Постанова 4852 № 160/4183/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4183/25 Головуючий судді І інстанції - Савченко А.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 в адміністративній справі № 160/4183/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 07 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги: - визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком від 17.12.2024 року №045750030333. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням наявного у позивача страхового стажу 36 років 0 місяця 16 днів (станом на 11.12.2024 року) для призначення пенсії за віком. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.12.2024 року №045750030333. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1982 р. по 29.06.1984 р., з 07.05.1986 р. по 17.06.1987р., з 17.08.1987 р. по 03.08.1988 р., з 29.09.1988 р. по 04.07.1989 р., з 04.06.1996 р. по 22.04.1999 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.12.2024р., з урахуванням висновків суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної відповідач зазначив, що позивачу правомірно не було зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.09.1982 р. по 29.06.1984 р., з 07.05.1986 р. по 17.06.1987р., з 17.08.1987 р. по 03.08.1988 р., з 29.09.1988 р. по 04.07.1989 р., з 04.06.1996 р. по 22.04.1999 р. 05 грудня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про те, що в оскаржуваний період позивач проходив навчання з 01.09.1989 року по 04.07.1989 року, але під час проходження навчання був призваний до армії де проходив військову службу з 30.06.1984 року по 06.05.1986 року. Таким чином у період з 01.09.1982 року по 29.06.1984 року ОСОБА_1 був студентом Донецького політехнічного інституту, що складає 1 рік, 9 місяців, 29 днів страхового стажу. Проходження військової служби з 30.06.1984 рік по 06.05.1986 року, також внесено до військового квитка та складає 1 рік, 10 місяців, 7 днів страхового стажу. Та після проходження служби позивач повернувся до стаціонарного навчання з 07.05.1986 року по 04.07.1989 року, що складає 3 роки, 2 місяці, 25 днів стажу. Тому вважає, що відповідач повинен був врахувати стаж позивача з врахуванням перебування на військовій службі, а саме: з 01.09.1982 року по 29.06.1984 року час навчання у Донецькому політехнічному інституті, що складає 1 рік, 9 місяців, 29 днів стажу; з 30.06.1984 рік по 06.05.1986 року, що складає 1 рік, 10 місяців, 7 днів стажу; з 07.05.1986 року по 04.07.1989 року, що складає 3 роки, 2 місяці, 25 днів стажу. Також, у оспорюваний період позивач працював з 04.06.1996 року по 22.04.1999 року в ТОВ Телерадіокомпанії Мегаполіс, що складає 2 роки, 10 місяців, 20 днів. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 11.12.2025 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 17.12.2024 р. №045750030333 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні зазначено таке: Вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить для розрахунку 29 років 6 місяців 17 днів, для права - 29 років 8 місяців 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 04.07.1989, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби; період з 04.06.1996 по 22.04.1999, оскільки при звільнення відсутня печатка підприємства. Право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 від 24 до 34 років. Право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Відповідно до відомостей про трудову діяльність ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб, у оспорюваний період позивач проходив навчання з 01.09.1982 року по 04.07.1989 року; проходив військову службу з 30.06.1984 року по 06.05.1986 року; з 18.06.1987 по 16.08.1987 працював підземним електрослюсарем в шахті «Україна»; з 04.08.1988 р. по 28.09.1988 працював підземним електрослюсарем в Макіхвське в.о. по видобутку вугілля «Макіїввугілля» шахта ім.В.М. Бажанова. Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637). Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як видно з матеріалів справи, підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи та навчання згідно з записами трудової книжки період з 01.09.1982 по 04.07.1989, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби; з 04.06.1996 по 22.04.1999, оскільки при звільнення відсутня печатка підприємства. Крім того, відповідачем не зараховано періоди роботи позивача з 01.09.1982 року по 29.06.1984 року; - з 07.05.1986 року по 17.06.1987 року; з 17.08.1987 року по 03.08.1988 р.; з 29.09.1988 по 04.07.1989. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Крім того, відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивача наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (обрахунку) пенсії. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: 01.09.1982 р. по 29.06.1984 р., з 07.05.1986 р. по 17.06.1987р., з 17.08.1987 р. по 03.08.1988 р., з 29.09.1988 р. по 04.07.1989 р., з 04.06.1996 р. по 22.04.1999 р. Стосовно клопотання відповідача про зупинення дії оскаржуваного рішення. Відповідно до частини 4 статті 300 КАС України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана в межах строків на апеляційне оскарження, а відтак підстав для зупинення оскаржуваного рішення у суду апеляційної інстанції не було. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 в адміністративній справі № 160/4183/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко