергу у сукупності з долученими товарно-транспортними накладними могли підтвердити факт часткового здійснення відповідачем господарської операції, а саме поставки деревини позивачу. З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги про стягнення 180 199,23 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі №910/11708/25 колегія суддів зазначає таке. Так, скаржник вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 та пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, оскільки позивач вже звертався до суду з даним позовом, з тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та який розглянутий судом по суті та ухвалено рішення, яке набрало законної сили та яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/7099/24. За приписами пункту 3 частини 1 стаття 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України). Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі №910/7099/24 підставою для відмови у задоволенні позову є недоведеність позивачем факту направлення претензії про здійснення поставки товару належної якості або повернення суми попередньої оплати, як і копії самої претензії. В свою чергу, позивачем до позову, який розглядається в межах даної справи (№910/11708/25) долучено претензію та докази її направлення відповідачу, з вимогою здійснити поставку товару належної якості або повернути сплачені грошові кошти. Верховний Суд в постанові від 14.07.2021 у справі №161/2823/19 виклав наступний висновок: "Позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги". Тобто, у справі №910/11708/25 позивач доповнив позов фактичними обставинами (претензія та докази її надсилання), які в свою чергу були відсутні у справі №910/7099/24. Таким чином, в даній справі інші підстави позову, у зв`язку з чим, суд першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі був позбавлений права відмовити у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, а в процесі судового розгляду даної справи, у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України. Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі №910/11708/25. Щодо витрат на правову допомогу в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Так, позивач, на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України, в позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. В подальшому, у відповіді на відзив, позивач повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу у даній справі склали 23 200,00 грн. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 2-5 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5). За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: ордера серії АА №1513933 від 18.09.2025; договору про надання правової допомоги від 12.03.2024; звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 28.10.2025; видаткового касового ордера. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, 12.03.2024 між адвокатом Кобилецьким В`ячеславом Вікторовичем (адвокат) та ТОВ "ДОК ГМБХ" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій форм; адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в судових, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи щодо стягнення боргу з ДП "Вищедубечанське лісове господарство". Згідно з пунктами 6 та 11 договору гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 900,00 грн за годину роботи адвоката. Якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу клієнта або іншу адресу, вказану клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаним та підлягає оплаті. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19. 28.10.2025 адвокатом складений звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого за період ведення справи №910/11708/25 адвокатом були виконані наступні роботи: - підготовка та направлення адвокатських запитів щодо правонаступництва відповідача, щодо гарантійного внеску за участь в аукціоні, підготовка та направлення претензії правонаступнику відповідача (2 год); - підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3 год); - аналіз відзиву на позовну заяву та доданих доказів, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (3 год). Отже, загальна вартість наданої правової допомоги склала 23 200,00 грн (8 годин * 2 900,00 грн). 28.10.2025 керівник ТОВ "ДОК ГМБХ" видав адвокату Кобилецькому В.В. видатковий касовий ордер на 23 200,00 грн. У той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18). Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 ГПК України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 ГПК України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі. Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Частиною 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу. На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх зменшення з огляду на таке. Так, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що послуги з підготовки та направлення адвокатських запитів щодо правонаступництва відповідача, щодо гарантійного внеску за участь в аукціоні, підготовки та направлення претензії правонаступнику відповідача, на яку представник позивача витратив 2 години на суму 5 800,00 грн, є необґрунтованими, оскільки стосується надання правничої допомоги в досудовому порядку, а не безпосередньо під час судового розгляду справи №910/11708/25. Також, на переконання суду, розмір послуг з аналізу відзиву на позовну заяву та доданих доказів, підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, на яку представник позивача витратив 3 години на суму 8 700,00 грн є неспівмірними щодо наданих послуг, оскільки не потребували надмірного аналізу доданих відповідачем доказів (чотири товарно-транспортні накладні). Зміст і суть відповіді на відзив зводиться до мотивів, доводів та аргументів, які викладені в тексті позовної заяви. Нових доказів щодо суті справи відповідачем не додано. Таким чином, щодо зазначеної послуги суд першої інстанції правомірно відмовив в стягненні 5 800,00 грн. Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та зважаючи на зазначені вище положення законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю даної справи та ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на надання цих послуг. Підсумовуючи все вищезазначене щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 600,00 грн. Доводи відповідача про те, що позивачем до жодних процесуальних документів не було долучено договір про надання правової допомоги від 12.03.2024, відхиляються колегією суддів, оскільки наведений договір долучений до заяви про усунення недоліків позовної заяви. Інші доводи та міркування учасників справи обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 у справі №910/11708/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11708/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Н.М. Спаських Г.П. Коробенко