Постанова 4873 № 910/11870/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" липня 2026 р. Справа №910/11870/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Крижного О.М. Суліма В.В. секретар судового засідання Ярітенко О.В. представники сторін: від позивача: Дідус Д.О. від відповідача: Литвиненко В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026) у справі №910/11870/25 (суддя Головіна К.І.) за позовом Приватного підприємства "Строй-Арсенал" до Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" про стягнення 3 085 482,16 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне підприємство "Строй-Арсенал" (далі ПП "Строй-Арсенал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (далі ДП "Укрвуглереструктуризація") збитків у розмірі 3 085 482,16 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що між ПП "Строй-Арсенал" та ДП "Укрвуглереструктуризація" укладено договір підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21, який виконувався сторонами. Однак, в подальшому відповідач відмовився від вказаного договору, вчинивши односторонній правочин щодо розірвання договору підряду. Протиправність зазначеного правочину встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №912/3180/21, яке набрало законної сили. Такі дії ДП "Укрвуглереструктуризація", на думку позивача, створили негативні наслідки для господарської діяльності ПП "Строй-Арсенал" та спричинили матеріальну шкоду для нього у вигляді реально понесених збитків у сумі 3 078 770,16 грн та упущеної вигоди в сумі 6 712,00 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача у вигляді одностороннього розірвання договору підряду та завданими позивачу збитками, а тому вважається недоведеною і наявність усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності. При цьому, оскільки позивачем не доведено факту порушення його охоронюваних законом прав, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Строй-Арсенал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПП "Строй-Арсенал" посилається на те, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, які призвели до ухвалення помилкового рішення, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі зводяться до того, що: - ПП "Строй-Арсенал" вимушено понесло додаткові витрати у сумі 2 273 920,26 грн (кредит і відсотки) через неправомірне одностороннє розірвання договору відповідачем. Ці витрати погіршили фінансовий стан підприємства, зменшивши його платоспроможність і стійкість, а тому, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України, є реальними збитками, оскільки були зроблені для відновлення порушеного права. За відсутності неправомірних дій відповідача підприємство не потребувало б кредиту й не зазнало б таких втрат, з чого і вбачається причинно-наслідковий зв`язок; - висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі, оскільки експерт не вирішував питання права, зокрема, не встановлював протиправність дій відповідача, наявність складу цивільного правопорушення. Висновок експерта встановлює документальне підтвердження понесених позивачем витрат, їх економічного змісту та впливу певних господарських обставин (зокрема одностороннього розірвання відповідачем договору підряду та неможливості виконання робіт за цим договором) на фінансовий стан підприємства, що належить до сфери спеціальних економічних знань. Висновки суду першої інстанції у даній справі про недопустимість висновку експерта є безпідставними і неправомірними; - судом першої інстанції проігноровано, що договір оренди техніки з ТОВ "Інтербуд Груп" безпосередньо стосується робіт з ліквідації шахти "Верболозівська", оскільки саме за цим договором використовувалася техніка для виконання відповідних робіт, що безпосередньо підтверджується вищезазначеними доказами. Обставини стосовно використання техніки за договором оренди техніки з ТОВ "Інтербуд Груп" досліджувалися у справі №912/3258/21 (рішення у якій набрало законної сили), де фактично було верифіковано правомірність дій позивача щодо укладання зазначеного договору. Укладення договору оренди техніки з ТОВ "Інтербуд груп" здійснено в інтересах відповідача та без підвищення вартості робіт; - з аналізу критеріїв та переліку документів, яким повинна відповідати тендерна пропозиція учасника, так і пункту 3.8 договору, вбачається, що до тендерної пропозиції ставиться вимога підтвердити саме наявність матеріально-технічної бази як спроможність виконати умови договору належним чином, а не зобов`язання виконувати роботи виключно певною конкретною технікою з зазначенням марки та моделі. Крім того, визначальною умовою для замовника є ціна оренди такої техніки. З викладеного вбачається, що тендерна пропозиція не змінюється, оскільки не змінилася вартість оренди машин та механізмів за договором. Тому, висновки суду першої інстанції, що внаслідок укладення договору оренди техніки з ТОВ "Інтербуд Груп" підрядник вийшов за межі погодженої тендерної документації, є безпідставними. Положення пункту 8.2 договору наділяють підрядника правом самостійно обирати джерела забезпечення робіт технікою. Договір оренди з ТОВ "Інтербуд Груп" був укладений на виконання цього пункту; - судом першої інстанції не враховано, що ПП "Строй-Арсенал" мало реальну можливість отримати дохід у розмірі 6 712,00 грн, оскільки зазначений дохід визначений кошторисним прибутком, тобто, що ці доходи (вигода) є документально обґрунтованими та не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача щодо розірвання договору підряду стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Крім того, суд першої інстанції проігнорував, що позивач вживав заходи щодо одержання доходу, шляхом виконання робіт за договором №6/ОР-21. Належне виконання робіт підтверджується рішеннями у справі №912/3180/21 (визнання недійсним односторонньої відмови від договору) та справі №912/3258/21 (про стягнення грошових коштів). Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 апеляційну скаргу ПП "Строй-Арсенал" у справі №910/11870/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Іванов В.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Строй-Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11870/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.06.2026. 11.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11870/25. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Іванова В.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026, для розгляду справи №910/11870/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Сулім В.В., Крижний О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 визначеним вище складом колегії суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу ПП "Строй-Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 01.06.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПП "Строй-Арсенал", а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 залишити без змін. Так, відповідач заперечує проти заявлених в апеляційній скарзі вимог, вважає їх необґрунтованими з правової позиції позивача, а саме на посилання в апеляційній скарзі на помилкове та невірне застосування норм матеріального права. Крім того, у скарзі позивач посилається на перекручені обставини справи, які протирічать та не відповідають доказам та встановленим обставинам справи при розгляді справи. На переконання відповідача, у даному випадку, з огляду на приписи чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції в своєму рішенні від 09.05.2026 надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення 02.06.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подачі та приєднання до матеріалів справи висновку експерта від 12.01.2026 №10/2026. Відповідно до частин 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. За приписами частини 4 статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України). Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача). Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами. Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494), від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20). Як убачається з матеріалів справи, відповідач не повідомляв суд першої інстанції про неможливість надання наведеного висновку разом з поданням відзиву на позовну заяву. В обґрунтування наведеного клопотання відповідач посилається на те, що для визначення законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог доказ замовлено 18.12.2025. Разом із тим, відповідач не міг на стадії підготовчого засідання надати до суду висновок експертизи від 12.01.2026 №01/2026 у зв`язку з її неготовністю, та з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Поряд з цим, що висновок експерта від 12.01.2026 №01/2026 наданий на замовлення саме відповідача, тобто вказаний доказ отримано за його власною ініціативою. При цьому, відповідач в наведеному клопотанні не наводить причини та не подає докази того, що здійснити відповідні дії щодо замовлення експертизи при підготовці відзиву на позов та подати вказаний доказ у визначений законом строк у нього не було можливості. Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції залишив без розгляду ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.01.2026, клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи висновку судової економічної експертизи від 12.01.2026 №01/2026, як таке, що подане з пропуском визначеного законом процесуального строку, без пояснень причин пропуску цього строку та клопотань про його поновлення, враховуючи, що підготовче провадження у справі вже було закрите. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не обґрунтовано винятковості випадку неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції у встановлений строк, а також не надано відповідних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 08.07.2026 з`явилися представники сторін. Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 04.06.2021 між ДП "Укрвуглереструктуризація" (замовник) та ПП "Строй-Арсенал" (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №6/ОР-21, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується, відповідно до проєктно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений договором строк, виконати та здати роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля, згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська" (код за ДК 021:2015-45110000-1 Руйнування та знесення будівель і земляні роботи, ДСТУ Б. Д.1.1-1:2013), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, обумовлених цим договором. Роботи за цим договором виконуються підрядником за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, шахта "Верболозівська". Відповідно до пункту 2.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи з моменту підписання договору до грудня 2021 року та здати виконані належним чином роботи замовнику. Згідно з пунктами 3.1, 3.15 договору договірна ціна робіт становить 15 281 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 546 900,00 грн. Замовник сплачує підряднику ціну цього договору шляхом проміжних платежів за виконані роботи протягом 15 банківських днів після посвідчення підписами та печатками сторін акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних за цим договором будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 по мірі надходження відповідних бюджетних коштів. Додатком №4 до договору підряду сторони встановили календарний графік робіт з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля, згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська", відповідно до якого загальний строк виконання робіт становить 8 місяців і роботи мають бути закінчені до кінця грудня 2021 року. У подальшому, у зв`язку з виконанням певного обсягу погоджених сторонами робіт, ПП "Строй-Арсенал" надіслало ДП "Укрвуглереструктуризація" довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2021 року на загальну суму 3 589 208,40 грн, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 року №№1-4, а також акт №1 (КБ-2в №1, 2, 3, 4) маркшейдерського заміру обсягів виконаних робіт за вересень 2021 року. Однак відповідач листами від 14.09.2021 №1007 та №1008 повідомив позивача про розірвання договору підряду з 20.09.2021. Підставою для розірвання договору замовник зазначив порушення підрядником (позивачем) умов договору, будівельних норм і правил, вимог проектної документації, порушення календарного графіку робіт, плану виконання робіт, затвердженого замовником. Не погоджуючись з розірванням договору, ПП "Строй-Арсенал" звернулося до суду з позовом до ДП "Укрвуглереструктуризація" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №912/3180/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та постановою Верховного Суду від 30.05.2023, позов ПП "Строй-Арсенал" задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин щодо односторонньої відмови ДП "Укрвуглереструктуризація" від договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21. Також встановлено, що в листопаді 2021 року ПП "Строй-Арсенал" звернулося до господарського суду з позовом до ДП "Укрвуглереструктуризація" про стягнення заборгованості за договором підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №912/3258/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, позов ПП "Строй-Арсенал" задоволено. Стягнуто з ДП "Укрвуглереструктуризація" заборгованість у загальному розмірі 4 347 836,60 грн, з яких: 3 589 208,40 грн основний борг, 78 765,92 грн три проценти річних, 679 862,28 грн інфляційні втрати. Крім того, у червні 2023 року ПП "Строй-Арсенал" подало позовну заяву до ДП "Укрвуглереструктуризація" про стягнення коштів банківської гарантії за договором про надання гарантії від 02.06.2021 №21-63GR0010, укладеного у забезпечення виконання договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21 з АТ "Державний експортно-імпортний банк України". Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8663/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, позов ПП "Строй-Арсенал" задоволено. Стягнуто з ДП "Укрвуглереструктуризація" 764 070,00 грн безпідставно набутих коштів та 10 929,75 грн збитків. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що внаслідок неправомірного одностороннього розірвання відповідачем договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21, ПП "Строй-Арсенал" протягом вересня 2021 року листопада 2024 року зазнало негативного впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства, у зв`язку з чим позивач поніс майнову шкоду у вигляді реальних збитків в сумі 3 078 770,16 грн та упущеної вигоди в сумі 6 712,00 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків. Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. За приписами статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 11.11.2021 у справі №910/7511/20. Таким чином, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: - неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; - наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; - вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Виходячи з наведеного та в силу статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). У даному випадку протиправність поведінки з боку ДП "Укрвуглереструктуризація" встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №912/3180/21, яке набрало законної сили та яким односторонній правочин щодо відмови від договору підряду від 04.06.2021 визнано недійсним. Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлена відсутність підстав для одностороннього розірвання договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21 з боку ДП "Укрвуглереструктуризація" та належність виконання ПП "Строй-Арсенал" договірних зобов`язань, дотримання термінів виконання робіт. Наведені висновки також містяться у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №912/3258/21, що набрало законної сили, яким стягнуто з ДП "Укрвуглереструктуризація" на користь ПП "Строй-Арсенал" суму заборгованості в розмірі 4 347 836,60 грн за вищевказаним договором підряду. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з наведеного, судові рішення у справах №912/3180/21 та №912/3258/21, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи. Відтак, встановлені ними обставини щодо протиправної поведінки ДП "Укрвуглереструктуризація" з одностороннього розірвання договору підряду повторного доведення не потребують та обґрунтовано прийняті судом першої інстанції уваги в даній справі. Так, щодо наявності майнової шкоди, зокрема, реальних збитків в сумі 3 078 770,16 грн, позивач зазначив, що вони складаються з: - суми кредитних грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн, отриманих ПП "Строй-Арсенал", на підставі кредитного договору №BL2021-06901 за урядовою програмою "Доступні кредити 5-7-9%" від 28.12.2021 за цільовим призначенням фінансування оборотного капіталу підприємства для забезпечення безперервності і ефективності поточної діяльності підприємства; - нарахованих та сплачених відсотків за користування кредитними коштами ПП "Строй-Арсенал" за кредитним договором від 28.12.2021 №BL2021-06901 за період з 31.12.2021 до 30.04.2024 у розмірі 273 920,26 грн; - суми основної заборгованості у розмірі 720 600,00 грн за договором оренди техніки з екіпажем від 01.07.2021 №19/07- 2021, укладеним ПП "Строй Арсенал" з орендодавцем техніки ТОВ "Інтербуд груп" з метою забезпечення виконання будівельних робіт на об`єкті "Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська" за договором підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21; - примусового звернення стягнення вказаної заборгованості з ПП "Строй-Арсенал" приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2024 №904/727/23 на користь ТОВ "Інтербуд Груп" та сплати виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 84 249,90 грн, сплачених приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньову М.О. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині збитків, пов`язаних з отриманням кредитних коштів, позивач зазначив, що починаючи з листопада 2021 року, внаслідок протиправного розірвання ДП "Укрвуглереструктуризація" договору підряду та подальших судових процесів між сторонами, діяльність ПП "Строй-Арсенал", призупинилася, скоротилося виробництво у зв`язку з неповним завантаженням виробничих потужностей та повністю зупинилося виконання будівельних робіт на об`єкті з проектом ліквідації шахти "Верболозівська", що призвело до зменшення обсягів виробництва та доходу від реалізації продукції (робіт, послуг). Відтак, позивач вказав, що з метою забезпечення господарської діяльності підприємства фінансовими ресурсами у грудні 2021 року ПП "Строй-Арсенал" уклало кредитний договір №BL2021-06901 на суму 2 000 000,00 грн. Як встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2021 ПП "Строй-Арсенал" уклало з ПАТ АБ "Південний" кредитний договір №BL2021-06901 за урядовою програмою "Доступні кредити" 5-7-9%" шляхом відкриття відкритої кредитної лінії в сумі 2 000 000,00 грн в рамках реалізації підпункту 2 пункту 4 Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28. Відповідно до оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 211 за банківським позичковим рахунком в ПАТ КБ "Південний", у період з грудня 2021 року до січня 2022 року, ПП "Строй-Арсенал" отримало від банку кредит у загальній сумі 2 000 000,00 грн, здійснювало його повернення у період з лютого 2022 року до квітня 2024 року та сплачувало проценти за користування кредитними коштами. При цьому з кредитного договору вбачається, що кошти надавалися банком позивачу з метою фінансування оборотного капіталу підприємства. Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ПП "Строй-Арсенал" опинилося у скрутному фінансовому становищі, його господарська діяльність у вказаний період призупинилася, скоротилося виробництво, сталося неповне завантаження виробничих потужностей, що змусило, за його доводами, взяти банківський кредит. Надані ПП "Строй-Арсенал" баланси та звіти про фінансовий стан підприємства за період 2019 2023 років вказаних обставин не підтверджують, а свідчать, що у позивача були наявні певні активи, розмір яких за вказаний період коливався, але як у 2019 році, так і в 2023 році були приблизно однаковими. Таким чином, позивач не довів того факту, що укладення кредитного договору та отримання за ним коштів було безпосередньо пов`язано з ненадходженням коштів за договором підряду. Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що кошти, які позивач мав отримати від ДП "Укрвуглереструктуризація" за виконання будівельних робіт за договором підряду, були єдиним джерелом доходу позивача, за рахунок яких він планував покривати витрати господарської діяльності ПП "Строй-Арсенал". З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення у позивача кредитних зобов`язань перед банком не є безпосереднім наслідком неправомірних дій ДП "Укрвуглереструктуризація" з відмови від підрядного договору. Ні кредитна угода, ні договір підряду, ні інші докази у справі не містять умов та не вказують на обставин, за якими вбачався би зв`язок між розірванням договору підряду та отриманням позивачем кредитних коштів для поповнення оборотного капіталу підприємства. Кредит ПП "Строй-Арсенал" оформило внаслідок здійснення самостійної господарської діяльності. Витрати позивача на обслуговування кредиту також є результатом комерційних рішень підприємства, а не діями відповідача. Наявність збитків та їх розміру в сумі 3 078 770,16 грн позивач доводить експертним висновком від 18.08.2025 №03-25, складеним за результатами судово-економічної експертизи. За приписами статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Так, згідно з висновком експерта від 18.08.2025 №03-25 розрахунок ПП "Строй-Арсенал" суми майнової шкоди (реальних збитків) в розмірі 3 078 770,16 грн та втраченої (упущеної) вигоди в сумі 6 712,00 грн, понесених внаслідок вчинення ДП "Укрвуглереструктуризація" одностороннього правочину щодо односторонньої відмови від договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21, є документально підтвердженим. На вказаний експертний висновок ПП "Строй-Арсенал" також посилається в обґрунтування своїх доводів щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і спричиненими збитками. Зокрема, в дослідницькій частині зазначив, що додаткові (надлишкові) понесені ПП "Строй-Арсенал" витрати на загальну суму 3 078 770,16 грн в період господарської діяльності протягом грудня 2021 червня 2024 років безпосередньо вплинули на погіршення фінансового стану підприємства шляхом зниження його платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, і відповідно, в розумінні частини 2 статті 22 ЦК України, відносяться до складу збитків (витрат), які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Однак, дослідивши наданий позивачем висновок судового експерта, з урахуванням змісту поставленого на вирішення судово-економічної експертизи питань (щодо правильності та підтвердженості розміру збитку), суд першої інстанції правильно встановив, що всупереч пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експерт вийшов за межі спеціальних знань, адже, відповідаючи на поставлене позивачем питання щодо розрахунку суми збитків, експерт з`ясовував правові питання та надавав оцінку проведенню процедур, регламентованих нормативно-правовими актами щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між неправомірною поведінкою відповідача та спричиненими позивачу збитками. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наданий позивачем висновок судово-економічної експертизи є недопустимим доказом у справі. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (одностороннім розірванням договору підряду) та збитками у вигляді використаних кредитних коштів у сумі 2 000 000,00 грн та сплачених відсотків в сумі 273 920,26 грн за кредитним договором від 28.12.2021 №BL2021-06901. Щодо іншої частини реальних збитків, які за доводами позивача спричинені ПП "Строй-Арсенал" виникненням заборгованості за договором оренди техніки, укладеним з ТОВ "Інтербуд Груп" на виконання договору підряду, а також витратами, понесеними за виконавчим провадженням зі стягнення цієї заборгованості, колегія суддів зазначає таке. Як стверджує позивач, одностороннє розірвання договору підряду спричинило стягнення з нього суми боргу у розмірі 720 600,00 грн за договором оренди техніки з екіпажем від 01.07.2021 №19/07-2021, укладеного ПП "Строй Арсенал" з орендодавцем техніки ТОВ "Інтербуд груп" з метою забезпечення виконання будівельних робіт на об`єкті за договором підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21, а також примусове звернення стягнення приватним виконавцем з ПП "Строй-Арсенал" вказаної заборгованості за судовим наказом від 01.05.2024 №904/727/23 та сум, пов`язаних з цим виконавчим провадженням, у розмірі 84 249,90 грн, сплачених приватному виконавцю. Судом першої інстанції встановлено, що для виконання обов`язкових вимог тендеру ПП "Строй-Арсенал" надало до тендерного комітету ДП "Укрвуглереструктуризація" документи, які свідчили та підтверджували наявність ліцензії та дозволу на проведення певних видів робіт, а також документи щодо наявності відповідної спеціалізованої техніки із зазначенням її кількості, ціни та вартості подальшої її експлуатації для виконання відповідних видів робіт, а саме договір організації надання в оренду машин та механізмів від 01.04.2021 №20/04-ОР, укладений ПП "Строй-Арсенал" з орендодавцем ФОП Решетицьким І.Л. Згідно з пунктом 1 рішення тендерного комітету ДП "Укрвуглереструктуризація" (замовник), зазначеного в протоколі від 26.04.2021 №26/04/2021, ПП "Строй-Арсенал" визнане переможцем процедури відкритих торгів на закупівлю: ДСТУ Б Д. 1.1-1:3013 Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська" (ДК021:2015 "45110000-1 Руйнування та знесення будівель і земляні роботи), ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-23-00722-c. Пунктом 2 вказаного протоколу від 26.04.2021 відповідачем прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з ПП "Строй-Арсенал". За умовами пунктів 3.8, 3.9 договору підряду на виконання робіт від 04.06.2021 №6/ОР-21, укладеного між ДП "Укрвуглереструктуризація" та ПП "Строй-Арсенал", вартість машино-години орендованої будівельної техніки та вартість транспортних витрат на 1 тону відповідного будівельного вантажу приймається за ціною, що склалася в регіоні, яка визначена на підставі аналізу ринку послуг з оренди будівельних машин і механізмів та транспортних засобів в регіоні виконання робіт або наближених до нього територіях, при умові, якщо орендовані машини і механізми та транспортні засоби передбачені у договірній ціні, вартість орендованої будівельної техніки та транспортних засобів підтверджується підрядником документально (комерційні пропозиції, договори оренди, тощо) та додаються до договірної ціни. До договірної ціни "Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська", що здійснюються в 2021 році" (додаток №2 до договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21) позивач додав документи щодо оренди ПП "Строй-Арсенал" машин та механізмів у ФОП Решетицького І.Л. за договором оренди техніки від 01.04.2021 №20/04-ОР. Пунктом 1.1 договору оренди техніки від 01.04.2021 №20/04-ОР встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування машини та механізми та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. У пунктах 1.2, 1.3 договору сторони погодили, що найменування, характеристики та стан майна, що орендується, визначено згідно з додатком №1 цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Зазначене майно надається орендарю разом з водіями та машиністами. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди техніки від 01.04.2021 №20/04-ОР майно надається орендарю для виконання робіт з фізичної ліквідації забезпечення охорони довкілля та перевезення будівельних вантажів, згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська". У додатку №1 до цього договору вказано 28 одиниць спеціалізованого транспорту, який передавався ПП "Строй-Арсенал" для перевезення будівельних вантажів, а додатком №2 визначений розрахунок орендної плати за надання машин та механізмів. Крім того, позивач надав до ДП "Укрвуглереструктуризація" довідку від 01.04.2021 №04/113, якою ПП "Строй-Арсенал" повідомляло, що ціни на оренду машин та механізмів, ціни на послуги з перевезення вантажів для розрахунку договірної ціни на закупівлю: роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля, згідно з проектом ліквідації шахти "Верболозівська" прийняті згідно з комерційною пропозицією ФОП Решетницького І.Л., як найнижчі в регіоні виконання робіт. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідно до тендерної документації та договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21 всі організаційні питання щодо оренди машин, їх використання з водіями по ліквідації шахти "Верболозівська" мали здійснюватися на підставі договору організації надання в оренду машин та механізмів від 01.04.2021 №20/04-ОР, укладеного між ПП "Строй-Арсенал" та ФОП Решетицьким І.Л. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2021 ПП "Строй-Арсенал" уклало новий договір оренди техніки з екіпажем №19/07-2021 з ТОВ "Інтербуд Груп", з якого не вбачається цілей та об`єкту укладення цього договору, а також економічно-обґрунтованого розрахунку суми орендної плати. Листами від 13.08.2021 №08/2Б, від 17.08.2021 №08/17Б та від 18.08.2021 №08/18Б позивач повідомив відповідача про те, що задля прискорення робіт на ділянці та дострокового їх завершення є можливість заміни застарілої техніки більш сучасною, що не призведе до підвищення вартості будівельних робіт, навпаки, підрядник діє в інтересах замовника з метою оптимізації ресурсних витрат та скорочення строку виконання робіт. Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, правові засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад встановлені положеннями Закону України "Про публічні закупівлі". За змістом цього Закону замовник самостійно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель інформацію про закупівлю, а саме (серед іншого): оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю, строку подання пропозицій; зміни до тендерної документації; протокол розгляду тендерних пропозицій; повідомлення про намір укласти договір про закупівлю; інформацію про відхилення тендерної пропозиції/пропозиції учасника; договір про закупівлю та всі додатки до нього (частина 1 статті 10); звіт про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель оприлюднюється відповідно до статті 19 цього Закону (частина 2 статті 10). Замовник має право з власної ініціативи внести зміни до тендерної документації; у разі внесення змін до тендерної документації строк для подання тендерних пропозицій продовжується замовником в електронній системі закупівель таким чином, щоб з моменту внесення змін до тендерної документації до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій залишалося не менше семи днів; зміни, що вносяться замовником до тендерної документації, розміщуються та відображаються в електронній системі закупівель у вигляді нової редакції тендерної документації додатково до початкової редакції тендерної документації; замовник разом із змінами до тендерної документації в окремому документі оприлюднює перелік змін, що вносяться (частина 2 статті 24); За змістом частини 4 статті 41 вказаного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Таким чином, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної документації та тендерної пропозиції переможця. У даному випадку, враховуючи, що відповідно до тендерної документації та договору підряду всі організаційні питання щодо оренди машин, їх використання з водіями по ліквідації шахти "Верболозівська" повинні були здійснюватися на підставі договору оренди від 01.04.2021 №20/04-ОР, укладеного ПП "Строй-Арсенал" з ФОП Решетицьким І.Л., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підписання позивачем нового договору оренди техніки №19/07-2021 з ТОВ "Інтербуд Груп" свідчить про зміну умов тендерної документації та є власним комерційним ризиком позивача. За приписами статей 42, 44 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 13.11.2018 у справі №910/2376/18. З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо відшкодування збитків у вигляді стягнутої заборгованості за договором оренди техніки від 01.04.2021 №20/04-ОР та витрат, понесених за виконавчим провадженням зі стягнення цієї заборгованості, є безпідставними, оскільки такі витрати виходять за межі погодженої тендерної документації. В якості доказу на підтвердження факту понесення вказаних збитків позивач також посилався на експертний висновок від 18.08.2025 №03-25, проте, як зазначалось вище, цей висновок був відхилений судом першої інстанції як неналежний доказ. Наведене свідчить про те, що і в цій частині позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки наслідком такої протиправної поведінки. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з ДП "Укрвуглереструктуризація" упущеної вигоди в сумі 6 712,00 грн. Згідно зі статтею 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Таким чином, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Схожі за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18. Так, відповідно до доводів позивача, розмір упущеної вигоди в сумі 6 712,00 грн розраховується як недоотриманий кошторисний прибуток, визначений сторонами за умовами договору підряду від 04.06.2021 №6/ОР-21. Відповідно до договірної ціни (додаток №2 до договору підряду) загальний кошторисний прибуток визначений сторонами в розмірі 10 249,00 грн. При цьому, встановлено, що кошторисний прибуток вартості виконаних робіт за актами приймання №№1-4 за вересень 2021 року, який був стягнутий з ДП "Укрвуглереструктуризація" на користь ПП "Строй-Арсенал" рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі №912/3258/21, склав 3 258,00 грн. З огляду на це позивач вказує, що його недоотриманий дохід за договором підряду складає різницю між плановим і фактичним обсягом, що становить 6 712,00 грн (10 249,00 3 258,00). Однак матеріали справи свідчать, що позивач не надав доказів реальної можливості отримання такого прибутку, зокрема, складених та підписаних актів виконаних робіт на відповідну суму, а сама по собі наявність у договорі погодженого розміру планового прибутку не є автоматичним підтвердженням того, що він був би неодмінно отриманий, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є недоведеними та необґрунтованими. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення, позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18). З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення упущеної вигоди є недоведеною та не підтвердженою належними, достовірними та вірогідними доказами. У той же час, позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача у вигляді одностороннього розірвання договору підряду та завданими позивачу збитками, а тому вважається недоведеною і наявність усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності. Враховуючи викладене вище, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому, оскільки позивачем не доведено факту порушення його охоронюваних законом прав, відсутні підстави для застосування позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Строй-Арсенал" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ПП "Строй-Арсенал". Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/11870/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Строй-Арсенал".

4. Матеріали справи №910/11870/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2026. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді О.М. Крижний В.В. Сулім