Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4627/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1964/26 Справа № 202/4627/26 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: захисника Дьоміної А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Лабовкіна О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , 17.04.2026 року о 21.00 годин у м. Дніпро, на перехресті пр. Слобожанський та вул. Б. Хмельницького, керуючи автомобілем Ауді н/з НОМЕР_1 , виконував проїзд регудьованого світлофором перехрестя на включений в його напрямку забороняючий рух червоний сигнал світлофору, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Фольксваген н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби пошкоджені. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 8.7.3-е Правил дорожнього руху України. Постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, та стягнуто судовий збір на користь держави. Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Лабовкін О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції змінити, застосувавши адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В обґрунтування посилається на такі обставини: - ОСОБА_1 визнав свою провину у вчиненні ДТП; - ОСОБА_1 здійснює професійну діяльність у сфері тренерської роботи, яка пов`язана з необхідністю постійного пересування до місць проведення тренувань, спортивних заходів та виконання інших професійних обов`язків; -транспортні засоби отримали несуттєві пошкодження, суспільної небезпеки і загрози життю інших учасників дорожнього руху від цієї ДТП не було; -матеріали справи не містять доказів неможливості відновлення транспортного засобу потерпілої, а також останньою не долучено будь-якого доказу на отримання нею тілесних ушкоджень, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких. Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, надав заяву про проведення розгляду апеляційної скарги без його участі, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність. В суді апеляційної інстанції захисник Дьоміна А.Д. підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку. У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Як убачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 660215 від 08 травня 2026 року; -протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2026 року; -схемою місця дорожньо-транспортної події від 14.04.2026 року; -фотографіями з місця ДТП; -поясненнями ОСОБА_1 , який вказав, що виконував проїзд на забороняючий рух червоний сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Фольксваген н/з НОМЕР_2 ; -поясненнями ОСОБА_2 від 27.04.2026 року. Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. п. 8.7.3 е) ПДР України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для скасування постанови. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, захисник не оспорює встановлені судом першої інстанції фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також правильність юридичної кваліфікації його дій. Предметом апеляційного оскарження є виключно вид призначеного адміністративного стягнення. Посилання на те, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не є безумовною підставою для застосування більш м`якого виду адміністративного стягнення. Зазначена обставина була відома суду першої інстанції та враховувалася під час вирішення питання про призначення адміністративного стягнення, однак сама по собі не нівелює характеру допущеного порушення Правил дорожнього руху. Не заслуговують на увагу і доводи про те, що професійна діяльність ОСОБА_1 пов`язана з необхідністю постійного керування транспортними засобами, оскільки сам по собі характер трудової діяльності особи не звільняє її від обов`язку неухильно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху. Крім того, особа, яка систематично бере участь у дорожньому русі, повинна проявляти підвищену уважність та дисциплінованість під час керування транспортним засобом. Доводи про те, що транспортні засоби отримали незначні механічні пошкодження, а дорожньо-транспортна пригода не спричинила тяжких наслідків чи тілесних ушкоджень потерпілим, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Із встановлених судом обставин убачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 вимог пункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а саме проїзду регульованого перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Таке порушення є одним із найбільш небезпечних порушень Правил дорожнього руху, оскільки створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху і об`єктивно характеризується високим ступенем суспільної небезпечності незалежно від того, чи настали більш тяжкі наслідки. Відсутність у матеріалах справи доказів щодо отримання потерпілою тілесних ушкоджень або неможливості відновлення пошкодженого транспортного засобу не свідчить про малозначність вчиненого правопорушення та не є підставою для заміни призначеного адміністративного стягнення на більш м`яке. Характер правопорушення визначається не лише фактичними наслідками, а й способом його вчинення та рівнем небезпеки, яку створили дії правопорушника для інших учасників дорожнього руху. Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та інші обставини справи, після чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме такий вид адміністративного стягнення є необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної статтею 23 КУпАП, а підстав для його заміни на штраф не вбачає. Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б спростовували законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дав належну оцінку доказам. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпосередньою причиною виникнення даного ДТП та його наслідків стало недотримання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 п. 8.7.3-е ПДР України. Таким чином, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи, дослідив в судовому засіданні наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв мотивоване законне рішення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено. У контексті вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його зміни або скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу захисника Лабовкіна О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя П О С Т А Н О В И ЛА: Апеляційну скаргу захисника Лабовкіна О.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Є. Джерелейко