Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/386/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6285/26 Справа № 178/386/26 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Городничої В.С., суддів Петешенкової М.Ю., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Дніпрі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Романа Вікторовича на ухвалу Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року у складі судді Кузнєцової А.С. про передачу справи до іншого суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури і суду,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної Казначейської служби України, ГУНП у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури і суду (а.с. 1-6). Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, ГУНП у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури і суду передано за підсудністю на розгляд до Заводського районного суду м.Кам`янського (а.с. 56-57). Ухвалою Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, ГУНП у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури і суду передано на розгляд за підсудністю до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області (а.с. 63). Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко Р.В.звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування та направлення її для розгляду до Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області(а.с. 81-83). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку із встановленням Криничанським районним судом Дніпропетровської області, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Криничанського районного суду Дніпропетровської області та ухвалою суду від 19.02.2026 року у даній справі позов ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Заводського районного суду міста Кам`янського. Проте, спірною ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського від 30.03.2026 року позов ОСОБА_1 повторно передано на розгляд за підсудністю вже до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області. Згідно ч. 4 ст. 28 ЦПК України, позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Так, апелянт згідно довідки №1208-7500348620 виданої Департаментом соціальної політики Кам`янської міської рали взятий на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості відображені в позовній заяві, в повідомленні про підозру, у вироку суду, у медичній виписці та свідоцтві про смерть. У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Такий висновок зробив ВС у Постанові від 14.08.2024 у справі №607/5535/22. Тобто, враховуючи право позивача, передбачене ст. 28 ЦПК України, той факт, що ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , а також бажання ОСОБА_1 , щоб справа розглядалася за місцем його фактичного проживання/перебування, то справа підсудна Заводському районному суду м. Кам`янського, а передача матеріалів до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області є помилковою. Крім того, згідно з вимогами ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу місцевого суду скасувати, з наступних підстав. Заводський районний суд м.Кам`янського Дніпропетровської області передаючи справу до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області виходив з того, що відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2519816, наданого на запит суду, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально не відноситься до Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. У статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, ГУНП у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органами досудового слідства, прокуратури і суду передано за підсудністю на розгляд до Заводського районного суду м.Кам`янського (а.с. 56-57). Ухвала Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року обґрунтована тим, що відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до підсудності Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області. Вказана ухвала набрала законної сили та в апеляційному порядку оскаржена не була. Тобто позивач погодився з такими висновками суду, про, що також зазначає в апеляційній скарзі. Факт проживання позивача за вище вказаною адресою підтверджується змістом позову, а також поданими разом з позовом доказами, а саме: повідомленням про підозру від 06.09.2022 року; ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08.09.2022 року; ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 року; вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року; ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27.05.2025 року та випискою №673 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого). Місцевий суд не був позбавлений можливості перевірити вказану обставини зробивши відповідний запит через підсистему «Електронний суд», проте вказаного не зробив, а також не врахував ту обставину, що саме позивач вправі вибору суду за альтернативною підсудністю, а не суд у зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про необхідність передачі справи на розгляд до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області. При цьому, на підтвердження місця свого проживання позивач надав до суду апеляційної інстанції також довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 квітня 2022 року №1208-7500348620. Зі змісту вказаної довідки видно, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_1 . Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. З огляду на викладене довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача. Отже позивач не оскаржуючи ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від від 19 лютого 2026 року, якою було передано справу на розгляд до Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області та погоджуючись з такими висновками суду про що зазначає в апеляційній скарзі,використав надане йому процесуальним законодавством право обрати суд за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України. Наведене у свою чергу свідчить про підсудність даної справи Заводському районному суду м.Кам`янського Дніпропетровської області. При цьому з аналізу положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд першої інстанції не звернув уваги, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню. Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Отже, викладені заявником в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, і дають підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області. Керуючись ст. ст. 259, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Романа Вікторовича - задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 30 березня 2026 року - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «08» липня 2026 року. Головуючий: В.С.Городнича Судді: М.Ю.Петешенкова О.М. Макаров