Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/1625/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2026 року м. Рівне Справа № 570/1625/22 Провадження № 22-ц/4815/163/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом Акціонерне товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Гнатущенко Ю.В. в м. Рівне о 15 годині 44 хвилини, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що АТ «Рівнегаз», діючи на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП, надавало послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2498 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27829, а також Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. №1379/27824, в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин. Умовами Типового договору розподілу природного газу визначено, що споживачем є фізична особа, об`єкт якої підключений де газорозподільної системи оператора ГРМ. Фактом приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є дії, пов`язані зі споживанням природного газу на об`єкті нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснення часткової оплати наданих послуг. AT «Рівнегаз» як Оператор ГРМ свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не сплатив в повному обсязі заборгованість за надані послуги, яка виникла з січня місяця 2021 року та становить 5943 гривні 03 коп.. Просило суд стягнути з заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу і з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх. 19838 від 18.11.2024 р. стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5943 грн. 03 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 гривень 00 коп.. ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу. Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25 січня 2020 року з описом вкладеного відповідач ОСОБА_1 надіслала АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» підписані нею 24.01.2020р. заяву приєднання до Типового договору, а також Додаток до Договору. Відповіді від відповідача не отримала, тому вважає, що її умови, викладені в Додатку до договору, були відповідачем прийняті. Стверджує, що відповідач фактично надавав позивачу послугу розподілу природного газу за період 01 січня 2021р. по 31 грудня 2021р. величиною річної замовленої потужності обсягом (об`ємом) 90,97 м. куб. вартістю 183,40 коп. ( 90,97м. куб. х 2,016 грн. =183,40грн.). Відповідач вимагає з позивача оплату за надання послуги за період з 01 січня 2021р. по 31 грудня 2021р. величиною річної замовленої потужності обсягом (об`ємом) 2530,01 м. куб. вартістю 5100 гривень 48 коп. ( 2530,01 м. куб. х 2.016грн. = 5100.48грн.). До приєднання до Договору ОСОБА_1 оплачувала послуги розподілу природного газу за фактичний обсяг (об`ємом) надання послуги. Позивач зазначає, що, виходячи зі своїх інтересів, вона не прийняла б таких умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору, а тому такі умови для неї є обтяжливими. 13.01.2021р. позивач звернулась із заявою до відповідача (вхідний № ЗГ-75- 33001-0121 від 13.01.2021р.) з проханням перерахувати вартість послуги розподілу природного газу до її будинку. В наданій відповіді ( вихідний № 33003.1-Лв-428-0121 від 26.01.2021р.) відповідач відмовив їй у перерахунку, та повідомив, що іншого чинним законодавством не передбачено. Зазначає, що відмову відповідача на заяву відповідача вх. № ЗГ-75-33001-0121 від 13.01.2021р. зробити перерахунок вартості послуги розподілу природного газу (розміру величини річної замовленої потужності) вона вважає незаконною. Не зроблений вчасно перерахунок призвів до виникнення заборгованості. Також зазначає, що за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. були складені акти-претензії про надання не в повному обсязі (об`ємів) послуги розподілу природного газу від: 01 квітня 2021р., 08 липня 2021р., 12 жовтня 2021р. та 11 січня 2022р.. Відповідач надав відповіді на акти-претензії від: 28 квітня 2021р., 13 липня 2021р., 18 жовтня 2021р., в яких, як вважає ОСОБА_1 , не законно відмовив їй в перерахунку. На акт-претензію від 01 квітня 2021р. відповідач надав відмову з порушення строку встановленого законом, а саме протягом п`ять робочих днів. На акт-претензію від 11 січня 2022 р. відповідач не надав відповіді. На дату подачі позову відповідач не зробив відповідного перерахунку послуги розподілу природного газу за період з 01 січня 2021р. по 31 грудня 2021р., відповідно до вимог викладених в актах-претензіях, тому виникла заборгованість в розмірі 5024 гривні 27 коп.. Просила суд визнати протиправним нарахування Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованості за період з 01.01.2021р. по 31 травня 2022р. в сумі 5024 грн. 27 коп. за надані послуги з розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_2 , та зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зробити перерахунок за надані послуги розподілу природного газу за період з 01.01.2020 року по 31.05.2022 року за фактично надані послуги відповідно до показників газового лічильника побутовому споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 5943,03 грн.. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованості за період з 01.01.2021р. по 31 травня 2022р. в сумі 5024 гривень 27 коп. за надані послуги з розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_2 , та про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зробити перерахунок за надані послуги розподілу природного газу за період з 01.01.2020 року по 31.05.2022 року за фактично надані послуги відповідно до показників газового лічильника побутовому споживачу ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 , відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеним нею доводам у зустрічному позові та наданим на їх підтвердження доказам. Щодо заяви-приєднання від 24.01.2020 року, додатку до умов Договору розподілу природного газу від 24.01.2020 року та заяви від 24.01.2020 року вказує, що місцевий суд припустився помилкового застосування ч. 1 ст.638 ЦК України в редакції від 19.06.2020р., хоча правовідносини виникли у січні 2020 року. Зазначає, що суд не встановив і не взяв до уваги інформацію, надану у відповіді на відзив, як привести об`єм спожитого газу до стандартних умов, котра була розміщена на офіційному сайті АТ «Рівнегаз», а також розрахунків у формі Порівняльних таблиць застосування коефіцієнта приведення до стандартних умов 4 і 5 групи, а також залишено без належної оцінки Робочий проект на газопостачання і Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) будинок, за якими можна визначити розташування газового лічильника. Додає, що нею було надано суду окрім цих доказів, також і рахунки на оплату за період з жовтня 2018 року по вересень 2020 року. Вважає порушенням її прав споживача те, що суд не дав оцінки її заяві з поясненням від 24.01.2020 року, а також доводить, що відповідно до цієї заяви первісний позивач повинен зробити перерахунок річної замовленої потужності, адже саме та обставина, що АТ «Рівнегаз» не зробив такого перерахунку своєчасно і призвело до утворення штучної заборгованості. Звертає увагу суду на акти-претензії про надання АТ «Рівнегаз» не у повному обсязі послуги розподілу природного газу від 01.04., 08.07.,12.10.2021 року та від 11.01.2022 та наголошує, що вони вважаються визнаними первісним позивачем, оскільки той надав письмову відмову на претензію від 01.04.2021 року, а на решту не відреагував. Заперечує належність як доказу розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу АТ «Рівнегаз». Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що загальна вартість наданих послуг розподілу природного газу за 2021 рік становила 5100,48 грн., місячний об`єм 210,83 м.куб. та місячна вартість 425,04 грн. та пояснює, що фактично отримана нею послуга у 2021 році становила 90,97 м.куб. вартістю 183,40 грн., а тому очевидною є не співмірність, з огляду на що має бути зроблений перерахунок. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» та задоволення її зустрічного позову. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» надавало послуги з розподілу природного газу на території м. Рівного та Рівненської області на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 15 червня 2017 року №

774. Інформація про цей факт є загальнодоступною, міститься на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постановою НКРЕКП від 27.12.2023 р. № 2511 дію ліцензії АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зупинено у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Як наголошується у положеннях ч.6 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. В абз.3 ч.5 ст.14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» також визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Відповідно, АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» надавало послуги з розподілу природного газу на території м. Рівного та Рівненської області (зокрема на території села Кругле Рівненського району Рівненської області) в період з 15 червня 2017 року по 27 грудня 2023 року. Наведена інформація є загальнодоступною, міститься на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , надавалися AT «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2498 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27829, а також Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. №1379/27824, в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин (надалі - Кодекс газорозподільних систем). Загальна заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , станом на час подачі первісного позову (27.05.2022 р.) становила 5024 гривні 27 коп. Ця заборгованість збільшилася у зв`язку з продовженням ігнорування відповідача за первісним позовом виконувати взяті на себе зобов`язання із розподілу природного газу та становить 5943 гривні 03 коп, про що зазначив позивач за первісним позовом у заяві про збільшення позовних вимог. На підтвердження заявлених позовних вимог первісним позивачем надано копію Типового договору розподілу природного газу (а.с. 9, 10); фінансовий стан по особовому рахунку абонента № НОМЕР_1 (а.с.7); копія Акта від 13.01.2022 року звіряння розрахунків та надання послуг розподілу природного газу за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. між побутовим споживачем ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , та АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», за результатами звіряння показників лічильника (Самгаз G4 014-838 2017 р. №6059522), наданих послуг розподілу газу, виставлених рахунків на оплату та стану рахунків (а.с.8); копії актів перевірки стану пломб газового лічильника від 31.03.2021 р., 30.06.2021 р., 01.10.2021 р., 31.12.2021р. . На підтвердження збільшення позовних вимог позивачем за первісним позовом подано розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу, в якому наведені показники газового лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та відповідні нарахування оплати наданих послуг за період з червня 2022 р. по грудень 2023 р. Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. З 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VІІІ, яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України, впроваджено розмежування послуг та обов`язків оператора газорозподільної системи та постачальника природного газу. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року №2494, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824, розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Згідно з п. 1 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі Договір). Відповідно до п. 1.3. цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 1.3 Договору передбачено декілька незалежних одна від одної обставин, за наявності однієї із яких вважається, що споживач приєднався до умов договору. На підтвердження факту приєднання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 до умов Договору позивачем за первісним позовом надані фінансовий стан по особовому рахунку абонента № НОМЕР_1 ; копія Акта від 13.01.2022 року звіряння розрахунків та надання послуг розподілу природного газу за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. між побутовим споживачем ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , та АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»; копії актів перевірки стану пломб газового лічильника від 31.03.2021 р., 30.06.2021 р., 01.10.2021 р., 31.12.2021 р.. Судом встановлено,що відповідач за первісним позовом визнає факт споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ,та,більш того, нею до відзиву на первісний позов та до зустрічного позову долучено копії заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу, підписаної нею особисто від 24.01.2020 р., та Додатку до умов Договору розподілу природного газу, складеного нею ОСОБА_1 24.01.2020 р., в якому нею запропоновано встановити інший порядок оплати поставленого газу побутовим споживачем, ніж той, що передбачено у Типовому договорі. Покликання апелянта про факт прийняття позивачем умов, запропонованих ОСОБА_1 у Додатку до договору від 24.01.2020р., апеляційний суд відхиляєз наступних міркувань. Як визначено у ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Окрім того, частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч.2 ст.638 договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч.3 ст.205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. ОСОБА_1 не надано доказів акцепту позивачем умов, викладених нею у Додатку до договору від 24.01.2020 р.. Суд враховує, що в цьому випадку ні чинне законодавство, ні умови Договору не надають можливості сторонам висловлювати свою згоду з умовами договору шляхом мовчання. Натомість, у ч.1 ст.634 ЦК України чітко визначено, що сторона, яка приєднується до договору приєднання, не може пропонувати іншій стороні свої умови договору. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 приєдналася до умов Договору, отримувала послуги з розподілу природного газу, при цьому відсутні докази про розірвання договору розподілу природного газу. Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. Послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання. Пунктом 5.2 Договору, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Пунктом 7.4 Договору передбачено обов`язки Споживача зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. З 01 січня 2020 року на виконання постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року №2080, якою затверджено зміни до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, відбулося розділення плати за природний газ. Відповідно до п. 1, п. 2, п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим. Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року. Постановою НКРЕКП № 2778 від 30.12.2020 р. з 01.01.2021 р. для АТ «Рівнегаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу 2,016 грн за 1 м куб на місяць (з урахуванням ПДВ). Постановою НКРЕКП №2765 від 22,12.2021 р. 3 01.01.2022 р. для АТ «Рівнегаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу 1,848 грн за 1 м куб на місяць (з урахування ПДВ). Згідно з ч. ч. 6, 7, 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Факт оприлюднення на сайті Регулятора постанови щодо встановлення тарифу на послугу свідчить про набрання нею чинності та обов`язковості її виконання відповідними суб`єктами господарювання. Постановою НКРЕКП № 2778 від 30.12.2020 р. з 01.01.2021 р. для АТ «Рівнегаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу 2,016 грн за 1 м куб на місяць (з урахування ПДВ). Об`єм газу, спожитий об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 , за газовий рік (період з 01 жовтня 2019 р. по 30 вересня 2020 р.) та приведений до стандартних умов, становить 2530,01 м куб. Відповідно, місячний об`єм послуги розподілу природного газу в 2021 календарному році становив 2530,01 : 12 = 210,83 м куб., а місячна вартість складала 210,83 x 2,016 = 425,04 грн. Постановою НКРЕКП від 06.03.2020р № 580 пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ доповнено новим абзацом наступного змісту: «з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за 314 куб, м для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим». За газовий рік, що передував 2022 календарному року (період з 01 жовтня 2020 р. по 30 вересня 2021 р.), ОСОБА_1 використано 90,73 м куб. природного газу. З врахуванням вимог Постанови НКРЕКП від 06 03.2020р. № 580 місячний об`єм послуги розподілу природного газу становив 314 : 12 = 26,17 м куб. Постановою НКРЕКП №2765 від 22.12.2021 р. з 01.01.2022 р. для АТ «Рівнегаз» встановлено тариф на послуги розподілу природного газу 1,848 грн за 1 м куб на місяць (з урахування ПДВ), місячна вартість послуги з розподілу природного газу з січня 2022 року становить 26,17 х 1,848 = 48,36 грн. Загальна вартість наданих послуг з розподілу природного газу за 2021 рік за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату подання первісного позову (27.05.2022р.) становила 5100 гривень 48 коп. (а.с.8 т.1). Загальна вартість наданих послуг з розподілу природного газу за 2022 рік за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату подання первісного позову (27.05.2022р.) становила 241 гривня 80 коп.. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснено оплату за надані послуги з розподілу природного газу в лютому 2021 року на суму 53,00 грн, в березні 2021 року на суму 106,00 грн, в квітні 2021 року на суму 53,00 грн, в травні 2021 року на суму 53,00 грн, в червні 2021 року на суму 53,00 грн, всього на загальну суму 318,00 грн.. За період з червня 2022 по грудень 2023 первісним позивачем нараховано 918,76 грн. З урахуванням уже оплачених коштів за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 318,00 грн, заборгованість відповідача за первісним позовом за вказаний позивачем у позові період складає 5943,03 грн. Покликання апеляційної скарги на неправильне застосування номеру групи коефіцієнтів в розрахунках приведення об`єму газу до стандартних умов за 2019 та 2020 роки, апеляційним судом оцінюються критично. Так, пунктом 5.1 Розділу V Типового договору розподілу природного газу визначено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС. Згідно із пунктом 5.2 Типового договору розподілу природного газу визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором. В пункті 5.3 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС. Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (пункт 5.4 Типового договору розподілу природного газу). Таким чином, Типовий договір (затверджений Регулятором) та Правила №2496 передбачають приведення поставленого природного газу до стандартних умов незалежно від виду споживача. Це підтверджується також пунктом 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС, в якому зазначено, що споживач природного газу (споживач) - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Так, правилами пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за формулою: об`єм газу, виміряний засобом вимірюваної техніки (м. куб.) х коефіцієнт приведення до стандартних умов вимірювання = об`єм газу, приведений до стандартних умов, (м куб.) При цьому, для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики №116. Відповідно до пункту 2 Методики №116 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб. Проте, зі змісту постанови Верховного Суду від 04.05.2022 по справі №640/20232/18, пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРС вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений виключно у додатках до Методики №116, а не власне самої Методики №116. Тобто, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком, процедурою чи колом споживачів, що визначені Методикою № 116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї Методики. Таким чином, суд приходить до висновку, що нормами Кодексу ГРС та положеннями Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена відомчими актами самого Регулятора, що узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним судом у постанові від 04 травня 2022 по справі №640/20232/18. Виходячи з наведеного вище, нарахування за спожитий природний газ у відповідності до вказаних нормативних актів за адресою споживання: 35345, вулиця Шевченка, буд. 53, с. Кругле, Рівненського району, Рівненської області, правомірно здійснювалось із застосуванням коефіцієнта приведення до стандартних умов. При цьому, надані ОСОБА_1 розрахунки не підтвердженні належними доказами, які вказали б на безспірність факту неправомірності нарахувань, проведених АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» по особовому рахунку позивача за первісним позовом. Доводи ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, що постанови НКРЕКП є неконституційні, незаконні, а отже, не можуть бути застосованими судами, із посиланням на Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Так, Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 було визнано неконституційними лише окремі норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), абзац п`ятий частини третьої статті 8 Закону України „Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 вересня 2016 року № 1540VIII. Водночас, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 цього Закону. У Рішенні КСУ констатував, що утворення постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України і не належить до системи органів виконавчої влади, не узгоджується з Конституцією України. Зважаючи на те, що визнання неконституційними окремих положень Закону матиме правовим наслідком істотні прогалини у законодавстві стосовно порядку організації діяльності Комісії, що може унеможливити її функціонування та виконання нею завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, КСУ визнав за потрібне відтермінувати втрату чинності відповідними положеннями Закону для приведення чинного законодавства у цій частині у відповідність до вимог Конституції України. У Рішенні Суду зазначається, що частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з 31 грудня 2019 року. Таким чином, Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019 стосується виключно положень статей 1, 4 і 5, які визначають статус НКРЕКП як повністю незалежного органу, а також статті 8, яка визначає процедуру призначення та звільнення з посад членів НКРЕКП, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції не суперечить за відповідністю Конституції інших статей Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540VIII, що визначають повноваження, правовий статус членів та порядок організації роботи НКРЕКП, а також не скасовує повноважень Комісії з надання операторам ГРМ ліцензії на здійснення діяльності з розподілу газу на визначених територіях. 29 грудня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг», опублікований у «Голосі України» 28 грудня 2019 року, яким внесені зміни, зокрема, в частині її правового статусу, особливостей призначення та припинення повноважень членів Регулятора, вказані зміни забезпечили конституційні принципи у сферах енергетики та комунальних послуг. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та їх задоволення оскаржуваним рішенням суду,а також про безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання протиправним нарахування Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» заборгованості за період з 01.01.2021р. по 31 травня 2022р. в сумі 5024 гривень 27 коп. за надані послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , та про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» зробити перерахунок за надані послуги розподілу природного газу за період з 01.01.2020 року по 31.05.2022 року за фактично надані послуги відповідно до показників газового лічильника побутовому споживачу ОСОБА_1 . Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 вересня 2025 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.