Постанова 4850 № 400/4649/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2026 року справа №400/4649/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі № 400/4649/25 (головуючий І інстанції О.М. Качанок) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09 грудня 2024 року № 143150020922 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі заяви від 03.12.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979, відповідно до диплому НОМЕР_1 , виданого Державним комітетом ради міністрів Азербайджанської PCP з професійно-технічної освіти, період роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 13.11.1989 по 08.08.1995 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви від 03.12.2024 із додатками; - зобов`язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 09.12.2024 № 143150020922. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за його заявою про призначення пенсії від 03.12.2024, зарахувавши до його страхового стажу період навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979 та період роботи з 13.11.1989 по 08.08.1995. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що не враховано до стажу періоди навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979, оскільки зазначене прізвище та по батькові в дипломі НОМЕР_1 не відповідає паспортним даним заявника, та роботи згідно трудової книжки з 13.11.1989 по 08.08.1995 (не зазначена дата наказу при звільненні). Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.12.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.12.2024 № 143150020922 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. В обґрунтування вказаного рішення, серед іншого зазначено, що 03.12.2024 за № 10211 звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, довідка про проходження військової служби) та згідно з даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 11 років 5 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано до стажу періоди навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979, оскільки зазначене прізвище та по батькові в дипломі НОМЕР_1 не відповідає паспортним даним заявника, та роботи згідно з трудовою книжкою з 13.11.1989 по 08.08.1995 (не зазначена дата наказу при звільненні). Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У відповідності до статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. В період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 років. При цьому, відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Судом встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, позивач досяг 65 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 26 Закону № 1058-IV. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22. Щодо доводів апелянта, що не враховано до стажу періоди навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979, оскільки зазначене прізвище та по батькові в дипломі НОМЕР_1 не відповідає паспортним даним заявника, та роботи згідно трудової книжки з 13.11.1989 по 08.08.1995 (не зазначена дата наказу при звільненні), суд зазначає наступне. Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Дослідженням диплому серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач з вересня 1976 року по липень 1979 року навчався у професійно-технічному училищі № 3 ім. Д. Бабаєва в м. Баку і здобув професію складальника вручну та загальну середню освіту. Крім того, наведені відомості про навчання у період з 01.09.1976 по 18.07.1979 також внесені до трудової книжки позивача з посиланням на вищенаведений диплом. Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період навчання, через те, що зазначене прізвище та по батькові в дипломі серії НОМЕР_1 не відповідає паспортним даним позивача. Так, судом встановлено, що у дипломі серії НОМЕР_1 прізвище, ім`я та по батькові кому видано диплом зазначено у відповідному відмінку російською - « ОСОБА_1 ». Водночас, як вже зазначено, відомості про навчання позивача, окрім наведеного диплому, також підтверджуються його трудовою книжкою з посиланням на вищенаведений диплом та, в тому числі, на його реєстраційний номер - «№ 107». З огляду на зазначене, період навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979 має бути зарахований до страхового стажу позивача. Щодо періода роботи з 13.11.1989 по 08.08.1995. Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 в межах спірного періоду роботи, судом встановлено, що позивач у період з 13.11.1989 по 08.08.1995 працював пожежним у ППЧ-66 з охорони електропідстанції «Михайлівська», начальником варти 66-ої невоєнізованої пожежної частини УВС та пожежним у НПЧ-38 Первомайського загону професійної пожежної охорони. Водночас, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи з 13.11.1989 по 08.08.1995, оскільки у трудовій книжці не зазначена дата наказу при звільненні з вказаної роботи. Судом встановлено, що до відповідної графи запису про звільнення позивача з 08.08.1995 з Первомайського загону професійної пожежної охорони, внесено відомості щодо наказу, на підставі якого здійснено такий запис, які містять лише номер наказу без його дати. Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача). Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції). Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність дати наказу при звільненні, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17. За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача у спірні періоди, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до частини 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за його заявою про призначення пенсії від 03.12.2024, зарахувавши до його страхового стажу період навчання з 01.09.1976 по 01.07.1979 та період роботи з 13.11.1989 по 08.08.1995. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі № 400/4649/25 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 р. у справі №400/4649/25 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 05 березня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко