Постанова 4874 № 902/158/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Справа № 902/158/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Поліщук П.Я. , суддя Миханюк М.В. секретар судового засідання Тангиян О.О. представники сторін в судове засідання 07.07.2026 не з`явились розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 (повний текст складено 03.11.2025) у справі № 902/158/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіст Електро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін-Інвест Полісся" (ТзОВ "Сільгосплан") про банкрутство ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених кредитором вимог, оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вимог апеляційної скарги та судових рішень у даній справі; процесуальні дії у справі. 16.09.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 204 061 874,95 грн. Вказана заява мотивована тим, що станом на 15.09.2025 до боржника існують не визнані судом поточні кредиторські вимоги у розмірі 1 204 061 874,95 грн, які складаються з наступних платежів: пеня за порушення термінів розрахунків у ЗЕД 1 204 061 874,95 грн, з яких 0,00 грн - основний платіж, 0,00 грн - штрафна санкція, 1 204 061 874,95 грн - пеня. Загальна сума поточних кредиторських вимог ГУ ДПС у Вінницькій області, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів складає 1 204 061 874,95 грн, з яких основний платіж 0,00грн, штрафна санкція та пеня 1 204 061 874,95 грн. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 1 204 061 874,95 грн пені. Вказана ухвала мотивована тим, що поточні вимоги - це зобов`язання, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, а пеня - це санкція за порушення зобов`язання, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство. Враховуючи наведене, нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства після порушення справи про банкрутство ТОВ «СІЛЬГОСПЛАН», є безпідставним. Таким чином, суд виснував, що заявлені вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області в сумі 1 204 061874,95грн. не можуть вважатись поточними вимогами і нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства за період з 28.02.2024р. по 30.09.2024р. в сумі 1 204 061874,95грн., без врахування ч. 3 ст. 41 Кодексу Українми з процудур банкрутства є неправомірний. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 1 204 061 874,95 грн. пені. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 в частині відмови у задоволенні заяви ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання поточних кредиторських вимог до ТзОВ "Фін-інвест Полісся". Ухвалити рішення про задоволення заяви ГУ ДПС у Вінницькій області про визнання поточних кредиторських вимог до ТзОВ "Фін-інвест Полісся" у розмірі 1 204 061 874,95 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника. Визнано поточні кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін-Інвест Полісся" (ТзОВ "Сільгосплан") в сумі 1 204 061 874,95 грн пені (шоста черга задоволення вимог кредиторів), 6056 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (перша черга задоволення вимог кредиторів), 7 267,20 грн - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (перша черга задоволення вимог кредиторів). Суд апеляційної інстанції виснував, що вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "СІЛЬГОСПЛАН", в подальшому ТОВ "Фін-Інвест Полісся", з оплати пені на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.12.2024 №0415550706 є поточними кредиторськими вимогами, адже зобов`язання зі сплати пені виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки такі вимоги є поточними, до них не можуть бути застосовувані положення ст. 41 КУзПБ в частині мораторію нараховувати пеню, адже дані вимоги не є пенею, нарахованим на "основну" вимогу, а ця пеня і є основною вимогою. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "СІЛЬГОСПЛАН", в подальшому ТОВ "Фін-Інвест Полісся", а саме пені у сумі 1 204 061 874,95 грн. Керуючись ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вирішив, що кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягають визнанню у розмірі 1 204 061 874,95 грн (пеня), які підлягають включенню до шостої черги задоволення кредиторських вимог, 6 056,00 грн судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог та 7 267,20 грн - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (з врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору так як апеляційна скарга подана через систему Електронний суд), які підлягають включенню до першої черги задоволення кредиторських вимог. Постановою Верховного Суду від 20.05.2026 касаційну скаргу ліквідатора ТзОВ "Фін-Інвест Полісся" арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 902/158/24 скасовано. Справу № 902/158/24 направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. Верховний Суд звернув увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були дотримані. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити наведені обставини, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові ухвалити законне та обґрунтоване рішення. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та направлення справи № 902/158/24 на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. 08.06.2026 матеріали справи № 902/158/24 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/158/24 у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Поліщук П.Я., суддя Миханюк М.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026, серед іншого, розгляд апеляційної скарги призначено на "07" липня 2026 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4, а також запропоновано учасникам справи у строк до 19 червня 2026 року подати до суду письмові пояснення з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.05.2026 у справі № 902/158/24. Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Головне управління ДПС у Вінницькій області зазначало, що спірну пеню нараховано за період із 28.02.2024 по 30.09.2024, тобто після відкриття 27.02.2024 провадження у справі про банкрутство боржника та до визнання останнього банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури 11.10.2024. На переконання скаржника, зазначені вимоги є поточними кредиторськими вимогами, у зв`язку із чим відповідно до частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на них не поширюється. Апелянт також зазначав, що заявлені вимоги підтверджуються актом документальної позапланової невиїзної перевірки № 38406/02-32-07-06/43162124 від 07.11.2024, податковим повідомленням-рішенням № 0415550706 від 20.12.2024 та розрахунком пені. На думку Головного управління ДПС у Вінницькій області, висновок місцевого господарського суду щодо поширення мораторію не підтверджений належними доказами, тоді як із поданого контролюючим органом розрахунку вбачається, що спірна сума нарахована саме після відкриття провадження у справі про банкрутство. У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін-Інвест Полісся" арбітражний керуючий Томашук М.С. заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що пеню в сумі 1 204 061 874,95 грн нараховано під час дії мораторію, запровадженого ухвалою суду від 27.02.2024. На думку ліквідатора, таке нарахування суперечить частині третій статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому спірні вимоги не підлягають визнанню. Крім того ліквідатор наголосив на тому, що вимоги у сумі 1 204 061 874,95 грн попередньо заявлялися Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у складі кредиторських вимог у загальному розмірі 2 000 406 967,88 грн та були відхилені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025, яка набрала законної сили. Щодо участі арбітражного керуючого Томашука М.С. в судовому засіданні 07.07.2026. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 задоволено клопотання арбітражного керуючого Томашука М.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС. Під час судового засідання 07.07.2026 судом вживалися заходи для встановлення відеоконференцзв`язку з арбітражним керуючим Томашуком М.С., однак підключити його до сесії відеоконференції не вдалося у зв`язку з виникненням технічної помилки зі сторони учасника. Зазначені обставини зафіксовані в акті перевірки технічного стану системи відеоконференцзв`язку під час проведення судового засідання від 07.07.2026, складеному секретарем судового засідання Тангиян О.О. та головним спеціалістом сектору інформаційних технологій та захисту інформації Кляпком П.П. Як убачається зі змісту вказаного акта, під час телефонної розмови арбітражний керуючий Томашук М.С. повідомив про виникнення технічної помилки під час підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС. Водночас проведеною спеціалістом суду перевіркою встановлено, що апаратно-програмний комплекс Північно-західного апеляційного господарського суду перебував у технічно справному стані, а швидкість інтернет-з`єднання, фіксація звуку та відеосигналу відповідали встановленим технічним вимогам. Секретарем судового засідання було вжито всіх необхідних заходів для підключення арбітражного керуючого до відеоконференції, а судом забезпечено належну технічну можливість його участі в судовому засіданні у визначеному режимі. Відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи або його представник, який подав відповідну заяву. Про зазначені процесуальні наслідки арбітражного керуючого Томашука М.С. було повідомлено в ухвалі суду від 11.06.2026. Враховуючи належне повідомлення арбітражного керуючого Томашука М.С. про дату, час і місце судового засідання, забезпечення судом технічної можливості його участі в режимі відеоконференції та відсутність передбачених процесуальним законом підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду за його відсутності. Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. З огляду на належне повідомлення учасників провадження та відсутність передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду за відсутності учасників, які не з`явилися. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/158/24 за заявою ТзОВ "Логіст Електро" до ТзОВ "Сільгосплан" про банкрутство. Постановою Господарського суду Вінницької області від 11.10.2024 ТзОВ "Сільгосплан" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. 28.01.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою від 27.01.2025 про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 2 000 406 967,88 грн. Вказані вимоги складалися з 2 000 405 947,88 грн пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1 020 грн штрафної санкції. 24.02.2025 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла заява про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника у сумі 540 137 769,00 грн. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Сільгосплан", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів 28.03.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області подало до місцевого господарського суду додаткові пояснення та окремі розрахунки пені. Ухвалою суду від 15.08.2025 заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 27.01.2025 про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково. Визнано вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТзОВ "СІЛЬГОСПЛАН" у розмірі: 796 344 072,93 грн - пеня - шоста черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про визнання конкурсних кредиторських вимог - перша черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 27.01.2025 в частині визнання грошових вимог до боржника в сумі 1 204 061 874,95 грн пені та 1 020,00 грн штрафної санкції. Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області б/н від 24.02.2025 про визнання грошових вимог до боржника задоволено. Визнано вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код 44069150) до ТзОВ "Сільгосплан" у розмірі: 540 137 769,00 грн - основний платіж - третя черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; 135 036 822,00 грн - штрафні санкції - шоста черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; 6 056,00 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про визнання конкурсних кредиторських вимог - перша черга задоволення вимог кредиторів, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025 набрала законної сили з моменту її прийняття та Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у встановленому процесуальним законом порядку не оскаржувалася. 16.09.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 204 061 874,95 грн. Вказана заява мотивована тим, що станом на 15.09.2025 до боржника існують не визнані судом поточні кредиторські вимоги у розмірі 1 204 061 874,95 грн, які складаються з наступних платежів: -пеня за порушення термінів розрахунків у ЗЕД 1 204 061 874,95 грн, з яких 0,00 грн - основний платіж, 0,00 грн - штрафна санкція, 1 204 061 874,95 грн - пеня. Загальна сума поточних кредиторських вимог ГУ ДПС у Вінницькій області, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів складає 1 204 061 874,95 грн, з яких основний платіж 0,00грн, штрафна санкція та пеня 1 204 061 874,95 грн. Заборгованість за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0415550706 від 20.12.2024, актом документальної позапланової невиїзної перевірки №38406/02-32-07-06/43162124 від 07.11.2024, розрахунком пені. Зі змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки №38406/02-32-07- 06/43162124 від 07.11.2024 та розрахунку пені, податкового повідомлення-рішення №0415550706 вбачається, що моментом виникнення заявлених кредиторських вимог є період з 28.02.2024 по 30.09.2024, тобто у період процедури розпорядження майном боржника у справі №902/158/24 про банкрутство ТзОВ "Сільгосплан". Відповідно до Акту перевірки від 07.11.2024 вбачається, що ТзОВ "Сільгосплан" було порушено строки розрахунків встановлених п. 5 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютні операції", що тягне за собою. нарахування пені за кожен день прострочення в розмірі 0,3% сум неодержаних грошових коштів за договором в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Так протягом 2023 року між ТзОВ "Сільгосплан" та "JOLEEN MERCHANTS LTD" SEYCHELLES було укладено контракти з купівлі-продажу товару, (сільськогосподарська продукція). На виконання укладених контрактів ТзОВ "Фін-інвест Полісся" відповідно до митних декларацій було поставлено "JOLEEN MERCHANTS LTD" SEYCHELLES сільськогосподарську продукцію. Однак, всупереч встановлених граничних строків встановлених НБУ (180 календарних днів) відповідно до Постанови НБУ від 24.02.2022 №18, на рахунок ТзОВ "Фін-інвест Полісся" не було отримано валютної виручки за поставлену "JOLEEN MERCHANTS LTD", SEYCHELLES сільськогосподарську продукцію. ГУ ДПС У Вінницькій області, згідно податкового повідомлення-рішення №0415550706 від 07.11.2024, яке прийнято за результатами вказаної вище перевірки, було нараховано ТзОВ "Сільгосплан" 2 000 405 947,88 грн пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства за період від граничної дати отримання валютної виручки за укладеними контрактами. Вказаний розмір пені складається із наступних періодів: 1) з дати порушення граничного терміну надходження валютної виручки по 27.02.2024 (дата порушення справи про банкрутство) становить 796 344 072,93 грн; 2) з 28.02.2024 по 30.09.2024 становить 1 204 061 874,95 грн. Згідно розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях ТзОВ "Сільгосплан", який додається до заяви, вбачається, що за період з 28.02.2024 по 30.09.2024 розмір пені становить 1 204 061 874,95 грн. Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютні операції" загальний розмір пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Зазначену вимогу ГУ ДПС у Вінницькій області було дотримано та 30.09.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області припинено нарахування пені, оскільки подальше її нарахування призвело б до перевищення суми неодержаних грошових коштів за договорами, які укладалися між ТзОВ "Сільгосплан" та "JOLEEN MERCHANTS LTD". ГУ ДПС у Вінницькій області вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Посилаючись на наведені обставини Головне управління ДПС у Вінницькій області стверджує, що грошові вимоги у розмірі 1 204 061 874,95 грн є поточними кредиторськими вимогами, які виникли під час процедури розпорядження майном боржника, тобто з 28.02.2024 до 30.09.2024 та заявляє про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 204 061 874,95 грн. вже як поточних. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Відповідно до статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Грошове зобов`язання (борг), згідно абз. 5 частини 1 статті 1 КУзПБ - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви. Згідно з частиною третьою статті 59 Кодексу з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Частиною четвертою статті 60 Кодексу встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення учасників провадження, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також урахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2026 у цій справі, колегія суддів зазначає наступне. Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про визнання спірних кредиторських вимог. Зокрема, суд касаційної інстанції наголосив: "Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство". Водночас Верховний Суд зауважив, що: "Перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог мають передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань), перевірка відповідного розрахунку". Окрему увагу суд касаційної інстанції приділив правовій природі пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зазначивши: "Суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду, що у цьому випадку кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області складаються із пені, яка і є основною вимогою, вимоги зі сплати якої виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство". Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня є різновидом неустойки та має похідний характер щодо основного зобов`язання. З огляду на це висновки викладені в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 про наявність підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів 1 204 061 874,95 грн пені визнано передчасним. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на доводи ліквідатора про те, що зазначені вимоги вже були предметом судового розгляду. Зокрема, ліквідатор посилався на те, що вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області у сумі 1 204 061 874,95 грн пені, нарахованої за період із 28.02.2024 по 30.09.2024, раніше вже заявлялися кредитором та були відхилені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025. Передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав: "При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити наведені обставини, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і залежно від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень, викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення". Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Водночас суд касаційної інстанції не вправі наперед визначати достовірність доказів, їх перевагу, норму матеріального права, яка повинна бути застосована, чи судове рішення, яке має бути прийняте за результатами нового розгляду. Щодо заявлених спірних кредиторських вимог. Враховаваши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2026 у цій справі, колегія суддів під час нового апеляційного розгляду дослідила зміст заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.01.2025, додаткових пояснень від 28.03.2025, заяви про визнання поточних кредиторських вимог від 15.09.2025, а також документів, на яких ґрунтувалися відповідні звернення контролюючого органу. Як встановлено апеляційним судом та матеріалами справи, 28.01.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою від 27.01.2025 про визнання грошових вимог до боржника в загальному розмірі 2 000 406 967,88 грн, з яких 2 000 405 947,88 грн становила пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а 1 020 грн - штрафна санкція (т. 3, а. с. 98-138). Заявлену суму пені контролюючий орган обґрунтовував податковим повідомленням-рішенням № 0415550706 від 20.12.2024, актом документальної позапланової невиїзної перевірки № 38406/02-32-07-06/43162124 від 07.11.2024 та розрахунком пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями ТзОВ "Сільгосплан". У додаткових поясненнях від 28.03.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області конкретизувало склад загальної суми пені, зазначивши, що 796 344 072,93 грн нараховано за період із дати порушення граничного строку надходження валютної виручки до 27.02.2024, тоді як 1 204 061 874,95 грн - за період із 28.02.2024 по 30.09.2024 (т. 4, а. с. 108 -122). Отже, вже під час первісного звернення сума 1 204 061 874,95 грн була включена контролюючим органом до складу заявлених грошових вимог як частина загального нарахування пені за одним податковим повідомленням-рішенням та одним актом перевірки. Водночас, суд зауважує, що у межах цієї заяви Головне управління ДПС у Вінницькій області визначало заявлені вимоги як конкурсні. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2025 вимоги контролюючого органу визнано частково, зокрема в сумі 796 344 072,93 грн як конкурсні, тоді як у визнанні пені в розмірі 1 204 061 874,95 грн, нарахованої за період із 28.02.2024 по 30.09.2024, відмовлено. У подальшому, 16.09.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно звернулося до місцевого господарського суду із заявою від 15.09.2025, в якій цю саму суму пені визначило як поточні кредиторські вимоги та просило їх визнати саме в такому вигляді (т. 12, а. с. 220-268). Порівняльний аналіз зазначених звернень свідчить, що в обох випадках контролюючий орган заявляв одну й ту саму за своїм матеріально-правовим змістом грошову вимогу. Вона стосується тих самих зовнішньоекономічних контрактів, укладених у 2023 році між боржником і "JOLEEN MERCHANTS LTD", того самого порушення строків надходження валютної виручки, ґрунтується на акті перевірки № 38406/02-32-07-06/43162124 від 07.11.2024 та податковому повідомленні-рішенні № 0415550706 від 20.12.2024, підтверджується тим самим розрахунком пені за період із 28.02.2024 по 30.09.2024 та заявлена в незмінному розмірі - 1 204 061 874,95 грн. Після первісного звернення нова перевірка боржника не проводилася, інший акт перевірки не складався, нове податкове повідомлення-рішення щодо спірної суми не приймалося, період нарахування пені не змінювався, а нових обставин виникнення відповідного грошового зобов`язання контролюючим органом не зазначено. Довідка про суму поточних грошових зобов`язань станом на 15.09.2025 також не засвідчує виникнення іншої за змістом вимоги, а лише відображає у податковому обліку вже сформовану суму пені. При цьому, як зауважив Верховний Суд у постанові від 20.05.2026, у цій довідці датою узгодження зобов`язання зазначено 13.01.2025, тобто дату, яка передує поданню як первісної заяви від 27.01.2025, так і заяви від 15.09.2025. Таким чином, колугія суддів констатує, що відмінність між двома зверненнями Головного управління ДПС у Вінницькій області полягає не у фактичних підставах виникнення вимоги, її розмірі, складових, періоді нарахування та/або доказовому обґрунтуванні, а виключно у тому, як сам кредитор визначив її статус: спочатку включив спірну суму до конкурсних кредиторських вимог, а надалі назвавши її поточною, заявив повторно. Разом із тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у цій справі, визначення статусу кредиторських вимог як конкурсних або поточних безпосередньо пов`язане з моментом їх виникнення. При цьому заявник самостійно визначає докази, якими обґрунтовує свої вимоги, однак обов`язок надати правову оцінку підставам їх виникнення, характеру, складовим, розміру та моменту виникнення покладено саме на господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже, найменування вимоги, запропоноване кредитором, не є визначальним для встановлення її правової природи та статусу у справі про банкрутство. Зазначення контролюючим органом у заяві від 15.09.2025, що вимога є поточною, саме по собі не надає їй такого статусу та не звільняє суд від обов`язку перевірити момент і підстави її виникнення, характер відповідного нарахування та його зв`язок із зобов`язанням боржника. Верховний Суд окремо наголосив, що перевірці розрахунку кредиторських вимог має передувати встановлення їх правової природи, складових, підстав і моменту виникнення. Формальний підхід, за якого суд виходить лише із запропонованої кредитором назви вимоги або періоду, за який здійснено нарахування, без аналізу її фактичного та правового змісту, є неприпустимим, оскільки може призвести до визнання необґрунтованої кредиторської заборгованості та порушення прав інших кредиторів. З огляду на наведене, колегія суддів враховує обставини попереднього заявлення спірної суми не як окрему самостійну підставу для відмови у її визнанні, а як істотну обставину, що характеризує фактичний зміст і походження відповідної вимоги. Такий аналіз свідчить, що під назвою "поточні кредиторські вимоги" Головне управління ДПС у Вінницькій області заявило ту саму за природою, складом, розміром, періодом нарахування та доказовим обґрунтуванням пеню, яку раніше включало до складу конкурсних кредиторських вимог. Відтак під час розгляду апеляційної скарги визначальним є не те, як кредитор назвав спірну вимогу у відповідній заяві, а її дійсна правова природа, підстави та момент виникнення, які суд зобов`язаний установити самостійно за результатами оцінки всіх поданих доказів. Щодо правової природи пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у цій справі вказав таке: "46. Слід звернути увагу, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.

47. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

48. Іншого визначення поняття "пеня" ні Законом України "Про валюту і валютні операції", ні КУзПБ не містять.

49. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

50. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

51. Частиною 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: - забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; - забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; - не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо

52. Відповідно до ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.

53. Поряд із цим, в силу положень частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

54. У цій справі, як встановив суд другої інстанції, зобов`язання з оплати пені на підставі податкового повідомлення-рішення №0415550706 від 20.12.2024 у боржника виник з 28.02.2024 до 30.09.2024 та становить 1 204 061 874,95 грн.

55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 також вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання.

56. Водночас, ухвалою суду від 27.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "СІЛЬГОСПЛАН", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

57. Постановою місцевого господарського суду від 11.10.2024 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

58. Таким чином, як правильно встановив суд другої інстанції, вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТзОВ "СІЛЬГОСПЛАН", в подальшому ТзОВ "Фін-Інвест Полісся", виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, але до визнання боржника банкрутом.

59. З огляду на викладене, суд другої інстанції у оскаржуваній постанові зазначив, що вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТзОВ "СІЛЬГОСПЛАН", в подальшому ТзОВ "Фін-Інвест Полісся", з оплати пені на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.12.2024 №0415550706 є поточними кредиторськими вимогами, адже зобов`язання зі сплати пені виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на які не поширюється дія мораторію.

60. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що в порушення частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства суд першої інстанції застосував мораторій на вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області, що призвело до помилкового відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області.

61. Таке рішення апеляційний господарський суд мотивував тим, що у даному випадку, кредиторські вимоги кредитора складаються з пені за порушення за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на підставі податкового повідомлення-рішення №0415550706 від 20.12.2024 у сумі 1 204 061 874,95 грн, вимоги зі сплати якої виникли з 28.02.2024 до 30.09.2024, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство, нарахування пені не припадало на ліквідаційну процедуру, розрахунок пені є арифметично правильним, тому такі вимоги є поточними, до них не можуть бути застосовувані положення ст. 41 КУзПБ в частині мораторію нараховувати пеню, адже такі вимоги не є пенею, нарахованим на "основну" вимогу, а ця пеня і є основною вимогою.

62. При цьому, слід звернути увагу, що апеляційний господарський суд, вважаючи пеню основною вимогою, включив визнану суму пені у шосту чергу задоволення кредиторських вимог, хоча вимоги щодо оплати податків зборів (обов`язкових платежів) підлягають включенню у третю чергу.

63. Суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду, що у цьому випадку, кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області складаються із пені, яка і є основною вимогою, вимоги зі плати якої виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

64. Суд касаційної інстанції зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

65. Тобто, пеня є похідною вимогою від вимоги про стягнення основного боргу.

66. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.06.2023 у справі № 902/1169/21.

67. У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 41 КУзПБ, незважаючи на твердження про те, що судами було не враховано положення КУзПБ, які передбачають можливість закриття провадження у справі банкрутство виключно у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника або погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

68. У вказаній постанові Верховний Суд зробив аналіз ч. 7 ст. 41 КУзПБ та дійшов висновку, що законодавець надав можливість одночасного погашення боргів кредиторів з прощенням неустойки саме конкурсних кредиторів.

69. Також, як вбачається зі змісту вказаної постанови від 08.06.2023, у справі № 902/1169/21 судом касаційної інстанції досліджувалось питання щодо виду штрафних санкцій за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та зроблено висновки, що пеня є неустойкою у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.

70. Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суду" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

71. Однак, у оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 902/1169/21, згідно якого пеня за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є видом штрафної санкції, помилково зазначивши при цьому в оскаржуваній постанові, що така пеня є основною вимогою.

72. З огляду на викладене, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів у цій справі 1 204 061 874,95 грн пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. " Враховуючи висновки Верховного Суду та встановлені під час нового апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання заявленої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області пені поточними кредиторськими вимогами. Спірна сума пені в розмірі 1 204 061 874,95 грн нарахована за період із 28.02.2024 по 30.09.2024, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас період її нарахування не є достатнім для висновку про виникнення самостійного поточного зобов`язання, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у цій справі, така пеня є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК України та має похідний характер щодо основного зобов`язання. Зокрема встановлено, що зовнішньоекономічні контракти були укладені боржником у 2023 році, а порушення строків надходження валютної виручки виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, спірна пеня нарахована не у зв`язку з новим зобов`язанням боржника, яке виникло після відкриття провадження, а як відповідальність за порушення зобов`язань, що існували до запровадження мораторію. За приписами частини третьої статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію не нараховується неустойка, штраф чи пеня за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, на які поширюється мораторій. Колегія суддів також враховує, що ця сама сума пені, нарахована за той самий період і на підставі тих самих документів, первісно була включена Головним управлінням ДПС у Вінницькій області до складу конкурсних вимог, а згодом названа поточною. Зміна кредитором правової характеристики вимоги не змінює її фактичних підстав, змісту та похідної правової природи. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у визнанні 1 204 061 874,95 грн пені поточними кредиторськими вимогами. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії"). Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Враховуючи все вище зазначене за результатами нового апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали, судова колегія виснує, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволенню не підлягає, а тому ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 слід залишити без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. За змістом статті 129 цього Кодексу розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням результатів вирішення спору, а статтею 282 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 30.03.2021 у справі № 911/2390/18 та від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що в разі скасування судом касаційної інстанції судових рішень із передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснює суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами такого розгляду, керуючись загальними правилами їх розподілу. Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, від 03.11.2023 у справі № 903/972/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20. Постановою від 20.05.2026 Верховний Суд скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та направив справу на новий апеляційний розгляд, у зв`язку із чим розподілу судових витрат не здійснював. Отже, оскільки саме суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду ухвалює остаточне судове рішення щодо спірних кредиторських вимог, на нього покладається обов`язок остаточно розподілити витрати, понесені учасниками справи під час апеляційного та касаційного перегляду. З огляду на залишення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника та відшкодуванню за рахунок боржника чи інших учасників справи не підлягають. Судовий збір у сумі 6 056 грн, сплачений Головним управлінням ДПС у Вінницькій області за подання заяви від 15.09.2025 про визнання поточних кредиторських вимог, також залишається за заявником. Водночас касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фін-Інвест Полісся" арбітражного керуючого Томашука М.С. було частково задоволено, оскаржену ним постанову апеляційного суду скасовано, а за результатами нового апеляційного розгляду у задоволенні вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області відмовлено. Тому витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 9 689,60 підлягають покладенню на Головне управління ДПС у Вінницькій області та стягненню на користь арбітражного керуючого Томашука М.С. Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2025 у справі № 902/158/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 7; код ЄДРПОУ 44069150) на користь арбітражного керуючого Томашука Миколи Савелійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;) 9 689,60 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу № 902/158/24 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складено "08" липня 2026 р. Головуюча суддя Романюк Ю.Г. Суддя Поліщук П.Я. Суддя Миханюк М.В.