Постанова 4852 № 340/4810/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 червня 2026 року м.Дніпросправа № 340/4810/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кропивницької митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 340/4810/25 (суддя Кармазина Т.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" до Кропивницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Кропивницької митниці (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA901020/2025/000056/2 від 18.06.2025року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зауваження митного органу не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення оцінюваного товару, а також не впливають на правильність визначення митної вартості. Наполягає, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно застосовано при визначенні митної вартості резервний метод. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги позивача задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржене позивачем рішення відповідача. Також суд вирішив питання судових витрат шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7500грн. та судового збору в сумі 2422,40грн.. Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції, невірно розтлумачено норми ст. ст. 52 - 64, 257, 337 МКУ, не надано правової оцінки всім обставинам справи. Відповідач зазначає, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за ціною угоди, надані до оформлення документи містять розбіжності, які впливають на вартість складових митної вартості товару. Скаржник наполягає, що ним дотримано вимоги МК України щодо порядку визначення митної вартості товару, а спірне рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, у межах повноважень, а отже у суду не було законних підстав для його скасування. Щодо розподілу судом судових витрат, відповідач стверджує в апеляційній скарзі, що судом не дотримано критерію співмірності витрат зі складністю справи. Вся робота адвоката полягала лише у написанні позовної заяви. Відповідач вважає, що у суду не було підстав для стягнення на користь позивач витрат, понесених на правничу допомогу. Позивач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, як безпідставних, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наполягає, що суд вірно встановив обставини справи, надав правильну юридичну оцінку спірним відносинам, та прийняв законне рішення. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "ТОП ТТРАК ТАЕРС" (Покупець) та компанією „JOYALL (WЕІНАІ) TІRE CO., LTD (Китай) (Продавець) було укладено контракт №JOYALL5 від 06.03.2025 на поставку вантажних шин в кількості, за цінами і на умовах, визначених у цьому договорі та інвойсі, які є невід`ємною частиною цього контракту. Валюта договору є долар США. (а.с.9-10). Згідно умов п.2.1. контракту, поставка товару здійснюється на умовах CFR, м.Гданськ транзитом в Україну, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. За проформою - інвойсом до даного контракту від 06.03.2025 року №ТТ50103GQ18 визначена вартість продукції шина вантажна на загальну суму 39970 доларів США. (а.с.11). З метою митного оформлення товару декларант 18.06.2025 року подав до Кропивницької митниці електронну митну декларацію, у графі 31 якої вказано товар нові пневматичні гумові шини марки Joyall, для вантажних автомобілів протектор радіальний: 315/70R22.5-18 151/148L А702 покришка 36 шт., індекс навантаження 151/148, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22; 315/80R22.5-20 157/154L А606 покришка 20 шт., індекс навантаження 157/154, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22; 315/80R22.5-20 157/154К А702 покришка 40 шт., індекс навантаження 157/154, індекс швидкості К, посадочний діаметр 22,5; 315/80R22.5-22 161/157D А802 покришка 40 шт., індекс навантаження 160/157, індекс швидкості D, посадочний діаметр 22,5; 315/80R22.5-20 157/154К А888+ покришка 40 шт., індекс навантаження 157/154, індекс швидкості К, посадочний діаметр 22,5; 385/65R22.5-24 164К А610 покришка 40 шт., індекс навантаження 164, індекс швидкості К, посадочний діаметр 22,5. Виробник JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD. Країна виробництва CN. У графі 33 декларантом визначено код товарів за УКТ ЗЕД 4011209000, митна вартість товарів визначена за основним методом (графа 43). Вказана митна декларація була зареєстрована за №25UA901020004534U8. (а.с.46) На підтвердження заявленої у митній декларації №25UA901020004534U8 від 18.06.2025 митної вартості товарів, позивачем до митного органу були надані наступні документи: контракт №JOYALL5 від 06.03.2025; проформа - інвойс від 06.03.2025 року №ТТ50103GQ18; банківські платіжні документи від 12.03.2025, 05.06.2025 12.06.2025, комерційний інвойс від 01.04.2025 №ТТ50103GQ18; додаткова угода №2 від 01.04.2025; довідка про транспортні витрати №612/3/25 від 17.06.2025; декларація країни відправлення. (а.с.9-18) Відповідачем було направлено декларанту Повідомлення №1 до МД №25UA901020004534U8 від 18.06.2025, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (а.с.44-45зв.). Для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту було повідомлено, що протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) додаткові документи, а у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду) із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару; копія митної декларації країни відправлення; сертифікат про походження товару, коносамент. У відповідь декларант надіслав до митного органу лист від 18.06.2025 року, в якому зазначив, що разом з МД в електронному вигляді було надано всі документи для визначення митної вартості. Інші документи відсутні. Консультацію проведено. 18.06.2025 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA901020/2025/000056/2, яким митну вартість придбаних позивачем товарів визначено за другорядним методом (ст.64 МКУ за резервним) на рівні 3,01 дол. США/кг. (а.с.43, 45-45зв.) Позивачем 18.06.2025 подана нова МД №25UA901020004541U5, згідно якої товар задекларовано за 6 методом (а.с.47). Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Щодо висновків відповідача, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає наступне. Так, митна декларація №25UA901020004534U8 від 18.06.2025, подана позивачем, містить митну вартість товару з розрахунку 2,64 доларів США/кг. В Інвойсі та платіжних дорученнях митна вартість зазначена з цього ж розрахунку. Щодо посилання відповідача на те, що до митного оформлення надано банківські платіжні документи на загальну суму 39970 дол. США, що не відповідає загальній сумі, що значиться в комерційному інвойсі від 01.04.2025 року №ТТ50103GQ18. Суд встановив, що зменшення суми на 634,8 доларів США між проформою - інвойсом від 06.03.2025 року №ТТ50103GQ18 та комерційним інвойсом від 01.04.2025 року № ТТ50103GQ18, пояснюється зменшенням при відправці на 4 одиниці товару - шин 315/70R22.5-18 151/148L А702, які були оплачені позивачем згідно проформи - інвойсу від 06.03.2025 року №ТТ50103GQ18 40 одиниць, але, згідно комерційного інвойсу від 01.04.2025 року № ТТ50103GQ18 надійшло 36 одиниць. Ця розбіжність підтверджена документально та піддавалася обчисленню. При цьому, переплата позивачем іноземному контрагенту суми в розмірі 634,8 доларів США буде врахована при наступних поставках, що регламентовано додатковою угодою від 01.04.2024 року №2 до контракту від 06.03.2025 року № JOYALL5. До митного оформлення товару позивачем додавалася декларація країни відправлення. Крім цього, для визначення митної вартості товару додавалися докази про транспортні витрати позивача по доставці товару до кордону України, які склали 86358,14 гривень. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди. Позивачем, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішенні зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості товарів. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості, митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу. Такий підхід для формування рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Зауваження, що викладені відповідачем спірному рішенні, є спростованими. З урахуванням встановлених судом обставин, є вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, таке рішення є протиправним та підлягало скасуванню. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції. Щодо розподілу судом судових витрат. Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд обґрунтовано прийшов до висновків про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 7500грн.. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині, то вони не спростовують висновків суду в оскарженій частині. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував всі необхідні обставини, визначив критерії, навів підстави, за яких дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст.ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кропивницької митниці - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 340/4810/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак