Постанова КЦС ВС № 208/702/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 208/702/25 провадження № 61-5474св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: заявник - Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія», боржниця - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Сергія Пилиповича, на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року, постановлену у складі судді Величко О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Городничої В. С., Свистунової О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст заяви У січні 2025 року Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія» (далі - КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 29 січня 2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 435,34 грн за період з 01 квітня 2017 року до 15 січня 2025 року, а також стягнення судового збору, сплаченого заявником у розмірі 302,80 грн. 07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року, посилаючись на те, що вимоги КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» є необґрунтованими. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 127, 170 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просила суд поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ, виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 29 січня 2025 року. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року, з урахуванням ухвали суду від 08 квітня 2025 року про виправлення описки, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу № 208/702/25 від 29 січня 2025 року про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання відмовлено. Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за № 208/702/25 від 29 січня 2025 року, виданого за заявою КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та судового збору, залишено без розгляду та повернуто боржникові. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 пропоновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу у зв`язку з недоведеністю та неповажністю причин його пропуску, зокрема через відсутність документального підтвердження відсутності інтернету та наявності можливості у ОСОБА_1 звернутися до канцелярії Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про отримання судового наказу, у зв`язку з чим на підставі частини шостої статті 170 та частини другої статті 171 ЦПК України заяву про скасування судового наказу залишив без розгляду та повернув боржниці. При цьому районний суд зазначив, що введення воєнного стану на території всієї держави, який продовжено і на теперішній час, без посилання на конкретні обставини, які були об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість заявниці своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк, не може бути безумовною підставою для поновлення строку (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2022 року в справі № 560/15534/21). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду на підставі частини шостої статті 170 та частини другої статті 171 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 22 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлік С. П., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 08 травня 2026 року виконано. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 208/702/25. 08 червня 2026 року матеріали цивільної справи № 208/702/25 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бєлік С. П., просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження ухвалиЗаводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми статей 123, 124, 170 ЦПК України. Суди дійшли помилкового висновку про пропуск ОСОБА_1 строку на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки неправильно обчислили момент закінчення цього процесуального строку. Відмовивши у розгляді заяви про скасування судового наказу, яка була подана в межах визначеного законом строку, суди фактично позбавили ОСОБА_1 права на судовий захист від необґрунтованих вимог. Короткий зміст позиції інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу від заявника до суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами У січні 2025 року КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення з ОСОБА_1 29 січня 2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 435,34 грн за період з 01 квітня 2017 року до 15 січня 2025 року, а також стягнення судового збору, сплаченого заявником у розмірі 302,80 грн. 07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка С. П., підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду повинно бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (див. рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» («Де Геоффре де ла Праделл проти Франції»)). Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97 проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, і що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Частиною третьою статті 19 ЦПК визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету -рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю -за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу. Частиною шостою статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини шостої статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина друга статті 171 ЦПК України). У цій справі суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з наявності підстав для застосування частини шостої статті 170 та частини другої статті 171 ЦПК України. Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодився. Верховний Суд не може погодитись з такими висновками районного суду, підтриманими апеляційним судом, з огляду на таке. 29 січня 2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП КМР «Кам`янська теплопостачальна компанія» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 435,34 грн за період з 01 квітня 2017 року до 15 січня 2025 року, а також стягнення судового збору, сплаченого заявником у розмірі 302,80 грн. 20 лютого 2025 року о 21 год 00 хв вказаний судовий наказ отримано боржницею ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з підсистеми «Електронний суд», долученими нею до заяви про скасування судового наказу (а. с. 26). З огляду на викладене, передбачений частиною першою статті 170 ЦПК України п`ятнадцятиденний процесуальний строк на подання заяви про скасування судового наказу, з урахуванням приписів частини шостої статті 272 ЦПК України (щодо вручення процесуального документа, надісланого до електронного кабінету після 17:00, у наступний робочий день), підлягає обчисленню з дня, наступного за днем його фактичного вручення боржниці, відповідно до правил частини першої статті 123 ЦПК України, а саме з 22 лютого 2025 року. Оскільки останній (п`ятнадцятий) день зазначеного процесуального строку припав на вихідний день - 08 березня 2025 року (субота), то на підставі частини третьої статті 124 ЦПК України останнім днем строку для реалізації боржницею свого процесуального права є перший після нього робочий день - 10 березня 2025 року включно. Зважаючи на те, що 07 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 січня 2025 року, вказану заяву було подано в межах визначеного законом процесуального строку, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про пропуск такого строку є помилковими та безпідставними. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Сергія Пилиповича, задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк