Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/38750/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/38750/21 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Епель О.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування постанов, - В С Т А Н О В И В : Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій просив: - визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) від 26.05.2021 про накладення на Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) штрафу у сумі 5100,00 грн. та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) від 26.10.2021 про накладення на Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) штрафу у сумі 10200,00 грн. в рамках ВП № 63942347. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у строки на добровільне виконання рішення Департаментом були надані відомості про добровільне виконання виконавчого листа № 826/3235/16. Однак вказані обставини не взято до уваги державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року адміністративний позов - задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Водночас, відомостям, наведеним у листі позивача від 11 січня 2021 року державним виконавцем не надано жодної оцінки. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову - відмовити. Департамент вважає, що постанови про накладення штрафу винесені у межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження» та підлягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, зазначає, що сторони виконавчого провадження (боржник, стягувач) мають право і можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, прийнятими рішеннями та винесеними постановами через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу то виконавчою провадження, а отже, у разі отримання постанови про відкриття виконавчою провадження, відповідно можуть бути обізнані про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчою провадження. Отже, про попущене право позивач був обізнаний з 26.05.2021 (постанова про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.) та з 26.10.2021 (постанова про накладення штрафу в розмірі 10200 гри.). З огляду на викладене, наголошує, що строк на оскарження минув. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, 17.12.2020 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) ВП № 63942347 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/3235/16 від 08.10.2020 Окружного адміністративного суду міста Києва. Як зазначає позивач, 31.12.2020 копія постанови державного виконавця від 17.12.2020 у ВП № 63942347 надійшла до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 05.01.2021 за № 064/81 на адресу Департаменту надійшла копія постанови державного виконавця від 17.12.2020 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та копія постанови державного виконавця від 17.12.2020 про стягнення виконавчого збору. 11.01.2021 Департаментом була направлена заява про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника та сприянню виконанню судового рішення. 07.06.2021 у зв`язку з неотриманням відповіді від відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на звернення Департаменту від 11.01.2021, та дією постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, коронавірусом SARS- CoV-2» було повторно направлено представником Департаменту заяву про надання відповіді та звернення Департаменту про заміну сторони та надання відповіді (фіскальний чек від 07.06.2021). На вказані заяви представника Департаменту від 11.01.2021 та 07.06.2021 від відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відповіді не надходили. 13.12.2021 у судовому засіданні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді клопотання представника Позивача у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 826/3235/16 надійшла інформація про накладення на Департамент штрафів у сумі 5100,00 та 10200,00 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 63942347. 14.12.2021 при ознайомленні з автоматизованою системою виконавчого провадження було отримано інформацію про винесення 26.05.2021 державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України постанови про накладення штрафу на Департамент у сумі 5100,00 грн. та постанови від 26.10.2021 про накладення штрафу у сумі 10200,00 грн.. Вважаючи постанови про накладення штрафу в межах виконавчого провадження ВП 63942347 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходила з такого. Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1, 2 ч.1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч.3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. У відповідності до п.1 ч.1 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Абзацом 1 ч.6 статті 26 Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до ч.1,2,3 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Як встановлено судом першої інстанції, 25.03.2021 постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» було задоволено частково: «визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не переоформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-У країна» (у зв`язку із зміною найменування з 24 травня 2016 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року, зобов`язано Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (у зв`язку із зміною найменування з 24 травня 2016 року- Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8038900000-10130 від 2 грудня 2015 року. 17.12.2020 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) ВП № 63942347 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/3235/16 від 08.10.2020 Окружного адміністративного суду міста Києва. 31.12.2020 копія постанови державного виконавця від 17.12.2020 у ВП № 63942347 надійшла до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 28.05.2021 року адвокат АО «Фіделіс» в інтересах ТОВ «Тедіс Україна» звернувся до Директора Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ткаченка Тимура Фіруддіновича з адвокатським запитом щодо повідомлення про причини невиконання постанови Верховного суду від 25.03.2020 по справі № 826/3235/16. Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.06.2021 №064-3196 була надана відповідь з приводу виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 № 826/3235/16. Факт повідомлення позивачем про вчинені ним дії стосовно забезпечення розгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» підтверджується заявами представника Департаменту від 11.01.2021 та 07.06.2021 та наявними в матеріалах справи доказами його надіслання органу державної виконавчої служби. Тобто, у строки на добровільне виконання рішення, 11.01.2021 року представником позивача були надані до відділу відомості для сприяння виконання рішення, а саме - заява про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, заявник просив повідомити про прийняті рішення відповідно до вимог статті 28 Закону №1404-VIII. Однак, за твердженням позивача, на вказані заяви від 11.01.2021 та 07.06.2021 від відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відповіді не надходили. Відповідачем до суду не надано доказів реагування на зазначені заяви. Крім того, апеляційна скарга відповідача не містить пояснень стосовно реагування на заяви позивача від 11.01.2021 та 07.06.2021. Колегія суддів наголошує, що з аналізу приписів Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. В строки на добровільне виконання рішення, які надаються постановою про відкриття виконавчого провадження, можуть надаватися відомості про добровільне його виконання і до моменту відкриття виконавчого провадження. Однак, колегія суддів звертає увагу, що відомостям, наведеним у листі позивача від 11 січня 2021 року державним виконавцем не надано жодної оцінки. Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 17 грудня 2020 року, а спірні постанови про накладення штрафу на позивача лише 26.05.2021 та 26.10.2021, що не узгоджується зі строками, визначеними положеннями статті 63 Закону №1404-VIII. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесені в рамках виконавчого провадження (ВП №65691737) від 25 травня 2021 про накладення штрафу у сумі 5100,00 та від 26 жовтня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо строку на оскарження позивачем постанов, слід зазначити наступне. Пунктом 6 постанови від 25 травня 2021 та постанови від 26 жовтня 2021 року вказано: копію постанови направити боржнику. Відповідно до ст.28 Закону №1404-VIII (у відповідній редакції), копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку. Однак, апелянтом не надано до суду доказів направлення оскаржуваних постанов відповідно до ст.28 Закону №1404-VIII. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність поновлення строку на оскарження постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР Департаменту ДВС МЮУ) від 26.05.2021 та від 26.10.2021 в рамках ВП № 63942347. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2023 року. Суддя-доповідач: В.В. Файдюк Судді: О.В. Епель Є.І. Мєзєнцев