Постанова 4807 № 335/11854/24

Дата документу 29.04.2025 Справа № 335/11854/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/11854/24 Провадження №22-ц/807/783/25 Головуючий в 1-й інстанції Шалагінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С., секретарОстащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 21 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко Костянтин Олегович, про визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дічка В.С. звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області), третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко К.О., про визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування. В обґрунтування позову зазначала, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є єдиним спадкоємцем щодо його майна. На виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 280/3706/23 та № 280/8346/23 відповідачем було проведено перерахунки пенсії ОСОБА_2 , внаслідок чого по пенсійній справі сформувалась доплата у розмірах 301 890,32 грн. та 8 000,00 грн. відповідно. Позивачка в порядку ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) прийняла спадщину у вигляді вищезазначених сум пенсії, недоотриманої її чоловіком за життя. 26.09.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2 , оскільки вона є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після його смерті. За наслідками розгляду заяви ГУ ПФУ в Запорізькій області надано відповідь № 17741-17314/Р-02/8-0800/24 від 10.10.2024 про відмову у задоволенні вимог позивачки із посиланням на те, що стороною у справах №№ 280/3706/23, 280/8346/23 виступав її чоловік, тому право на отримання вказаних сум пенсії може бути вирішено виключно в судовому порядку. Посилаючись на положення ст.ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України, позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на недоотримані у зв`язку зі смертю пенсійні виплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 309 890,32 грн. та стягнути з відповідача на її користь вказану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Федосенко Костянтин Олегович, про визнання права власності у порядку спадкування за законом та стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування, задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на недоотримані у зв`язку зі смертю пенсійні виплати у розмірі 309 890,32 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 309 890 грн. 32 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 3 098 грн. 90 коп. Додатковим рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дічка Віталія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Юлія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач має право на отримання пенсії у порядку спадкування. При вирішенні спору судом не враховано, що при вирішення спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми пенсії, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. Залишилось поза увагою, що недоотримана за життя пенсія утворилась за період, який виходить за межі трьохрічного строку від звернення за отриманням пенсії, а тому не можуть входить до складу спадщини та не можуть бути виплачені позивачці. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дічка В.С. зазначає, що суд надав належну оцінку правовідносинам що склалися між сторонами, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Рішення суду вважає законним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 вересня 1983 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , позивачкою у справі, зареєстровано шлюб, внаслідок укладення якого чоловік змінив прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Шевченківського райвиконкому м. Запоріжжя 10.09.1983, актовий запис № 803 (а.с. 21). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28.03.2024, актовий запис № 339 (а.с. 22). З метою прийняття та оформлення спадщини після смерті чоловіка позивачка звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Федосенка К.О. із заявою про прийняття спадщини від 01.07.2024 (а.с. 77). Інші спадкоємці доньки спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовились, про що подали приватному нотаріусу Федосенку К.О. відповідні заяви (а.с. 7879). 17.10.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федосенком К.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина складається з 1/5 часки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 138). За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому отримував пенсію за вислугою років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (а.с. 20). На виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №№ 280/3706/23, 280/8346/23 ГУ ПФУ в Запорізькій області було проведено перерахунки пенсії ОСОБА_2 , внаслідок чого по пенсійній справі останнього сформувались доплати у розмірі 301 890,32 грн. та 8 000,00 грн. відповідно. Зазначені суми внесено до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Зазначені обставини підтверджуються листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 10.10.2024 № 17741-17314/Р-02/8-0800/24, наданим у відповідь на заяву позивачки від 26.09.2024 про виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2 . Також у цьому листі відповідач зазначив, що отримання позивачкою сум заборгованості можливе лише у судовому порядку (а.с. 28). Згідно з розрахунками на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 , суми доплати до пенсії останньому складають 301 890,32 грн. та 8 000,00 грн. відповідно (а.с. 72, 73). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманої пенсії, що належала чоловіку позивачки за життя і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивачка, прийнявши спадщину після чоловіка, має право на отримання всієї суми недоотриманої пенсії. У даному випадку за життя ОСОБА_2 набув право на проведення відповідного перерахунку та виплату у зв`язку із цим певних сум пенсії на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №№ 280/3706/23, 280/8346/23, які за життя ОСОБА_2 не були виконані у повному обсязі ГУ ПФУ в Запорізькій області. Відповідач провів перерахунок за вказаними рішеннями та визначив суми, які підлягають доплаті, у розмірі 301 890,32 грн. та 8 000,00 грн. Враховуючи, що позивачка є єдиним спадкоємцем щодо майна померлого ОСОБА_2 , позовні вимоги про визнання права власності на ці виплати в порядку спадкування за законом та стягнення відповідних сум пенсії з відповідача є обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх правомірними виходячи з такого. Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця. Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати». Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22. У даному випадку за життя ОСОБА_2 набув право на проведення відповідного перерахунку та виплату у зв`язку із цим певних сум пенсії на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справах №280/3706/23 та №280/8346/23, які набрали законної сили та не були виконані у повному обсязі Головним УПФУ в Запорізький області. Відповідно до довідки приватного нотаріуса Федосенко К.О. за 3300/02-14 від 13.09.2024 року позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 . Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із нарахованої, але недоотриманої пенсії, розмір якої становить 309 890,32 грн. Також слід зазначити, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України повинні враховуватись при застосуванні відповідних норм права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Литвинець Юлії Сергіївни залишити без задоволення. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 01 травня 2025 року. Головуючий С. В. Кухар Судді: І. В. Кочеткова Г.С. Подліянова