Постанова КГС ВС № 910/11784/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/11784/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А., за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 (Ткаченко Б. О. - головуючий, судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 (суддя Маринченко Я. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» про зобов`язання вчинити дії (за участю представника відповідача - Слюзар Т.І.) Історія справи Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Гарант» (далі - ТОВ «Транс-Гарант», позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» (далі - ТОВ «Олсідс Блек Сі», відповідач) про зобов`язання надати належним чином завірені копії первинних документів відповідно до наведеного в позові переліку.

2. Мотивує позов тим, що представник позивача неодноразово звертався до відповідача з адвокатськими запитами про надання копій договорів від 28.12.2019 №020742, від 07.06.2022№020771 та укладених на виконання цих правочинів первинних документів: актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів звірки взаєморозрахунків. Проте відповідач з формальних мотивів відмовив в наданні позивачу копій первинної документації з приводу існуючих між сторонами господарських правовідносин, чим порушив право позивача на отримання інформації про такі правовідносини. Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.02.2026, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.04.2026, позов задовольнив. Зобов`язав відповідача надати позивачу належним чином завірені копії документів відповідно до переліку, наведеного в резолютивній частині судового рішення.

4. Суди встановили, що запитувана позивачем інформація (документи) стосувалась правовідносин між сторонами за укладеними між ними правочинами, а саме договорами від 28.12.2019 №020742 та від 07.06.2022 №020771. Відмовою з формальних підстав у наданні документів, які стосуються згаданих правочинів, відповідач порушив право позивача на володіння всім обсягом інформації (документів), що стосуються укладення та виконання правочинів між сторонами, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення і забезпечить поновлення порушеного права позивача. Касаційна скарга

5. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи касаційної скарги

6. За доводами відповідача суди обох інстанцій всупереч приписам статей 73, 74, 76, 77, 78 ГПК України не дослідили, чи існують в наявності у відповідача документи, які суд зобов`язав надати позивачу. Отже, суди встановили істотну для справи обставину існування між сторонами договірних правовідносин на підставі недопустимих доказів, необґрунтовано відхиливши клопотання відповідача про відсутність у нього спірних документів. Позиція Верховного Суду

7. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на порушення відповідачем його права на отримання інформації щодо господарських правовідносин сторін унаслідок відмови у наданні копій первинних документів, які підтверджують існування між сторонами спору таких правовідносин.

8. Відповідач вважає, що права позивача не порушив, оскільки сам позивач є стороною тих правочинів, первинні документи за якими вимагає надати. При цьому позивач не обґрунтував, у чому саме полягає порушення його прав з боку відповідача, а суди не встановили, чи перебувають відповідні первинні документи у володінні відповідача.

9. Суди обох інстанцій погодились з позивачем та вважали, що відповідач порушив право позивача на володіння інформацією (документами), що стосуються укладення та виконання правочинів між сторонами, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту порушеного права та забезпечить поновлення порушеного права позивача.

10. Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними та зазначає про таке.

11. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

12. Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

13. Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі.

14. Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

15. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

16. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (подібний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20).

17. Суди встановили, що позовні вимоги у цій справі стосуються зобов`язання відповідача надати позивачу копій договорів та укладених на їх виконання первинних документів, стороною яких був сам позивач. При цьому позивач у позові не посилається на обставини, які б свідчили про порушення відповідачем його цивільних прав чи законних інтересів, які виникли безпосередньо внаслідок укладення з відповідачем правочинів, а обґрунтовує звернення до суду виключно порушенням його права на отримання інформації, яка міститься у спірних документах.

18. В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема на статтю 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

19. Разом із тим зазначена норма гарантує право на інформацію як таку, але сама по собі не покладає на будь-яку приватну особу обов`язку виготовляти, відновлювати чи надавати іншій приватній особі копії документів, якщо такий обов`язок прямо не встановлений законом або договором.

20. При цьому за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а кожен суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити належне оформлення, облік та зберігання документів, пов`язаних із його господарською діяльністю, протягом строків, визначених законодавством.

21. Відтак забезпечення належного зберігання власних примірників договорів та інших первинних документів, які підтверджують вчинення певної господарської операції, є обов`язком самого позивача як суб`єкта господарювання.

22. Більше того, за встановленими судами обставинами позивач є безпосередньою стороною договорів та документів, копії яких вимагає у відповідача, а відтак сам позивач і є носієм інформації про зміст відповідних правочинів.

23. Неналежне ведення позивачем власного діловодства, незабезпечення належного зберігання документів або втрата їх примірників є обставинами, що належать до сфери організації діяльності самого позивача. Такі обставини самі по собі не породжують у відповідача, як контрагента, зустрічний обов`язок з усунення наслідків неналежної організації позивачем власного документообігу, якщо такий обов`язок прямо не передбачений законом або договором.

24. Верховний Суд зазначає, що звернення позивача до суду із позовом, предметом якого є виключно зобов`язання його контрагента надати копії документів є намаганням позивача використати судове провадження не для вирішення спору про право, а для збирання доказів або відновлення втрачених документів, що не відповідає завданням господарського судочинства, визначеним статтею 2 ГПК України.

25. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач своїми діями або бездіяльністю позбавив позивача доступу до інформації, право на яку виникло внаслідок участі самого позивача у відповідних правовідносинах. Отже, позивач не довів наявності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або законного інтересу, який підлягав би судовому захисту у обраний позивачем спосіб.

26. Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що якщо позивач вважає, що відповідач порушив його права, які випливають із укладених між сторонами договорів, він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про захист такого права. У разі якщо в межах цього спору про право для обґрунтування своїх вимог або доведення відповідних обставин необхідні документи, які перебувають у володінні відповідача, позивач має право скористатися передбаченим статтею 81 ГПК України спеціальним процесуальним механізмом витребування доказів, що перебувають у володінні іншої особи.

27. За усталеними правовими висновками Верховного Суду відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

28. Оскільки вимога позивача про зобов`язання контрагента надати копії документів не спрямована на захист порушеного права чи законного інтересу, така вимога не може бути задоволена у межах даного судового провадження.

29. Проте суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, внаслідок чого дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заявленого у цій справі позову по суті. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

31. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

32. Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову, тому рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. У зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Розподіл судових витрат

33. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та прийняттям судом касаційної інстанції нового рішення по суті спору витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 у справі № 910/11784/25 скасувати. Ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Гарант» (54001, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 16; ідентифікаційний код 40518536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідс Блек Сі» (04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; ідентифікаційний код 37392490) 8 478,40 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Міщенко І.С. Судді Берднік І.С. Зуєв В.А.