Ухвала КЦС ВС № 756/10280/24

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа № 756/10280/24 провадження № 61-9011ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 113 936,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 48 630,83 грн, три проценти річних у розмірі 11 475,80 грн, а також витрати, пов`язані з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 45,00 грн. На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «АК «Київводоканал» зазначало, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надавалися позивачем до квартири АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що належним чином виконував свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг, однак відповідачі обов`язок щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг не виконували, унаслідок чого за період із 01 січня 2017 року до 31 травня 2024 року утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі. Оболонський районний суд міста Києва заочним рішенням від 21 січня 2025 року позов ПрАТ «АК «Київводоканал» задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 113 936,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 48 630,83 грн, три проценти річних у розмірі 11 475,80 грн, витрати, пов`язані з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 45,00 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Київський апеляційний суд постановою від 28 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Равлюк В. В., задовольнив частково. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року скасував і ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 110 287,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 22,52 грн, три проценти річних у розмірі 12,96 грн, витрати, пов`язані з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 28,53 грн, а також судовий збір у розмірі 1 535,56 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. 02 липня 2026 року ПрАТ «АК «Київводоканал» подало до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, оскільки касаційне провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд є екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежуються вирішенням питань права, а також на більший ступінь формальності касаційної процедури. ЦПК України визначає баланс між гарантіями права на справедливий судовий розгляд, зокрема правом на розгляд справи судом, встановленим законом, передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та принципом остаточності судових рішень res judicata. У такий спосіб фактично закріплено модель обмеженої касації, що реалізується шляхом застосування процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених цією нормою. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, спрямоване на забезпечення остаточності судових рішень, стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 розділу III цього Кодексу; 5) у яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд касаційної інстанції вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних у загальному розмірі 174 043,07 грн (113 936,44 грн + 48 630,83 грн + 11 475,80 грн). Зазначена вимога є майновою, оскільки визначена у грошовому вираженні, а тому відповідно до статей 175, 176 ЦПК України враховується при визначенні ціни позову. Ціна позову становить 174 043,07 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 80 = 266 240,00 грн). Отже, ця справа є малозначною в силу вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Спір не належить до категорій справ, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Таким чином, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційній скарзі ПрАТ «АК «Київводоканал» посилається на те, що справа має виняткове значення для заявника, оскільки товариство є оператором критичної інфраструктури, забезпечує централізоване водопостачання та водовідведення міста Києва і Київської області, а невідшкодування заборгованості за надані послуги негативно впливає на його фінансовий стан та можливість виконання покладених на нього функцій. Крім того, заявник зазначає про наявність різної практики суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 625 ЦК України у спорах про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема щодо можливості стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у період дії карантинних обмежень і воєнного стану. Надаючи оцінку наведеним заявником доводам щодо наявності підстав для касаційного перегляду судового рішення у малозначній справі, Верховний Суд зазначає таке. Саме собою посилання заявника на особливий статус юридичної особи, характер її господарської діяльності, значну кількість споживачів послуг та наявність дебіторської заборгованості не свідчить про наявність виняткового значення цієї справи у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Виняткове значення справи для учасника справи має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин відповідного спору та наслідків ухваленого судового рішення саме для такого учасника, а не лише з огляду на загальне значення його діяльності або кількість аналогічних правовідносин. Предметом розгляду у цій справі є індивідуальний майновий спір про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з конкретних споживачів, який виник у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання щодо оплати отриманих послуг. Заявник не навів обставин, які б свідчили, що наслідки розгляду саме цієї справи виходять за межі звичайного майнового інтересу сторони у спорі. Посилання ПрАТ «АК «Київводоканал» на необхідність забезпечення єдності судової практики також не свідчить про наявність підстав для касаційного перегляду судового рішення у малозначній справі, оскільки наведені заявником приклади судових рішень суду апеляційної інстанції самі собою не підтверджують існування виключної правової проблеми або необхідності формування Верховним Судом нового правового висновку щодо застосування норм права. Незгода заявника з правовою оцінкою суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 625 ЦК України та визначення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних фактично зводиться до необхідності перевірки правильності застосування норм матеріального права у конкретних правовідносинах, що саме собою не є винятковою підставою для касаційного перегляду малозначної справи. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України виняткових обставин, які б давали підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. Віднесення цієї справи до категорії малозначних є передбачуваним з огляду на предмет спору, ціну позову та положення процесуального закону. Спір був розглянутий судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо встановлення фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви, а з огляду на особливий статус суду касаційної інстанції касаційні процедури можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервіс проти Франції»), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»)). Європейський суд з прав людини у пункті 122 рішення від 05 квітня 2018 року у справі «Zubac v. Croatia» («Зубац проти Хорватії») зазначив, що якщо національне законодавство наділяє Верховний Суд повноваженнями здійснювати відбір справ для касаційного перегляду, цей суд не повинен бути пов`язаний можливими помилками судів нижчих інстанцій при визначенні доступу до касаційного перегляду, оскільки інший підхід міг би істотно перешкодити виконанню ним своєї особливої функції. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі, а касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко