Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2180/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/2180/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі №280/2180/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 084150005894 від 13 березня 2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком, з дати подачі заяви, а саме з - 05 березня 2025 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, щ формальні неточності не можуть бути підставами для обмеження права особи на пенсійне забезпечення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.09.2024 № 084050011103 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки трудової книжки від 21.07.1984 серії НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_2 , та період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_3 . Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 21.07.198 серії НОМЕР_4 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_2 , не зараховано період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_5 , оскільки у свідоцтві про шлюб від НОМЕР_6 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською). У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач вернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.03.2025 №084150005894 відмовлено у призначені пенсії за віком. У підставах для відмови вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 21.07.1984 серії № НОМЕР_4 та період навчання з 01.09.1982 по 15.07.1983 згідно диплому від 15.06.1983 серії НОМЕР_7 , не зараховано період догляду за дитиною до трьох років відповідно до свідоцтва про народження від 21.10.1987 НОМЕР_5 , оскільки у свідоцтві про шлюб від 01.09.1984 НОМЕР_6 , про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зазначено ім`я ОСОБА_4 (російською), яке не відповідає даним паспорта та свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 (російською). В спірному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців 19 днів. Матеріали справи містять копію трудової книжки позивача НОМЕР_4 , в якій наявні записи про період навчання та роботи позивача у Василівський міськрайбуткомбінат, Токмацьке міжрайонне виробниче управління газового господарства (перейменоване Токмацьке управління з експлуатації газового господарства), ПАТ "ЗАПОР1ЖГАЗ", ВАТ "ЗАПОРІЖГАЗ" ФІЛІЯ ТОКМАЦЬКЕ УГГ, ТОВ ЗАПОРІЖСПЕЦТРАНСГАЗ. Також матеріали справи містять відомості про трудове діяльність позивача з реєстру застрахованих осіб. Позивач вважаючи, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком є незаконними, протиправними та такими, що прийнято з порушенням норм пенсійного законодавства, звернулась з даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року(даліЗакон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з ст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"(далі - Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Статтею 26 Закону № 1058-ІVпередбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Згідно з ч. 1ст. 62 Закону № 1788-ХІІпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. В даному випадку позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу, працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, а також іншої документації з вини адміністрації підприємства, і як наслідок не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист, Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець. Положеннями Закону №1058-ІVпідставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а. Також згідно норм ч. 3ст. 44 Закону №1058-IVоргани пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У даному випадку пенсійним органом не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу. Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 по справі №120/8471/23 зробив висновки, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Відповідно п. 4постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17. При цьому у постанові від 12.12.2019 р. по справі № 229/3431/16-а, в подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а. Відносно не зарахованого періоду догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, суд зазначає про таке. Відповідно до частини 3статті 56 Закону № 1788-XIIдо стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Згідно з частиною 2статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Відповідно до пункту 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. 01 вересня 1984 року, ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) уклала шлюб із ОСОБА_5 про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №

101. Вказане Свідоцтво про шлюб було складено російською мовою та дошлюбне прізвище, ім`я по батькові зазначено « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу). В подальшому, до трудової книжки позивача було здійснено запис про зміну прізвища на підставі Свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 , також у трудовій книжці було закреслено дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » і зазначено ОСОБА_3 . 20 лютого 2001 року позивачка отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 виданий Василівським РВ УМВС України в Запорізький області 20.02.2001 року. У паспорті зазначено її прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про народження від 19.08.2024 НОМЕР_9 повторно, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Отже, з наведеного слідує, що відмова відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача, періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, є протиправною. З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова