Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1026/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Справа № 902/1026/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В. секретар судового засідання Муляр О.М. за участю представників сторін: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року (повний текст складено 01.05.2026) у справі № 902/1026/23 (суддя Тварковський А.А.) за позовом Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (далі - ТУ ССО у Вінницькій області, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт. В обґрунтування заявленого позову позивач вказував на невиконання відповідачем гарантійних зобов`язань за договором підряду №57-20 від 07.04.2020, укладеним із ОСОБА_1 у статусі Фізичної особи-підприємця (22.09.2022 припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 за його власним рішенням), в частині усунення недоліків виконаних ремонтних робіт. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у справі №902/1026/23 позов задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт за договором підряду №57-20 "Поточний ремонт покрівлі нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань" Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: АДРЕСА_1 " (ідентифікатор закупівлі №UA-2020-04-08-002885-b). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області 2147,2 грн - витрат на сплату судового збору. Суд першої інстанції, керуючись положеннями глави 61 ЦК України, статтями 883, 884 ЦК України та пунктом 107 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, виходив із доведеності позивачем факту наявності недоліків виконаних робіт і дотримання процедури їх фіксації та повідомлення підрядника. Оскільки відповідач не усунув виявлені недоліки в межах гарантійних зобов`язань та не довів відсутності своєї вини у їх виникненні, суд, враховуючи покладений на підрядника обов`язок забезпечити належну якість робіт протягом гарантійного строку, зобов`язав відповідача усунути виявлені недоліки за власний рахунок. Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на неповне з`ясування обставин справи та неправильну оцінку доказів. Зокрема, апелянт зазначає, що виявлені недоліки пов`язані із загальним технічним станом та природним зносом будівлі, а також втручанням замовника у стан покрівлі після прийняття робіт, що відповідно до частини другої статті 884 ЦК України звільняє підрядника від відповідальності за такі дефекти. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення акт обстеження та висновок судової будівельно-технічної експертизи, оскільки вони, на його думку, складені з порушенням встановленого порядку та не підтверджують належними і допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між діями підрядника та виявленими дефектами. Також апелянт вважає, що справа була розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки позивач є територіальним органом Служби судової охорони, яка входить до системи правосуддя та забезпечує охорону Господарського суду Вінницької області. На думку скаржника, наявність організаційного зв`язку між позивачем та судом, який розглядав спір, виключала можливість розгляду справи цим судом та вимагала застосування спеціальних правил визначення підсудності, передбачених статтею 31 ГПК України. Крім того апелянт зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, внаслідок чого був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, подати докази та надати заперечення проти позову. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що позивач не спростував обставин виконання ним у листопаді 2022 року власними силами локального ремонту покрівлі, що, на його думку, відповідно до частини другої статті 884 ЦК України є підставою для звільнення підрядника від відповідальності за подальші дефекти об`єкта. Крім того, апелянт заперечує належність акта комісійного обстеження як доказу, посилаючись на його складення без участі підрядника та з порушенням порядку, передбаченого пунктом 107 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Також скаржник зазначає, що висновки комісії фактично стосуються необхідності проведення капітального ремонту будівлі, тоді як предметом договору був поточний ремонт покрівлі. Окремо апелянт висловлює заперечення щодо висновку судової експертизи, вважаючи його припущенням, що не містить категоричних висновків щодо причин виникнення дефектів, а також посилається на неповноту оформлення матеріалів експертизи. 29.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від ТУ ССО у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач вказує, що ТУ ССО є самостійною юридичною особою публічного права, яка бере участь у господарських відносинах на загальних підставах (ст. 45 ГПК України). Наявність у позивача специфічних владних повноважень щодо охорони суду жодним чином не обмежує його конституційне право на судовий захист своїх порушених цивільних та господарських прав (в даному випадку - права на якісний ремонт покрівлі). Заперечуючи доводи апелянта, позивач також зазначає про відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про упередженість суду першої інстанції. Вказує, що матеріалами справи підтверджується наявність недоліків виконаних відповідачем ремонтних робіт, які були виявлені в межах гарантійного строку, а відповідач, будучи належним чином повідомленим про їх наявність та необхідність усунення, свої гарантійні зобов`язання не виконав. Позивач наголошує, що факт неналежної якості виконаних робіт підтверджується актами обстеження, комісійними актами та висновком судового експерта, які суд першої інстанції правомірно оцінив у сукупності з іншими доказами у справі. Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апелянта щодо недопустимості експертного висновку, зазначаючи, що останній узгоджується з іншими доказами та підтверджує причинний зв`язок між виявленими дефектами покрівлі і неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №902/1026/23 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у справі №902/1026/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 червня 2026 року о 14:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07 липня 2026 року о 14:00 год. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 та 02.07.2026 заяви представника ОСОБА_1 адвоката Биченка Костянтина Віталійовича та представника Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області Швеця Андрія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1026/23 - задоволено. Ухвалено судове засідання 07.07.2026 о 14:00 провести в режимі відеоконференції у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського судуу залі судових засідань №2. Однак, у час проведення судового засідання представник відповідача до відеоконференції не приєднався, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції №6220938 від 08.04.2024, згідно з яким представник відповідача - адвокат Биченко Костянтин Віталійович обліковувався системою відеоконференцзв`язку у статусі "офлайн" та до участі у конференції не приєднався. При цьому, секретар судового засідання здійснив комунікацію через месенджери/телефон безпосередньо перед засіданням, щоб уточнити причину відсутності представника відповідача "в мережі", однак представник відповідача на зв`язок не вийшов. Також у судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 07.07.2026 в режимі відеоконференції намагався взяти участь представник ТУ ССО у Вінницькій області. Однак, представник позивача не зміг взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в зв`язку з технічними причинами, що зафіксовано в Акті перевірки технічного стану системи відеоконференцзв`язку під час проведення судового засідання від 07.07.2026 у справі №902/1026/23, складеному секретарем судового засідання Муляр О.М. та головним спеціалістом сектору інформаційних технологій та захисту інформації Кляпко П.П. При цьому, суд неодноразово зв`язувався із цим представником для налагодження зв`язку. Колегія суддів, враховуючи положення частини 5 статті 197 ГПК України, якою передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, про що заявників було попереджено в ухвалах Північно-західного апеляційного господарського суду від від 30.06.20261 та 02.07.2026 у справі №902/1026/23, та зважаючи на те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника скаржника у відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Розгляд клопотань та заяв учасників справи 19.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить суд поновити строк на подання нових доказів та долучити до матеріалів апеляційного провадження у справі №902/1026/23 як новий доказ Витяг ГЦОСІ ДПС України (реєстраційний № Д-28016/28724 від 12.06.2026) щодо перетинання Дилем Ігорем Анатолійовичем державного кордону за період 01.01.2022 - 07.06.2026. При цьому, звертає увагу суду на неможливість подання доказу до суду першої інстанції, оскільки скаржник не знав про провадження у даній справі взагалі, оскільки перебував за межами України з 12.10.2022. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У статті 80 ГПК чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова

позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19). Однак є неприйнятною ситуація, коли заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги нові докази лише з підстав його необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в нього доказів чи його суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Колегія суддів зазначає, що клопотання про долучення до матеріалів справи Витягу ГЦОСІ ДПС України та поновлення строку на подання відповідного доказу подано відповідачем лише 19.06.2026, тоді як з заявою про вступ у справу як представника скаржника звернувся до суду 05.05.2026, а з апеляційною скаргою - 20.05.2026. Оскільки зазначений доказ (відомості про перетинання державного кордону) стосується обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень та доводів апеляційної скарги, він повинен був подати його разом з апеляційною скаргою або, у разі неможливості такого подання, повідомити суд про причини неподання та надати докази того, що ним вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на своєчасне отримання відповідного доказу. Проте до апеляційної скарги відповідач не лише не долучив зазначений доказ, а й не зазначив про існування такого доказу, чи то про намір подати його в подальшому, чи то про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали його отриманню та поданню у встановлений процесуальним законом строк (разом з апеляційною скаргою). Колегією суддів враховано, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України). Таким чином, позивач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі №918/329/18). З урахуванням викладеного апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про долучення доказів. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 квітня 2020 року між Територіальним управлінням Служби судової охорони у Вінницькій області (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дилем Ігорем Анатолійовичем (підрядник, відповідач) був укладений договір підряду № 57-20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання надати послуги (надалі "Послуги") "Поточний ремонт покрівлі (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області" за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 (код ДК 021:2015 - 45000000-7, будівельні роботи та поточний ремонт), а замовник зобов`язується прийняти й оплатити надані послуги на умовах даного договору. За змістом пунктів 2.1., 2.3. договору договірна ціна складає 199 600,00 грн без ПДВ. Оплата за надані послуги з поточного ремонту здійснюється замовником за надані у повному обсязі послуги з поточного ремонту в межах договірної ціни договору на підставі підписаного сторонами Акту приймання будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), Довідки про вартість виконання будівельних робіт замовника (надалі - Довідка) (примірна форма № КБ-3). Згідно із підпунктом 4.1.2. пункту 4.1. договору підрядник взяв на себе обов`язок виконувати поточний ремонт якісно та згідно з вимогами ДБН і ТУ на кожен вид виконуваних послуг у строк, визначений будівельними нормами. Відповідно до пункту 6.1. договору, підрядник дає гарантію на надані за даним Договором послуги з поточного ремонту протягом 5 років з дати підписання Актів. Факт виконання робіт за договором відповідно до погодженої договірної ціни підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, який датований 12.05.2020 (форма КБ-2в). Позивач вказує, що при подальшій експлуатації покрівлі, в межах гарантійного терміну, виявлено, що роботи виконано без дотримання норм якості і покрівля будівлі не забезпечує необхідної гідроізоляції. За таких обставин листами від 04.08.2022 за №33.06-245, 12.05.2023 за №33.22-299, 19.07.2023 за №33.06-374 позивач повідомив підрядника про необхідність належного виконання господарських зобов`язань у межах гарантійного строку та необхідності виконання взятих зобов`язань. Крім того, з метою визначення неякісного проведення ремонтних робіт створено комісію у складі працівників позивача із залученням до складу комісії як спеціаліста старшого судового експерта відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Листом від 19.07.2023 за №33.06-374 підрядника було запрошено прибути для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків. Однак останній залишив його без відповіді та задоволення. За результатами комісійного обстеження складено відповідний Акт (т. 1, а.с. 15-17), у якому викладено висновки, що для покращення експлуатаційних властивостей адміністративної будівлі рекомендовано виконати, зокрема, капітальний ремонт покриття мастичної покрівлі з утепленням та ремонт опорядження поверхонь стель та стін внутрішніх приміщень 4-го поверху (усунення наслідків залиття). Також з метою досудового врегулювання спору 04.07.2023 за №33.06-360 підряднику направлено претензію щодо невиконання умов договору, однак усі звернення залишено відповідачем без відповіді та належного реагування. Враховуючи викладене, ТУ ССО у Вінницькій області звернулося до суду з позовом про зобов`язання Диля І.А. за власний рахунок усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт за договором підряду №57-20 від 07.04.2020. В процесі розгляду справи, з огляду на предмет доказування, у справі № 902/1026/23 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: - Чи відповідають виконані будівельні роботи за Договором про надання послуг (виконання робіт) №57-20 проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? - Яка технічна причина пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних будівельних робіт за Договором про надання послуг (виконання робіт) №57-20? - Яка вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних за Договором про надання послуг (виконання робіт) №57-20? Згідно висновку експерта від 20.01.2026 № 1217/24-21 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи визначено:

1. Ремонтно-будівельні роботи, згідно Договору підряду №57-20 від 07.04.2020 по поточному ремонту покрівлі даху (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39 не відповідають вимогам п.п.2 п. 4.1, п.п.1 п. 4.2, п.п.1 п. 5.1.2 ДБН В.2.6-220:2017 "Покриття будівель і споруд", додатку Б /частково/ ДСТУ-Н Б В.2.6-214:2016 "Настанова з улаштування та експлуатації дахів будинків, будівель і споруд".

2. Технічною причиною пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних ремонтно-будівельних робіт за Договором підряду №57-20 від 07.04.2020 по поточному ремонту покрівлі даху (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: м.Вінниця, вул. Гонти, 39 могло бути порушення технології виконання ремонтно- будівельних робіт.

3. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких було необхідне для усунення пошкоджень гідроізоляційного покриття виконаних за Договором підряду №5 7-20 від 07.04.2020 по поточному ремонту покрівлі даху (нежитлових вбудованих приміщень корпусу теоретичних знань) територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39, могла складати 248 687,72 грн.

4. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень окремих приміщень четвертого поверху корпусу теоретичних знань територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 39, виконаних за Договором підряду №57-20 від 07.04.2020, станом на час проведення експертизи, може складати 212 262,00 грн. Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача (замовника) до відповідача (підрядника) про усунення недоліків виконаних робіт в межах гарантійного строку, які прийнято та оплачено замовником. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Згідно із пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору. Частинами першою, другою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботи за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до статті 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Згідно із статтею 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Відповідно до статті 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду. Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Частиною першою статті 883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Згідно із статтею 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Поряд з цим за змістом п. 6.1. договору відповідач, як підрядник, взяв на себе гарантійне зобов`язання щодо наданих послуг з поточного ремонту протягом 5 років з дати підписання Актів. Враховуючи, що за фактом виконання робіт ФОП Дилем Ігорем Анатолійовичем за договором підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року, який датований 12.05.2020, то договірні гарантійні зобов`язання діяли до 12.05.2025. Поряд з цим уже 02.08.2023, практично за два роки до закінчення гарантійних зобов`язань, Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області звернулося із позовом до вказаної особи підрядника про зобов`язання відповідача усунути недоліки неякісно виконаних ремонтних робіт. При цьому, на підтвердження обставини виявлення недоліків у виконаних відповідачем роботах, позивачем надано Акт комісійного обстеження будівлі у складі працівників позивача із залученням спеціаліста - старшого судового експерта відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 були затверджені Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - Загальні умови), які визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об`єктів), а також комплексів і видів робіт, пов`язаних із капітальним будівництвом об`єктів та положення яких застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 103 Загальних умов підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку. Гарантійні строки якості закінчених робіт, експлуатації змонтованих конструкцій встановлюються у договорі підряду з урахуванням вимог до цих робіт і конструкцій, визначених у проектній документації (далі - гарантійний строк якості). Згідно із абзацом 1 пункту 107 Загальних умов у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов`язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Листом від 19.07.2023 за №33.06-374 позивач запрошував підрядника прибути для складання акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків. Однак реагування на відповідний лист від відповідача не надходило, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. У відповідності до абзацу 2 пункут 107 Загальних умов якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику. Листами від 04.08.2022 за №33.06-245 та від 12.05.2023 за №33.22-299, з долученням відповідних актів, підряднику повідомлялося про необхідність усунення виявлених недоліків в ремонті покриття покрівлі адміністративної будівлі. З метою визначення неякісного проведення ремонтних робіт позивачем створено комісію у складі його працівників із залученням до складу комісії як спеціаліста старшого судового експерта відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. За результатами комісійного обстеження складено відповідний Акт (т. 1, а.с. 15-17), у якому викладено висновки, що для покращення експлуатаційних властивостей адміністративної будівлі рекомендовано виконати, зокрема, капітальний ремонт покриття мастичної покрівлі з утепленням та ремонт опорядження поверхонь стель та стін внутрішніх приміщень 4-го поверху (усунення наслідків залиття). Також для з`ясування обставин щодо якості виконаних відповідачем робіт, наявності недоліків покрівлі, причин їх виникнення та вартості робіт, необхідних для усунення виявлених дефектів, у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.01.2026 №1217/24-21. Як убачається із зазначеного висновку, під час проведення експертного дослідження експертом здійснено аналіз матеріалів справи, проектної та кошторисної документації, матеріалів натурного обстеження об`єкта, а також проведено дослідження технічного стану покрівлі адміністративної будівлі Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти,

39. У ході дослідження експертом встановлено наявність пошкоджень гідроізоляційного покриття покрівлі, дефектів виконаних робіт та ознак порушення герметичності покриття, наслідком чого стало потрапляння атмосферних опадів до приміщень будівлі та їх подальше пошкодження. Виявлені дефекти були співставлені експертом з вимогами нормативно-технічної документації у сфері будівництва, зокрема ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» та ДСТУ-Н Б В.2.6-214:2016 «Настанова з улаштування та експлуатації дахів будинків, будівель і споруд». За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку про невідповідність виконаних відповідачем за договором підряду №57-20 від 07.04.2020 ремонтно-будівельних робіт з поточного ремонту покрівлі даху вимогам зазначених будівельних норм. При цьому, експерт дійшов висновку, що технічною причиною пошкоджень гідроізоляційного покриття покрівлі могло бути порушення технології виконання ремонтно-будівельних робіт під час виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором підряду №57-20 від 07.04.2020. Крім встановлення причин виникнення дефектів, експертом також визначено перелік необхідних ремонтно-відновлювальних заходів та розраховано їх вартість. Зокрема, вартість робіт, необхідних для усунення пошкоджень гідроізоляційного покриття покрівлі, визначена у розмірі 248 687,72 грн, а вартість робіт, необхідних для усунення пошкоджень внутрішніх приміщень будівлі, спричинених протіканням покрівлі, - 212 262,00 грн. Загальна вартість відновлювальних робіт, визначена експертом, становить 460 949,72 грн. Колегія суддів зазначає, що наведені висновки експерта узгоджуються з актами обстеження об`єкта, листуванням сторін щодо виявлених дефектів та іншими наявними у справі доказами. При цьому висновок експерта не містить будь-яких відомостей про те, що причиною виникнення пошкоджень покрівлі стали дії позивача, неналежна експлуатація об`єкта чи виконання позивачем ремонтних робіт після виявлення недоліків. Відповідно до частини 1 статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (частина 2 статті 884 ЦК України). З огляду на приписи зазначених норм саме підрядник повинен довести відсутність своєї вини у виникненні виявлених протягом гарантійного строку недоліків та підтвердити, що вони стали наслідком природного зносу об`єкта, його неправильної експлуатації, неналежного ремонту, здійсненого замовником або залученими ним третіми особами, чи інших обставин, за які підрядник не відповідає. Отже, наведені норми встановлюють спеціальний розподіл тягаря доказування, за яким після підтвердження замовником факту наявності дефектів, виявлених у межах гарантійного строку, саме на підрядника покладається обов`язок довести відсутність своєї вини у їх виникненні (постанови КГС ВС від 10.12.2024 у справі № 910/9079/20, від 29.05.2018 у справі №910/8676/17). Однак відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав. Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виявлення замовником недоліків у межах гарантійного строку та належне повідомлення про них підрядника покладає на останнього обов`язок здійснити належне реагування, зокрема забезпечити можливість огляду об`єкта, надати відповідь щодо заявлених недоліків та вжити заходів для виконання гарантійних зобов`язань. Самоусунення підрядника від будь-якої комунікації із замовником після отримання відповідного повідомлення не відповідає принципам добросовісності виконання зобов`язань та не може розцінюватися як належне виконання гарантійних обов`язків. Посилання відповідача на те, що окремі роботи з усунення наслідків протікання виконувалися позивачем власними силами, не підтверджують виникнення дефектів саме з вини позивача та не спростовують висновків проведеної у справі судової експертизи. Колегія суддів враховує, що наведені у висновку експерта висновки ґрунтуються на безпосередньому дослідженні об`єкта, аналізі технічної документації та застосуванні спеціальних знань у галузі будівництва. Висновок містить докладний опис проведених досліджень, наведення нормативної бази, якою керувався експерт, та мотивовані відповіді на поставлені судом питання. Водночас будь-яких даних про те, що причиною виникнення виявлених дефектів стали дії позивача, неналежна експлуатація об`єкта або проведення ним самостійних ремонтних робіт, висновок експерта не містить. Натомість встановлена експертом невідповідність виконаних робіт вимогам будівельних норм та визначення як найбільш імовірної технічної причини пошкоджень порушення технології виконання ремонтно-будівельних робіт свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виявленими дефектами та якістю виконаних відповідачем робіт. Доводи апелянта про те, що він не отримував запрошення для участі у складанні акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків у зв`язку з перебуванням за межами України, колегія суддів відхиляє, оскільки як убачається з матеріалів справи, позивач на виконання вимог пункту 107 Загальних умов повідомив відповідача про виявлені недоліки та запросив його для участі у складанні відповідного акта. Проте відповідач участі в обстеженні об`єкта не взяв, а доказів реагування на повідомлення позивача матеріали справи не містять. При цьому, колегія суддів зазначає, що ризик неотримання кореспонденції внаслідок відсутності особи за місцем її знаходження покладається на саму особу та не може свідчити про недотримання замовником встановленої процедури повідомлення підрядника. Згідно з актом комісійного обстеження будівлі було зафіксовано наявність протікань покрівлі та інших недоліків виконаних робіт. Разом із тим колегія суддів зазначає, що акт комісійного обстеження не є єдиним доказом, на якому ґрунтуються позовні вимоги. Обставини наявності недоліків виконаних відповідачем робіт та причини їх виникнення були предметом дослідження під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної судом. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив наявність недоліків виконаних відповідачем робіт у межах гарантійного строку та дотримання встановленого порядку звернення до підрядника з вимогою про їх усунення, тоді як відповідач не довів наявності обставин, які відповідно до статей 883, 884 ЦК України звільняють його від відповідальності за такі недоліки. Відтак позовна вимога про зобов`язання відповідача усунути виявлені недоліки є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача та правомірно задоволена судом першої інстанції. Також безпідставними є доводи скаржника про недопустимість висновку судової експертизи з підстав відсутності підпису судді в акті здачі-приймання висновку експерта, оскільки відповідно до статей 98, 104 ГПК України доказове значення має висновок експерта, а не документи, що супроводжують його передачу до суду. При цьому процесуальний закон не ставить допустимість висновку експерта в залежність від наявності чи відсутності підпису судді на акті здачі-приймання такого висновку. Крім того, ні ГПК України, ні Закон України "Про судову експертизу", ні Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не визначають акт здачі-приймання висновку експерта як процесуальний документ, від належного оформлення якого залежить допустимість висновку експерта. Натомість вимоги законодавства ставляться безпосередньо до форми та змісту самого висновку експерта. Відсутність підпису судді в акті здачі-приймання висновку експерта не свідчить про непроведення експертизи, не спростовує факту надходження висновку до суду та не впливає на його зміст, достовірність чи відповідність вимогам процесуального закону. Оскільки скаржником не наведено обставин, які б свідчили про порушення порядку призначення, проведення або оформлення самої судової експертизи, а також не доведено невідповідності висновку експерта вимогам процесуального закону, наведений довід не спростовує належності та допустимості зазначеного доказу. Щодо доводів скаржника про те, що питання №4 (вартість ремонту приміщень 4-го поверху - 212262,00 грн) включено до висновку за ініціативою самого експерта без відповідної ухвали суду, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 98 ГПК України експерт має право викласти у висновку виявлені під час проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання. Отже, сам по собі факт наведення експертом додаткових відомостей чи висновків щодо обставин, встановлених під час дослідження, не свідчить про порушення порядку проведення експертизи. Крім того, надання експертом відповіді на питання, яке не було прямо визначене в ухвалі про призначення експертизи, не є підставою для визнання всього висновку недопустимим доказом. У такому випадку суд оцінює відповідні висновки експерта разом з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив поточний ремонт із капітальним ремонтом покрівлі, то колегія суддів відхиляє зазначені доводи апелянта як безпідставні. Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір, предметом якого є виконання робіт із поточного ремонту покрівлі. Відтак обсяг прав та обов`язків підрядника визначається саме умовами цього договору та вимогами чинного законодавства щодо якості виконаних робіт. Звертаючись до суду, позивач не ставив питання про покладення на відповідача обов`язку виконати капітальний ремонт покрівлі або здійснити роботи, не передбачені договором. Предметом позову є усунення виявлених недоліків виконаних відповідачем робіт у межах гарантійних зобов`язань підрядника, що виникли внаслідок неналежного виконання ним договірних обов`язків. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, також не поклав на відповідача обов`язок виконати капітальний ремонт покрівлі, а зобов`язав останнього усунути недоліки робіт, виконаних за договором поточного ремонту. Отже, висновки суду не виходять за межі предмета позову та не змінюють характеру договірних зобов`язань сторін. Посилання апелянта на те, що для усунення виявлених дефектів необхідне виконання капітального ремонту, саме по собі не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежної якості виконаних робіт та не звільняє підрядника від обов`язку усунути недоліки, допущені під час виконання робіт, у межах гарантійних зобов`язань. Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на підміні предмета спору та помилковому ототожненні вимог про усунення недоліків виконаних робіт із вимогами про виконання капітального ремонту покрівлі, тоді як матеріали справи свідчать, що позивач заявив вимоги виключно в межах укладеного між сторонами договору. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил підсудності, то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини восьмої статті 31 ГПК України спеціальний порядок визначення підсудності застосовується у випадку, якщо однією зі сторін у справі є господарський суд, до підсудності якого віднесена справа за загальними правилами, або суддя такого суду. Водночас позивачем у цій справі є Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області, яке є окремою юридичною особою публічного права та державним органом у системі правосуддя, проте не є ані господарським судом, ані суддею господарського суду в розумінні наведеної норми процесуального закону. Ототожнення органу, що входить до системи правосуддя, із судом або суддею суперечить змісту частини восьмої статті 31 ГПК України, яка підлягає вузькому та буквальному застосуванню як виняток із загальних правил визначення підсудності. Сам факт належності позивача до системи правосуддя не змінює встановленої законом територіальної юрисдикції спору. Наявність у позивача специфічних владних повноважень щодо охорони суду жодним чином не обмежує його конституційне право на судовий захист своїх порушених цивільних та господарських прав (в даному випадку - права на якісний ремонт покрівлі). Відповідно до частини 1 статті 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Служба судової охорони підтримує громадський порядок у суді, припиняє прояви неповаги до суду, а також здійснює охорону приміщень суду всіх рівнів та спеціалізацій в межах всієї України (за винятком визначених законом випадків). Однак, виконання державним органом своїх прямих законних функцій з охорони публічного порядку не може створювати жодного правового чи морального обов`язку для суддів при ухваленні рішень від імені України. Посилання скаржника на те, що позивач забезпечує охорону приміщення Господарського суду Вінницької області, не свідчить про наявність передбачених законом підстав для зміни підсудності справи. Така обставина сама по собі не підтверджує існування конфлікту інтересів, залежності суду від позивача чи інших обставин, які б об`єктивно викликали сумнів у неупередженості судді. Згідно зі статтями 35, 38 ГПК України наявність сумнівів у безсторонності судді є підставою для заявлення відводу, однак апелянтом не наведено конкретних фактів, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи або існування інших обставин, що виключають його участь у розгляді спору. Самі лише припущення щодо можливого впливу позивача на суд не можуть бути підставою для висновку про порушення правил підсудності чи незаконність складу суду. Тому підстави для застосування спеціального порядку визначення підсудності, передбаченого частиною восьмою статті 31 ГПК України, у даному випадку відсутні. Щодо доводів апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, то колегія суддів зазначає таке. Як убачається з матеріалів справи, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції на виконання приписів частини 6 статті 176 ГПК України було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідну інформацію про зареєстроване місце проживання останнього. Саме за цією адресою судом надсилалися процесуальні документи у справі. При цьому зазначена адреса міститься також у договорі, з якого виник спір, та вказана самим відповідачем в апеляційній скарзі, що додатково підтверджує її належність відповідачу та обізнанність останнього щодо використання такої адреси для офіційного листування. Разом з тим, копії ухвал місцевого господарського суду від від 19.09.2023, 17.10.2023, 22.11.2024, 14.03.2024, 30.05.2024, 10.11.2025, 03.02.2026, 26.03.2026, 27.02.2026 у справі №902/1026/23, які надіслані судом на адресу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повернуті відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання" або "адресат відсутній". Суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвали суду направлялись на належну адресу відповідача, а тому останній вважається належним чином повідомленою про розгляд справи, оскільки суд вчинив усі дії, які передбачені статтею 120 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що статтею 120 ГПК України визначається порядок повідомлень і викликів, що здійснюються судом. Відповідно до частин 3-4 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/18480/20. Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21 зазначав про те, що розгляд справи є можливим лише в разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження. У частині 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За змістом статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі № 910/6088/22, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.01.2026 у справі №910/4862/21, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24, від 11.02.2026 у справі №752/29764/21. Відтак у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, та не вручено адресату у зв`язку із посиланням на те, що "адресат відсутній за вказаною адресою", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 06.10.2025 у справі №904/6704/23, від 31.03.2026 у справі №920/1017/22. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 та від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц сформульовано висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Натомість у справі, яка розглядається, у відмітці про причини повернення судової кореспонденції, зокрема ухвали від 03.02.2026 зазначено, "адресат відсутній". Отже, у суду першої інстанції були докази належного інформування скаржника про час і місце розгляду справи. Колегія суддів зазначає. що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Враховуючи викладене суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали за належною адресою та які повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, як і всі в подальшому ухвали про відкладення розгляду справи, зупинення, поновлення провадження у справі (зокрема, ухвали про поновлення провадження у справі і призначення судового засідання від 03.02.2026) залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Суд першої інстанції направляв судову кореспонденцію на дійсну адресу скаржника, що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у такому випадку - суду. Відтак суд першої інстанції виконав обов`язок, передбачений статтею 120 Господарського процесуального кодексу України. Як вже зазначалося вище, місцевим господарським судом здійснювалось направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру; вказана адреса зазначена представником скаржника і в апеляційній скарзі. Разом з тим, матеріали апеляційної скарги не містять доказів в спростування дійсної адреси місця проживання (реєстрації) скаржника (відповідача) у справі, за якою було направлено судом кореспонденцію у даній справі. Зокрема, доказів реєстрації скаржником місця проживання за іншою адресою, в тому числі за кордоном України. У свою чергу, доводи скаржника щодо перетину державного кордону не свідчать про зміну його зареєстрованого місця проживання ані станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення, ані на момент подання апеляційної скарги. ЄСПЛ зазначає, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003). При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/638/22. Крім того, відомостями, що містяться в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", підтверджується, що суд першої інстанції додатково направляв всі процесуальні документи на електронну адресу відповідача (зазначену у Витязі з ЄДРЮОФОП та ГФ), чим вжив усіх залежних від нього заходів для забезпечення належного повідомлення учасника справи та реалізації ним процесуальних прав. Зазначене підтверджується довідкою "Інформація для відправки документів на e-mail та поштової кореспонденції", сформованою відповідальним працівником суду. Надсилання судом процесуальних документів на електронну адресу відповідача є додатковим способом повідомлення та інформування учасника справи про її розгляд та вчинення відповідних процесуальних дій, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо необхідності забезпечення реальної обізнаності учасників судового процесу про перебіг судового провадження. Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд визнає доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та доступу до правосуддя у зв`язку з неналежним повідомленням про розгляд справи судом першої інстанції, необґрунтованими і такими, що не підтверджують наявності підстав для обов`язкового скасування судового рішення відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України. При цьому, доводи скаржника про перебування його за кордоном колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт перебування особи за кордоном не свідчить про неможливість отримання ним інформації щодо розгляду справи, не спростовує належного повідомлення судом учасника процесу та не звільняє його від обов`язку належним чином здійснювати свої процесуальні права та обов`язки. Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій. Відтак неотримання відповідачем кореспонденції за власною зареєстрованою адресою не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, колегія суддів виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Натомість, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Розподіл судових витрат У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, залишається за відповідачем. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2026 року у справі №902/1026/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 08.07.2026. Головуюча суддя Кульчій І.М. Суддя Мамченко Ю.А. Суддя Хабарова М.В.