Постанова 4806 № 936/1164/25

Справа № 936/1164/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 липня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В., суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин Маріанна Михайлівна на заочне рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Павлюк С.С., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості встановив: У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір №1571250 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 5000 грн., згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 22.04.2024 по 17.04.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1571250 від 22.04.2024, загальна сума заборгованості склала 23 175 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5 000 грн., заборгованості за процентами 15 675 грн., штрафні санкції 2 500,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії Договору № 1571250 від 22.04.2024 не закінчився, позивачем у період з 25.12.2024 по 17.04.2025 (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8 550,00 грн.(5 000 грн * 1,5% = 75 грн*114 календарних дні) = 8 550,00 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 29 225,00 грн. з яких: 5 000,00 грн - тіло кредиту, 15 675,00 грн - нараховані проценти, 8 550,00 грн. нараховані позивачем проценти за 114 календарних дні. За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 225,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу 10 000,00 грн.; крім цього, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України. Заочним рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1571250 від 22.04.2024 в розмірі 29 225 гривень, з яких тіло кредиту 5 000,00 гривень, сума процентів за користування кредитом 15 675,00 гривень, 8 550,00 гривень - нараховані проценти за 114 календарних дні. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати пов`язані із правовою допомогою в розмірі 3 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень. ОСОБА_1 подав 27.10.2025 заяву про перегляд заочного рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року. Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин М.М., подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржуване заочне рішення в частині стягнутих відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даної вимоги. Вказує, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, та є незаконним, адже суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону. Суд першої інстанції незаконно стягнув проценти за користування кредитом та не врахував положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України. Адвокат Кобрин М.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала 03.04.2026 доповнення до апеляційної скарги в якій просила врахувати, що задоволені судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи, оскільки така є типовою. Тому, вважає, що стягненню підлягає сума 1 000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що кредитний договір між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено відповідно до положень ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав одноразовим цифровим ідентифікатором кредитний договір, чим погодився з усіма істотними умовами кредитування. Перерахування коштів відповідачеві підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема довідкою платіжного провайдера, яка наявна в матеріалах справи. Первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, не здійснюють відкриття фінансових рахунків та здійснюють перерахування коштів на вже наявні банківські рахунки, а тому надати виписку з карткового рахунку відповідача надати не може, оскільки такі відомості становлять банківську таємницю. Позивачем проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту та такі нарахування відповідають погодженим між сторонами умовам кредитування. Щодо судових витрат, то задоволена судом сума у розмірі 3 000,00 гривень є співмірною та зменшенню не підлягає. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір №1571250 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 5 000 грн., згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 22.04.2024 по 17.04.2025, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідач ОСОБА_1 , оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі

2. «Процедура укладання електронного кредитного договору» цієї позовної заяви, що визначені розділом 7 «Особливості укладення кредитних договорів з споживачами в електронній формі через ІКС Товариства (Алгоритм):» Правил надання коштів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит», та уклав кредитний договір. Відповідно до реквізитів Договору № 1571250 від 22.04.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A717». Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Пунктом 1.5.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору. Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо, споживач до 22.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. договору. 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором електронним листом в особистому кабінеті відповідача. Таким чином, до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1571250 від 22.04.2024 загальна сума заборгованості склала 23 175 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5 000 грн., заборгованості за процентами 15 675 грн., штрафні санкції 2 500,00 грн. Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1571250 строк кредиту 360 днів: з 22.04.2024 по 17.04.2025. Станом на дату укладання Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, строк дії Договору №1571250 від 22.04.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 по 17.04.2025 (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8 550,00 грн. (5 000 грн. * 1,5% = 75 грн.*114 календарних дні). Як убачається з розрахунків заборгованості за договором № 1571250 від 22.04.2024, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає в розмірі 29 225,00 грн., з яких: з яких: 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 15 675,00 грн. - нараховані проценти, та 8 550,00 грн. нараховані позивачем проценти в період з 25.12.2024 по 05.03.2025. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У своїх доводах апеляційної скарги відповідач визнає заборгованість у розмірі 5 000,00 гривень тіла кредиту, однак оспорює нараховані йому відсотки за користування кредитними коштами первісним кредитором та позивачем. Також відповідач не оспорює факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд переглядає оскаржуване заочне рішення тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ОСОБА_1 у своїх доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції незаконно стягнув проценти за користування кредитом та не врахував положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги та зазначає наступне. 22.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит», первісним кредитором, та ОСОБА_1 укладено Договір №1571250 про надання споживчого кредиту (далі - Договір). Згідно істотних умов такого договору сума кредиту становить 5 000,00 гривень. Строк кредитування 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день. Знижена процентна ставка становить 0,010% в день та застосовується, якщо споживач до 22.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Мета отримання кредиту: споживчі потреби. Згідно п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Кредитний договір та всі додатки до нього підписано одноразовим цифровим ідентифікатором А717. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором Х331. З вищенаведеного вбачається, що Договір №1571250 про надання споживчого кредиту укладений між первісним кредитором та відповідачем відповідно до умов ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та електронний кредитний договір є чинним та прирівнюється за юридичною силою до письмового. Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» за №20250115-2121 від 15.01.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон Кредит» 22.04.2024 на суму 5 000,00 гривень. Призначення платежу «зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ». Банк-еквайр АТ «ПУМБ». Слід погодитись з позицією позивача, що первісний кредитор та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не є банківськими установами та перераховують кошти на вже наявні фінансові рахунки споживачів, а тому надати виписку з карткового рахунку відповідача надати не можуть, оскільки такі відомості згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становлять банківську таємницю. Тому, факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000,00 гривень підтверджено позивачем належними та допустимими доказами у справі. Відповідачем даний факт не заперечується. Щодо нарахування кредитної заборгованості, то як слідує з наданого позивачем розрахунку, первісний кредитор з 22.04.2024 по 17.12.2024 (240 днів) здійснював нарахування, при чому з 22.04.2024 по 22.05.2024 нарахування здійснювалось за зниженою процентною ставкою 0,010% від суми кредиту, тобто 5 000 х 0,010% = 0,5 х 30 = 15 гривень. Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Слон Кредит», 22.05.2024 ОСОБА_1 сплатив суму 15 гривень нарахованих процентів за користування кредитом за період з 22.04.2024 по 22.05.2024. В подальшому, нарахування здійснювалось за стандартною процентною ставкою 1,50% в день від суми наданого кредиту, тобто з 23.05.2024 по 17.12.2024 (209 днів), а тому ТОВ «Слон Кредит» нараховано заборгованість в розмірі 15 675 гривень (5 000 х 1,5% = 75 х 209). 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором електронним листом в особистому кабінеті відповідача. Відповідно до витягу з реєстру боржників заборгованість відповідача станом на 24.12.2024 становила 23 175 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5 000 грн., заборгованості за процентами 15 675 грн., штрафні санкції 2 500,00 грн. Після отримання права вимоги позивач здійснив донарахування заборгованості в межах строку кредитування, тобто за період з 25.12.2024 по 17.04.2025 (114 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8 550,00 грн (5 000 х 1,5% = 75 х 114). Дане нарахування є законним оскільки загальний строк кредитування становить 360 днів, тобто з 22.04.2024 по 17.04.2025. Такий розрахунок заборгованості не спростований відповідачем, суду не надано контррозрахунку з якого можна встановити незаконність даного нарахування. З наданих позивачем розрахунків не вбачається, що кредитор збільшував з власної ініціативи проценту ставку чи змінював з власної волі будь-які істотні умови кредитування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Щодо положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то таким пунктом зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто, положення вищезгаданого пункту Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не поширюються на звільнення позичальників від зобов`язань передбачених ст. 1048 ЦК України, але звільняють від нарахувань за ст. 625 ЦК України. Як вбачається з позовних вимог та наданих позивачем розрахунків заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не просить стягнути з відповідача кошти передбачені ст. 625 ЦК України, тобто неустойку, а тому п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню до даних правовідносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправомірності нарахування кредиторами відсотків за користування кредитними коштами не знайшли свого підтвердження, а тому заочне рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає нормам матеріального права та ухвалене за повного з`ясування всіх обставин справи. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. У своїх доводах апеляційної скарги, а саме у доповненнях до апеляційної скарги, які апеляційний суд під час розгляду справи взяв до уваги, зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, які стягнув суд першої інстанції в розмірі 3 000,00 гривень не відповідають принципам розумності пропорційності та обґрунтованості. Однак, з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з огляду на таке. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До позовної заяви позивачем додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М., та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; заявка на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, відповідно до якого загальна сума витрат складає 10 000 грн. Суд першої інстанції задовольняючи суму 3 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу керувався тим, що сума 10 000,00 гривень є неспівмірною із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру. Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що дана справа є типовою, а також враховуючи, що адвокат не брав безпосередню участь в розгляді даної справи та беручи до уваги характер виконаних адвокатом робіт, а також незначний проміжок часу розгляду даної справи в суді першої інстанції саме сума 3 000,00 гривень відповідатиме критеріям реальності, співмірності та розумності заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачем не наведено обґрунтованих та беззаперечних доказів того, що сума 3 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу задоволеної судом першої інстанції є явно завищеною та не відповідає проробленій адвокатом Столітній М.М. роботі під час розгляду справи у Воловецькому районному суді Закарпатської області. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не спростовують законного та обґрунтованого рішення та ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційний суд керуючись положеннями ст. 375 ЦПК України залишає подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року без змін. Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кобрин Маріанна Михайлівна, залишити без задоволення. Заочне рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року. Суддя-доповідач: Судді: