Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/32201/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 р. Справа № 520/32201/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/32201/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 листопада 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями); - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 21 листопада 2025 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 позов задоволено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законодавцем передбачене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, та виключно відмову за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку. Зазначає, що судом не враховано того, що правовою підставою нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 є саме факт порушення встановлених строків виплати грошових доходів, які мають регулярний характер, за наявності вини відповідного органу у такому порушенні. Наголошує, що судом першої інстанції не встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, до матеріалів справи не додано відповіді (відмови у виплаті компенсації) на вказану заяву. Позивач правом на подання відзиву не скористався. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В. У зв`язку з відрядженням судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №520/932/25 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Також зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 170 464,06 грн., а згодом виплатив грошове забезпечення у сумі 131 257,25 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 30 683,51 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 8 523,30 грн., лише 13 червня 2025 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі №520/15948/25 зокрема зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30 683,51 грн., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі №520/932/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. На виконання рішення суду від 02.09.2025 по справі №520/15948/25 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 30633,51 грн., які виплатив 21.11.2025 року. Тобто позивачу виплачено недоотримане грошове забезпечення лише 21.11.2025 року. Вважаючи, що відповідач мав також виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату сум, позивач через свого адвоката звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсацію втрати частини доходу. Відповіді на заяву відповідачем не надано, а тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Не погоджуючись із не виплатою компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішень суду по справі № 520/932/25 та 520/15948/25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 (далі по тексту - Порядок №159). Відповідно до ст.1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема сума індексації грошових доходів громадян. Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні норми також викладені у Порядку №

159. Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Використане у ст.3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Судом встановлено, що позивач проходив службу у ГУ ДСНС у Харківській області та звільнений зі служби наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 07.07.2023 №322. Під час проходження служби відповідачем не виплачено в належному розмірі: - індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, - індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. - грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30683,51 грн.., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі №520/932/25 Зазначені обставини встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №520/932/25 та від 02.09.2025 року по справі №520/15948/25. На виконання рішення суду у справі №520/932/25 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 170464,06 грн., а згодом виплатив грошове забезпечення у сумі 131257,25 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 30683,51 грн. та військовий збір за ставкою 5% у сумі 8523,30 грн., лише 13 червня 2025 року. На виконання рішення суду від 02.09.2025 по справі №520/15948/25 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум у розмірі 30633,51 грн., які виплатив 21.11.2025 року. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, оскільки обов`язок з виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належних сум індексації грошового забезпечення відповідачем не дотримано, право позивача на виплату такої компенсації за весь час затримки з 01.01.2016 по 21.11.2025 порушено. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо не нарахування та невиплати позивачу зазначеної компенсації. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Щодо посилання апелянта на відсутність підстав застосування у спірних правовідносинах механізму компенсації втрати частини доходу, оскільки до моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким було визначено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі, у відповідача не існувало юридично визначеного обов`язку щодо її нарахування та виплати, а відтак відсутній і сам факт порушення строків виплати у розумінні Порядку №159, колегія суддів зазначає , що такі не спростовують висновків суду щодо права позивача на нарахування та виплату йому спірної компенсації втрати частини доходу за період з затримки з 01.01.2016 по 21.11.2025. Посилання апелянта на законодавчо встановлене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодним законом такого обов`язку не встановлено. Невиплата компенсації втрати частини доходів свідчить про відмову провести відповідні виплати і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Колегія суддів наголошує, що Законом № 2050-ІІІ не передбачено, що обов`язковою умовою виплати компенсації втрати частини доходів є звернення до суб`єкта владних повноважень щодо виплати такої заборгованості. З приводу застосування положень ст. 7 Закону № 2050-ІІІ, якою передбачено те, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку, слід зазначити те, що Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 по справі № 560/8194/20 висловлено правову позицію суть якої полягає в тому, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органами у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вказаний правовий висновок також підтверджений Верховним Судом у постанові від 29.05.2025 по справі № 640/12053/21. Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 травня 2024 року по справі № 200/5032/20-а зазначив, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу». Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача вказують на помилкове сприйняття положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та вільне тлумачення обставин справи на користь відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період 01.01.2016 по 21.11.2025 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/32201/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц