Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/4861/26

Дата документу 09.07.2026 Справа № 335/4861/26 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №335/4861/26 Головуючий у 1-й інстанції: Новасардова І.В. Провадження № 22-ц/807/1708/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року про відмову у видачу судового наказу у справі за заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, - В С Т А Н О В И В: У травні 2026 року Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства суми заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01 червня 2023 року по 31 березня 2026 року в сумі 59 017,29 грн та 332,80 грн витрати по сплаті судового збору. Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України. Роз`яснено заявнику його право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому ІІ розділом ЦПК України, після усунення її недоліків. Не погоджуючись з таким судовим рішення, Комунальне підприємство «Водоканал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просило скасувати ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що КП «Водоканал» керуючись ст. 543 ЦК України пред`явив заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з ОСОБА_1 , як зареєстрованої особи, а відповідно споживача послуг, за період виникнення боргу. Висновки суду про те, що заявником належним чином не обгрунтовано вимоги заявника щодо стягнення боргу самез боржника ОСОБА_1 з урахуванням того, що за вказаною адресою є інші зареєстровані особи є необгрунтованим, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних можлива за згодою особи у випадках, прямо передбачених законом. КП «Водоканал» не є суб`єктом, уповноваженим законом на доступ до Єдиного державного демографічного реєстру чи реєстрів територіальних громад, а відтак володіє лиши тими даними щодо осіб, які були надані такими особами про відкриття особових рахунків. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 29 червня 2026 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 направлено на зареєстровану адресу її місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.17). Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 ст. 353 ЦПК України передбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Суд виходив із того, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу. Суд зазначив, що до заяви додано довідку розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , кількість зареєстрованих 6 осіб та дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості заявником заявлено лише до ОСОБА_1 , доказів того, що остання є власником квартири за адресою надання послуг, суду не надано. Ураховуючи те, що заявником належним чином не обґрунтовано вимоги щодо стягнення заборгованості саме з боржника ОСОБА_1 , з урахуванням того, що за вказаною вище адресою є інші зареєстровані особи, то у видачі судового наказу належить відмовити. Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2026 року КП «Водоканал» звернулося до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення в сумі 59 017,29 грн та 332,80 грн витрати по сплаті судового збору (а.с.1). За змістом такої заяви КП «Водоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Водоканал» ЗМР, ЄДРПОУ 03327121, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая буд.61, здійснює такі види діяльності, зокрема: 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод. Згідно зі статутними документами, основним видом діяльності КП «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя та області питної води та водовідведення, тому позивач в силу закону є виконавцем комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення. Рішення Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» є актом органу місцевого самоврядування, який є обов`язковим для виконання на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП «Водоканал» та споживачами по водопостачанню та водовідведенню (а.с.4). На підтвердження права вимоги до заяви додано: довіреність, розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, рішення виконавчого комітету ЗМР №546 «Про порядок оплати послуг за споживання та водовідведення», платіжна інструкція про сплату судового збору (а.с.2-6). Згідно з статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Згідно з вимог ч. ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. У заяві про видачу судового наказу КП «Водоканал» зазначає, що ОСОБА_1 є споживачем послуг заявника за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, додані до заяви про видачу судового наказу документи також відповідають цій адресі. Таким чином, заявник обґрунтовує, що заборгованість у ОСОБА_1 виникла саме за адресою: АДРЕСА_2 . Заявником не надано суду документів, які б підтверджували право власності боржника на нерухоме майно за вищевказаною адресою. Проте, як вбачається з відповіді на запит суду, Департаменту адміністративних послуг від 29 травня 2026 року №06.4-06/02/19182, за якою боржниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 12 грудня 1988 року по теперішні час (а.с.11). Особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкритий на ОСОБА_1 (а.с.3). За період з 01 червня 2023 року по 31 березня 2026 року включно заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 становить 59 017,29 грн за надані КП «Водоканал» послуги з поводження (управління) з побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності. У відповідності до ч.1 ст. 186 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті. Тобто наказне провадження здійснюється на підставі письмових доказів безспірних вимог. Суд не досліджує спір по суті та не перевіряє обґрунтованість вимог у повному обсязі, як це відбувається у позовному провадженні. Заявник має право самостійно визначити суб`єкта грошового зобов`язання залежно від характеру правовідносин та наявних доказів (власник житла, спожива послуг, сторона договору тощо). Сам факт реєстрації кількох осіб за однією адресою не свідчить про обов`язковість їх участі в наказному провадження як боржників. Наявність інших зареєстрованих осіб у приміщенні не спростовує виникнення грошової вимоги до визначеної заявником особи та не виключає її обов`язку зі сплати заборгованості. Процесуальний закон не покладає на заявника обов`язку звертатися з вимогами одночасно до всіх можливих співборжників, а на суд встановлювати чи залучати таких осіб у межах наказного провадження. Відсутність оплати за фактично надані послуги є порушенням зобов`язань споживача та підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку. За інформацією від 29 травня 2026 року Департаменту адміністративних послуг ЗМР (а.с.11), отриманою судом першої інстанції на його запит на виконання вимог ст. 165 ч. 5 ЦПК України (а.с.9,10) боржник ОСОБА_1 є зареєстрованою особою за адресою: АДРЕСА_2 з 12.12.1988 року по теперішній час, тобто у вищезазначений період нарахування заборгованості з 01.06.2023 року по 31.03.2026 року. Отже із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг на адресою: АДРЕСА_2 , на нею, за цією адресою відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. ОСОБА_1 не зверталася до КП «Водоканал» щодо власників житла або його зміни, зміни кількості зареєстрованих, не проживання за вказаною адресою та не надавала документи, які б підтверджували вказаний факт. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні. Відповідно до ч. 1,3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. З огляду на зазначене, КП «Водоканал» мало право керуючись положеннями ст. 543 ЦК України звернутись до суду першої інстанції з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за централізоване водопостачання і водовідведення, як особи, яка серед інших зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та на ім`я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Отже, доводи апеляційної скарги стягувача КП «Водоканал» ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Долучені заявником до заяви про видачу судового наказу докази дозволяють суду при розгляді справи наказного провадження встановити, зокрема, факт наявності у заявника права грошової вимоги до боржника та наявність або відсутність порушення боржником права такої грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Отже, суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст вимог та доводи заяви про видачу судового наказу, не надав належної оцінки доданим до заяви доказам, та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У контексті наведеного та відповідно до вимог ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водоканал» - задовольнити. Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 09 липня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.