Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/12684/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12684/25 Головуючий у І інстанції - Войтович І.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Коротких А.Ю., Мєзєнцева Є.І., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: Державна судова адміністрація України звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , в якій просила: - визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 24.02.2025 ВП № 74023677. Позов обґрунтований тим, що чинним законодавством України передбачено застосування штрафних санкцій до Боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження. Позивач вказує, що листами від 21.10.2024 №10-20681/24, від 24.09.2024 № 10-18394/24, від 05.02.2025 № 10-2660/25 повідомляв Відповідача про відсутність об`єктивної можливості виконання судового рішення у справі № 320/11003/23, у спосіб, який визначений у ньому, та просив утриматися від накладення штрафу. На переконання ДСА України рішення у справі № 320/11003/23 не виконано з поважних причин. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 24.02.2025 ВП № 74023677. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду. У разі якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для залишення позову без розгляду, прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України у справі № 320/12684/25 - відмовити в повному обсязі. Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційних скаргах Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 в апеляційних скаргах зазначають, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Також, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 в апеляційних скаргах наголошують, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, рішення суду та вимоги державного виконавця не були виконані, а відтак до Позивача (Боржника) правомірно застосовано заходи примусу вигляді штрафу. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить долучити даний відзив до матеріалів справи № 320/12684/25 та враховувати при розгляді даної апеляційної скарги; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 320/12684/25 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзиву Державної судової адміністрації України на апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 7 статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 320/11003/23, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень. 20 грудня 2023 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист. 24 січня 2024 року ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав Заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 320/11003/23, виданого Київським окружним адміністративним судом 20 грудня 2023 року про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень. 01 лютого 2024 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенієвичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74023677 щодо примусового виконання виконавчого листа № 320/11003/23, виданого 20 грудня 2023 року Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 74023677 запропоновано Боржнику самостійно виконати у добровільний термін протягом десяти днів після відкриття виконавчого провадження. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неодноразово на адресу Державної судової адміністрації було направлено вимоги, в яких Виконавець вимагав повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні. На виконання вимог державного виконавця ДСА України було направлено листи (письмові пояснення) від 21.10.2024 № 10-20681/24, від 24.09.2024 № 10-18394/24, від 05.02.2025 № 10-2660/25 з роз`ясненням, в яких зазначала, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 320/11003/23 у спосіб, визначений у рішенні є об`єктивно неможливим. Оскільки, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» в межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. 24 лютого 2025 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенієвичем прийнято постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних підстав накладено на Позивача (Боржника) штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови - 24.02.2025 з незалежних від неї самої причин виконати рішення суду у справі № 320/11003/23 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення Боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України. Відповідно до частин 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частиною п`ятою ст. 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 в апеляційних скаргах зазначали, що 01 лютого 2024 року Старшим державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74023677, копію якої надіслано Сторонам. У вказаній постанові від 01 лютого 2024 року про відкриття виконавчого провадження зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі інтернет, зазначено відповідну адресу та спеціальний ідентифікатор для доступу до виконавчого провадження. Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов`язки сторін виконавчого провадження, де чітко вказано, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - Положення). Пунктом 2 Розділу І Положення встановлено, що автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Згідно з пунктом 4 Розділу І Положення користувачами системи є, зокрема, сторони виконавчого провадження. Таким чином, сторони виконавчого провадження (боржник, стягувач) мають право і можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, прийнятими рішеннями та винесеними постановами через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу до виконавчого провадження, а отже, у разі отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно можуть бути обізнані про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчого провадження. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи той факт, що Позивач був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та за ідентифікатором доступу мав можливість дізнатись про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчого провадження, в тому числі і про прийняття постанови про накладення штрафу від 24 лютого 2025 року, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 вважали, що останнім днем для оскарження є 07 березня 2025 року. Адміністративний позов поданий до суду першої інстанції 11 березня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів звертає увагу, що вказаними вище нормами Закону України «Про виконавче провадження», Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, дійсно передбачено право, зокрема Позивача, як Боржника у виконавчому провадженні ВП № 74023677, знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу до виконавчого провадження. Проте, вказане є правом, а не його обов`язком. Відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 74023677. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. З долучених Відповідачем до відзиву на позовну заяву засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 74023677 вбачається, що Старший державний виконавець, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», супровідним листом від 24.02.2025 № 74023677/15(20.1) направив для виконання та до відома постанову про накладення штрафу від 24 лютого 2025 року, зокрема Позивачу за адресою: 01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5. Проте, Відповідачем, ані до відзиву на позовну заяву, ані до апеляційної скарги, ані до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не було додано доказів отримання Позивачем оскаржуваної ним постанови про накладення штрафу від 24 лютого 2025 року. Разом з тим, як зазначено Позивачем в позовній заяві, ДСА України дізналася про оскаржувану постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 лютого 2025 року ВП № 74023677 про накладення штрафу лише 06 березня 2025 року з листа Державної казначейської служби України від 06.03.2025 № 12-06-06/5166. У зв`язку з вищевикладеним, ДСА України просила поновити строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. Розглянувши клопотання ДСА України про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали в частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, оскільки сукупність доводів і обставин, наведених Позивачем підтверджуються наявними і допустимими доказами на обґрунтування поважності причин пропуску строку. Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 24 лютого 2025 року ВП № 74023677, колегія суддів зазанчає наступне. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). За змістом частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання рішень. Згідно з п. 1 частини 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Пунктом 6 частини п`ятої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Частиною 1 статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII). Статтею 63 Закону № 1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до частини першої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Частиною шостою статті 26 цього Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Таким чином, державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання. Так, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення. Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 320/11003/23, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Окружний адміністративний суд міста Києва бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень. Листами від 21.10.2024 № 10-20681/24, від 24.09.2024 № 10-18394/24, від 05.02.2025 № 10-2660/25 Позивач повідомляв Відповідача про відсутність об`єктивної можливості виконання судового рішення у справі № 320/11003/23, у спосіб, який визначений у ньому, та просив утриматися від накладення штрафу. У вказаних листах ДСА України зазначала, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Листами ДСА України від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24, від 11.10.2024 № 11-19998/24, від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя». Проте, Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, оскільки у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захист держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення, з урахуванням чого ДСА України просила утриматися від накладення штрафів та вчинення державним виконавцем інших дій. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Згідно з пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Таким чином, судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя». На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність Боржника (Позивача) за невиконання цього судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/721/16. Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з чим погоджується і колегія суддів. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просив винести окрему ухвалу щодо порушень норм процесуального права суддею Київського окружного адміністративного суду Войтовичем І.І. у справі № 320/12684/25 для подальшого розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді. Як на підставу зазначеного, ОСОБА_1 посилався на те, що суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І. допустив грубі порушення норм процесуального права, зокрема, не здійснив належного дослідження всіх доказів у справі матеріалів виконавчого провадження, що розкривали предмет правовідносин, у яких виник спір, проігнорувавши надані Відповідачем матеріали виконавчого провадження, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. За правилами частини 8 статті 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. Частиною 6 статті 249 КАС України визначено, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Таким чином, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними, та/або допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Проте, за обставин даної адміністративної справи колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, з наведених Заявником доводів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі № 640/1266/20. Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: А.Ю. Коротких Є.І. Мєзєнцев