Постанова КАС ВС № 380/152/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ справа №380/152/25 адміністративне провадження № К/990/18069/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/152/25, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Іщук Л.П., суддів: Обрізка І.М., Пліша М.А., УСТАНОВИВ: І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо неперерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з урахуванням розміру звання і окладу та інших складових грошового забезпечення та премії, нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №380/629/23, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 01.04.2024 №71/1/286; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахування складових нового грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №380/629/23, відповідно до довідки від 01.04.2024 ВЧ НОМЕР_1 №71/1/286; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.02.2020 по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено.

3. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2026 відмовлено ВЧ НОМЕР_2 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 залишено без руху. Установлено відповідачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 повернуто особі, яка її подала, на підставі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 6. 12.03.2026 ВЧ НОМЕР_1 вдруге звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025.

7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 залишено без руху. Установлено відповідачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів на їх підтвердження.

8. Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, однак відповідачем не подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

9. На виконання вимог зазначеної ухвали до Суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтовано тим, що відповідач первинно подав апеляційну скаргу в межах установленого строку, однак її було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через несплату судового збору. У заяві зазначено, що ВЧ НОМЕР_1 не позбавлена права на повторне звернення до суду та подала повторну апеляційну скаргу одразу після надходження від вищого командування коштів для сплати судового збору.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 визнано неповажними наведені ВЧ НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного від 21.10.2025; відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

11. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявності у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги. Відповідач реалізував своє право на повторне звернення до суду апеляційної інстанції зі значним проміжком часу (майже через 3 місяці).

12. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що апеляційну скаргу було подано повторно після її повернення у зв`язку з несплатою судового збору. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку. ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції 13. 21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026.

14. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ВЧ НОМЕР_1 не є самостійним розпорядником бюджетних коштів і повністю залежить від кошторисних призначень ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ще у жовтні 2025 року ініціював процес отримання коштів для сплати судового збору. Проте, з огляду на специфіку фінансування оборонних установ, кошти були отримані лише у березні 2026 року, після чого повторну апеляційну скаргу було подано невідкладно. Відсутність миттєвого фінансування судових витрат, на думку скаржника, є об`єктивною перешкодою, яка не залежить від волі командування військової частини.

16. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції також не враховано того, що ВЧ НОМЕР_1 є авіаційною частиною, яка безпосередньо задіяна у відсічі збройної агресії російської федерації. З огляду на це пріоритетним є фінансування бойової готовності авіаційної техніки, закупівля запчастин та палива, що безпосередньо впливає на обороноздатність. На переконання скаржника, зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна визнати неповажними. Висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, є надмірно формальними.

17. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям: Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М.

18. Ухвалою Суду від 10.06.2026 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

19. Розпорядженням т.в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Соколова В.М. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Жуку А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло. ІІІ. Джерела права

22. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

23. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

24. Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

25. Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

26. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

27. За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

28. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

29. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. ІV. Позиція Верховного Суду

30. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

31. Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

32. Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

34. Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

35. У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

36. Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 прийнято в порядку письмового провадження.

37. Відповідно до довідки про доставку електронного листа таке рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ВЧ НОМЕР_1 22.10.2025.

38. Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» 19.11.2025.

39. Першу апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, які полягали у відсутності доказів сплати судового збору, було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025.

40. Копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» ВЧ НОМЕР_1 17.12.2025.

41. Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 відповідачем не оскаржується, а тому вона не є предметом оцінки у цьому касаційному провадженні.

42. Повторно апеляційну скаргу відповідачем подано через підсистему «Електронний суд» 10.03.2026, тобто майже через три місяці після повернення первісної апеляційної скарги.

43. До апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 вже було додано платіжне доручення про сплату судового збору.

44. Судом з`ясовано, що, як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору.

45. З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

46. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування і адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.

47. Таким чином, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

48. Щодо посилання відповідача в касаційні скарзі на те, що частина ВЧ НОМЕР_1 є авіаційною частиною і виконує завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, що вплинуло на своєчасність сплати судового збору, то Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі обставини щодо специфіки діяльності військової частини та пріоритетності забезпечення бойової готовності авіаційної техніки не були викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому до суду апеляційної інстанції.

49. Також скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що саме ці обставини об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги зі сплатою судового збору, у зв`язку з цим такі доводи є необґрунтованими.

50. Суд також відхиляє доводи відповідача в касаційній скарзі, що обґрунтовані практикою Європейського суду з прав людини, та зазначає, що практика цього Суду стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання визначених гарантій та реалізацію закріплених прав. Так, положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року Ради Європи спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а отже, не поширюється на публічні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превальованим у правовідносинах із іншими суб`єктами.

51. Отже, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

52. За таких обставин Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

53. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З урахуванням викладеного, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. V. Судові витрати

55. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

56. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

57. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

58. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

59. Судові витрати не розподіляються.

60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко