Постанова 4801 № 137/1318/15-ц

Справа № 137/1318/15-ц Провадження № 22-ц/801/1824/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 рокуСправа № 137/1318/15-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М. Секретар: Закернична А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України; стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, Ухвалу постановив суддя Желіховський В. М. Ухвалу постановлено за відсутності сторін в с-щі Літин Дата складення повного тексту ухвали 28 травня 2026 року, встановив: У січні 2022 року старший державний виконавець Літинського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження № 67192566 з примусового виконання виконавчого листа № 137/1318/15, виданого 22 грудня 2017 року Літинським районним судом Вінницької області, за яким відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 103 234,23 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 381 697,72 грн. за кредитним договором № 11254030000 від 20 листопада 2017 року. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року подання задоволено та вирішено тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї з виконання виконавчого листа № 137/1318/15-ц, виданого 22 грудня 2017 року Літинським районним судом Вінницької області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», заборгованості по кредиту в розмірі 103 234,23 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 381 697,72 грн. за кредитним договором № 11254030000 від 20 листопада 2007 року. Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Гаврилюка Олександра Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року залишено без змін. 14 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, яка вмотивована тим, що ухвала Літинського районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року була прийнята судом без її участі та про її існування вона дізналася лише 09 грудня 2025 року. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів її умисного ухилення від виконання судового рішення. Державним виконавцем не доведено, що вона свідомо перешкоджала виконанню рішення суду, приховувала належне їй майно чи доходи, змінювала місце проживання з метою уникнення виконання зобов`язань, не з`являлася за викликами виконавця або вчиняла інші дії, спрямовані на невиконання рішення суду. Сам по собі факт наявності заборгованості та невиконаного рішення суду не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань та не може бути безумовною підставою для тимчасового обмеження конституційного права особи на свободу пересування. На даний час відсутня необхідність у подальшому застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, оскільки надання їй можливості виїзду за межі України є необхідним для працевлаштування, отримання стабільного доходу та реальної можливості погашення існуючої заборгованості. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України, стягувач ТОВ «Українська факторингова компанія», про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, відмовлено. Боржник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо неї, застосоване ухвалою Літинського районною суду Вінницької області від 31 січня 2022 року у справі № 137/1318/15-ц. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що державним виконавцем при зверненні до суду інформацію про перетинання боржником ОСОБА_1 державного кордону України не надано, також не обґрунтовано факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов`язань. Окрім того на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 67971408 об`єднане у межах виконавчих проваджень № 67192119 та № 67192566 (постанова від 21 грудня 2021 року), що також не було зазначено у поданні. Враховуючи перелічені обставини вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для вжиття заходів тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України, адже державний виконавець не довів належними та допустимими доказами факт її ухилення від виконання рішення суду. Боржник ОСОБА_1 зазначає, що судом не враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду та усталеної судової практики юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України застосовуються не за сам факт невиконання рішення суду, а виключно за доведене ухилення від його виконання. Суд першої інстанції фактично ототожнив наявність заборгованості з ухиленням від виконання рішення суду, що є неправильним застосуванням пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та статті 441 ЦПК України. У встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, у котрому державний виконавець заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України відмовити. 01 липня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у котрій вона зазначила, що вважає заперечення викладені у відзиві неспроможними, просить задовольнити апеляційну скаргу. У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 адвокат Гаврилюк О. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, і скасувавши ухвалу суду першої інстанції, просить задовольнити заяву ОСОБА_1 та скасувати тимчасове обмеження у праві її виїзду за межі України. Інші учасники справи: представники Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України і стягувача ТОВ «Українська факторингова компанія», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не подали. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України суд першої інстанції виходив з того, що ні до застосування вказаного обмеження, ні після, ОСОБА_1 зобов`язання не виконано, а тому відсутні будь-які правові підстави для його скасування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого рішення. Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання. Під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Згідно із частинами 5-7 статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2017 року Літинським районним судом було видано виконавчий лист у справі № 137/1318/15-ц, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , жителя с. Малинівка, Літинського району Вінницької області на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», 61050 м. Харків пр. Московський, 60 ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005, рах. № НОМЕР_3 , заборгованість по кредиту в розмірі 103 234,23 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 381 697,72 грн. за кредитним договором № 11254030000 від 20 листопада 2007 року (а. с. 3). Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 28 січня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Українська факторингова компанія», первісний стягувач ПАТ «УкрСиббанк», боржники: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження; замінено стягувача у виконанні рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року по справі №137/1318/15-ц з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а. с. 4). Постановою від 20 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження №67192566 (а. с. 5). Виконавчий лист двічі повертався стягувачу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (зворот а. с. 3). Державний виконавець здійснював заходи із розшуку майна та доходів боржниці (а. с. 6-12). Станом на час розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 234,23 доларів США та пені в сумі 381 697,72 грн. не виконане. Зазначене рішення залишалося невиконаним і на час подання ОСОБА_1 заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а також на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. Виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року. З урахуванням наведених обставин апеляційний суд доходить висновку, що матеріалами подання державного виконавця підтверджено факт свідомого невиконання боржником покладених на неї обов`язків, ухилення від виконання зобов`язань перед стягувачем та невчинення нею належних дій, спрямованих на виконання судового рішення. Наведене у своїй сукупності свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив сам факт наявності заборгованості з ухиленням від виконання судового рішення, а також твердження ОСОБА_1 про відсутність такого ухилення є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами та дослідженими доказами. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо невідповідності подання державного виконавця вимогам закону та невжиття ним усіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення, оскільки вони не спростовують встановленого факту ухилення боржника від виконання судового рішення та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд враховує, що можливість безперешкодного виїзду боржника за межі України до виконання судового рішення може істотно ускладнити або навіть унеможливити його примусове виконання, зокрема у зв`язку з неможливістю вчинення державним виконавцем окремих виконавчих дій за участю боржника ОСОБА_1 . За таких обставин застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 137/1318/15-ц, є обґрунтованим, необхідним, пропорційним легітимній меті забезпечення виконання судового рішення та таким, що відповідає вимогам закону. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, на переконання апеляційного суду, оскаржена ухвала суду є законною й обґрунтованою та підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 28 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник Повний текст судового рішення складено 08 липня 2026 року