Постанова 4807 № 335/1128/26

Дата документу 07.07.2026 Справа № 335/1128/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/1128/26 Провадження №22-ц/807/1238/26 Головуючий в 1-й інстанції Крамаренко І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Трофимової Д.А., секретарОстащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 30 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року через систему «Електронний суд», позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Трифонова А.В., звернулась до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , та є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка. Окрім позивача, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його діти: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її чоловік ОСОБА_4 , на день смерті,. перебував на обліку в ГУ ПФУ Запорізької області та отримував пенсію відповідно до чинного законодавства України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2023 було зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 , внаслідок чого проведено перерахунок пенсії, та сформовано доплату в сумі 216 761,87 грн. За життя зазначена сума заборгованості ОСОБА_4 не виплачена. В якості причини невиплати спадкодавцю за життя вказаної заборгованості, відповідач у своєму листі від 23.06.2023№9765-8682/Б-02/8-0800/23 на звернення позивача, посилається на відсутність відповідних бюджетних призначень. Позивач ОСОБА_1 своєчасно звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Кукурудз Т.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого чоловіка ОСОБА_4 , та 08.11.2023 приватним нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 806/02-31, з посиланням на ст. 61 Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Враховуючи те, що відповідач порушує право власності позивача ОСОБА_1 на вказану суму коштів, просить суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману пенсію у розмірі 216 761,87 грн., яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (одну другу) частину суми недоотриманої пенсії у розмірі 108 380, 93 (сто вісім тисяч триста вісімдесят гривень 93 коп.) грн., що належала спадкодавцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 083,81 (одна тисяча вісімдесят три гривень 81 коп.) грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що оскільки законодавством передбачено, що суми пенсій пенсіонерові з числа військовослужбовців, які залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, тому відсутні правові підстави для стягнення цих недоотриманих сум у порядку спадкування. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі-Закон № 2262-XII). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2023 по справі № 280/462/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_4 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 17.11.2022 №33/28-3870, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області», та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного судового рішенням сформувалася доплата в сумі 216 761 грн. 87 коп., що підтверджується, зокрема, відповіддю відповідача на звернення позивачки від 23.06.2023 № 9765-8682/Б-02/8 0800/23. Вказану суму недоотриманих пенсійних виплат за життя ОСОБА_4 не отримав. Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 28.04.2023 Городоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 246 складений 28.04.2023. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 02.02.1978, актовий запис №

192. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.06.2023 №9765-8682/Б-02/8-0800/23, позивачу ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_4 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області, як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/462/23, Головним управлінням за життя було проведено перерахунок пенсії внаслідок чого по пенсійній справі сформувалася доплата у розмірі 216 761,87 грн., яка з життя останнього не була виплачена. Визначення права на отримання сум заборгованості з Державного бюджету, після смерті ОСОБА_4 , може бути вирішено виключно у судовому порядку. Отже, розмір недоотриманої суми пенсії, який складає 216761,87 грн., підтверджується відповідачем у справі, та є встановленим. Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. заведена спадкова справа №113/2023 (номер у спадковому реєстрі 70969249). Дослідженням копії спадкової справи №113/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено наступне. 20.07.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , відповідно до якої зазначено про інших спадкоємців, а саме: дочку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 . Отже, окрім позивача, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його діти: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з цим, 26.07.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 подав нотаріусу заяву про відмову від права на прийняття усієї спадщини за законом, що залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 . Відповідно до відповіді, наданої ГУ ПФУ України, на запит приватного нотаріуса, від 07.08.2023 за №0800-0505-8/51042, зазначено, що статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишалися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Крім того, 14.01.2026 донька ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , відповідно до якої зазначено про інших спадкоємців, а саме: дружину ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 . При цьому, встановлено, що ОСОБА_1 27.10.2023 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на (одну другу) частину нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину на (одну другу) частину цього нерухомого майна ще не видано. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 806/02-31 від 08.11.2023 встановлено, що приватним нотаріусом ЗМНО Кукурудз Т.Ю. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 , у зв`язку із відсутністю вищезазначеного спадкового майна, посилаючись на вищевказану відповідь ГУ ПФУ в Запорізькій області. Таким чином, аналізуючи вказані докази, судом встановлено, що окрім позивача ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини також звернулася донька померлого ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги та має право на отримання частини спадщини після померлого батька. Водночас, вказана особа ОСОБА_2 не заявляє самостійних вимог щодо стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом після смерті батька. Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що нарахована, але не отримана за життя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія входить до складу спадкового майна, яке залишилося після його смерті, а позивач ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом набула права власності на (одну другу) частку недоотриманої суми пенсії, що складає розмір 108 380,93 грн., з урахуванням права на отримання частини спадщини іншим спадкоємцем. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного. Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця. Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 08 липня 2026 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова Д.А. Трофимова