Постанова 4855 № 320/47490/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/47490/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, У С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна судова адміністрація України з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 01.09.2025 ВП № 77308108 про накладення штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що чинним законодавством передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження. Позивач вказав на те, що ДСА повідомила відповідача про відсутність об`єктивної можливості виконання судового рішення у спосіб, який визначений у ньому, та просив утриматися від накладення штрафу. На переконання ДСА України, рішення суду не виконано з поважних причин. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 01.09.2025 ВП № 77308108 про накладення штрафу. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 та від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 77308108 з виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 28.11.2024 у справі № 620/982/24, про зобов`язання Державну судову адміністрацію України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити належне фінансове забезпечення діяльності Щорського районного суду Чернігівської області в частині дотримання положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносно ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.02.2025 відкрито виконавче провадження № 77308108. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 14.08.2025 ВП № 77308108 на Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100 грн. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 01.09.2025 ВП №77308108 на Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 10200 грн. Не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем постанови від 01.09.2025 ВП №77308108 про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: - визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу, є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення; - виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення; - обставини справи свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення суду від 28.03.2024 у справі № 620/982/24 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу. Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки: - судом не встановлено, що виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 № 620/982/24 не містить розміру стягнення, а носить зобов`язальний характер. Судом не встановлено, а позивачем не зазначено суми для здійснення боржником належного фінансового забезпечення Щорсовського районного суду Чернігівської області для дотримання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносно ОСОБА_1 ; - не дослідження судом першої інстанції наданих доказів може свідчити і те, що у зазначеному виконавчому листі відсутній код бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя». У пункті 25 Порядку 845, всупереч змісту статті 3 Закону № 4901-IV перекручені причинно-наслідкові зв`язки, оскільки Порядком № 845 встановлюється обов`язковість списання коштів виключно за окремою бюджетною програмою, виходячи з самої наявності такої програми, незалежно від наявності спеціальних призначень; - суд першої інстанції безпідставно ототожнює «виплату заробітної плати» із «зобов`язанням здійснити належне фінансове забезпечення»; - виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 № 620/982/24, за яким відкрито виконавче провадження № 77308108, носить зобов`язальний характер і підлягає виконання державною виконавчою службою. Позивач, який вважає, що даний виконавчий лист повинен виконуватись ДКС України постанову про відкриття ВП № 77308108 не оскаржив, тобто погодився з тим, що виконавчий лист підлягає виконання у державній виконавчій службі. Але, суд першої інстанції норми статей 4 та 6 Закону № 1404-VIII, про що було зазначено у відзиві відповідача не дослідив, що може свідчити про те, що матеріали справи № 320/47490/25 судом не вивчались; - ДСА України не надало доказів звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя щодо виконання рішення суду у справі № 620/982/24. ДСА України не довела дотримання вимог бюджетного процесу для фінансового забезпечення діяльності Щорсовського районного суду Чернігівської області в частині дотримання положень вимог Закону № 1402-VIII відносно ОСОБА_1 , але судом першої інстанції цей процес не проаналізований. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно норм пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до положень частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. При цьому, частиною шостою статті 26 цього Закону, передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Тож, державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання. У свою чергу, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу, є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 620/982/24, зобов`язано Державну судову адміністрацію України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити належне фінансове забезпечення діяльності Щорського районного суду Чернігівської області в частині дотримання положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відносно ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2023 року до 31 грудня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн. Водночас, листом від 11.08.2025 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було повідомлено про відсутність об`єктивної можливості виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 620/982/24, в якому ДСА України вказувала, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджени видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 05.01.2024 затверджений кошторис (зі змінами від 03.04.2024) на 2024 рік Донецькому окружному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 24,1 тис гривень. Також, ДСА України листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24, від 11.10.2024 № 11-19998/24, від 03.02.2025 № 11-2404/25 та від 06.03.2025 № 11-4566/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318,0 млн гривень, 1 428, 43 млн гривень, 1 502,98 млн гривень, 1 495,2 млн гривень та 1 503,6 млн гривень відповідно. Слід врахувати, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що виконання зазначеного виконавчого листа, має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення. Вказане також свідчить про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення суду від 28.03.2024 у справі № 620/982/24 у повному обсязі. Колегія суддів зазначає про те, що ДСА України не мала об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, яке набрало законної сили, адже Державою не профінансовано виконання рішень на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя у належному розмірі. Враховуючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. Отже, підстави для накладення на позивача штрафу об`єктивно відсутні. За наведених обставин, застосування до позивача заходів юридичної відповідальності у формі накладення штрафу за невиконання судового рішення (в частині здійснення фінансування виплати належної суддівської винагороди/виплат працівниуку) не призведе до позитивних наслідків, спрямованих на дійсне та фактичне виконання судового рішення - виділення коштів. А тому, накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ДСА України у повній мірі доведено існування поважних причин, що перешкодили боржнику, станом на дату прийняття оскаржуваної постанови, з незалежних від нього самого причин виконати рішення суду у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 243, 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко