Постанова 4802 № 165/1392/26

Справа № 165/1392/26 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/839/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання Трикош Н. І., представника заінтересованої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , заінтересовані особи ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області як орган опіки та піклування, про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_1 , на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2026 року заявник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_5 звернулася в суд із зазначеною заявою, яка обґрунтована тим, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично піддавалася домашньому насильству зі сторони свого батька ОСОБА_4 . 03 квітня 2026 року до ЄРДР було внесено відомості за № 12026030520000156 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, за її заявою. У своїй заяві вона зазначила, що її зять ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з грудня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 систематично вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 03 квітня 2026 року наказом Служби у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 10-01-09/22 вирішено тимчасово влаштувати дитину до неї, а рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 327 від 06 квітня 2026 року вирішено негайно відібрати малолітню ОСОБА_3 від батька ОСОБА_4 . Зазначила, що вже тривалий час малолітня ОСОБА_3 потерпає від психологічного та фізичного насильства з боку батька ОСОБА_4 , який чинить на неї психологічний тиск, погрожує та завдає дочці фізичного болю. Тривалий час дитина викладала свої переживання в особистому щоденнику та повідомляла про вказані факти класного керівника ОСОБА_6 . Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства, стану здоров`я дитини, обґрунтованість ризиків та підставність застосування до ОСОБА_4 спеціальних заходів захисту щодо протидії домашньому насильству, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», просила суд видати стосовно ОСОБА_4 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на останнього наступних обов`язків: заборонити ОСОБА_4 наближатися ближче ніж на 100 метрів до малолітньої дочки ОСОБА_3 та її місця проживання (перебування); заборонити ОСОБА_4 наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця навчання малолітньої дочки, а саме: АДРЕСА_2 ; заборонити контактувати із малолітньою ОСОБА_3 за місцем її проживання; заборонити вести листування, телефонні переговори із дочкою, контактувати через інші засоби зв`язку та третіх осіб, у тому числі через її вчителів та близьких родичів. Обмежувальний припис просила видати на максимальний строк, а саме шість місяців. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2026 року у даній справі заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 та покласти на останнього наступні обов`язки: заборонити наближатися ближче ніж на 100 метрів до малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її місця проживання (перебування); заборонити наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця навчання малолітньої дочки, а саме: АДРЕСА_2 ; заборонити в будь-який спосіб контактувати із дочкою за місцем її проживання; заборонити вести листування, телефонні переговори із дочкою, контактувати через інші засоби зв`язку та третіх осіб, у тому числі через її вчителів та інших близьких родичів. Встановити строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення, терміном на 5 місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду. Про видачу обмежувального припису повідомлено ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_4 на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника. Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не взято до уваги, що він упродовж понад дев`яти років самостійно виховував доньку, будь-яких претензій з боку органів чи служб у справах дітей щодо відносин у родині ніколи не виникало. Вказує, що він належно опікувався донькою, про це свідчить навіть той факт, що він винайняв окреме житло поблизу навчального закладу, де навчається донька, та поблизу місця проживання бабусі дитини. Зазначив, що конфлікт, який стався між ним та донькою, є винятковою подією, він усвідомив протиправність своєї поведінки, вживає усіх заходів для недопущення таких подій у подальшому. Вважає, що тривала заборона строком на п`ять місяців на будь-яке спілкування з донькою, з урахуванням того, що мати дитини померла, а між батьком та донькою існує тісний емоційний зв`язок, не буде відповідати інтересам дитини. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного суду представник заінтересованої особи Герасимчук Л. Р. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Представник заявника ОСОБА_5 подала апеляційному суду заяву, в якій просила провести судове засідання за відсутності заявника ОСОБА_2 та за її відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання. Також просила врахувати, що на момент звернення із апеляційною скаргою ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, щодо дій відносно дитини, кримінальне провадження перебуває на розгляді у Нововолинському міському суді Волинської області. Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності, що не суперечить вимогам частини 2 статті 372 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані ОСОБА_2 докази підтверджують обставини застосування щодо неповнолітньої ОСОБА_3 зі сторони її батька ОСОБА_4 психологічного та фізичного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і що існують обґрунтовані ризики повторення такої поведінки батька. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного. За матеріалами справи судом установлено, що ОСОБА_4 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2015 року (а. с. 9). Мати дитини померла. 03 квітня 2026 року наказом Служби у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 10-01-09/22 було вирішено тимчасово влаштувати дитину ОСОБА_3 в сім`ю ОСОБА_2 (а. с. 11). Рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 327 від 06 квітня 2026 року вирішено негайно відібрати малолітню ОСОБА_3 від батька ОСОБА_4 (а. с. 10). Також судом установлено, що СВ ВП № 1 Володимирського РВП ГУНП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026030520000156, за статтею 126-1 КК України, за фактом побиття ОСОБА_4 своєї малолітньої дочки ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16 квітня 2026 року (а. с. 12). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працює в ТОВ «Лінфорд Інвест» прибиральником виробничих приміщень, його дохід за період з 01 квітня 2025 року по 31 березня 2026 року склав 177271,96 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Лінфорд Інвест» від 21 квітня 2026 року за вихідним № 17 (а. с. 27). У характеристиці, яка надана ТОВ «Лінфорд Інвест», зазначено, що за місцем роботи ОСОБА_4 зарекомендував себе як дисциплінований, кваліфікований працівник та відмінний спеціаліст у своїй галузі. Протягом трудової діяльності на підприємстві жодної скарги не надходило, лише позитивні відгуки, в колективі користується повагою, активний у громадському житті (а. с. 28). Разом з тим, судом також установлено на підставі наданих суду письмових доказів та показань свідків, що ОСОБА_4 періодично зловживав спиртними напоями, декілька разів притягався до адміністративної відповідальності, а також розслідується щодо нього факт вчинення ним кримінального правопорушення щодо дочки. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною 3 статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису слід встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону передбачено, що постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. За положеннями частини 2, 3, 4 статті 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 чинить психологічний тиск щодо своєї малолітньої дочки та 02 квітня 2026 року вдався до фізичного насилля, внаслідок чого дочка ОСОБА_7 зазнала крім психологічного насилля, ще і фізичного болю. Також установлено, що малолітня дочка ОСОБА_3 перебуває на обліку в Службі у справах дітей Виконавчого комітету Нововолинської міської ради як дитина, залишена без батьківського піклування. Врахувавши, що з боку батька ОСОБА_4 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 здійснюється домашнє насильство психологічного характеру, а також фізичне насильство, оцінивши ризики в їх сукупності, враховуючи високу вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків для фізичного та психологічного здоров`я малолітньої дитини, забезпечення дієвого та ефективного захисту постраждалої малолітньої особи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 . При цьому апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції, який, врахувавши принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважав за необхідне видати обмежувальний припис строком на п`ять місяців. ОСОБА_4 15 квітня 2026 року проведено сеанс терапії комп`ютерного лазаро МРТ програмування від алкоголізму (кодування). У копії розписки ОСОБА_4 зазначено, що він попереджений про наслідки вживання спиртних напоїв (горілки, вина, пива), термін дії лікування становить чотири роки (а. с. 26). Місцевим судом правильно зазначено, що з часу проведення цього сеансу - з 15 квітня 2026 року, пройшов незначний проміжок часу, а тому це не свідчить про його повне виправлення та усунення зазначених ризиків щодо повторного вчинення психологічного та фізичного насильства щодо своєї малолітньої дочки. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно частково задоволено заяву про видачу обмежувального припису не знайшли свого підтвердження. Відповідач на підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та повністю спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених вимог заяви. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану в його інтересах представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 22 квітня 2026 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді