Постанова Київський апеляційний суд № 754/14176/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року місто Київ Справа № 754/14176/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6506/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О. В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року (у складі судді Сенюти В.О., повне рішення складено 09 грудня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог Позивач ТОВ «Кредит-Капітал» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2287293. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування не сплачує. 11.03.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення прав вимоги №64-МЛ. Відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2287293 від 19.10.2020. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № №2287293 від 19.10.2020, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19198,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 6174,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11504,41 грн., заборгованість за комісією - 1520,00 грн. У зв`язку з чим, позивач звертається до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2287293 від 19 жовтня 2020 року у розмірі 11 774,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 1485,61 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з таким рішенням, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Сівцева А.А. 30 грудня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування апеляційного скарги зазначає, що суд першої інстанції правильно встановивши факт укладення кредитного договору та виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед позивальником, а також набуття позивачем права вимоги до відповідача, безпідставно відмовив у задоволенні частини вимог щодо стягнення процентів. Вказує, що нарахування відсотків поза межами визначеного строку кредитування передбачено самим договором, а саме пунктом 2.3.1.2, відповідно до якого строк кредитування збільшується на 1 день (але не більше 60 днів) кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування. Вважає, що в суду не було підстав зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він співмірний із ціною позову, складністю справи та вчинених адвокатом дій. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі надсилалося в порядку статей 128, 272 ЦПК України, конверт повернувся із відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній» (трекінг R067113764721). Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18). Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2023 № 755/17944/18 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції вважав установленим, що 19.10.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2287293, який було підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Згідно з п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 19.10.2020. Відповідно до п. 1.4 договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.11.2020. Згідно з положеннями пункту 1.5 договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5600,00 грн. в грошовому виразі та 852,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 13600,00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Пунктом 1.5.1 договору встановлено, що комісія за надання кредиту: 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 4080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Положеннями п. 2.3.1.1 договору сторони визначили пролонгацію на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.Ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту. На виконання умов зазначеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.11). Доказів на погашення відповідачем заборгованості за договором позики у сумі 6174,00 грн матеріали справи не містять. Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 2287293 від 19.10.2020 сторони визначили проценти за користування позикою за час дії договору з 19.10.2020 по 18.11.2020, що складають 4080,00 грн. Тобто, сторонами визначено відсотки у межах погодженого сторонами строку кредитування. За положеннями наданого позивачем розрахунку, нарахування процентів здійснено за період з 19.10.2020 по 26.02.2021, в той час як строк дії договору позики становить до 18.11.2020. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та АО «Апологет», відповідно до п. 2.3. якого вартість послуг за 1 справу складає 8000,00 грн. без ПДВ; акт №Д/862 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 24.07.2025; детальний опис наданих послуг до вказаного акту. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню чи зміні. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає враховуючи таке. Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Рішення суду першої інстанції мотивовано так: - 19 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2287293, який підписано відповідачкою в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 8 000 грн строком на 30 днів, з 19 жовтня 2020 року до 18 листопада 2020 року. Термін повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом визначено 18 листопада 2020 року; - позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши відповідачці кредитні кошти у розмірі 8 000 грн, що підтверджується наявними у справі доказами. Водночас відповідачка належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала; - 11 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 64-МЛ, за яким позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2287293 від 19 жовтня 2020 року; - оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про доведеність вимог у частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 174 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 520 грн та процентів за користування кредитом, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, у розмірі 4 080 грн; - відсутні підстави для стягнення процентів, нарахованих після 18 листопада 2020 року, оскільки строк кредитування за договором закінчився, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16). Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та умовам кредитного договору враховуючи таке. Доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування був автоматично продовжений, а тому позивач мав право нараховувати проценти після 18 листопада 2020 року, є необґрунтованими. Зі змісту кредитного договору вбачається, що пунктом 2.3.1 договору передбачено право позичальника на продовження строку користування/повернення кредиту за наявності відповідної пропозиції позикодавця та на умовах, визначених договором і Правилами надання фінансових кредитів. Для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості за кредитом. Крім того, пунктом 2.3.2 договору визначено, що волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення відповідної угоди підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений договором. Отже, умови договору не передбачають безумовного та автоматичного продовження строку кредитування лише у зв`язку з тим, що позичальник не повернув кредит у визначений договором строк. Згаданий в апеляційній скарзі пункт 2.3.1.2 відповідного змісту у поточній редакції кредитного договору відсутній, хоча і наявний у інших справах, у яких кредитні договори укладені пізніше. Більш того, позивач не надав належних і допустимих доказів того, що відповідачка після закінчення первісного строку кредитування вчинила передбачені договором активні дії для пролонгації кредиту, зокрема здійснила часткову сплату заборгованості, сплатила комісію за продовження строку кредитування або іншим чином підтвердила своє волевиявлення на продовження строку користування кредитом. Відображення у наданій позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення записів про «сплату» комісії, процентів та частини тіла кредиту не може саме по собі вважатися достовірним доказом вчинення відповідачкою таких платежів, оскільки зазначений документ складений самим кредитором, не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує фактичного руху коштів від відповідачки на користь кредитодавця. Позивач не надав банківських виписок, платіжних інструкцій, квитанцій, підтверджень еквайрингу чи інших первинних документів, які б дали змогу суду перевірити факт здійснення відповідачкою часткових оплат, їх дату, суму, призначення платежу та зарахування саме в рахунок пролонгації кредиту. За приписами статей 12, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки саме позивач посилається на продовження строку кредитування як на підставу для нарахування процентів після 18 листопада 2020 року, обов`язок доведення факту такої пролонгації покладається саме на нього. За відсутності належних доказів здійснення відповідачкою дій, передбачених пунктами 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про продовження строку кредитування після 18 листопада 2020 року. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виходив із того, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за період з 19 жовтня 2020 року до 18 листопада 2020 року, у розмірі 4 080 грн. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення витрат на професійну правничу допомогу також не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Водночас ціна позову становила 19 198,41 грн, з яких судом першої інстанції обґрунтованою визнано суму 11 774 грн. При цьому розмір фактично наданого кредиту становив 8 000 грн. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17). Справа належить до категорії малозначних спорів про стягнення заборгованості за типовим договором мікрокредитування, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не містила складних фактичних чи правових питань, а обсяг вчинених представником позивача процесуальних дій був незначним та полягав переважно у підготовці типової позовної заяви з додатками. За таких обставин заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 8 000 грн не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін. Стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн становить близько 25 % від задоволеної частини позовних вимог, відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також є співмірною зі складністю справи та обсягом фактично вчинених адвокатом дій. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять підстав для його скасування чи зміни. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення. Судові витрати Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова