Постанова Чернігівський апеляційний суд № 730/577/26

Справа № 730/577/26 Головуючий у 1 інстанції Ріхтер В. В. Провадження № 33/4823/634/26 Категорія - ст.124КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року місто Чернігів Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника ОСОБА_1 адвоката Антоненка І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Антоненка Ігоря Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП В С Т А Н О В И В: Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн. Згідно з оскаржуваною постановою, 14.04.2026 року, приблизно о 09 год 30 хв, по вул. Центральній, поблизу буд. №25, у с. Махнівка Ніжинського району Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду з автомобілем Опель Зафіра, номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з вищевказаним автомобілем. У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.3. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, захисник Антоненко І.Є., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не оспорює фактичних обставин, при яких трапилось ДТП, а також юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. В той же час, звертає увагу суду, що ОСОБА_1 був порушений не п. 13.3 ПДР України, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові суду, а п. 11.3 ПДР України, який дозволяє виїзд на зустрічну смугу на дорогах із двостороннім рухом лише для обгону, об`їзду або зупинки. При цьому, вважає, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців є занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення та особі правопорушника. Так, ОСОБА_1 займає посаду водія автотранспортних засобів, а зазначена робота є єдиним джерелом та засобом для існування його сім`ї. ОСОБА_1 має позитивну характеристику як з місця проживання, так і з місця роботи. Вказує, що зазначені у постанові місцевого суду тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітини пасажирки автомобіля Опель, об`єктивно нічим не підтверджуються і жодного відповідного доказу про наявність тілесних ушкоджень матеріали справи не мають. Отже, при накладенні адміністративного стягнення суд не в повній мірі врахував вимоги ст. 33 КУпАП, наявність пом`якшуючих обставин, а саме: щире розкаяння винного, наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність постійного місця проживання і роботи, відсутність обтяжуючих обставин. Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Антоненка І.Є., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків. Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно з п. 13.3. ПДР України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Відповідно до п. 11.3 ПДР України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2026 року, приблизно о 09 год 30 хв, по вул. Центральній, поблизу буд. №25, у с. Махнівка Ніжинського району Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , рухаючись на автомобілі ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду з автомобілем Опель Зафіра, номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з вищевказаним автомобілем, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями учасників ДТП та відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського. При цьому суд, встановивши, що ДТП сталося під час зустрічного роз`їзду транспортних засобів, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 13.3. ПДР України, внаслідок чого і сталася ДТП та з таким висновком погоджується апеляційний суд. Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 був порушений не п. 13.3 ПДР України, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові суду, а п. 11.3 ПДР України. В той же час, правильно визначившись із тим, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції не в повній мірі врахував такі вимоги закону. Так, згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 33 КУпАП). Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має відповідати регламентованій законом меті та критеріям достатності (співмірності). Санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Апеляційний суд виходить з того, що за змістом системного аналізу норм матеріального права законодавцем встановлено презумпцію застосування більш м`якого заходу примусу, в тому числі й адміністративного стягнення, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення його мети. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови під час накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те, що у результаті ДТП автівки отримали пошкодження, а пасажирка автомобіля «Опель» отримала травму грудної клітини. При цьому, виїзд на смугу зустрічного руху є одним із найбільш небезпечних порушень ПДР, оскільки об`єктивно створює високий ризик настання тяжких наслідків, а відволікання водія на мобільний телефон під час руху свідчить про свідоме недотримання вимог безпеки дорожнього руху та недостатньо відповідальне ставлення до виконання обов`язків водія. З огляду на конкретні обставини правопорушення, характер допущених порушень та рівень створеної небезпеки, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення штрафу не буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 , після ДТП викликав поліцію, визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто усвідомив їх протиправний характер, що підтверджується його письмовими поясненнями наданими під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а також зафіксованими на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського. При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази отримання учасниками ДТП будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі і пасажиром автомобіля «Опель». До того ж, у рапорті поліції зазначено про ДТП без травмованих та те, що учасники ДТП не отримали тілесні ушкодження. Також судом першої інстанції не враховано відсутність даних, які б негативно характеризували ОСОБА_1 , а також даних про те, що він раніше притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, в тому числі за порушення ПДР України, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи та з червня 2022 року по цей час офіційно працює водієм автотранспортних засобів, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину та є учасником бойових дій, що підтверджується долученими до апеляційної скарги відповідними довідками та характеристиками. Відтак, застосування найсуворішого покарання у вигляді позбавлення права керування призведе до втрати основного джерела доходу. Зазначене вище свідчить, що навіть з урахуванням наведених судом першої інстанції мотивів, накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами настрок шість місяців не буде справедливим і необхідним стягненням у даному випадку. Наведена в оскаржуваній постанові мотивація, без урахування всього комплексу обставин справи, не є достатньою для висновку, що перевиховання за вчинення вказаного вище правопорушення неможливе без позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, права керувати транспортними засобами. Отже, накладене судом адміністративне стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців є невиправдано суворим та не співмірним із характером вчиненого правопорушення, що свідчить про порушення принципу справедливості при призначенні покарання. Тому наявні підстави для пом`якшення накладеного судом першої інстанції стягнення. Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки позбавлення права керування транспортними засобами в даному випадку є занадто обтяжливим і недоцільним. На переконання апеляційного суду, таке стягнення відповідатиме загальним засадам застосування адміністративного стягнення, буде справедливим, необхідним і достатнім для досягнення його мети виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень, а також не становитиме «особистий надмірний тягар для особи». Отже, апеляційна скарга захисника Антоненка І.Є. підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Антоненка Ігоря Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 змінити в частині накладення на нього адміністративного стягнення. Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. В іншій частині постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Авраменко